Зробила ще один підхід в напрямку "розібратися із судовим позовом" — за висновком короткої консультації, нічого нового і нічого хорошого.

Я дуже сподівалася, що т.я. позов стосується квартири, то й наслідки будуть десь навколо (щось відключать, може якийсь арешт на майно), але ні — банківські рахунки так само під загрозою. Прописка, а не володіння квартирою знижок мені не дають. Дають хіба стимул дати по єбалу ще раз пнути батька співпрацювати і зайнятися збором доказів на свою користь, а до цього — наново знайти юриста, який буде займатися справою.

Дух Минулого Різдва, блть.

embracing holiday spirit
🎉🎄🎆

За вікном все одно їбошить, тож підведемо підсумки року поки якийсь шахед не підвів підсумки життя *ba dum tsss*

Що було хорошого?

- Пів року я стабільно та впевнено закривала кредит, маючи дві роботи та впевненість якщо не в наступному дні, то хоча в цифрі на рахунку.
- З кінця липня ходила в тренажерку. Ми з дофаміном не друзі, але мені вдалося отримувати від цього задоволення. Особливо приємно було почати тренуватися з красивою великою гантеллю на 12 кг, тепер хочу собі якусь таку додому. Ну або гирю на 20 🤔 Качалка дійсно дуже empowering і дає якісь альтернативні цілі в житті, особливо коли ти більше нічого досягнути не можеш.
- Багато займалася здоров'ям, в тому числі на випередження. Дуже по-дорослому.
- Стала впевненіше себе почувати в рольовках. Тепер схиляюся до думки, що й водити не так страшно.
- Всерйоз зайнялася письменництвом, принаймні на рівні "я пишу, знаю, куди воно йде, і що із цим робити далі".

Що з хуйового?

- З другої роботи мене звільнили, тож закриття кредиту та впевненість у дні прийдешньому відкладається на невизначений термін.
- Під великим питанням кар'єра (бггг) взагалі, бо копірайтити стало вкрай важко. Відпустка може полегшити цей стан, але це скоріш лікування симптомів. Я практично не маю гарних кейсів щоб рухатися вгору, а залишатися на тому ж місці не бачу сенсу. Це все ще те, що я вмію найкраще. Проблема в тому, що моє "найкраще" то просто норм, тому щоб заробляти більше, потрібно брати більше робіт, а це... ну, важко.
- Маю судовий позов на січень за несплату комуналки батьком в квартирі, де не живу вже 13 років. В теорії знаю що із цим робити, на практиці — багато хвилююся та бішуся.
- Мала 1.5 розчаровуючих тимчасунки.
- Прірва між мною та іншими людьми стає тільки більшою. Вкрай важко підтримувати старі знайомства, хоча теплу симпатію до більшості я все ще маю.
- Загострилися явні негативні риси, типу заздрості, роздратування та якоїсь загальної сучності. Незрозуміло поки чи це через втому, чи вже набуті риси характеру.

Що далі?

- Визначитися з роботою. Тут є декілька варіантів:
а) відкрити друге дихання та знайти класну копірайтерську посаду;
б) піти на прикладні курси та пиздувати на завод (дає + до екзистенційного "нахуя я це роблю);
в) мобілізуватися (дає ++ до екзистенційного "нахуя я це роблю", але суттєво обмежує все інше);
г) освоїти щось навколо айтішне з перспективою не раніше як за рік знайти нову роботу;
д) зробитися письменницею, навіть з усвідомленням, що багато грошів то не принесе.
- Красіво накачати руки.
- Почати водити ДнД.
- Не йобнутися із судовим позовом.
- Проводити більше часу з друзями, а не в дейтингових апках.

Задача на кожен день — дивитися ще кудись, крім екзистенційної пустки. Іноді це будуть відяшки із собаками та накачаними жінками в тренажерці, але можливо й щось більш важливе та цінне.

вже трохи пізно, але

Дуже радію опаленню, і світлу теж, але коли поза графіком — не щиро.

Останнім словом року у Wordle від NYT стало SIREN
Але принаймні тривога закінчилася, ц на тому дякую.

Почала рік з демонтажу замка у ванній кімнаті (бо замок заїв і закінчувала я рік без доступу до душу) 💪🏻
Дуже мотивує, люблю викрутки, рада, що прокинула investigating і не виламала двері.

Тредс, звичайно, помийка, але 😁

Сьогодні в Україну не пропустили 53-річного іноземця, громадянина Італії. Він намагався в’їхати автобусом через пункт пропуску «Чоп», де прикордонники провели всі необхідні заходи контролю.

За результатами перевірки іноземцю відмовили в перетині кордону та заборонили в’їзд в Україну на 3 роки. Рішення ухвалили через порушення норм українського законодавства: він «має проросійські погляди» та «виправдовує збройну агресію РФ проти України», повідомив речник ДПСУ Демченко Суспільному.

Нагадуємо, що зібрали меми про італійця Роккі тут.

Мені здається, чи я чую, як тепло зйобує з батарей?

Не здається 😑
А ще сміттєвоз.
СМІТТЄВОЗ

Як би хуйово не було вночі, але вдень я єбошу на якомусь adrenaline rush 😅
І настрій не зовсім лайняний, і встигла змотатися до суду за документами, і з мамою зустрілася, і роботу якусь зробила... Для моїх нормальних днів це вже забагато, але тут ще тримаюся.

⚖️ Про судовий позов щодо несплати боргів. Частина 1 ⚖️

Версія "ви прописані в квартирі на яку було покладено хуй":

1. Не панікуйте. Це може бути важко якщо раніше ви не мали справу із судами, а сума боргу величенька.
2. Поїдьте за матеріалами справи в суд. Так, прям у фізичний суд — там буде повна інформація та докази. Онлайн не видають, а воно дуже помічне.
3. За можливості — випишіться з квартири. Це додасть вам трохи очок у справі і не стане приводом для наступних позовів.
4. Якщо ви проїбалися, і протягом зазначеного у позові терміну не підготували відзив з доказами про те, що ви там не живете, — в подальшому довести це дуже складно.
5. Якщо ви не виключили себе зі справи, то перед судом відповідачі рівні. Так, навіть якщо це "я прописаний, але не живу там 13 років" vs "я власник квартири, живу там весь час, але мені похуй".
5.1. На свою користь ви в процесі можете навести аргументи (т.я. статус ВПО, докази проживання в іншому місці, та ж сама виписка з квартири), але вони впливають на справу мінімально.
6. Є така штука, як "позивна давність". Зверніть увагу, за який термін вимагають оплату, і якщо більше, ніж за три роки — можна спробувати трохи скосити.
7. Більша частина таких справ — програшна. За можливості не потрапляйте в це лайно.

Окремим пунктом про "солідарну відповідальність", якщо відповідачів декілька:

Можна було б подумати, що "солідарно" = "чесно", але є нюанс.
Сума лягає на всіх відповідачів, але блокувати рахунки можуть по черзі — поки не буде погашений весь борг.
Якщо так сталося, що на рахунку відповідача N були всі потрібні кошти, то їх і спишуть. Далі їбіться із цим як хочете відповідач N може вимагати від відповідача В його частину боргу.
Якщо відповідач В — довбойоб, який на хую вертів цю всю ситуацію, то ви можете подати на нього в суд. У відповідача В немає грошей на рахунках чи якоїсь власності? Це зійде йому з рук. Тепер у вашому арсеналі хіба що наведення порчі чи фізична розправа (але я вам цього не казала).

Підсумовувала, підсумовувала, й зовсім засумувала 😅
Так, скоріш за все мені доведеться сплатити всі 120 тис боргу поки мій батько продовжить робити ніхуя, і моє закриття кредиту в Моно піде по пизді.

З очевидних причин я багато думала про батьківський обов'язок, сімейні зв'язки та безумовну любов, і маю сказати, що в чому мої батьки (не) проїбалися — так це в нав'язуванні певних наративів*. Мене обійшли всі традиційні "ти повинна", які були у більшості моїх однолітків — вийти заміж, гарно вчитися, народити дітей, поважати старших і т.д. Постійно повторювалося, що я нікому нічого не винна. І мені нічого. Так, в т.ч. дорослі, які ніби як мали б мною опікуватися. Але ні. Тут кожен сам за себе.

І от коли ти отак ростеш, а потім нізвідки тобі починають розповідати, що сім'я — це дуже важливо, і треба всіх любити, цей тейк не натягується на голову. Ти в принципі не розумієш, що воно таке "любити", і чи воно дасть тобі хоч щось. Любов — це, мабуть, добре, але як щодо базової безпеки та підтримки?

Я до чого... Будь-які відносини — це обмін. Якщо з іншої сторони не приходить нічого хорошого (і ви не чекаєте нічого корисного), то ці відносини варто передивитися та, можливо, припинити. Навіть якщо це рідні. Сакральність кровної родини не варта життєвих сил, які ви могли б присвятити тим, хто по-справжньому вас любить і приносить щастя.
________________________

*тут маю зауважити, що хоча й відчуваю певну перевагу перед нав'язуванням чужих цінностей, в доросле життя я вийшла абсолютно дезорієнтована, повторивши шлях навчання плаванню, коли мене просто кинули з човника посеред річки. чи вмію я плавати? так. чи люблю? абсолютно ні