Останнім чвсом УкрЗалізниця не радує різноманіттям квитків з Харкова і до Харкова.
Роки 3 тому було в рази краще😅

Автобусні тріпи то як випробовування на витривалість.

Була у нас в відрядженні психологиня (ще до зими). І вона в неформальному спілкуаанні якось нам з напарницею сказала фразу "Шануйтеся". Сенс зрозумілий - поважайте себе:)

Але сама форма навіть ще більш приколяшна. Спочатку це не сприймала, але потім переусвідомила. Ми тоді були в стадії запари, але ще не хотіли це визнавати.

На контрасті, мабуть, весело виглядало😁

Чомусь згадалося)

Ходити по незнайомим вулицям і запам'ятовувати маршрут вводить мозок в тонус майже як вивчення іншої мови.

І навпаки, монотонна і знайома діялтність не активізує нові нейронні зв'язки🙃

Тому моя міні-віпустка і хождіння по вулицям іншого міста класно "перезавантажує" мозок.

Програти 7 разів (+-2)

Можна безкінечно думати про ризики і все одно не врахувати все. І печалитись з цтого приводу.

Ще можна підготовлюватися і аналізувати доступне в минулому і теперешньому, але бути гнучким до швидких змін.

Це варіант успіху.

Дія
+ розуміння, навіщо її робиш
+ готовність до корективів (швидко, не через рік😝)

Окрема "приколюха" (сумна, скоріше) полягає в тому, що чим активніше ведеш професійні соц.мережі і чим більше тем освітлюєш - тим більше образ в агресивній формі отримуєш😅

Зазвичай, від людей без аватарки або з авто/вовком/ТомасомШелбі на ній.

Нерівний бій якийсь виходить😂

А якщо серйозно, то це звичайний момент. Тригерна реакція - теж реакція, коли є відчуття, що щось суперечить твоїм цінностям і світогляду.

Просто що її висловлювання відображує рівень культури і інтелекту😜

Все забуваю поділитись радістю. Я нарешті звільнилась з полікліники МВС))) В цілому, вже майже місяць. Але було трохи не до того.

Досвід цінний.
Як завжди, висновки:

- люди - це головне
- напарники мають бути адекватними
- команда створюється, а не дається по факту
- корупцію без керівних посад не подолати, бо на посадах лінійних впливу на колег, які цим займаються - немає
- багатозадачність то прикольно, але коли в цьому є сенс, а не просто "для статистики"

Людина працює десь, поки в цьому знаходить сенс для себе. Поки є цікаві виклики, поки є розвиток (він може бути в різному)

А коли цього вже немає - немає і мотивації.

Там залишила прекрасну напарницю і ще декілька класних людей. А ще допомогла підібрати класну заміну із вже наступних психологинь😇

Вважаю, що закінчення прекрасне:)

Публікувала відео-пост в інсті на тему оптимальної кількості сексу в парі. Мабуть, актуально.

Починається відео з того, що людина, має пам'ятати, коли останній секс взагалі був. І не сидіти рахувати в голові 5хв.

Інакше так собі показник.

За вийнятком асексуальних людей, або зі зниженим ліюідо, звичайно. Де потреби трохи інакші)

То що ви, панове? Хто в парі/шлюбі - можете згадати, коли останній раз у вас був інтим?
І як при уьому оцінюєте рівень задоволеності цим аспектом життя.

"Він їхав не швидко і не повільно, і думав про те,що життя — це ринг. І рано чи пізно ти пропускаєш удар. Коли боксуеш проти Її Величності Долі, це неминуче, хай як віртуозно
ти ухилявся.. Так от, поки лишилися сили - мусиш битися
далі. Іншої ради нема. Опустиш руки, — і Доля вмить увібгае в куток. А там просто заб'є на смерть... Отака немудряща
філософія була в Андрюхи. Його релігія. А ще він вірив, що
завершити цей бій можна лише в одній позиції — лежачи на
ринзі горілиць і слухаючи відлік рефері: «Три.. Два.. Розряд! Три.. Два.. Розряд!». І ти або підведешся і простоїш і ще трохи..Або-ні. Але перемогти Долю, згідно з Андрюииною релігією неможливо.

Іпоки що Андрій тримав удар. Поки що тримав"(с) І.Павлюк

Дуже зайшла цитата з книжки😍

Коли кажеш: "пані, відійдіть" - а на тебе тупо дивляться у відповідь, мовчки. І ти не бачиш і натяку на розуміння в очах, доводиться гнучко адаптуватись до умов.

Тому я швидко відсканувала людину і сказала: "чуєш, отошла". І магія!😂

Дівчина одразу зрозуміла, що я від неї хочу. І сказала: "ізвінітє", і відійшла.

Тому...Ввічливість - то база.
Але яку мають не всі.

І там, де для інших це - грубість, для когось - єдина мова, яку людина знає.

Головне залишати повагу в своїх намірах. А от форму комунікації таки треба змінювари від людей)))

P.S. було не в Харкові, а в області іншого міста

Так, ваш психолог не ванільний і не святий)) А про життєвий і продуктивний підхід по життю. Не тільки в консультаціях і заходах, але і у власному житті😜

Панове, як ставитесь до самовираження підлітків?)

Цитата з книжки, що дуже вставила😁Ось як треба відповідати на недоречні питання.

Коли клієнти роблять якусь діч в проміжках між консультаціями - це завжди зрозуміло.

Бо ті, хто вже подовше зі мною і більш вільно почуваються, починають сесію зі слів: "Це буде разйоб".

А хто менше або більш сором'язливий, коли починають розповідати, що було - червоніють, прикривають обличчя і...

Обидві категорії самі починають угарати😁

Не тому що я засуджую, а тому що розуміють, що роблять. Але в моменті обрали емоції, а не ту стратегію, що ми її пророблюємо.

І це нормвльно, бо всі живі люди)
Головне, щоб загалом був рух вперкд, а не тільки веселі історії для друзів та психолога)

Вирішила записати серію відосів в інсту про порнозалежність. І шо я можу сказати...Воно не пропускається)))

Бо порно ж - заборонена тема в світі всього, що взагалі відбувається🫠

І залежності по ньому нема (а у мене по робочому досвіду - є)

Жахіття, а не алгоритми.

А ще дико ліньки дублювати текстом сюди. Якщо вийде туди відосом.