перший постполітичний ✙

Насправді це дуже цікава тема для дослідження. Мобілізаційні реформи держави в епоху постмодерну. Адже дійсно, збагачення населення країни не лише впливає на народжуваність, що робить моб. ресурс дуже куцим, а і впливає на мотивацію людей.

От наприклад, дивлюсь я інтерв'ю Золкіна з усіма цими провінційними жителями Росії, та у них же життя пекло. Ще до війни було. Оце от від тюрми до тюрми, бухаючі родичі, жодної перспективи якось реалізуватися у себе в містечках, висока смертність в місті через бандитизм і той самий алкоголь з наркотиками і дійсно, а чого йому боятися смерті в Україні? Чого умовний Ваня не захоче піти повоювати щоб спробувати піднятися. Ризик померти? Ну да, ризик, але мирне життя настільки відверто гниле, то це непогана ідея. Ну типу навіть якщо він помре, то героєм і загалом не велика біда.

Інша справа законослухняний бургер, він отримав гарну освіту, живе у безпечному середовищі, якщо не заходити в квартал мігрантами і його напевно візьмуть в філіал міжнародної компанії хоч в сусідній країні, бо він не тупий і гарно вихований. І от цьому пану бюргеру пропонується пожити так як нині живуть у нас на фронті. Шо він скаже? Не хотілось би. А якщо небезпека? Він живе в пору шалених транспортних можливостей, в пору нестримної глобалізації, де переїзд у іншу країну він відчує лише в плані зменшення дисципліни, а так то шо? Не прямо велика проблема переїхати. Його квартира орендована, ноут вже у наплічнику, можна пливти хоч за океан, а не втрачати кінцівки. Ну зникне Германія, є ще купа інших країн.

І цей прикол частково актуальний і для нас, хоча не повністю, але думаю він сильно актуальний для інших країн. Велика частина жителів там часто вже є біженцями чи переселенцями з обірваним корінням. Хоча якась частина напевно любить ще свій край і буде помирати за нього. Але одне ясно, у багатих країн гігантська проблема з моб. ресурсом і як їм воювати велику війну не ясно.

93 viewsРоманус Сидорук, 13:22