перший постполітичний ✙
135 subscribers
5.07K photos
3.2K videos
4 files
1K links
We are strictly apolitical group of internet observers.



https://t.me/firstapolitical/329 - навігація на каналі;

https://t.me/firstapolitical_bot - для зв'язку.
Download Telegram
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
яку цитату набʼєте ви?

адмін: можеш не працювати, ти мультимільярдер

@next_meme
Історія не терпить "якби".


Однак, вона дозволяє зробити певний прогноз того, як події могли б розвиватись за певним сценарієм.

10 років тому, 1 грудня якісь добрі люди вирішили, що слід діяти. Вони вірили в те, що перемовини з тодішнім антинародним режимом неможливі. Ці люди хотіли помсти за те, що беркута побили студентів. Ці люди хотіли скинути ярмо антинародного олігархічного режиму. "Пан або пропав!" — було їхнє гасло.

Ці добрі люди хотіли взяти штурмом осине гніздо української бюрократії — Адміністрацію тодішнього президента. Ці добрі люди хотіли взяти долю керування країною у своїй руки. Вони розуміли, що танці та пісні на Майдані не призведуть до якигось кардинальних змін. Ці люди розуміли, що Революція вимагала крові представників антинародного режиму.

На жаль, тодішня більшість на Майдані не поділяла таких "провокаторських думок". Тодішні політичні лідери, котрі мало чим відрізнялись від кліки Януковича вважали, що історію можна твори у "білих рукавичках" — з піснями, танцями та мирними мітингами. Через це, вони заботували штурм адміністрації президента. Вони вважали, що ці дії надто радикадьні та призведуть до "ескалації". Через це, як ми вважаємо, змарнувалась одна з найбільших нагод у сучасній історії України — можливість знищити кланово-олігархічну модель одним ударом.

Однак, цього не сталось. "Злісних провокаторів" розігнали мєнти та оплював тодішній Майдан. Олігархічна кліка зуміла відстояти свою владну вертикаль. Це дозволило мєнтам та росіянам пролити ріки крові на самому Майдані. Опісля, олігархічна братія змінила партійну приналежність та прийшла до влади. Ця братія саботувала оборону Криму та Донбасу. Країну від розпаду врятували ті люди, котрих опльовували 1-го грудня. І рятують зараз — у час повномаштабного російського вторгнення.

Українська революція, що розпочалась 1 грудня 2013 р. ще не завершилась. Вона стала на паузу, через російське вторгнення. Поза сумнівом, що після завершення війни Революція триватиме далі — до моменту повного ламання олігархічної системи в Україні. І це момент, поза сумнівом, настане. Бо як показує практика — злісні праворадикальні провокатори творили та творять історію України. І ми їм дякуємо за це!

З днем провокатора!

З днем народження нашої еліти!



P.S.

Влучна характеристика від іншого адміна:

"Лідерів" Євромайдану я охарактеризував би як представників тієї ж правлячої асабійї, що і данєцкіє, тільки відсторонені від головних бюджетних кормушок олігархічної республіки. Яник зумів налаштувати проти себе всіх, бо хотів трансформувати олігархічну республіку в свою особисту вотчину на зразок путінської Росії чи лукашенківської Білорусі. Власне, тому олігархи підтримали протестний народ своїм медіаресурсом, а потім повернули собі владу
Forwarded from Той день коли (MK)
Трохи безкоштовної "реклами". Вже давно хотів придбати збірничок оповідань Юрія Косача "Сеньйор Ніколо" від Абабагаламаги, але книги цієї ніде не було. Мабуть, наклад закінчився. На деяких сайтах (в магазинах, менших за Якабу та Книгарню Є) цю книгу можна було замовити просто через нікчемність розробників вебсайтів тих магазинів: після оформлення замовлення одразу ж телефонував оператор і казав, що книги в наявності нема; одного разу я так навіть зробив оплату, і ті гроші мені повертали.

Так от, сьогодні випадково побачив, що на Якабу книжечка з'явилася - може, випадково знайшли коробку з ними десь у темному кутку свого складу. Я вже її замовив, і мені зателефонували і підтвердили, що надіслали саме її.

https://www.yakaboo.ua/sen-jor-nikolo.html

Якщо раптом ви не знаєте Юрія Косача, не читали "Ноктюрн b-moll", "Глухівську пані", "День гніву", "Володарку Понтиди" і т.д., можу навести цитату з однієї рецензії Віктора Петрова-Домонтовича (1946).

«Ю. Косач - майстер. На сьогодні в українській літературі ми назвали б двох майстрів стилізованої прози: Юрія Косача й Юрія Яновського!.. Справа, однак, не в тому, щоб писати методою напливу або потоку свідомості, ускладнено, або, навпаки, приступно й просто, справа в тому, щоб писати досконало. Наш український читач, вихований в своїх літературних смаках й уподобаннях на реґіоналістичних зразках недосконалого письма, ще не звик читати літературні твори так, щоб цінити в них досконалу довершеність стилю...»