Доречі, питання доволі актуальне. Тому що декілька разів я стикалась з такою ситуацією, ще під час роботи в гуманітарній організації.
І виходило лише емоційно сказати, що я можу хіба що перенаправити людину до іншого спеціаліста. Але не вести самостійно🙈

Зараз ловлю себе на тому, що засинати під звуки літаючих шахедів, вже майже прирівнюється до роботи радіо, яке можуть включити сусіди. Тобто, щось буденне.

Як і прильоти. Якщо довго не було, навіть дивуюсь, чому так. Ось він, приклад здорової/нездорової адаптації:)
Питання дискусійне, насправді.

#прислали
Давно не писала і не постила нічого по психології сексуальності. І от сьогодні скинули такий віршик😜
Тому вирішила порадувати і вас.
Мирної ночі.

​Загнана в кут кішка перетворюється на тигра©
(с) "48 законів влади"

Часто згадую цю цитату, коли чую від клієнтів "я готовий/-а це зробити!". Коли вони наважуються на щось, що відтерміновували довгий час. Навіть усвідомлюючи це і проговорюючи на консультаціях не один раз.

Зазвичай всі ці рішення так чи інакше стосуються взаємозв'язків з іншими людьми. В різних сферах. Але змінювати щось вибудуване роками - дуже важко.

...Дуже важко, поки ці люди мають над вами владу. Інколи об'єктивну, але частіше за все суб'єктивну:) Поки ви відчуваєте себе в залежності від їхньої оцінки вас, почуттів чи дій у ваш бік. Поки ви все ще чогось хочете від них, тримаєтесь за щось реальне чи примарне (що було в минулому чи сподівання на майбутнє).

Доти ви відчуваєте "владу" інших над собою і "очікуєте" чогось від них. Коли ж це зникає, стає можливим діяти і змінювати ситуацію.

Це не завжди про розрив чи ухід в прямому сенсі слова:) Інколи це просто зміна звичної манери поведінки в стосунках з конкретною людиною. Що докорінно змінює всю ситуацію.

Але ж невідомість - це страшно, правда?)

Тому зазвичай мої клієнти наважуються на щось подібне, коли відчувають "кінець". Що немає ніяких варіантів отримати бажане.

⛔️"Тупік - далі ходу нема...". Це і є "загнаність в вугол". І якщо вам кажуть, що на цьому кінець - не вірте. Це тільки початок. Бо коли ми відчуваємо неможливість жити так, як жили, ми отримаємо свободу дій. Це і є енергія на зміни😈

В доєднання до цієї цитати можу сказати, що перечитуючи деякі записи через рік+ я розумію, наскільки це когнітивне викривлення присутнє навіть у мене.

В моменті я періодично записую саме факти. Але потім час йде і емоційне забарвлення змінює початковий опис/сприйняття ситуації.

Дуже цікаво, якщо спостерігати за цими штуками:)

...парам па па. Хто вже відповів, можете піддивитись:) Правильна відповідь - постійна Тому що це сигналізує про те, що людина відволікається і чогось очікує. Це може бути як об'єктивна проблемна ситуація, чому людина постійно на зв'язку, так і надумана. У кого є схильність "очікувати чогось поганого".

Решта відповідей може бути проявлені у тривожних людей, але не обов'язково. Бо можуть також свідчити і про агресію, звички, нещодавні фізичні навантаження, проблеми з пам'яттю і навіть збудження😉

База🫶Завжди посміхаюсь, коли бачу подібні банери/плакати в своєму місті або інших.

Сам Азов - один з особливих для мене підрозділів як по роботі, так і особисто, враховуючи друзів там.

​Кіно-рекомендація - "Той, що біжить за вітром" або "The kite runner" в оригіналі

Цей фільм подивилась майже рівно торік. Якраз тоді розбирали дитячий ПТСР і його вплив на подальше життя людини.

Думаю, як більшість знає, ПТСР формується не лише при безпосередній участі в травматичний події (коли ви - жертва), але і при опосередкований участі (ви - спостерігач).

Цей фільм розкриває одразу декілька ролей.

Із позитивного: у фільмі хеппі-енд, якщо можна так назвати попри весь сюжет. Чому? Бо там показано момент зцілення від почуття провини, незроблених колись дій. А також про віру у близьких людей і прощення.
Про те, що інколи просто "вибач" недостатньо і потрібні конкретні дії.

Не буду описувати сюжет - самостійно почитаєте, якщо захочете:)

❗️Але скажу одразу. Обережно, трігери: педофілія, сцени фізичного насилля та знущань.

Дивитись фільм емоційно важко, але він дуже цінний з психологічної точки зору.

Трохи загравання японською😜

Ніхто ніколи не може зробити 'найкращий вибір. Ми просто робимо 'вибір і приймаємо наслідки.

В кожний період життя цей вибір може відрізнятись і це нормально. Погляд в минуле і аналіз потрібний. Але не треба забувати, що досвід, який ви отримали потім - теж впливає на вашу самокритичність. Але отриманий він саме завдяки череді ваших виборів.

Тому якщо ви думаєте, що могли щось зробити інакше - НЕ МОГЛИ. Але в теперішньому і майбутньому - МОЖЕТЕ.

...І це головне🙏

Приємно бачити, як в очах людини з'являється надія.

На цьому тижні мала консультацію з бійцем, якого переводили в шпиталь до іншого міста. У нього дозріли певні запитання щодо свого психологічного стану. В даному випадку, про нічні жахіття і трігери на звуки.

Він висловив підозру, що це тепер "на все життя" і незрозуміло, як тепер адаптуватися у цивільному житті (бо процес лікування по пораненню у нього ще буде довгий).

Пояснила, що немає поняття "на все життя". Окрім спогадів. Але вони не зобов'язані "заважати жити", іони просто будуть всередині. Як частина життя.

🔺️Більшість проявів зникають після роботи з психологом/психотерапевтом + під медікаментозним наглядом психіатра. Так, на це потрібен час. Але це можливо (працюю з військовими не 1 рік, і не тільки тут).

...Просто треба почати цей процес.

🔺️За ту консультацію я пояснила, як зазвичай будується робота з психологом/психіатром по нашій структурі + по приватним. На що орієнтуватись, щоб розуміти, чи є ефект.

🔺️Закцентувала на відчутті комфорта при роботі зі спеціалістом і правом звернутись до іншого, якщо щось не так. На тому, що психолог - це помічник, а не страшний доглядач. Вирішує, про що говорити і в якому темпі рухатись - сама людина.
***
Люблю не тільки повноцінний консультативний процес, але і первинне консультування. Так приємно бути спеціалістом, який пояснює людині деякі процеси, як вони протікають і який +- напрямок роботи з ними може бути.

Приємно бачити. Як тривога і невпевненість змінюється надією і впевненістю🫶💙

Кожна людина залишає в нашому житті слід. Інколи це - фраза…Яка запамʼятовується:)

Терапевтичні фрази не обовʼязково мають бути від спеціалістів. Інколи це результат чийогось досвіду і вже зроблених висновків. Бути долученим до цього - дуже цінно. Але для того, щоб це сприйняти, має бути відкритість, всередині себе.

💔"Горе втрати і розчарування. Туга і самотність. Відчуття, ніби ніхто тебе не розуміє, хоча ви і говорите однією мовою...Час за часом, але взагалі перестає хотітися говорити. Бо зникає сенс. Так, всередині хочеться відчути тепло, але вже немає надії..."

Знайомо?

Як практикуючий психолог, я постійно чую сотні історій про те, чому з різних причин людина відчуває себе самотньою і розгубленою. Як не спиться ночами і всередині ніби зіяє діра.
...також я людина, яка під час війни теж пережила особисті втрати.

Я б хотіла сказати, що є "магічні ліки або пігулки". Але правда зворотня. За декілька годин чи днів нічого не змінить стан. Але є ряд моментів, які можуть
В довгостроковій перспективі.

З чого починати?

1⃣ Усвідомлення причини цього стану. Точка відліку. Треба щиро її усвідомлювати, як би болісно це не було. Назвати прямо, без хитрощів і "захисту власного ега".
⬇️
Що цінного для себе Ви втратили?

2⃣ Відповідаючи на 1 питання, зрозуміти, що те, до чого Ви прийшли - те, що Вам потрібно у житті. Тобто, забити на цей критерій Ви не можете (без втрати відчуття щастя".

Отже, в майбутньому треба буде прийти до того, щоб знов це відчувати. Ліючи/шукаючи/ризикуючи.

3⃣В залежності від причини, там мають бути індивідуальні напрямки. Але є деякі загальні моменти, які характерні для всіх, хто "закривається в мушлі від болю".
⬇️

🔹 "відкриватись на світ". Поступово робити вихід в люди, без маски. В ті місця, де відчуваєте себе комфортно. Дивитись за водою чи рухом автомобілей, спостерігати за людьми чи тваринами, тощо.

Життя вирує. Завжди. Воно не зупиняється від того, що нам боляче - нащастя чи нажаль.

🔹 знайомитись з людьми. Якщо у вашому оточенні ті, з ким Ви не відчуваєте душевної близькості або комфорту, треба знайти інших людей. Це не означає, що треба всіх викреслити. Ні. Але знайти тих, хто поділяє ваші думки, почуття та ідеологію.

🔹дозволити собі вірити у те, що зараз - це лише період. Він мине, як минає все хороше і погане. Потім стане краще, але для цього треба витримати те відчуття пустоти, яке розриває. І потроху діяти - по мірі можливостей.

🔹передивитись філософію життя. Від життя "по інерції", "на автопілоті", ніхто щасливим не стає.
В світі точно є різні види мистецтв, культур і філософій. Ви можете обрати для себе те життя, яке відповідає вашим цінностям. Вибудувати його від деталей до масштабного. Щоб відчувати "сенс" в кожному моменті.

Це егоїстичне відчуття. Суто для себе. Але воно має великий сенс. Внутрішня наповненість дозволяє легше пережити кризові періоди.

...Список можу доповнювати далі. Але то буде вже окрема тема.