я оце з вихідних якось тривожилася через відсутність повітряних тривог.
тепер тривожуся через роботу ППО за вікном, спасіба, палєгчало

🎬 Огляд на "Джокер: Folie à deux", такий самий несподіваний, як і сам фільм в багатьох сенсах.

Планета Кіно нащось його показувала в 4DX, розрахованого на видовища та екшн, хоча жанр фільму можна описати як psychological thriller jukebox musical (взято з вікіпедії).

Це абсолютно не те, чого можна очікувати від стрічки, що ніби відноситься до всесвіту DC. Чистий постмодерн. Якщо ви хочете чогось коміксового, то тут ви цього не отримаєте: ні сюжетно, ні стилістично, ні атмосферно. В "Аватарі" більше від "Покахонтас" ніж в "Джокері" від коміксів.

Як на мене, це кіно здебільшого про (роз)чарування кумирами та брак людяності.

Далі те, що може бути спойлером 🔻

Весь фільм: це почергові сцени судового засідання, буднів у в'язниці та фантазій Артура Флека, де він танцює та співає з Харлін Квінзель (або про неї). Іноді ми чітко бачимо фантазію завдяки декораціям, іноді реальність та вигадка не очевидні.

Знаючи історію його "стосунків" з попереднього фільму, цілком можна подумати, що Харлі його уявне кохання. Але врешті решт виявиться, що сам Джокер - предмет уяви Харлі та інших фанатів.

Назву "folie à deux" можна інтерпретувати по-різному. Трейлери та постери нам підказують, що це ж про Джокера та Харлі Квін, але у нас тут постмодерн і нє всьо так однозначно.

"Folie à deux" - реально існуючий термін для shared psychosis or shared delusional disorder (SDD), коли прояви розладу однієї людини транслюються та відтворюються іншою. У фільмі неодноразово показують, як головний герой стає натхненням для інших. Наприклад, в'язні під час обіду починають співати попри заборони. Їх карають, і такий результат був очевидним. Тож що це, як не вияв такого собі "божевілля" - нераціональної поведінки?

Також можна вважати, що folie à deux - "божевілля на двох" - про Артура Флека та Джокера. Напочатку фільму є коротенька анімація про таку собі Тінь, яка кривдить людей прикидаючись Клоуном. Під час захисту у суді просували саме цю ідею: що Артур має психічний розлад, і всі злочини були скоєні його альтер его Джокером.

Або ж Артур + загадковий хлопчина, що врешті решт виявиться справжнім The Joker (останні хвилини фільму взагалі дуже revealing).

🤔 Чи йти на фільм? Не знаю. Це не те, що можна рекомендувати до перегляду. "Джокер: Folie à deux" - це важко, тригерно, несподівано і трагічно.

Фільм може стати цікавим досвідом для тих, хто знайомий з "першоджерелом" та відкритий до інтерпретацій. Але перегляд як екранізації, кіноадаптації чи навіть "знятого за мотивами" викличе хіба що яскраве горіння та пирскання отрутою. Не треба так. Бережіть нерви і сходіть краще на "Дикого Робота".

Дочитали до кінця? Вау. Несподівано. Дякую за увагу.

Ще донедавна я сильно тригерилася на сирену та вибухи. Але і моїй тривожності є край, і він ось тут, коли повз будинок щось пролітає, а думка лише "ой, та заїбали"

настолки тепер можна купити в кредит
і наче й непогано, але ніби щось каже про економічну ситуацію

Печивко зі смаком дитинства ™ Memory unlocked.

Все не могла зрозуміти, звідки цей знайомий смак. А це суміш для протеїнових коктейлей. Я їх пила на сніданок коли ходила до школи. Ще й ніколи нормально не наїдалася, і вже після другого уроку мене часто крутило від голоду, а кишенькових грошей якось не дуже водилося на буфет і столовку + стигматизація і сором за споживання їжі на публіці через вагу (бгг, навіть коли вона була в нормі). А, ще відсутність вільних місць у їдальні, бо всі сидять групками до яких ти не належиш, а їсти деінде заборонялося.

Чого я пила ті протеїнові коктейлі? А яка була тому розумна альтернатива? Продуктів особливо не було тому що матір худла, а основні прийоми їжі у неї були під час роботи. Чому ніхто не подумав, що дитині може теж треба щось їсти і варто лишити щось крім пекінської капусти в холодильнику? Oh well.

Це так, до слова #звідкицішрами харчових розладів і чому я так болісно реагую на свою вагу.

нещодавно казала, що помаранчевий - абсолютно не мій колір, бо він якийсь безпричинно веселий
штош
може й дійсно не мій, але я взяла поносити

25 мг Атараксу вже не діють, а 50 мг вирубає мене на два дні.
По-хорошому треба було б до невропатолога за консультацією, бо ж може треба на нові колеса переходити, але це виглядає до біса складно коли хочеться лише спати під ковдрою 🙈

А картинка ілюструє компенсаторні механізми (тільки я ще й на каві сиджу)

Я буває прокрастиную в скролінгу різних сайтів, в тому числі Steam. Так докопуюся до ігор, які викликають змішанні почуття, але врешті решт і думку "я б пограла".

📌Мій список таких фаворитів різного ступеня трешовості в рандомному порядку:

An Airport for Aliens Currently Run by Dogs
Depression Quest
Pony Island
Lobotomy Corporation | Monster Management Simulation
Speed Dating for Ghosts
a pet shop after dark
Snaccoon
Home Safety Hotline
Don't Make Love
Space Warlord Organ Trading Simulator

І симулятори окремою категорією:

Snail Simulator
New York Rat Simulator
Placid Plastic Duck Simulator

Трохи похуй на вибори в США, бо я в ахуї з того, що мій батько одружився 😐

(контекст: складна сімейна історія)

Окей, ще більше контексту:

Я не в ахуї з самого факту, що батько одружується. Врешті решт, з матір'ю вони розлучилися ще під час ковіду, і це обом пішло на користь.

Але це людина, якій я "завдячую" своїй пойобаній менталці і наявності купки страхів та проблем. Завдяки психотерапевтам я знаю, що мені не обов'язково його любити. Та щастя я йому не бажаю.

Граю у Frostpunk 2, там теж такі проблеми є.

я вже не вірю, що петиція встигне набрати необхідну кількість голосів, але це не зупинить мене від постійного нагадування вам "ПІДПИШІТЬ І ПОШИРТЕ ПЕТИЦІЮ"

Бути поліамором тепер недостатньо. 😞

"Зелені коридори" в Театрі на Подолі, сьогодні о 18:00, може хтось хоче піти замість мене?
Партер, 11 ряд, 12 місце. Віддам за 300 грн, які можете скинути як донат на обраний вами збір.

До питання "а що не так з Фоліо?"
(крім усього іншого)

13 годин без електрохарчування надихають на читання поезії (прокльони та матюки залишилися за кадром)

Іван Драч, "Вірші не потрібні нікому"

Книжки в кредит, дочекалися!.. 🥲

Отак вийшла в люди чи не вперше за тиждень і відразу вкурвилась:

1. Симпатичні в'язані джемпери, на які давно задивлялася, виявилися One size, і цей їх size явно не мій. Виходила мало не плачучи.

2. Чула розмову матері і доньки 20 років, які обирали шапку. Дівчина хотіла взяти милу шапку з маленьким ведмежатком, але мати була категорично проти, бо ж "тобі вже 20, чо ти як дитина, шо люди подумають". Бля, такі батьки все ще існують! Засмутилася ще й тому що не встигла запропонувати дівчині купити їй ту кляту ведмежаткову шапку =( На пряму конфронтацію не наважилася, а потім вони разом пішли з магазину.

3. На вулиці недостатньо холодно.