У мене була мрія видати книгу, але так, щоб хтось взяв за мене всі клопоти з редагування і впорядкування і друку 😁 і ось, невдовзі світ побачить моя перша збірка віршів українською 🖤 остання книга у мене виходила 10 років тому, і там здебільшого були російськомовні вірші.
Видавництво Магура відкриває передпродаж за акційною ціною, пишіт їм в приватні, якщо раптом хочете мою книжечку.
Ілюстратор – неймовірний одеський художник WKODA.

Можна вітати, коротше!
Дякую дуже Магурі, що взялися за цей проєкт.

#quote #salutation in #Ukraine

Не вітайтеся «добрий день».

І «доброго дня» теж не вітайтеся.

Тема дражлива, люди накручені, можуть побити.

Не вітайтеся «вітаю», бо це тавтологія.

І «Слава Ісусу Христу» не вітайтеся, бо співбесідник може бути атеїстом.

«Привіт» не кажіть, бо схоже на російське «прівєт».

«Здрастуйте» й поготів, бо ж ви українці.

Привітання роз'єднують Україну.

Крім вітання «сервус», воно нікого не ображає.

Кажіть «сервус».

(q)

Закінчився останній робочий день перед відпусткою, і хочеться надіслати оцей стікер, але ми вийшли з телеграму в робочих питаннях, тому ось

спостереження та висновки на кінець першого тижня відпустки:

▫️ Купальники та вода – складність, до якої я все ще не готова.

▫️ Натомість мені цілком собі подобається одноденний хайкінг легкої та помірної складності. Але так, щоб після нього – душ та ліжко з подушкою.

▫️ Прочитала дві книжки та дві п'єси. Це більше, ніж за попередні декілька місяців.

▫️ Менша напруга – більше можливостей споживати "легкий" контент.

▫️ Тривожні напади все ще зі мною, але допомагає вправа, яку радять при панічках – називати речі навколо.

▫️ Я недооцінюю споглядання природи та переоцінюю споживання корисного контенту.

це я хвалюся постільною білизною, яку мені купив чоловік 💜

Ну по факту ж

Важко "повертатися" в життя зі своєї знайомої, теплої та болотянозатягуючої дисоціації. Раніше дні були схожі на забіг з опорними точками обов'язків: встати - вигуляти псів - попрацювати - вигуляти псів - лягти спати. Іноді бували ще якісь події, але направду я від них не в захваті, бо вони руйнували рутину звичного – як аварія на дорозі, яка змушує шукати обхідні шляхи.

Збої в здоров'ї та менталці змушують переглянути ці забіги. Треба бути в моменті, планувати, відчувати, а найболючіше – усвідомлювати, що розгрібати мені це все ось вже, а не колись потім.

Якийсь час було дуже зручно з принципом "If I ignore, it might go away" Шкода (?), що не спрацювало.

З дружнього чатику винесла спогад про те, як я брала участь в експерименті Лінди, і GPT припустив, що мій текст написано чоловіком, бо він дотепний та аналітичний.

Таке мале, а вже в голові насрано ©

і про погоду

неочікуване на маркеті

побачила обговорення фото в одному з робочих чатів, зробила смішну картінку, і щось завтикала, що це не внутрішній чат e-commerce, де ми періодично постимо якусь хрінь, а загальновидавничий "серйозний" чат, де навіть не можна стікери відправляти.

але схвальних реакцій вже накидали, видаляти пізно 🙈 якщо відразу б зрозуміла куди, то може щось краще придумала

Почала працювати з тренеркою.

Поки виключно на етапі підготовки, де вона збирає інформацію про моє харчування та активності — прийоми їжі я за можливості фотографую і трекаю калорії, а звіт надсилаю їй. Раніше це викликало в мене шалений приступ тривоги, але зараз поки рівно. Десь навіть подобається, бо є відчуття контролю та впорядкованості, яких мені дуже бракувало останнім часом. Подивимося, як воно буде, коли перейдемо до безпосередньо тренувань та дефіциту.

Для зменшення стресу закупилася їжею швидкого приготування - крем-супів та каш. Поки спробувала лише одну, але вона дійсно врятувала вечір, і була дуже нічогенька на смак. А в якості солодощів у мене тепер невеличка коробка Fizi, половина з яких кето.

Невпевнено дивлюся в сторону своїх цілей, бо, напевно, вперше вони настільки сформовані і озвучені, а це значить, що у разі поразки, виправдатися перед собою буде складно.

Іноді (а насправді — дуже часто) здається, що робота моя ну легше простого: тільки букви в словах вірно розставити, а потім ці слова у речення скласти. Але от мені видають правки від клієнта на заголовок, який робила не я — 7 слів, 1 число — і там ну дуже мало сенсу. А як прибрати пару розділових знаків і поміняти трошки місцями все, то й норм.

Зараз мене багато чого виносить в стратосферу, але в тому числі — використання слів у невірному їх значенні.

Проблемні слова дня: "дисклеймер", "адаптація"

у ночі типу такої я всерйоз думаю про переїзд кудись західніше Києва

Пост не для насування хуїв в панамку, а більше для власних роздумів.

Десь тиждень тому натрапила на цей текст у фб і хотіла насувать того самого автору, але подивилась, що він в пікселі, і трохи попустилася. Але.

Я тут бачу таку собі "арестовщину". Маніпуляцію фактами на користь "вони там ніхуя не можуть, ось-ось перемога". Такі тексти приємно читати, бо вони дають надію, що й дійсно скоро все буде добре, та ця надія абсолютно нічим з перерахованого автором не підкріплена.

"Якби у росіян були сили вести довгу війну, вони б не робили масованих повітряних атак на українські тили"

— а чому ні? Чому це не може бути частиною стратегії підриву моралі, перенаправлення уваги та ресурсів відновлення замість вливання їх на лінію зіткнення?

"Згодом прірва між тилом і фронтом стала б безоднею. Таку країну було б легше хитати зсередини... Щоб реалізувати таку стратегію, потрібен час, а головне — ресурс. У росіян немає ні одного, ні іншого"

— а як щодо думки "У них є час та ресурс, тому вони гатять дронами і ракетами"?

Я можу помилятися, бо не заглиблювалася у військову аналітику. Але автор не наводить аргументів на користь своїх тез і не пояснює чому його думка правильна. У нього просто "на поверхні лежить доказ", що має зробити все нищенаписане правдивим та очевидним.

Я так вкурвилася, бо всю ніч не спала через йобану русню на початку повномасштабки дуже вірила у "два-три тижні, максимум 5", і з кожним місяцем фруструвалася все більше. А по іншу сторону кордону хтось вірив у "Київ за три дні". І те, й інше — гучні заяви, якими врешті решт хіба що підтертися.

А автору того поста бажаю ніколи не йти в політику.