"Немає ідеального життя, але є ідеальні моменти. Бережіть людей, з якими ви вільні в проявленні емоцій, бажань і своїх почуттів."©

Прочитала десь на просторах інтернету і дуже з цим згодна.

Діалог з клієнтом:

- Я відчуваю, що скоро зірвусь і все кину. І службу, і дівчину.
- Так може не чекати того моменту, поки зовсім “зірве”? Пробуй забивати, коли відчуваєш, що вже “на межі” .
- Я не можу так…У мене багато обов'язків, самі не справляються.
- А от якщо довести себе до зриву - то можно на все забити і не переживати, як воно буде без тебе? З величезними збитками.
- Так.
- …?
- Тоді буде причина. Що мене “довели”, а не я просто все кинув.

*занавес*

- А варіант розвантажити себе і попросити відпочинок\делегувати якісь задачі іншим, дівчині дати спробувати потягнути весь побут на собі - не простіше? І своїх нервів менше витратиш і справа не постраждає, стосунки не зіпсуються.
- Я так не можу.
- А пробував?
- Ні. Але нормальні “правильні” хлопці\бійці\партнери не просять перепочинку або допомоги. Вони вирішують все самостійно і тащать, поки можуть. А якщо не можуть, то все одно тащать. Поки їх не зриває.
- Як цікаво ти назвав себе “агресивною терпілою”:)

Нормально - відчувати, де твої ліміти і з турботою дбати (да хоча б інколи помічати свій фізичний і душевний стан).
Нормально - просити допомоги, коли не витягаєш.
Нормально - делегувати частину своїх задач іншим, з якими ви робите спільну корисну справу. Бо якщо 1 елемент випаде зовсім, на його заміну потрібен час, а це мінус. Підстрахувати ж один одного - абсолютно нормально.
Нормально - поговорити зі своїм партнером і сказати, що не вистачає сил\коштів на побутові аспекти. Бо чоловік не завжди винен робити все на 100%, якщо вже не може.

Варіант, де людина доводить себе до межі - контрпродуктивний. З усіх боків. Що для самої людини, що для оточуючих.

Замість того, щоб взяти відповідальність за свій стан і так - підняти незручні запитання або ситуації, людина терпить і доводить себе. А при зриві вже відповідальність не береться. Вона перекладається на інших, котрі часто і “винні” за цей стан, до того ж розгрібаються усі проблеми, які з`являються, боки людина в зриві або відновлюється.

Зворотній варіант реагування на "все піздець". Не депресивними думками, а зарядженістю😏

Зафоткала на днях. Як виглядає лідер🙃

"...Я б не хотів мук, але якщо вони неминучі, то, звісно, бажано перенести їх мужньо, твердо, не втрачаючи бадьорості духу.
Ясна річ, я б не хотів війни. Але якщо їй судилося бути, то бажано вміти мужньо переносити рани, голод і всілякі злигодні, пов'язані з військовим часом.
Було б божевіллям прикликати недугу, та якщо доведеться захворіти, то я не хотів би виказати зніженість або нетерпіння.
Словом, бажаними є не самі нещастя, а мужність, яка має їх здолати."
© Сенека "Моральні листи до Луцілія"

“Чи можна бути слабкою?”. Питання провокативне. І, забігаючи наперед, можу сказати відповідь: “Ні, не можна”. Знаю, що більшості ця відповідь не сподобається. Розумію, чому.

Сьогодні про жінок. Коханих, матерів, сестер, доньок тих, хто оберігає державу.

https://telegra.ph/Buti-kohanoyur%D1%96dnoyu-voina-CHi-mozhna-buti-slabkoyu-07-13

Чудова цитата-ілюстрація того, як виглядають захистні механізми:) Із книги Сенеки. Хоча там трохи інший контекст вживання.

“Те, що спочатку подобалося, стає неприємним. Так вмирають бажання. А далі вже зовсім не важко бути позбавленим того, чого перестаєш хотіти.”(с)

Це якраз те, про що колись писала. Якщо чогось пристрасно хотіти,змиритись з відсутністю/недостяжністю цього - доволі складно. Треба перебувати в постійному стані напруги. А от якщо замість цього почати перети хотити чогось - стає легше: не так болісно. Так здається перший час.

Алкогольна/наркотична залежність

Я не є профільним спеціалістом саме з цієї області, але періодично стикаюсь в своїй роботі. Трохи по об`єднуючим факторам, які змушують людину іти по цьому шляху і які варіанти це змінити.

https://telegra.ph/Alkogolna-vs-legka-narkotichna-zalezhn%D1%96st-07-21

Для яскравості проблеми і чому я написала, що принципово не працюю з людьми, які планують далі жити зловживанням - змалюю реальну ситуацію, в якій я була.

Деякі деталі я опускаю заради конфіденційності.

Це було в рамках моїх відряджень ще рік+ тому. База відпочинку. Сімейна пара - чоловік був учасником програми, жінка приїхала, щоб побути разом. 
Він подзвонив мені з проханням надати їм парну консультацію - хоча знав, що я не працюю з парами. Але хоч дати якісь орієнтири або перенаправити до когось, дати хоч якусь підтримку. Я погодилась. Але т.я. до того у мене ще було декілька консультацій, сконтактувала я з цією парою лише за декілька годин.

Декілька годин, за які вони напились. Просто різний ступінь сп'яніння. Це я зрозуміла вже прийшовши в місто зустрічі. 

Поки я делікатно віталась з дружиною і делікатно казала, що можемо поспілкуватись в інший раз - коли вони трохи прийдуть в себе, ситуація розвивалась. І довелося просто контролювати її, щоб далі не було негативного розвитку, за  якого вже б поліція приїжджала.

І за ці пів години я почула багато неконтрольованої інформації, за яку потім їм було дуже соромно. Бо це був не той момент і не та подача.

Дружина хотіла розлучитись з чоловіком, через 10+ років сумісного шлюбу, бізнесу і дітей. Тобто, реальні проблеми там були теж. 

Але замість діалогу - чоловік напився і став хаотично розповідати, що сам відчуває, як вона його не розуміє і як за пів години до цього вона робила йому мінєт і не жалілася на супружнє життя. Паралельно дружина його відчувала сором, злість і  100% небажання мене колись бачити, бо я стала свідком сімейної ситуації, яка зазвичай від усіх приховується.

Згодом, я виділила по пів години кожному і ще десь годину разом. Ситуацію вирівняла, пояснила за стани, за емоції і напрямки, які можуть бути далі в такому ж темпі. Але старт був не нормальним. І це скоріше дивина, що вони удвох потім захотіли спробувати ще раз, вже в адекватному стані.

Я хочу сподіватись, що вони звернулись до сімейного психотерапевта та чоловік почав працювати над своїм зловживанням (це не алкоголік багаторічний, але тенденція розвитку була дуже швидка). Але результату я не знаю, що було потім. Бо я працювати відмовилась.

Самоконтроль при зловживанні знижується. І сфери життя, які лише потребують корекції, стануть сферами, де ледве щось виправиш. А працювати з постійними відкатами я не готова. І сама людина не готова працювати на покращення зі спеціалістом, якщо продовжує виконувати дії з протилежним ефектом.

Натрапила на пісню "Психічне порушення". Креативно. Які часи, такі і...:)

"я боюся, що це знов не стабільна любов, а психічне порушення"

https://music.youtube.com/watch?v=b1twPP5IvIk&si=uIHyDKfn7FUZ3Azu

Моя клієнтка на сесії сказала таку фразу: "Якщо навіть він не обере мене, я обираю себе"©

Відчуваю радість, як спеціаліст😍🙏

До цієї фрази вона подолала довгий шлях деструктивних відносин і відчуття себе.

У нас було декілька років сумісної роботи. Правда, з декількома великими перервами, коли вона жила своє життя вже з урахуванням внутрішніх змін. І цей процес ще продовжується. Невпинно, з позитивними змінами.

Впливи війни. Втома, тривожність та гіпервідповідальність

Трошки про сумування за відчуття легкості, відсутності турбот та перелаштування до нового життя.

"...Доречі, у вас він є? Ваш перелік щастя та радості? Якщо ні - складайте."

При бажанні можете поділитись:)

https://telegra.ph/Vplivi-v%D1%96jni-Vtoma-trivozhn%D1%96st-ta-g%D1%96perv%D1%96dpov%D1%96daln%D1%96st-08-04

Помітила, що інколи люди звертаються до мене не тільки за пошуком вирішення своїх проблем у житті, але…Просто поговорити і відчути, що тебе не засуджують. Інколи - почути, що і інші в чомусь “лажали” або відчували не правильні почуття. 

Що більшість людських помилок вже робили мільйони людей до нас на цій планеті, деякі і разом з нами в один час, але у різних країнах. 

Дехто звертається до психолога як до священика, за відпусканням “гріхів”, але з раціональної точки зору, а не релігійної. В чомусь такі консультації легші - людина просто прийшла виговоритись, має право. З іншого боку - складніше, бо це означає, що у конкретної людини немає серед оточення близької людини, яка не засудить. Що конкретну “таємницю” - страх чи бажання, провину, тощо не можна нікому розповісти. Це відчуття тягарю. 

Відчуття емоційного тягарю може розсіятись тільки якщо пробачити/дозволити це самому собі та знати, що є люди, які після цього/попри це будуть з тобою поруч.

"Відринь пороки, що лестять твоєму серцю, інакше потім саме серце доведеться вирвати з ними. Особливо переслідуй пристрасті і вважай їх найлютішими ворогами. Подібно розбійникам, вони ласкаво обіймають нас, щоб вразити ножем."

© Сенека "Моральні листи до Луцілія"

Знижена рефлексія і тривожність. 2 практичні приклади розбору ситуацій

Військовий хлопчина 20 років (містер Оксі) та клієнтка 45 років (місіс Елен) із-за кордону.

https://telegra.ph/Znizhena-refleks%D1%96ya-%D1%96-trivozhn%D1%96st-2-praktichn%D1%96-prikladi-rozboru-situac%D1%96j-08-18

​Про знижену рефлексію. Періодично у мене буває, що приходить на прийом людина, котра відчуває, що їй кепсько і “щось не так” - а що саме не так, не до кінця розуміє. 

Тоді наша робота поділяється на такі етапи: 
Психоедукація. Робимо невеличкий екскурс по емоціям/почуттям/станам і їхнім відмінностям. Наприклад, щоб людина знала, що окрім “злості” є ще роздратування, гнів, лють, розпач, тощо…І механізми їнього усунення будуть трохи відрізнятись.
Відчуття. Пробувати розмежовувати, що відчувається в кожент конкретний проміжок часу і в найбільш типових проблемних ситуаціях. Етап самоспостереження & обговорення.

І якщо своїх цивільних клієнтів по онлайну я проганяю по всім цим етапам без полегшення, то в роботі з бійцями інколи використовую цю роздруківку як “паличку-виручалочку”. Просто тому у них фоново ще 1000+ проблема, яку треба вирішувати. І присвятити психології безліч часу не виходить. Скоріше, вони пробують “урвати” мені декілька годин на тиждень:)

На групі кожну зустріч або раз на декілька прошу їх відмітити, що у них змінилося в стані, в який бік динаміка. Відповідно, що можна змінити для поліпшення. Обговорюємо як групою, так і індивідуально. 

А коли вже цей етап пройдений і рефлексія свого стану підтягується до середнього/високого рівня, працювати стає і легше, і ефективніше.

Ось так ми на початку сесій відмічаємо/вчимось розрізняти емоції/почуття/стани - а потім продовжуємо фіксувати зміни впродовж роботи❤️