🇧🇷🇧🇷❌ | Карлос Аугусто не потрапив у заявку збірної Бразилії на Чемпіонат світу 2026 року! 🌍

@fcInterUA

🇭🇷🇭🇷✅ | Петар Сучіч потрапив у заявку збірної Хорватії на Чемпіонат світу! 🌍

@fcInterUA

✅✅✅✅

«Інтер» представив нову домашню форму на сезон 2026/27! 🔵👕

@fcInterUA

🐂🖤💙 | «ІНТЕР НАЗАВЖДИ» — Лаутаро: «Я ніколи не покину «Інтер», якщо мене звідти не виженуть. Обігнати «Меаццу»? Якщо мені знову доведеться бити пенальті! Я майже здався після клубного чемпіонату світу».

Лаутаро Мартінесе, ви отримали що-небудь після завоювання дубля?
«Нічого особливого. Справжній подарунок — це наступна мета, якої я прагну».

Ви маєте на увазі свій другий чемпіонат світу?
«Сподіваюся. Я працюю над тим, щоб приїхати туди у найкращій формі».

Хтось вам щось подарував?
«Мої мама та тато приїхали якраз до святкування. Вони не зможуть приїхати на чемпіонат світу через роботу, але були дуже раді бути тут і розділити зі мною перемоги «Інтера».

Яке найкраще повідомлення ви отримали?
«Моя бабуся. Зараз їй не дуже добре, тому мене це дуже зворушило. Коли я був маленьким, вона прибирала школу, в яку я ходив, і я допомагав їй, щоб вона швидше закінчувала. Її звуть Ольга, і її зображено тут, у мене на руці», — сказав Лаутаро, вказуючи на своє татуювання. «Мені сумно, що ми зараз так далеко один від одного. Це подвійне татуювання присвячене їй».

Ви не виросли у багатій родині. Яким було ваше дитинство в Аргентині?
«Дозвольте пояснити. Мій тато був футболістом. Коли він став професіоналом і грав у Серії B, він залишив роботу авіамеханіка на військово-морській базі в Байя-Бланці. Але потім його команда вилетіла з найвищого дивізіону, тож грошей на утримання сім'ї стало мало. Йому довелося починати все спочатку, і він став доглядальником для людей похилого віку, а моя мама почала працювати домробітницею, щоб трохи заробити. Але нас було троє дітей удома, тож грошей завжди не вистачало».

Чи бував колись брак їжі?
«Не зовсім. Ми з братами навіть грали у гру, хто більше з'їсть. Але я пам'ятаю це почуття голоду в очікуванні вечері. А ще була оренда. Ми не могли собі цього дозволити, тож майже три роки жили в друга. Іноді ми платили лише 100 песо за електрику».

Що вам запам'яталося із того періоду?
«Озираючись назад, я посміхаюся. Я був щасливий. Просто щасливий. Я хотів би знову випробувати певні почуття, почуття, які сформували мене як особистість. Завдяки своїм батькам я навчився смиренності та поваги, які тепер передаю своїм дітям».

Коли футбол уперше з'явився у вашому житті?
«Він завжди був зі мною завдяки моєму батькові. Я ходив дивитися його тренування, а в дні матчів пробирався до роздягальні, щоб послухати, як капітан команди розмовляє. А капітан? То був мій батько».

Коли ви зрозуміли, що можете зробити кар'єру у футболі?
«Чесно кажучи, я не впевнений, що був якийсь конкретний момент. Коли мені було 13, я також грав у баскетбол, тому що це дуже популярний вид спорту у Баїя-Бланці. Мій брат Яно зараз грає того, хто розігрує в Серії А за «Ферро Карріль». Але коли мені було 15, я перейшов до «Расінга», і мій батько сказав мені, що я маю зробити вибір. Зрештою, особливо думати не довелося – футбол просто підходив мені краще».

........

📰 GdS

@fcInterUA

.....

Авельянеда, або Буенос-Айрес, не зовсім близько до дому.
«Так, переїхати за 600 кілометрів було зовсім нелегко. Я дуже сумував за домівкою. Коли ти такий молодий і поруч немає родини, це важко. До того ж, мій старший брат Алан мав деякі проблеми зі здоров'ям, тому я також не був повністю спокійний. На щастя, мій тато дав мені сили продовжувати. Він дуже хотів бачити, як я йду за своєю мрією — і в певному сенсі це була і його мрія: досягти успіху у футболі. Він навіть був готовий переїхати зі мною до Буенос-Айреса, але я сказав йому, що можу впоратися з цим самостійно. І зрештою я залишився сильним і продовжував йти».

«Інтер» зараз ваш дім. Чи бачите ви себе тут, як завершуєте свою кар'єру?
«Я дуже сподіваюся на це. У мене ще немає ключів від Апп'яно, але майже… Ми з родиною щасливі тут. У нас навіть є ресторан, і мої діти ходять тут до школи, у них є друзі. Зараз мені важко уявити себе деінде. Звичайно, у футболі ніколи не знаєш, але якщо мене не виженуть, я залишаюся».

Чи дбаєте ви про результативність?
«Чесно? Я навіть не знаю, скільки голів я забив. Я знаю, що я третій у списку бомбардирів Інтера за всю історію, і це все. Я не надто про це думаю».

Якщо ви продовжуватимете в тому ж дусі, одного дня ви зможете перевершити Джузеппе Меаццу, номер один, абсолютну легенду.
«Це було б чудово, тому що Меацца — це історія — для Інтера та для міста Мілан. Можливо, я зможу це зробити, але мені довелося б знову почати пробивати пенальті! (Сміється)»

Як стати капітаном команди?
«Це щось у вас всередині. Ви не можете по-справжньому тренуватися для цього. Вам потрібна особистість, лідерство, і ви повинні подавати приклад. Але капітан — ніщо без своєї команди. І я можу сказати, що в «Інтера» вона чудова, тому що кожен тут має переможний менталітет».

Моурінью сказав, що ніхто з цієї команди не грав би в команді, яка виграє требл.
«У кожного своя думка. Для мене насправді не має сенсу порівнювати гравців з різних епох. Важливо зосередитися на тому, що найкраще для «Інтера», і не слухати надто багато шуму. Ви повинні жити сьогоденням».

Чи це найкраща версія Лаутаро за всю історію?
«Однозначно, тому що я почуваюся справді щасливим і впевненим, коли граю. Я почуваюся вільним, навіть тактично. Раніше я таким не був».

Чи це завдяки вашому психологу?
«Так. Я мав багато особистих проблем, особливо поза полем і до народження доньки. Терапія дуже допомогла мені, навіть у таких речах, як впоратися з періодами, коли я не забивав. Часом я навіть починав сумніватися в собі, чи справді я заслуговую носити футболку «Інтера» з номером 10. Це показує, наскільки далеко може зайти твій розум. Саме тоді я зрозумів, що мені потрібна допомога, бо я почав потрапляти в темне місце. Навіть зараз я досі працюю з клубним психологом. Він дуже допоміг мені протягом тих 46 днів, коли я був травмований, що було справді нелегко».

Після минулорічного фіналу Ліги чемпіонів, чи боялися ви знову потрапити в те саме темне місце?
«Після фіналу ні. Але після клубного чемпіонату світу так. Я думав про стільки речей і дуже страждав. Я не кажу, що я просив про мій відхід, але глибоко в душі у мене було таке відчуття, що якби надійшла вигідна пропозиція, то, можливо… я був справді спустошений. Саме в такому стані я був, коли давав те інтерв'ю після вибуття з «Флуміненсе». Я вийшов, одягнув футболку і сказав те, що насправді відчував».

Ви сказали: «Хто не хоче залишатися, може піти».
«Я хотів сказати те, що бачив у роздягальні. Як капітан, я відчував, що це моя відповідальність. Потім я поїхав у відпустку і протягом трьох тижнів взагалі не тренувався — просто їв. Чесно кажучи, коли я повернувся, я трохи набрав вагу».

...........

📰 GdS

@fcInterUA

..........

Чи міг би «Інтер» відігратися без цього спалаху?
«Не знаю. Але публічне проголошення цього точно все сколихнуло. Я також злився на себе, бо я теж не був ідеальним. Потім Ківу дуже допоміг нам. Він привніс трохи свіжої енергії, не забираючи нічого у Сімоне, який подарував нам чотири дивовижні роки».

Коли ви почули, що Ківу призначено тренером «Інтера», що ви подумали?
«Я одразу ж йому зателефонував. У мене не було жодних сумнівів, що він чудово впорається. Я вже знав його з тренувальних матчів, які ми грали в Аппіано проти його команди з Прімавери. Було видно, що він створений для великих справ».

Єдиним справжнім недоліком було вибуття з «Буде». Чи було насправді краще піти, щоб зосередитися на двох національних трофеях?
«Зовсім ні. Я хотів продовжувати в Європі. Це не було перевагою. Звичайно, менша кількість матчів може дати вам більше енергії, але коли ви змагаєтесь на всіх фронтах, ви також зберігаєте правильний настрій для кожної гри».

Це партнерство з «ТуЛа» виглядає ефективнішим, ніж будь-коли.
«З часом ми з Маркусом навчилися краще розуміти один одного. Він розумний хлопець, особлива людина. Я серйозний. Ми добре доповнюємо один одного, навіть за характером».

Хто найкращий нападник у світі?
«Гаррі Кейн. Я ціную його навіть вище, ніж Халанда, через його дотик, те, як він пов'язує гру, як він читає її та наскільки він сильний у повітрі. Він феномен».

Як би ви хотіли, щоб люди пам'ятали вас через 10 чи 20 років?
«Як людину, яка завжди віддавала абсолютно все».

А що ви робитимете після футболу?
«Я не залишуся у футболі. Це не те середовище, яке мені справді подобається. Ви більше не почуєте про мене — я зникну».

📰 GdS

@fcInterUA

🚨🇪🇸 | Хосеп Мартінес «на шляху до» того, щоб стати основним воротарем «Інтера» наступного сезону!

📮 Fabrizio Biasin

@fcInterUA