Зафоткала на днях. Як виглядає лідер🙃

"...Я б не хотів мук, але якщо вони неминучі, то, звісно, бажано перенести їх мужньо, твердо, не втрачаючи бадьорості духу.
Ясна річ, я б не хотів війни. Але якщо їй судилося бути, то бажано вміти мужньо переносити рани, голод і всілякі злигодні, пов'язані з військовим часом.
Було б божевіллям прикликати недугу, та якщо доведеться захворіти, то я не хотів би виказати зніженість або нетерпіння.
Словом, бажаними є не самі нещастя, а мужність, яка має їх здолати."
© Сенека "Моральні листи до Луцілія"

“Чи можна бути слабкою?”. Питання провокативне. І, забігаючи наперед, можу сказати відповідь: “Ні, не можна”. Знаю, що більшості ця відповідь не сподобається. Розумію, чому.

Сьогодні про жінок. Коханих, матерів, сестер, доньок тих, хто оберігає державу.

https://telegra.ph/Buti-kohanoyur%D1%96dnoyu-voina-CHi-mozhna-buti-slabkoyu-07-13

Чудова цитата-ілюстрація того, як виглядають захистні механізми:) Із книги Сенеки. Хоча там трохи інший контекст вживання.

“Те, що спочатку подобалося, стає неприємним. Так вмирають бажання. А далі вже зовсім не важко бути позбавленим того, чого перестаєш хотіти.”(с)

Це якраз те, про що колись писала. Якщо чогось пристрасно хотіти,змиритись з відсутністю/недостяжністю цього - доволі складно. Треба перебувати в постійному стані напруги. А от якщо замість цього почати перети хотити чогось - стає легше: не так болісно. Так здається перший час.

Алкогольна/наркотична залежність

Я не є профільним спеціалістом саме з цієї області, але періодично стикаюсь в своїй роботі. Трохи по об`єднуючим факторам, які змушують людину іти по цьому шляху і які варіанти це змінити.

https://telegra.ph/Alkogolna-vs-legka-narkotichna-zalezhn%D1%96st-07-21

Для яскравості проблеми і чому я написала, що принципово не працюю з людьми, які планують далі жити зловживанням - змалюю реальну ситуацію, в якій я була.

Деякі деталі я опускаю заради конфіденційності.

Це було в рамках моїх відряджень ще рік+ тому. База відпочинку. Сімейна пара - чоловік був учасником програми, жінка приїхала, щоб побути разом. 
Він подзвонив мені з проханням надати їм парну консультацію - хоча знав, що я не працюю з парами. Але хоч дати якісь орієнтири або перенаправити до когось, дати хоч якусь підтримку. Я погодилась. Але т.я. до того у мене ще було декілька консультацій, сконтактувала я з цією парою лише за декілька годин.

Декілька годин, за які вони напились. Просто різний ступінь сп'яніння. Це я зрозуміла вже прийшовши в місто зустрічі. 

Поки я делікатно віталась з дружиною і делікатно казала, що можемо поспілкуватись в інший раз - коли вони трохи прийдуть в себе, ситуація розвивалась. І довелося просто контролювати її, щоб далі не було негативного розвитку, за  якого вже б поліція приїжджала.

І за ці пів години я почула багато неконтрольованої інформації, за яку потім їм було дуже соромно. Бо це був не той момент і не та подача.

Дружина хотіла розлучитись з чоловіком, через 10+ років сумісного шлюбу, бізнесу і дітей. Тобто, реальні проблеми там були теж. 

Але замість діалогу - чоловік напився і став хаотично розповідати, що сам відчуває, як вона його не розуміє і як за пів години до цього вона робила йому мінєт і не жалілася на супружнє життя. Паралельно дружина його відчувала сором, злість і  100% небажання мене колись бачити, бо я стала свідком сімейної ситуації, яка зазвичай від усіх приховується.

Згодом, я виділила по пів години кожному і ще десь годину разом. Ситуацію вирівняла, пояснила за стани, за емоції і напрямки, які можуть бути далі в такому ж темпі. Але старт був не нормальним. І це скоріше дивина, що вони удвох потім захотіли спробувати ще раз, вже в адекватному стані.

Я хочу сподіватись, що вони звернулись до сімейного психотерапевта та чоловік почав працювати над своїм зловживанням (це не алкоголік багаторічний, але тенденція розвитку була дуже швидка). Але результату я не знаю, що було потім. Бо я працювати відмовилась.

Самоконтроль при зловживанні знижується. І сфери життя, які лише потребують корекції, стануть сферами, де ледве щось виправиш. А працювати з постійними відкатами я не готова. І сама людина не готова працювати на покращення зі спеціалістом, якщо продовжує виконувати дії з протилежним ефектом.

Натрапила на пісню "Психічне порушення". Креативно. Які часи, такі і...:)

"я боюся, що це знов не стабільна любов, а психічне порушення"

https://music.youtube.com/watch?v=b1twPP5IvIk&si=uIHyDKfn7FUZ3Azu

Моя клієнтка на сесії сказала таку фразу: "Якщо навіть він не обере мене, я обираю себе"©

Відчуваю радість, як спеціаліст😍🙏

До цієї фрази вона подолала довгий шлях деструктивних відносин і відчуття себе.

У нас було декілька років сумісної роботи. Правда, з декількома великими перервами, коли вона жила своє життя вже з урахуванням внутрішніх змін. І цей процес ще продовжується. Невпинно, з позитивними змінами.

Впливи війни. Втома, тривожність та гіпервідповідальність

Трошки про сумування за відчуття легкості, відсутності турбот та перелаштування до нового життя.

"...Доречі, у вас він є? Ваш перелік щастя та радості? Якщо ні - складайте."

При бажанні можете поділитись:)

https://telegra.ph/Vplivi-v%D1%96jni-Vtoma-trivozhn%D1%96st-ta-g%D1%96perv%D1%96dpov%D1%96daln%D1%96st-08-04

Помітила, що інколи люди звертаються до мене не тільки за пошуком вирішення своїх проблем у житті, але…Просто поговорити і відчути, що тебе не засуджують. Інколи - почути, що і інші в чомусь “лажали” або відчували не правильні почуття. 

Що більшість людських помилок вже робили мільйони людей до нас на цій планеті, деякі і разом з нами в один час, але у різних країнах. 

Дехто звертається до психолога як до священика, за відпусканням “гріхів”, але з раціональної точки зору, а не релігійної. В чомусь такі консультації легші - людина просто прийшла виговоритись, має право. З іншого боку - складніше, бо це означає, що у конкретної людини немає серед оточення близької людини, яка не засудить. Що конкретну “таємницю” - страх чи бажання, провину, тощо не можна нікому розповісти. Це відчуття тягарю. 

Відчуття емоційного тягарю може розсіятись тільки якщо пробачити/дозволити це самому собі та знати, що є люди, які після цього/попри це будуть з тобою поруч.

"Відринь пороки, що лестять твоєму серцю, інакше потім саме серце доведеться вирвати з ними. Особливо переслідуй пристрасті і вважай їх найлютішими ворогами. Подібно розбійникам, вони ласкаво обіймають нас, щоб вразити ножем."

© Сенека "Моральні листи до Луцілія"

Знижена рефлексія і тривожність. 2 практичні приклади розбору ситуацій

Військовий хлопчина 20 років (містер Оксі) та клієнтка 45 років (місіс Елен) із-за кордону.

https://telegra.ph/Znizhena-refleks%D1%96ya-%D1%96-trivozhn%D1%96st-2-praktichn%D1%96-prikladi-rozboru-situac%D1%96j-08-18

​Про знижену рефлексію. Періодично у мене буває, що приходить на прийом людина, котра відчуває, що їй кепсько і “щось не так” - а що саме не так, не до кінця розуміє. 

Тоді наша робота поділяється на такі етапи: 
Психоедукація. Робимо невеличкий екскурс по емоціям/почуттям/станам і їхнім відмінностям. Наприклад, щоб людина знала, що окрім “злості” є ще роздратування, гнів, лють, розпач, тощо…І механізми їнього усунення будуть трохи відрізнятись.
Відчуття. Пробувати розмежовувати, що відчувається в кожент конкретний проміжок часу і в найбільш типових проблемних ситуаціях. Етап самоспостереження & обговорення.

І якщо своїх цивільних клієнтів по онлайну я проганяю по всім цим етапам без полегшення, то в роботі з бійцями інколи використовую цю роздруківку як “паличку-виручалочку”. Просто тому у них фоново ще 1000+ проблема, яку треба вирішувати. І присвятити психології безліч часу не виходить. Скоріше, вони пробують “урвати” мені декілька годин на тиждень:)

На групі кожну зустріч або раз на декілька прошу їх відмітити, що у них змінилося в стані, в який бік динаміка. Відповідно, що можна змінити для поліпшення. Обговорюємо як групою, так і індивідуально. 

А коли вже цей етап пройдений і рефлексія свого стану підтягується до середнього/високого рівня, працювати стає і легше, і ефективніше.

Ось так ми на початку сесій відмічаємо/вчимось розрізняти емоції/почуття/стани - а потім продовжуємо фіксувати зміни впродовж роботи❤️

З Днем Незалежності!💛💙

Для мене щастя бути народженою вже у вільній та самостійній Україні. Втім, я трохи заздрю тим, хто міг стати свідком її народження і трансформування.

Щастя - ходити по землі своєї країни. Любити людей, які по ній теж ходять. Жити і постійно знаходити, вивчати щрсь нове про нашу історію і культуру. Думати про майбутнє і те, як можна бути причетною до покращення різних процесів.

Кожен рік це дуже 'щемливо - бо нашій незалежності постійно загрожує ворог. Але - ми стійкі, не здамось.

Тому вітаю усіх з цим святом!
Окрема вдячність нашим захисникам і всім, хто долучений до цієї боротьби🙏

Останнім часом полюбила металеві японські головоломки. Класно розвантажує мозок від круговороту думок і переключає на тактильні відчуття + просто цікавість розкрутити.

Хто шукає щось невеличке для ситуативно розвантаження - саме воно😉

​Довіра, зрада, очікування.

Всі ми маємо очікування щодо вчинків/думок/поведінки близьких або наближених до нас людей. В ідеалі ми навіть у них запитували, що вони думають/відчувають стосовно найбільш важливих для нас сфер життя. Але інколи - ні:)

Мені на днях знайома сказала таку фразу:
"Він втратив мою довіру”
Із ввічливості + раз вона вже цю тему підняла, уточнила, в чому справа. Вислухала монолог із накипівших емоцій. А потім делікатно уточнила, чи відчувала вона, що ситуація може так обернутися, раніше? Зазвичай, коли щось іде не так - не в останню хвилину, а вже якийсь час (як можна інколи відключити мозок з аналізом, підкажіть?)

Як це зазвичай і буває - так, питання/сумніви у неї були. Півроку+...Для мене було дивно, чому вона так довго тягнула. Але відповідь доволі проста: “Було страшно отримати відповідь”. Бо тема подружньої зради - не те, що піднімається на початку. А дарма.

Як хто відноситься до цього - непогано знати і обговорювати на початку. Є варіант, де погляди різняться. Хтось про це скаже відверто,хтось приховає. По-різному буває, будемо чесними.

Але не задати це запитання взагалі означає жити очікуваннями, що інша людина в усьому тотожна з вами. А це не так.

І тоді, що таке довіра в зрізі цієї ситуації? Ілюзія того, що інша людина бути жити і вчиняти узгоджено ваших очікувань. А якщо все виявилось не так - це “втрата довіри.” Хоча я б назвала “втратою очікувань”.

Якщо вже є щось, що турбує - треба про це говорити. Краще раніше.
Про деякі теми краще дізнатись точку зору іншої людини заздалегідь.
Інколи треба зробити паузу і подумати, а не на емоціях навішувати ярлики. Тим паче, якщо рішення готового ще немає. Тим паче, якщо в ситуації є вина обох.

​Чому люди постійно наступають на грабелі? Мало просто пробувати і помилятись, ще треба робити аналіз помилок. Без цього буде просто низка улюблених граблів.

Звичайно, якщо ви любите певний різновид помилок, ви поверхньо вже розумієте ще до скоєння дії, що це - помилка. Але все одно робите. Тут справа в поверхневому аналізі. Якщо вам одразу “все зрозуміло” - це той аналіз. Ви не доробили;) Правильний критерій - у вас має “плавитись мозок”.

Інколи бувають приховані мотиви навіть для себе - “вторинна вигода”, а інколи - непропрацьовані когнітивні установки. Ті глибинні переконання, які переломлюють здоровий Ґлузд. 

Наприклад, “кохання все переможе” або “відносся до людей так, як хочеш, щоб відносились до тебе” може в своїй сфері перешкоджати іншій поведінці. Бо глибоко всередині буде відчуття, попри адекватні аргументи чого це не треба робити, що є якесь диво і справедливість. І що стабільно негативний результат і наслідки - то просто якийсь досадливий випадок.

Якщо трошки розібрати наведені 2 установки(глибинні переконання)

“Кохання все переможе”. Оптимістично і наївно. Питання для роздумів: а якщо кохання одразу до 2х людей, чиє кого має перемагати?:) Або любов до дитини та любов до чоловіка. Що таке “кохання”? Що воно в себе включає і чи включено туди знущання і терпіння? Чи має кохання перемагати дружбу, самозбереження, справедливість, тощо?

Бачите, як багато питань, і це тільки навскидку зараз написала. А якщо на вас впливає ця установка, ви ці параметри не розглядали.

“Відносся до людей так, як хочеш, щоб відносились до тебе”. Сюди ж я зазвичай жартівливо докидую християнське “підстав іншу щоку для удару”, воно просто гармонічно продовжує цю установку:)

Питання. З чого ви взяли, що людям подобається те, що і вам? З чого ви взяли, що хтось вам щось повинен, якщо не було попередньої домовленості? Як у вас з адекватним виводом агресії і захистом того, що вам важливо? А інтелектом і навичками адаптації до нових умов, а не шаблонних, де треба змінювати стратегії поведінки?

Тобто, в терпінні і тупому слідуванню 1 правила, якщо воно не працює, нічого адекватного нема. У вас мають бути принципи по життю, але не сліпі. 

Ще є варіант вторинної вигоди, де ви розумієте всі наслідки, але підсвідоме бажання розгрібати проблеми, отримувати адреналін або можливість скиглити, переважують. 

Робити якісний аналіз = вигрібати все, що у вас всередині і аналізувати, чого так. Це можна розкручувати як самостійно, так і зі спеціалістом. 

З Днем Захисника і Захисниць!❤️

Сьогодні українці зустріли ще один ранок у власній державі.

Кожен спокійний сніданок захищений тривожним світанком в окопі під щільним ворожим обстрілом. На кожен схід сонця дивляться прапори над могилами тих, хто цей схід більше ніколи не побачить.

Десятки тисяч оборонців, попри все, продовжують стримувати зло, яке прагне відібрати у нас найдорожче. Завжди пам’ятайте їхні імена та обличчя. Шануйте їхній чин і жертву, яку вони віддали і віддають за Україну.

Ніхто, крім нас самих, не захистить наші головні цінності – людяність і любов до свободи.

Слава Україні!