⏹ | Інтер 3:0 Лугано

⚽️ 15’ Fabbian, 40’ Sensi, 85’ Esposito

@fcInterUA

​​🎙️ | Повне інтерв'ю Онани для GdS:

Як справи перед від'їздом?

«Я дуже добре почуваюся, я перезарядився вдома, в Камеруні, а потім знову побачив своїх товаришів по команді в Аппіано. Зараз я дуже хочу розпочати цей новий досвід, цікавий і з тренером, який для мене є майстром. Я перейду в кращу лігу і великий клуб, який має таку ж величезну історію, як і «Інтер»: я почну з нуля і щодня віддаватиму все, щоб показати новим уболівальникам, хто я є. Але...».

Але що?

«Але частина мого серця сумує: відхід із «Інтера» означає відхід із сім'ї. Я зрозумів, що бути в «Інтері» – це спосіб бути у світі, жити життям…»

Якщо «Інтер» справді сім'я, навіщо приймати таке рішення та йти?

«Важливо бути чесним і завжди говорити людям правду. Я людина, яка завжди хоче нових викликів. Грати у Прем'єр-лізі та за такий клуб, як «Юнайтед», неможливо встояти. Усі сторони хотіли, щоб це сталося… Але важливо те, що якби я залишився, я був би однаково щасливий, бо я ніколи не мав проблем в «Інтері». Справді, у Мілані народилася магія, яку важко пояснити».

Що ти конкретно маєш на увазі?

«Я дійсно говорю про магію, іскру з навколишнім середовищем. Я знаю, що зможу подорожувати світом, але мені буде важко знайти таких уболівальників і таку підтримку, як «Інтер». Сан-Сіро та нерадзуррі подарували мені унікальні емоції, які я не забуду до кінця свого життя. У деяких іграх ми були одним цілим: у мене було відчуття, що я граю не в 11, а в 80 000. Можливість випробувати це зсередини була привілеєм, який мені дали футбол і життя».

Ваш останній раз із «нерадзуррі» був у Стамбулі: минуло більше місяця, що залишилося тієї ночі?

«Гордість та смуток. Ви не уявляєте, як би я хотів привезти кубок до Мілану, відсвяткувати його з нашими людьми. Ми були близькі до цього, ми на це заслужили: ми грали проти «Сіті» в лоб, не вистачало лише деталей, але це футбол… Особисто я сподіваюся виграти Лігу чемпіонів з «Юнайтед», але я також сподіваюся, що «Інтер» переграє фінал та виграє його. На це заслуговують усі вболівальники, як ті, хто приїхав до Стамбула і змушував нас грати так, ніби ми вдома, так і ті, хто підштовхував і підштовхуватиме ззовні».

Інтер?

«Можливо, одного разу я повернуся... І якщо це колись станеться, я впевнений, що люди обійматимуть мене, як зараз. А поки що я не втомлюся співати той приспів, який мені так подобається: «За всі ті кілометри, які я для тебе зробив, «Інтернаціонале» має перемагати...».

@fcInterUA