​Інфантильна поведінка і нетерпимість

Статтю написала давно, але гарну ілюстрацію підібрала нещодавно:)
Тема доволі розповсюджена, насправді. Трохи перекликається зі статтею - "Не хочу, не буду" про протесну поведінку і різні вікові етапи.

https://telegra.ph/%D0%86nfantilna-poved%D1%96nka-ta-nasl%D1%96dki-11-13

"...під тиском стресу свідомість може рухатися в позитивному або негативному напрямках, умикатися або вимикатися. Сприймай її як спектр, негативна вершина якого - безтямність, а позитивна - гіперсвідомість. Спосіб поведінки мозку в стані стресу сильно залежить від підготовки".

©Ф. Герберт "Дюна"

Їжджу як психолог по деокупованим. Чую - багато розпачу, але завжди - надію. Бачу - поєднання руйнації і життя, що продовжується, незважаючи ні на що.

Світлина з локації. Показали місце бійці з ЗСУ, з якими розговорилася на місці.

'І все одно у нас будуть квітнути маки...Правда ж?❤️🇺🇦

Релігія і ніщета - змалювання ситуації з роботи

Сьогодні була трохи в шоці, наскільки ж "темні" ще є місця на Україні. Чесно, ніби в іншому часі побувала. Були з колегами в одному селі на виїзді.

Прийшла на прийом клієнтка. І в ході консультації вона мені випалила таку фразу: "Дай Бог смерть мне подарит"

Занавєс, вибачаюсь🤦‍♀

Зазвичай я не коментую питання релігії - хочете вірите, хочете, ні. Якщо вона допомагає морально - хай так. Не з цією проблемою зазвичай до мене приходять.

Але якщо єдине що може для Вас Бог по віруванню - не дати надію щось витримати, а лише смерть.І це єдине, заради чого ви ходите в церкву і віддаєте їй купу грошей, самі живучи в ніщеті...То нахіба такий Бог?

Обурення😡

Інколи і так важко працювати з людьми старшого покоління з забобонним мисленням, а коли ще сюди наслоюються релігійні депресивні мотиви - аж руки опускаються. Доводиться працювати ніби з немовлям по рівню взяття на себе відповідальності за своє життя і стани.

В той час, коли можна за себе піклуватися, придбати щось потрібне або просто в радість і перестати відчувати відчай, покращити своє життя - не ілюзорно, а цілком реально...Клієнтка ходить і віддає усі гроші в "будинок молитв". Де поступово її стан ще більше заглиблюється в депресію і суїцидальну спрямованість.

А психологу ото вигрібай наслідки звернень в релігійні структури...Просвіти нам дуже не вистачає. Дуже. Раніше навіть не розуміла, наскільки.

"Об'єднані" - про самотність і групи підтримки

Під час роботи часто стикаюся з тим, що люди відчувають себе самотніми. Інколи навіть в оточенні інших. І якщо у довоєнний час це було проблемою одиниць, то зараз - більш поширено.

Скажу чесно, я не завжди була сторонницею "груп підтримки". Де у коло сідають люди, об'єднані однією проблемою. Більше топила за індивідуальну роботу. Але ще за минулий рік і за теперешній, думку змінила.

Інколи дуже важливо відчути себе "нормальним" не зі слів психолога чи рідних/друзів - а від тих людей, які переживають щось схоже.

Люди, які:
...втратили когось на війні
...очікують рідних/коханих, бо вони боронять нашу країну
...служать (це не просто складна робота, це саме служба:)
....пережили окупацію
....були згвалтовані
...втратили все майн і переїхали
...отримали інвалідність

Просто поспілкуватись з людьми, яких накриває схожим чином після усього пережитого - цінно. І це можуть бути не тільки класичні психологічні групи підтримки, але і просто товаришування з людьми, які мають схожі трабли зараз.

❌Це не про те, щоб зафіксуватись в своєму горі назавжди. ні.
✅Але про те, щоб починати разом. З точки відліку, якої у інших людей і немає.

P.S. із особистого, могу поділитись, що і сама маю таке коло. Людей, які небайдужі до війни і активні у цьому. Я це пишу не для дискусії на цю тему. Але для розуміння того, що всі ми потребуємо зараз особливого спілкування. З людьми, з якими ми ідеологічно схожі. Так відчуття самотності розпорошується, роздратованість стає меншою, а разом легше починати щось соціально важливе💛💙

Працювала на тижні з жінкою з фізичним насиллям в анамнезі. Мене просто жахнуло, наскільки закорінілий патерн жертви. Він зберігається просто роками і людина цього навіть не розуміє.

Тобто, вона розповідала про насилля від колишнього чоловіка як про щось страшне, що було 20 років назад. А про теперішнього - як про порятунок.

Абсолютно не відстрілюючи, що партнер вчиняє у її бік теж насилля. Хоча і не фізичне - без побиття.

Але емоційний пресінг, з маніпуляціями. Роками.

Те, що він забороняв їй проводити час з донькою, бо ревнував. Не дозволив поїхати на похорон подруги, бо там міг бути хтось з її колишніх. Не дозволяв надовго від нього відлучатися...

І для неї це норма. Тобто наявні нервові зриви і лікування в психіатрічному диспансері декілька років назад, з діагностуванням психічного розладу, її трохи навели на думку, що щось "не ок". Але ще недостатньо😱🤦‍♀

Звертатися до спеціалізованих служб - не зверталася, бо не бачила і не бачить в цьому якоїсь проблеми. А близького оточення нема, бо за роки життя з постійними партнерами-агресорам її постійно ізолювали. Була одна подруга, і то померла, а на похорон не пустили.

...А прийшла клієнтка до мене на консультацію, бо погано спить і хоче це пофіксити:)

просто файний стріт арт з мого міста:)

"Я за мир!" - що не так з цим гаслом?
обережно: пост упередженого ставлення і засудження від вашого психолога😈

Не буду вдаватись в подробиці, від кого цю фразу почула. Але вона мене прямо....взбадьорила:)

З 2014 року іде війна. З 2022 - 1,5 року іде повномасштабна війна.

Виявилося, навіть цього недостатньо, щоб людина на 100% зрозуміла, що Рашка - то держава-терорист і нічого гарного від неї/з нею не буде. 1,5 року недостатньо, щоб ця людина відчувала свою приналежність до нашої нації і держави😡🤬

І я зараз говорю про людину, що працює в іншій допомогаючій професії, має певну вислугу років, авторитет, вдячних людей. Власну родину, не низького достатку. Тобто, так чи інакше, відчувши на собі особливості життя під час війни і працюючи з такими ж людьми...

Ця людина не каже "Я проти росії" - а каже "я проти війни", не "Путін - хуйло" - а "Путін - норм мужик, просто нам складно протистояти".
⬆️це ще не шок-контент
Шок-контет - це те, що вона вважає, що вона ЗА Україну з такими висловами.
Типу: а що не так? Якщо окупантам не допомагати, а жити на Україні і працювати.

А я поясню, що не так) Це підтримка Рашки. Не усвідомлена повністю. Бо такими висловами людина транслює зневіру у силу нашої нації і спроможність протистояти ворогам. Підкреслює "силу" ворога - ніби застрягши в образі тієї росії - якої її бачила більшість країн світу до повномасштабної війни.
До того, як ми показали, що означає бути українцями і відстоювати своє.

І хай би як людина не була в чомусь корисна на роботі, але транслюючи такі думки, вона фоново впливає на інших людей в негативному аспекті. Тих, хто втомився і сумнівається, щось/когось втратив на війні і у розпачі, хто бачить якусь соціальну несправедливість (вона все одна є)....Вразливих людей це може похитнути. В той час, коли всі мають мати залізобетонну віру у те, що ми впораємось.

Не можна бути "за мир" - і пофіг, як він буде досягнутий. Ні!
Можна бути лише "за перемогу". Відчуваючи, що ти з Україною і українцями на всі 100%.

В тему попереднього поста, ловіть пісню, яка у мене в підборці на ютубі:)
https://youtu.be/XCf30wXpGRM

Для тих, хто дуже втомився😌

#психологижартують

Головне, це своєчасно звернутись по допомогу😉

Доречі, один з маркерів депресії, який я часто бачу - зникнення почуття гумору.

Декілька слів про сон і мої розмови з колегою (теж психолог)😴

В залежності від особливостей сну, це може бути одним із симптомів того чи іншого психічного розладу. І якщо раніше це було не так розповсюдженим, то під час війни - доволі сильно. Психіатричні розлади зараз не про те, що людина- "псих", а про психологічні проблеми, з якими людина не справляється самотужки і це дає вираження у здоров'ї. Не одразу, але з часом точно.

Розлад сну - це серйозний критерій, на який треба звертати увагу.

З колегою ми розговорилися про різні способи вирішення проблеми. Окрім психологічного супроводу і вирішення проблем, доволі гарні результати дають ще додатково медикаментозна терапія:
- пігулки з вітамінним комплексом (група вітамінів В і Магній)
- пігулки з мелатоніном (гормон сну, якщо грубо)
- заспокійливі засоби
- снодійливі засоби
- антидепресанти
Перелік йде від найбільш легкого до більш серйозних ліків.

У кожного з нас наявний досвід роботи з клієнтами/пацієнтами з розладами сну. Нажаль, не завжди суто за рахунок консультацій, це можливо змінити. Інколи треба в поєднанні.

Доволі часто достатньо пропити курс 1місяць того чи іншого засобу паралельно з роботою над причинами - і результат стає стабільним. Але чомусь сприйняття такого підходу людьми все одно є сильно стигматизованим і краще страждати і сподіватись, що "воно само повернеться в норму"😆

Бо чим довше людина не спить або спить (з прокиданнями, жахіттями, втомою після), тим більше погіршується її психологічний стан і всі наявні проблеми. І тим складніше це все фіксити навіть психологам.

ілюстрація того, що психологічна травма пронизує усі шари особистості. Тобто, при ПТСР йде тотальна зміна. І щоб це пофіксити, ізольовано працювати лише над "тією самою" ситуацією - неправильно. А часто і неможливо, тому що включається "уникання".

Уникання - взагалі розповсюджений симптом. Майже усі, з ким працювала з цим діагнозом, мали його. Тобто, до суті проблеми об'єктивно допускали не всі. Але працювали на тому рівні, на якому людям було ок в той момент.

Фільм "Перелом"

Цікавий з точки зору аналізу. Але занудствувати не буду, лише додам той шматочок, заради якого я його почала дивитися😉

"У кожного є свої слабкі місця, готові в будь-який момент дати тріщину"©

з 38:12 по 43:20 українською
https://uakino.club/filmy/genre_detective/920-perelom.html

Або англійською, кому зручно - вже виділений шматочок:)
https://youtu.be/mmewXgb0xZQ

Якого результату ви хочете досягти?

Акценти.

Останнім часом я в роботі з клієнтами ігнорую питання "Чому ви це робите?". Бо найчастіше люди приходять на консультацію під впливом емоцій, що рідко позитивно зображуються на логічності прийняття рішень.

Натомість, є більш доцільні питання...😈

https://telegra.ph/YAkogo-rezultatu-vi-hochete-dosyagti-08-08

Наслідком впливу травматичних подій (війна, вагома втрата, насилля, голод, тощо) є розвиток стану хронічного дистресу. Якщо за звичайного стресу, щоб з нього вийти, достатньо організувати собі відпочинок, то посттравматичний дистрес просто так не проходить. Для цього необхідно організувати своє життя так, щоб знижувати рівень хронічного дистресу.

Свідомо не тільки знижувати дію факторів, які призводять до стресу, але й створювати фактори, які покращують стан. Це багатокомпонентна робота.

P.S.
Еустрес - позитивний стрес, як мотиваційний каталізатор - мобілізує сили організму для подолання ситуації, потім стан повертається в норму.
Дистрес - стан організму, коли він починає витрачати резервні ресурси та не може розслабитися, чере сприйняття життєвої ситуації, як небезпечної. Під час дистресу органзім ді так, що лише підтримує дистрес. Тому дистрес необхідно долати свідомо новою організацією життя.

Фобія - фіксований сильний ірраціональний страх якоїсь ситуації (натовпу, темноти, павуків, замкнутого простору). Вона формується не в момент переляку, а після, коли людина починає уникати цієї або подібних ситуацій.

👣Фобія формується зі страху через уникаючу поведінку.
✊Долається фобія - через поведінку поступового наближення до ситуації, яка вас лякає. Крок за кроком, долаючи страх на кожному етапі і закріплюючи це.

Коморбідність (наявність одного або декількох захворювань, окрім первинного захворювання)

"Американський посібник DSM-5 надає дані, що особи з ПТСР на 80% частіше, ніж люди без ПТСР, мають симптоми, які відповідають діагностичним критеріям принаймні одного іншого психічного розладу (наприклад, депресії, біполярного розладу, тривожного або розладу вживав Коморбідний розлад вживання Ромхоактивних речовин і розлади поведінки частіше зустрічаються серед чоловіків, ніж жінок. Серед військовослужбовців США та ветеранів бойових дій, які брали участь в останніх війнах в Афганістані та Іраку, одночасне виникнення ПТСР і легкої черепно- мозкової травми становить 48%. Хоча більшість маленьких дітей із ПТСР також мають принаймні ще один діагноз, моделі супутньої патології відрізняються, ніж у дорослих, з Переважанням опозиційно-зухвалого розладу та тривожного розладу, пов'язаного з розлукою. Нарешті, існує значна коморбідність між ПТСР і основним нейрокогнітивним розладом і деякі симптоми, що збігаються між цими розладами (DSM-5, 2013).

Коrte та колеги також стверджують, що більшість осіб з діагнозом ПТСР також відповідають критеріям принаймні одного додаткового розладу психічного здоров'я протягом життя. Високою є коморбідність ПТСР з розладами зловживання психоактивними речовинами, та становить приблизно 35,8-46,0%. Також високою є коморбідність ПТСР із розладами настрою, особливо уніполярною депресією понад половину тих, хто стражда ПТСР, також відповідають критеріям діагностики депресії. Так само висока коморбідність ПТСР і тривожних розладів. Розлади настрою та тривоги, як правило, присутні до початку ПТСР (на протилежність розладами зловживання психоактивними речовинами) і можуть бути фактором ризику ПТСР у певних випадках. Однак є дані щодо протилежної динаміки, коли розлади настрою та тривога розвиваються після діагнозу ПТСР. Також ПТСР пов'язаний із підвищеним ризиком суїциду він асоціюється з приблизно шестикратним - збільшенням ризику спроб суїциду та п'ятикратним збільшенням ризику суїцидальних думок. Є дослідження, які показали, що рівень самогубств серед пацієнтів із ПТСР у 13 разів перевищував рівень самогубств у пацієнтів без ПТСР. Провідним передвісником суїцидальних тенденцій є саме коморбідність ПТСР та депресії, ніж інші форми компорбідності. Також виявлено коморбідність ПТСР з проблемами соматичного здоров'я: ПТСР однозначно пов'язаний з ризиками серцево-судинних захворювань та больових розладів (20-30% осіб з ПТСР мають скарги на больові симптоми), та є неоднозначні дані щодо зв'язку зі шлунково-кишковими та психосоматичними розладами (Korte, 2021)."©