Отак вийшла в люди чи не вперше за тиждень і відразу вкурвилась:

1. Симпатичні в'язані джемпери, на які давно задивлялася, виявилися One size, і цей їх size явно не мій. Виходила мало не плачучи.

2. Чула розмову матері і доньки 20 років, які обирали шапку. Дівчина хотіла взяти милу шапку з маленьким ведмежатком, але мати була категорично проти, бо ж "тобі вже 20, чо ти як дитина, шо люди подумають". Бля, такі батьки все ще існують! Засмутилася ще й тому що не встигла запропонувати дівчині купити їй ту кляту ведмежаткову шапку =( На пряму конфронтацію не наважилася, а потім вони разом пішли з магазину.

3. На вулиці недостатньо холодно.

also known as Чарівна Пиздюліна

По багатьом параметрам сьогодні був жахливий день, але ця псяка змусила мене посміхнутися і вкотре пожартувати про іграшки в ліжку.

Люблю обох псів безмежно. Але й переживаю за них так само.

ти диви, а я й забула, що нам колись вже 1000 видавали

Зубне лікування 💉

Зробила вчора дуже дорослий подарунок собі: пішла виривати зуба мудрості. Він мене іноді помірно турбував, але краще ж не доводити стан до "вирвіть це неподобство негайно!", так я собі думала.

Хірург відізвався на цю ідею без особливого ентузіазму на відміну від його колеги роки чотири тому, який запевняв, що треба рвать все й негайно. Ніби й не відмовляв(ся), але такий "ну якщо не турбує, то можна не чіпати".

Пояснив на знімку, що зубне коріння проходить прям поряд з нервом, і є деякий шанс, що під час видалення його можуть зачепити, а це призведе до оніміння губи на якийсь час - день, три, місяць, півроку. Того ніхто не знає. І як піде процес теж точно ніхто не знає і не гарантує.

На питання "Яка є тому розумна альтернатива?" сказали, що особливо ніякої, ну а якщо так, то давайте вже щось робити.

Крутили-пиляли-доставали все те цілу годину. Таки коцнули нерв. Таки оніміла частина правої сторони мармизи.

Мені сподобалася чесність хірурга. Так, буде набряк та біль. Ні, видаляти все-все не обов'язково якщо не заважає. Так, є шанс ускладнень.

Все ще вважаю, що із зубами і стоматологами мені щастить, бо нічого надто складного, дорогого та серйозного поки зі мною не було щоб прям налякати.

(але все ж було смішно чути коментар медсестри "я й не знала, що така фігня може бути" після операції)

(і я дуже хочу їсти)

мда

Декамерон сьогодні у Молодому о 18:00, скласти компанію або викупити два квитки, anyone?
https://molodyytheatre.com/repertoire/dekameron

Це був комедійний еротичний постапокаліпсис, от ще це було.

Взагалі-то думала, що рік цей якось пройобано, а потім подумала ще, і виявилося, що було в ньому нове, повчальне і навіть позитивне.

Наприклад, як багато хто помітив, ми не дали йобу. Не всі і не зовсім, але поставимо плюсик, а не хрестик.

Я багато працювала з психотерапевтками, і під кінець року ми навіть виявили, що це не я лінивий лузер, а копінговий механізм такий (всьо сложно™). Із цим можна працювати, і ми (я) навіть почали.

Займалася здоров'ям: аналізи, вакцини, зуби, тренування, масажі. Не забивала на це завдяки доступності страховки, коли проконсультуватися з фаховими спеціалістами можна не чекаючи в чергах, або навіть й не виходячи з дому.

Побувала вперше у Справжній Відпустці, навіть з морем. Виявила, що це дійсно помічне - кудись поїхати і не думати про роботу.

Майже пішла в ЗСУ, одружилася.

Не пройшла дві програми зі схуднення, ну й не схудла. Цю ціль по зменшенню себе викреслюю на наступний рік – є інші пріоритети. Це Великий крок.

Отримувала валідацію від класних і важливих людей. Усвідомила, як сильно ціную людей, що зі мною, близько й далеко. Я мало з ким спілкуюся та зустрічаюся, тож особливо приємно, що мене хтось пам'ятає.

Короче. Могло ж бути й гірше.

Трохи рефлексії про минуле, майбутнє і все таке інше по дорозі у Львів.

...

Комфорт. Багато в чому йде на поличку "too old for that shit", де "too old" не вкладатися у зручне. Цього року я пересіла в Уклоні на "комфорт", їздила першим класом Інтерсіті та придбала дві піжами.
Зрозуміла для себе про одяг: якщо більшу частину часу проводити вдома й виходити тільки на прогулянку з псами, то все те красивеньке й вінтажне мені й не треба. А от піжами - дуже. Ходити вдома саме в домашньому, а не просто в старому, виявилося помічним, та має такий собі ефект "уніформи".

Важкі теми. Досі з деякою ніяковістю кажу про те, що цікавлюся геноцидними студіями, політикою, військовими репортажами та історією загалом. На поличці з'явилася книга Political Torture in the Twentieth Century, а серіалом грудня був для мене Stateless про австралійський табір для біженців. Що це каже про мене поки не певна.

DnD. Отут зрозуміло, що мене затягло. Спробувала різні системи, кампанії, сетінги, і планую й далі експериментувати. Цікаво побути майстринею бо письменницька амбіція нікуди не ділася, ставлю це собі як ціль на цей рік.

Фінанси. Закрила один невеликий кредит, планую вкластися в короткострокові облігації та надоумити мати відкрити рахунок у приватному пенсійному фонді поки вона молодець і може заробляти. Мрію закрити свій Великий Кредит, але думаю про це обережно. Також мрію підвищити середній дохід, але думаю про це ще обережніше, бо це 98% просто друга фултайм робота, і як наслідок - великий шанс таки дати йобу. Але подивимося, може воно того варте.

Амбіції. Наважитися записати хоча б пару випусків подкасту, почати блог, дописати книгу (може навіть п'єсу). Не записую це в потенційно прибуткове діло 😅

Стосункове. Задоволена всіма своїми виборцями виборами, сім'єю, що склалася, і щаслива у поліаморних стосунках. Іноді хочу розповідати більше про цей досвід, але поки не наважуюся.

...

Uptd: поки кліпала на посміхалася для верифікації у Дії, за 15 хвилин все розкупили, але за український театр я рада.

А зараз у нас 8:00, театр Франка відкриває продаж на Конотопську відьму, і я спробую вполювати ці білети 😁

Не Конотопською відьмою єдиною.

Є дещо крутіше – до Театру юного глядача повертається пластична драма "Кураж", і білети все ще в наявності (а ціни дуже демократичні)! 16+, що вельми нетипічно для ТЮГу.

Я вже бачила декілька років тому, але піду знову, і вас запрошую.

Білети туть https://theatre.kiev.ua/kurazh-80610/

сивіли прийшли в книгарню, роздивляються новинки, зітхають про ціни (хоча кому, як не їм, знати, що книжки — це дорого; спитайте бодай луція тарквінія, як йому вдалося поторгуватися).

мініатюра з рукопису xv століття.

#куточокбібліофіла

Моє перше знайомство із сучасними любовними романами йде по класичному шляху обсмоктування високих чоловіків з темним волоссям. Маю тільки "пробник", але закони жанру підказують на що ще таке велике буде видиратися головна героїня.

це сталося, я натрапила на свого псина в Тіндері.
тільки він чомусь підписаний як Максим і позує з якимось незнайомим чуваком.
...
здається, нам пора серйозно поговорити з Берімором про його подвійне життя

Гуляю з псякою по бульвару, летить шахед, їбошить ППО. Двоє мужиків курять, п'ють каву:

- Ого! Жека, а хулі ми тут стоїмо як дибіли?
- Та да...

то тепер треба дожити до цього моменту

Сьогодні на психотерапії я дізналася, що не всі люди вміють в когнітивну регуляцію, і в цілому "дивитися всередину". Тобто слухати й чути власні думки, розуміти, чим вони викликаються та які емоції викликають, вести внутрішній діалог. При тому, що я дуже відкрита до людських відмінностей в досвідах, якась інакша робота з ментальними тарганами... ну, це ж як дихати, думала я. А виявляється, у когось це дихання поверхневе, хтось звик напружувати м'язи живота, а в когось хронічно закладений ніс взагалі.

Я піддаю питанню ВСЕ. Це не значить, що в усьому і завжди невпевнена. Але стикаючись з явищем і реагуючи на нього, задаю питання "чому відчуваю саме так і саме це?".

Схильність до рефлексії зі мною скільки себе пам'ятаю. Можу уявити, як цього навчають(ся), але дивно усвідомлювати, що складна істота типу людини може без неї.

давно тут не було жартів про депресію. але цього разу "смішне" не про мене.

Мати скаржиться на тривожність та панічні атаки. Я рекомендую їй сходити до психіатра та/або невролога.
Через тиждень пише:
- Я знайшла психолога!
Ну, хоч так. Питаю:
- І що він тобі сказав робити?
- Та нічого, я просто в Інсті на нього підписалася.
- 😐😐😐

Не Спартак Субота, і на тому спасіба.

Яка ж єбєйша ситуація, коли намагаєшся прокинути харизму на себе і вмовити поїхати за взуттям.
Недалеко! Знаючи, за яким саме! На таксі!
...
А потім під бок приходить вовчара, і все, нікуди вже не треба, вдихаємо та відпочиваємо. Дві години напруженого ступору у вихідний то вже ту мач.