Почнемо з міфів:

ЕКСПОРТНА ЛІЦЕНЗІЯ

Для того, щоб стати Експортером ліцензія на ФОП чи фірму НЕ потрібна!

Детальніше:

1. Вона потрібна тільки на конкретний товар і у конкретному об‘ємі. Бо навіщо вводиться ліцензія - держава не хоче розпродати усі запаси якогось добра, бо має на нього свої плани.

•Наприклад крупа гречана, сіль або цукор потрібні державі та її людям всередині у розмірі 10 мільйонів тонн.

•А всього виготовлего 15 мільйонів тонн

•Тобто 5 продати можна, але не більше

•Тому для контролю і вводиться ліцензія.

•Щоб не перебрали і не залишили країну без важливих ресурсів які потім прийдеться імпортувати задорого.

2. Ліцензія потрібна на невелику групу товарів. Ось виписка із роз‘яснення Мінекономіки, що ліцензія видається на такі товари:

• пшениці і суміші пшениці та жита (меслин);
• м’яса курей свійських;
• яєць курей свійських;
• олії соняшникової.

Нагадуємо, що на час воєнного стану Уряд заборонив експорт:

вівса;
проса;
гречки;
цукру;
солі;
жита;
великої рогатої худоби;
м’яса та субпродуктів із ВРХ.

Стосовно інших товарів експорт відбувається у правому режимі мирного часу.

Це перший міф, що я чув від багатьох знайомих: потрібна ліцензія на фірму, щоб стати експортером.

• Як ми бачимо - НІ, не потрібна.

• Вона потрібна на невелику групу товарів.

• Абсолютна більшість товарів їде за кордон без спец ліцензій чи дозволів.

ВІДКРИТИЯ #1

В ОЧАХ ДЕРЖАВИ Я СТАВ ЕКСПОРТЕРОМ ЗА 1 ДЕНЬ.

Як зараз пам’ятаю як зранку я дав бухгалтерії команду пройти реєстрацію на митниці за допомогою електронного ключа, а в обід вже подзвонив брокер і сказав: «Ну все, ви на митниці вже зареєстровані, коли готові відвантажувати і оформлювати товар?».

Я пам’ятою невеликий ступор, бо думав, що потрібно ще днів десять і 50 різних папірців та узгоджень. Але ні. «Все, ви готові» - можна працювати.

Реєстрація на митниці зараз робиться легко і в очах держави ви швидко стаєте компанією-експортером.

Це для для мене стало Відкриттям номер 1.

Далі таких відкриттів було ще багато. Про це і піде згодом.

Продовжуємо роз’яснення базоговорго рівня.

Відкриття #2

Усі участники процесу дивляться на тебе не однаково. Для кожного у взаємодії з вами важливе щось своє.

Що я маю на увазі?

Є ви як продавець та відправник товару, наприклад, у Францію.

Є ваш покупець, який платить за товар.

От покупцю важливо, щоб ви привезли саме те, що обіцяли. Товар того самого кольору, розміру, в тій кількості і у визначений термін. Коли він його отримує, він задоволенний, радіє і радістно вам платить.

Митниці нашій і митниці французькій суворо кажучи пофігу, що ви там везете. Для них головні питання:
- це законно?
- усі пільги та мита сплачено?
- усі супровідні документи оформлено?
Тоді добре.

У прикордонників своє кіно
- митні документи є?
-зброя/наркотики є?
-а якщо знайду ?
-прикордонний перехід правильно вказано?
-у перевізника усі документи є?
-хочете швидше пройти?
Можете їхати.

Коли я це зрозумів, то набагато краще налагодив свій процесс комунікації. З усіма цими людьми та інстанціями я почав «розмовляти на одній мові».

МІФ #2

Насправді це цілий набір міфів про платежі з-за кордону.

Розберемо по порядку:

1) Щоб отримувати платежі від іноземних покупців потрібно мати:
свою іноземну компанію( так званий нерезидент) і працювати у парі нерезидент+український експортер.

Відповідь: ні, не потрібно. Достатньо мати відкритий валютний рахунок в банку і бути зареєстрованим на митниці. Все. Отримати валюту з-за кордону на свій рахунок може навіть ФОП.

2)Коли валюта заходить на ваш рахунок - її там не можна тримати і протрібно одразу ж «зливати», тобто продавати на міжбанку і отримувати гривню.

Відповідь: Ні. Валюту можна тримати на своєму рахунку скільки вам потрібно.
Ви можете її продати коли забажаєте або навіть знову вивести її з країни заплативши у валюті якійсь іноземній компанії за товар чи послуги для вас.

Важливо: при обміні через банк курс буде нижчій за вуличний. Він буде чимось середнім між офіційним курсом банку та міжбанком, ще й банк за конвертацію візьме комісію. Це вам кажу, щоб не було сюрпризу.

3) Як тільки починаєш працювати з валютою - на тебе налітають страшні звірі: фінмоніторинг та валютний контроль.

Відповідь: так, буде фінмоніторинг та валютний контроль, але вони не страшні.

Фінмоніторинг(фінмон)- це перевірка на законність операції. Даєте контракт, документи з митниці, транспортні документи і зазвичай все. Головне - показати, що ви працюєте «в білу».

Валютний контроль - це контроль за тим, щоб ви не «відмили гроші» і щоб ви не вивели незаконно гроші за кордон.

Я зроблю окремий пост про спілкування з банком і податковою з приводу цих двох видів їх моніторингу та контролю.

Візьміть головну ідею: якщо ви робите угоду «по білому», то у вас і так будуть усі документи на руках і ви зможете усе пояснити, і пройти усі перевірки.

Зазвичай трохи страшно і незрозуміло перший раз, потім процесс вже йде автоматом.

Минулого тижня мав дискусію з трьома людьми з приводу одного насущного питання, яке ятрить серця мільйонів:

Експорт «в чорну» чи експорт «в білу».

Я знаю як робити в так і так.

Я знаю, що є багато прихильників обох шляхів.

Я за роботу в «в білу», бо вважаю, що вона, насправді, більш прибуткова.

Сьогодні весь день буде про це.

А в кінці дня я пришлю свій реальний кейс угоди яку ми здійснили минулого літа під час повного нерозуміння, що буде далі. Нам різні «решали», «умєльци» і просто бажаючи заробити пропонували різні «солодкі» варіанти спрацювати «в чорну». Спокуса була. Але після глибоко аналізу я зрозумів, що навіть під час війни та повної економічної кризи експортувати «в білу» все одно набагато краще.

Деталі будуть в продовж дня.

РОЗВІНЧАННЯ МІФІВ НА ПРИКЛАДІ РЕАЛЬНОЇ УГОДИ

Три рази я брався писати довгий текст з поясненнями своєї позиції на тему «Чому в білу експортувати краще». Лонгрід ставав все довшим і довшим, кінця йому було не видно.

Цей також довгий, але все по темі.

Я вирішив показати вам мій реальний розрахунок угоди на експорт 1000 тонн зернових. Я спеціально вибрав угоду за той період, коли експортувати кинулися всі і пропозицій на ринку «порешать експорт» було багато.

Зізнаюсь, я теж боявся, що в білу нас обдере держава, або просто заблокує гроші які прийдуть зза кордону під приводом війни. Коротше наслухався «бувалих» і з переляку почав шукати спосіб спрацювати «через надійну фірму».

СПОЙЛЕР: я все ж таки проекспортував «в білу», чим я залишився дуже задоволенний.

Але усе по попрядку і в цифрах

Літо 2022 року.
Війна. «З продажами жопа повна» - як сказав мій друг)). Порти, заводи не працюють. А якщо працюють, то ціни просто нижче плінтусу. Всі логічно розвернули свої погляди в сторону европейських сусідів.

Я провів багато консультацій з «умєльцами» які пропонували допомогти експортувати. Грубо кажучи вони діляться на два типи: зальотні ділетанти та специ.

Ділетанти - мали свої фірми зареестровані за кордоном. Так звані нерезиденти. Вони знаходили якусь фіктивну фірму в Україні, мали родича/кореша на митниці і складали не хитру схему. Їх плюсом була ціна. Вони брали дешевше. Але ризик, що це все накриється на пів дорозі сильно високий. Чому? Бо вони ділетанти.

Ось тут перший сильний удар по міфам: помогайки теж коштують грошей. Дешеві помагайки ризикують взагалі не довезти гроші до вас, бо їх хлопнуть контролюючі органи. Хороші помагайки коштують великих грошей. Бум, неочікувано!

Йдемо далі

Специ - люди які професійно цим займаються, мають декілька нерезидентів, цілий ряд фіктивних фірм в Україні, корпус адвокатів, своїх брокерів та прикриття «в пагонах.» Це все дає деяку «якість» та надійність, але коштує дорожче.

Другий удар по міфах - коли серйозно експортуеш «в чорну», то в тебе йде набагато більше видаків на підтримку цього темного бізнесу. І «зальоти» трапляються регулярно. І ціна послуги ще збільшується.

Повертаємось до нас

Клієнтів я знайшов. Стало питання як саме оформлювати угоду. Я отримав декілька пропозицій від «спеців» і взяв паузу, щоб усе добре обдумати і порахувати.

І ость тут третій удар по міфах - експортувати в білу через фірму зареєстровану в Україні майже не можливо, або потрібна купа ліцензій та дозволів на це. Я це описував у свої попередніх постах. Якщо коротко, то НІ. Виявилося, що це звичайна торгова операція, з парою нових параметрів.

Я тоді цього ще не знав.

Але я вирішив паралельно пробити шлях експорту в білу. Щось мені не вірилося, що все так страшно і погано.

Ось, що виявилося в кінці кінців:

(Цифри округлюю)

Експорт 800 тонн зернових автотранспортом в Румунію. 36 автомобілів

Дохід 8 000 000 гривень

Митні збори/Брокер/ Сертифікація
198 000 грн

Фітосанітар 26 000 грн

Прохід кордону/черги/парковки
30 000 грн

Це все, що з‘явилося із-за експорту, якщо б ми продавали в Україні, то цих статей видатків би не було.

Всього 254 000 грн експортних видатків. І все своїми руками. Без знань, без підготовки. З місця в кар’єр, як то кажуть.

А тепер, що нам пропонували «рєшателі»:

Дохід 8 000 000 грн ( знову вказую цю цифру, бо свою долю вони рахують від неї)

5% від сумми - це послуги нерезидента.
Тобто 400 000 грн
(Ой, а як же з так?? Вже ж виходить дорожче???))

Далі

5% від сумми - послуги, «свого» митника і «своєї фірми, яка вєзде заведена і по нєй на таможне далі зельоний свєт»
Ще 400 000 грн
(Ой, шо ж то робиться)

Далі

Брокер
Він «свій і він в тємє, все зробить красіво»
311 000 грн (вони тоді міряли по автомобілях, і на 36 авто він нам стільки нарахував.) іншого брокера брати не можна, бо він «не в тємє», тому погоджуйся з ціной яку називають.

Я пам’ятаю як казав їм: «Капец ви гроші дерете, це з фітосанітаром включно?»

Виявилось «нє». Фітосанітар також «свій» і тарифи в нього свої.
45 000 грн (1250 грн з машини на 36 машин)

Транспорт би вийшов той же самий

У підсумку ми маємо 1 156 000 грн експортних видатків через «серйозних рєшал та експертів з гри в темну».

Я афігєл, чесно-кажучи.

254 000 проти 1 156 000

В 4,5 рази більше. В чотири з половиною рази! Ото був капец.

Так, ви скажете , що можна було знайти і подешевше. Я розумію, можна було ще пошукать, а зараз взагалі ціни підсіли.

Але навіть якщо вони впали в два рази. Так угода все одно б коштувала 578 000 грн.

Це все одно в 2,27 рази дорожче ніж ми реально заплатили в білу.

Реальна угода, реальні цифри.

В чорну і в білу в порівнянні.

Шах і мат

Мені один знайомий сказав: «Ну його нафіг той експорт. Я єлє в правилах України розібрався, а тут ще паритися як продавати у Європу, Китай, США.»

Відповім йому тут:

Так, закони та звичаї в усіх країнах різні. Менталітет різний. Традиції ведення бізнесу різні.

Але…

Схема експорто/імпортної операції одна.

Це як дерево, яке має стовбур та гілки.

Основні етапи завжди залишаються незмінними.

І спираючись на знання цих етапів можна з легкістю «надіти» на них специфіку конкретної країни з якою ви збираєтесь працювати.