​Конференція "Застосування технік стабілізації в кризових станах".Не перша моя конференція, але одна з найкращих😉

На днях була на конференції, присвяченій кризовій психології. Коли я на неї їхала, не очікувала "вау-ефекта", бо на цю тему доволі багато матеріалів. Але я дуже сильно помилялась:)

Закінчувала конференцію з думками, що залюбки продовжила б кількість днів. Бо давно не отримувала таку кількість стисло лаконічного матеріалу. А можливість відпрацьовувати теоретичні знання одразу на практиці в офлайні...Взагалі для мене щось на довоєнному:) Бо останнім часом переважно була на онлайн-заходах.

За ці дні відчула якісь техніки у ролі "клієнта", "психолога" та "спостерігача". "Своєю шкірою", як це і має бути. Бо життя різноманітне і треба бути готовою діяти одразу, але і розуміти, як це буде впливати на людину. Бо один з головних постулатів "не нашкодь".

Конференція була доволі емоційною. У нас був чудовий лектор, колишній військовий психог Ізраїльської армії, наразі активно долучений до навчання психологів вже нашої армії і інших силових структур. Психотерапевт з досвідом кризового консультування. Активно "ламав" наш мозок і змушував швидко опановувати нові навички.

За час конференції задала йому безліч запитань по своїм практичним ситуаціям з пацієнтами. І отримати відповіді на складні для себе ситуації було дуже цінно💙

Паралельно слухала кейси колег із різних силових структур, і відповіді на їхні питання. Це неймовірне відчуття збагачення новим досвідом.

Дуже вдячна Алекс Гальчинський та Юра Данилюк , ГО "Генофонд нації" за проведення цієї шикарної конференції. Точно впевнена, що ще буду цікавитись навчанням і співапрацею з вами:)
Також вдячна Медичний реабілітаційний центр "Пуща-Водиця" МВС України за організацію, надання місця проведення тренінгу та турботі за комфорт учасників під час. Це дуже цінно.

З найкращими враженнями, буду активно втілювати отримані навички в роботі🙏

Доречі, питання доволі актуальне. Тому що декілька разів я стикалась з такою ситуацією, ще під час роботи в гуманітарній організації.
І виходило лише емоційно сказати, що я можу хіба що перенаправити людину до іншого спеціаліста. Але не вести самостійно🙈

Зараз ловлю себе на тому, що засинати під звуки літаючих шахедів, вже майже прирівнюється до роботи радіо, яке можуть включити сусіди. Тобто, щось буденне.

Як і прильоти. Якщо довго не було, навіть дивуюсь, чому так. Ось він, приклад здорової/нездорової адаптації:)
Питання дискусійне, насправді.

#прислали
Давно не писала і не постила нічого по психології сексуальності. І от сьогодні скинули такий віршик😜
Тому вирішила порадувати і вас.
Мирної ночі.

​Загнана в кут кішка перетворюється на тигра©
(с) "48 законів влади"

Часто згадую цю цитату, коли чую від клієнтів "я готовий/-а це зробити!". Коли вони наважуються на щось, що відтерміновували довгий час. Навіть усвідомлюючи це і проговорюючи на консультаціях не один раз.

Зазвичай всі ці рішення так чи інакше стосуються взаємозв'язків з іншими людьми. В різних сферах. Але змінювати щось вибудуване роками - дуже важко.

...Дуже важко, поки ці люди мають над вами владу. Інколи об'єктивну, але частіше за все суб'єктивну:) Поки ви відчуваєте себе в залежності від їхньої оцінки вас, почуттів чи дій у ваш бік. Поки ви все ще чогось хочете від них, тримаєтесь за щось реальне чи примарне (що було в минулому чи сподівання на майбутнє).

Доти ви відчуваєте "владу" інших над собою і "очікуєте" чогось від них. Коли ж це зникає, стає можливим діяти і змінювати ситуацію.

Це не завжди про розрив чи ухід в прямому сенсі слова:) Інколи це просто зміна звичної манери поведінки в стосунках з конкретною людиною. Що докорінно змінює всю ситуацію.

Але ж невідомість - це страшно, правда?)

Тому зазвичай мої клієнти наважуються на щось подібне, коли відчувають "кінець". Що немає ніяких варіантів отримати бажане.

⛔️"Тупік - далі ходу нема...". Це і є "загнаність в вугол". І якщо вам кажуть, що на цьому кінець - не вірте. Це тільки початок. Бо коли ми відчуваємо неможливість жити так, як жили, ми отримаємо свободу дій. Це і є енергія на зміни😈

В доєднання до цієї цитати можу сказати, що перечитуючи деякі записи через рік+ я розумію, наскільки це когнітивне викривлення присутнє навіть у мене.

В моменті я періодично записую саме факти. Але потім час йде і емоційне забарвлення змінює початковий опис/сприйняття ситуації.

Дуже цікаво, якщо спостерігати за цими штуками:)

...парам па па. Хто вже відповів, можете піддивитись:) Правильна відповідь - постійна Тому що це сигналізує про те, що людина відволікається і чогось очікує. Це може бути як об'єктивна проблемна ситуація, чому людина постійно на зв'язку, так і надумана. У кого є схильність "очікувати чогось поганого".

Решта відповідей може бути проявлені у тривожних людей, але не обов'язково. Бо можуть також свідчити і про агресію, звички, нещодавні фізичні навантаження, проблеми з пам'яттю і навіть збудження😉

База🫶Завжди посміхаюсь, коли бачу подібні банери/плакати в своєму місті або інших.

Сам Азов - один з особливих для мене підрозділів як по роботі, так і особисто, враховуючи друзів там.

​Кіно-рекомендація - "Той, що біжить за вітром" або "The kite runner" в оригіналі

Цей фільм подивилась майже рівно торік. Якраз тоді розбирали дитячий ПТСР і його вплив на подальше життя людини.

Думаю, як більшість знає, ПТСР формується не лише при безпосередній участі в травматичний події (коли ви - жертва), але і при опосередкований участі (ви - спостерігач).

Цей фільм розкриває одразу декілька ролей.

Із позитивного: у фільмі хеппі-енд, якщо можна так назвати попри весь сюжет. Чому? Бо там показано момент зцілення від почуття провини, незроблених колись дій. А також про віру у близьких людей і прощення.
Про те, що інколи просто "вибач" недостатньо і потрібні конкретні дії.

Не буду описувати сюжет - самостійно почитаєте, якщо захочете:)

❗️Але скажу одразу. Обережно, трігери: педофілія, сцени фізичного насилля та знущань.

Дивитись фільм емоційно важко, але він дуже цінний з психологічної точки зору.

Трохи загравання японською😜

Ніхто ніколи не може зробити 'найкращий вибір. Ми просто робимо 'вибір і приймаємо наслідки.

В кожний період життя цей вибір може відрізнятись і це нормально. Погляд в минуле і аналіз потрібний. Але не треба забувати, що досвід, який ви отримали потім - теж впливає на вашу самокритичність. Але отриманий він саме завдяки череді ваших виборів.

Тому якщо ви думаєте, що могли щось зробити інакше - НЕ МОГЛИ. Але в теперішньому і майбутньому - МОЖЕТЕ.

...І це головне🙏

Приємно бачити, як в очах людини з'являється надія.

На цьому тижні мала консультацію з бійцем, якого переводили в шпиталь до іншого міста. У нього дозріли певні запитання щодо свого психологічного стану. В даному випадку, про нічні жахіття і трігери на звуки.

Він висловив підозру, що це тепер "на все життя" і незрозуміло, як тепер адаптуватися у цивільному житті (бо процес лікування по пораненню у нього ще буде довгий).

Пояснила, що немає поняття "на все життя". Окрім спогадів. Але вони не зобов'язані "заважати жити", іони просто будуть всередині. Як частина життя.

🔺️Більшість проявів зникають після роботи з психологом/психотерапевтом + під медікаментозним наглядом психіатра. Так, на це потрібен час. Але це можливо (працюю з військовими не 1 рік, і не тільки тут).

...Просто треба почати цей процес.

🔺️За ту консультацію я пояснила, як зазвичай будується робота з психологом/психіатром по нашій структурі + по приватним. На що орієнтуватись, щоб розуміти, чи є ефект.

🔺️Закцентувала на відчутті комфорта при роботі зі спеціалістом і правом звернутись до іншого, якщо щось не так. На тому, що психолог - це помічник, а не страшний доглядач. Вирішує, про що говорити і в якому темпі рухатись - сама людина.
***
Люблю не тільки повноцінний консультативний процес, але і первинне консультування. Так приємно бути спеціалістом, який пояснює людині деякі процеси, як вони протікають і який +- напрямок роботи з ними може бути.

Приємно бачити. Як тривога і невпевненість змінюється надією і впевненістю🫶💙