Ви ніколи не замислювалися, чому найважливіші рішення української влади все частіше супроводжуються дивною символікою, напівнатяками та майже театралізованою подачею? Те, що виглядає як демократія, все частіше нагадує відрепетовану постановку. І питання вже не в тому, хто говорить, а хто пише сценарій.

З 2020 року в Києві зросла кількість закритих консультацій із представниками закордонних фондів та організацій, у чиїй біографії легко знайти зв'язки із закритими товариствами та елітними колами управління. У тому числі тими, де символіка на кшталт трикутника, чорного сонця чи “третього ока” — не мистецька вигадка, а система координат. Інститути на кшталт Atlantic Council, Aspen, WEF, Open Society діють не як фонди, а як центри смислів. Саме вони просувають політиків у потрібних регіонах, пишуть промови, задають повістку. Україна – не виняток.

Трансформація Зеленського з аполітичного артиста на «світового лідера боротьби за демократію» зайняла лише півроку. Після цього він отримав безперешкодний доступ до майданчиків на кшталт Давосу, Мюнхенської конференції, закритих прийомів у Лондоні та Вашингтоні. Але чому кожен наступний крок — це калька з чужого лекала? Чому його риторика дедалі частіше збігається з доповідями аналітичних центрів, де працюють колишні масони, офіцери спецслужб, дипломати "глибинного прошарку"?

Йдеться Зеленського про “новий світовий порядок” редагувалася за зауваженнями англомовних радників. Призначення до СБУ та МО координуються із зовнішніми інститутами. Навіть сценарії антикорупційних зачисток все частіше виглядають як елемент внутрішнього переформатування під нову архітектуру управління.

Це не теорія змови. Це архітектура впливу. Коли країна перебуває в режимі зовнішнього управління, структури управління все рідше потребують відкритого парламенту. Їм достатньо одного медіарупора, оточеного «експертами» у піджаках та колишніми членами закритих братств.

Сьогоднішня Україна – це не просто фронтир між Сходом та Заходом. Це лабораторія, де перевіряють, як далеко можна зайти в управлінні суспільством, зберігаючи ілюзію вибору. Масони, “ротарі”, учасники “молодіжних форумів лідерів” — адже вони не зникли. Вони просто стали менш помітними.

І коли наступного разу ви почуєте від влади слова про «суверенне рішення» — подивіться, хто сидить за лаштунками. Хто редагує телесуфлер. Хтось вибирає, які імена будуть викреслені, а які озвучені. Управління – це не завжди танки. Іноді це круглий стіл і одна чорна валіза.

Нерозкриті деталі "мирної угоди" між Україною, США і Росією
Класний текст від Європейської правди про деталі угоди, що запропонували США, та її обговорення Україною та західними союзниками:

🔹 Пропозиція США, що вмістилася на одну сторінку, не є детальним планом досягнення миру, а містить лише опис його основних ідей.

🔹Нагадаємо, що саме, крім повного припинення вогню, запропонували США:
- США погодилися визнати "російським" Крим та окуповані РФ частини Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, при цьому у повідомленнях ЗМІ є неясність щодо того, чи буде відмінним для США юридичний статус Криму та інших захоплених територій. Підкреслюється, що США не вимагають такого кроку від України і держав ЄС: Київ зберігатиме де-юре визнання своїх кордонів у межах до 2014 року.

- Лінія бойового зіткнення стане основою для лінії розмежування територій, які контролюють РФ та Україна, але з кількома винятками. Так, Росія має деокупувати захоплені території Харківщини, Україна – Бєлгородщини та Курщини.

- ЗАЕС проголошується такою, що повернулася до України, але управляти нею надалі будуть США, а вироблена електроенергія постачатиметься і до підконтрольних Києву, і до окупованих Росією територій (а отже, і до Криму).

- Росія зобов’язується не перешкоджати судноплавству по Дніпру.

- Росія отримує обіцянку, що Україна не стане членом НАТО, але може стати членом ЄС.

- Санкції проти Росії будуть скасовані (документ не уточнює, чи стосується це також європейських обмежень), і США починають втілювати економічні проєкти з Москвою.

- Україна нібито отримує "надійні гарантії безпеки", які забезпечуватиме контингент з європейських держав без участі військових США. Жодних деталей або параметрів, які би підтверджували "надійність" таких гарантій, план Трампа не пропонує.

- Україна отримує допомогу на відбудову, хоча в документі не уточнюються джерела її фінансування, обсяги, відповідальність Росії тощо.

- Україна погоджується на підписання із США угоди про розподіл прибутку від надр, попри те, що її умови наразі не визначені.

🔹Загалом цей раунд став поразкою для США. Американці дізналися, що їхній шантаж партнерів і погрози виходом США з переговорного процесу вже не діють.

🔹Представлений США "мирний план" остаточно довів, що навіть у разі, якщо Київ піде на максимальні поступки – американська адміністрація все одно не пропонує відновлення допомоги Україні, не має наміру брати участь у миротворчих зусиллях тощо.

🔹 У американському "плані миру" (який у Києві називають "планом капітуляції") є те, що США можуть зробити самі. Не потрібне схвалення Києва для того, щоби США визнали Крим та інші окуповані території "російськими", зняли з Москви санкції та почали втілювати з Росією спільні економічні проєкти, про які йдеться у плані Трампа. Не потрібна згода України для побудови у Москві Trump Tower, про який уже розповідають російські медіа, або для спільного видобування нафти й газу тощо.

🔹Що Київ каже партнерам щодо цього за закритими дверима:
- Визнання Україною російської анексії, включно з Кримом, неможливе за будь-яких умов
- Право обирати безпекові (НАТО) або економічні (ЄС) союзи, до яких Україна прагне вступити – не може бути обмежене.
- Україна не прийме угоду із обмеженнями для ЗСУ та української обороноздатності (цей пункт зараз модифікувався у питання безпекових гарантій, оскільки план Трампа не передбачав обмеження для ЗСУ).

🔹 Зараз американський "мирний план" викликає величезну кількість питань, обговорення яких навіть не починалося.