Сімоне Індзаґі поговорив з La Gazzetta dello Sport.

Про поразки минулого року в боротьбі за скудетто та Лігу чемпіонів: «Я б нічого не змінив. У нас була мрія: требл. Наприкінці сезону ми заплатили за те, що зіграли на 23 матчі більше за Наполі. Але я б усе повторив: Інтер зобов’язаний претендувати на перемогу в кожному турнірі. А ті вечори проти Баєрна та Барселони запам’ятаються менші більше, ніж трофеї. Це були, можливо, перемоги, що неможливо повторити».

Про фінал з ПСЖ: «Ми підійшли до матчу без достатньої енергії – як фізичної, так і ментальної. Це не виправдання, а факт. Розчарування від втраченого скудетто тиснуло й підірвало впевненість у собі. ПСЖ – велика команда, як ми бачили й нещодавно, проти Баєрна. Вони визначили напрямок фіналу двома голами й скористалися своєю свіжістю, тоді як ми намагалися відповісти й розсипалися. Нам досі болить, що ми програли саме так, але не можна забувати те, що було до того в Європі».

По те, чи повідомив гравця, що йде, перед фіналом: «Ні. Я не міг цього зробити, бо рішення, яке було дуже складним для мене й моєї сім’ї, ще не було прийняте. Правда в тому, що все сталося дуже швидко: за два дні після фіналу ми зустрілися вдома в Маротти за присутності Аузіліо та Баччіна. Саме там я висловив потребу змінити щось, бо відчував, що цикл завершився. Вони хотіли б продовжити зі мною, але зрозуміли мій вибір. Ми попрощалися друзями й досі ними залишаємося. Але якби ми виграли Лігу чемпіонів, я б залишився в Інтері».

Про те, чи скучить за Італією: «Чесно кажучи, ні. Відтоді, як я приїхав до Ер-Ріяда, я повертався додому лише на чотири дні. У мене тут є моя сім’я, батьки та друзі часто приїжджають до мене, тому я не страждаю від ностальгії. Я живу в ЖК, де інфраструктура чудова, включно з американською школою для дітей. Організація ідеальна – і в клубі теж. Я сам зараз вивчаю англійську».

Про Інтер 2025/26: «Вони дуже добре попрацювали, виграти ніколи не буває легко. І заслуга в цьому також Ківу. Я знав команду й не мав сумнівів щодо можливостей гравців. Але й ставка на Крістіана була правильним вибором, я це знав, бо бачив його в роботі».

Про Дімарко та Желінськи, що жалілися на недостатній ігровий час: «Федеріко й зі мною проводив чудові сезони, і він це добре знає. Саме я втримав його в Інтері після того, як десять днів спостерігав за ним на тренуваннях. Інакше він, можливо, пішов би ще в одну оренду. Ймовірно, його слова неправильно інтерпретували, наші стосунки чудові, ми досі спілкуємося. Те саме з Желінським. Багато чого про нього написали, але забувають, що саме я хотів його в Інтері, коли Маротта та Аузіліо запропонували цю можливість. На жаль, минулого року в нього було багато фізичних проблем, і йому було важко показати свої якості».

🌐 ДжанлукаЛападула

Розповідає ексворотар Інтера Жуліу Сезар:

«У 2009 році я виграв Серію A з Інтером. Ми провели дуже довгий сезон: грали матчі, тренувалися, постійно їздили, жили в готелях і сумували за родинами. Нарешті ми стали чемпіонами.

Тож, знаєте, ми мали плани відсвяткувати це по-шаленому.

Саме так і роблять чемпіони, правда ж?

Але нашим тренером був Жозе Моурінью. І, ну… скажімо так, у Особливого був зовсім інший план!

Хахаха.

Ось що сталося. Ми були в готелі в Мілані в суботу, готувалися до матчу з Сієною в неділю. Ми знали: якщо Мілан того вечора програє Удінезе, то ми станемо чемпіонами. Тому всі разом дивилися гру. Коли «Мілан» програв – ми просто зійшли з розуму.

INTER, CAMPIONE D’ITALIA!

Де святкувати? Легко. У нас є площа П’яцца дель Дуомо – головна в Мілані. Саме там Інтер завжди святкує титули з фанатами. Але коли я поговорив із нашим капітаном Хав’єром Санетті та деякими іншими гравцями, вони сказали, що Моурінью не хоче, щоб ми туди їхали.

Жозе хотів, щоб ми відпочили перед грою з Сієною. Це не мало жодного сенсу! Ми щойно виграли титул. У нас не було більше жодних турнірів.

Тоді я зрозумів: Моурінью хотів побити рекорд за кількістю перемог в одному сезоні Серії A чи щось таке. Це було гарне досягнення для його резюме.

Я дуже розлютився!. Сказав Санетті: «Ми маємо бути там. Ми це заслужили».

Саме в цей момент повз проходив Моурінью. Він крикнув: «Жуліу Сезар, чому б тобі не піти туди самому?»

Я крикнув у відповідь: «Всі хочуть піти. Вони просто бояться тобі сказати, а я – ні».

Моурінью пішов до своєї кімнати. Я не збирався з цим миритися, тому побіг за ним. Коли він зайшов у номер і ліг на ліжко, я сказав: «Слухай, якщо ти зараз не підеш на П’яцца дель Дуомо, то більше ніколи не виграєш чемпіонат».

Раптом Жозе схопився і почав лаяти мене!. Він називав мене всіма можливими словами. Не впевнений, але, здається, він сприйняв мої слова серйозно.

У будь-якому разі, незабаром приїхали два автобуси, щоб відвезти нас на П’яцца дель Дуомо.
За кілька хвилин ми вже були на площі – співали і святкували разом із фанатами. В один момент – я був вже добре напідпитку – я схопив Моурінью за шию і закричав: «То ти справді хотів залишитися в готелі?! Дивись на це! Це для тебе!»

Він просто почав сміятися. Коли ми повернулися в готель, була вже пʼята ранку.

А наступного дня ми перемогли Сієну 3:0.

***

Сьогодні прев’ю туру без аудіо, в текстовому форматі. Інтер цими вихідними може стати чемпіоном.

https://www.patreon.com/posts/157067905

🌐 ДжанлукаЛападула