я коли завжди їду відпочивати

#книжкове

Десять хвилин до сну маленького динозаврика, якому більше не треба буде прокидатися* 😐

(це я про виверження вулкану, якщо що)

наступної суботи, тобто 12.10, у мене знову буде день народження, і якщо все буде добре, я буду рада бачити когось з вас* на перегляді Over the Garden Wall / За садовим парканом.
(для тих, хто не дивився, трейлер за посиланням може здатися ну дуже меланхолійним, але мультфільм все ж веселіший, чесне слово.)

буде трохи їжі, трохи розмов за життя, може якісь настолки, і собаки, звичайно. без собак взагалі ніяк.

орієнтовний час 12:00
орієнтовне місце - неподалік метро Дарниця

можна приходити в дурацькому, атмосфера мультфільму дуже до цього спонукає.
якщо хочеться дурацького, а у вас нема - не переживайте, видамо на вході

*когось з вас - це всіх, хто матиме час та натхнення. у всіх 60 підписників їх точно не буде, тому вхід без квитків та черги очікування

У мене завжди було багато думок про меншовартість. За останні три роки це змінилося, але тільки масштабно, як загальна картинка: українкою бути не соромно, є чим пишатися, усе от це. Але на повсякденному рівні засмічених вулиць та підбитого асфальту здається, що шлях в умовний "захід" ще довгий і ледь розпочався.
...
Сиджу собі на терасі у кав'ярні в своєму лівобережному спальнику, і непогано ж! Ліхтарі, симпатичний скверик, бульвар, новенькі пішохідні переходи. Це місце цілком могло б бути в якихось європах. Але добре, що воно тут.

Це прям дуже 💜
11 bit studios запускає на Кікстартері артбуки по Фростпанку, в яких будуть в тому числі чотири новели від сучасних польських фантастів за мотивами подій у грі.
(колись і я починала фанфік, тому в захваті від новини та підходу розробників)

Батько за пару днів до мого дня народження, хоча ми спілкуємося приблизно раз в ніколи:

Так, пару років тому він заходив до мене і бачив череп кобили на пралці, тому чом би й ні.

Але крім того він запропонував зустрітися, ще й піти в кіно, а я дуже скептична до family reunion. Ми не спілкуємося, це не просто так, і мене влаштовує ця дистанція. Але і категоричної відмови я поки не давала.

Наочне пояснення чому я скептична щодо видавництва Фоліо (як мінімум - перекладних видань)

"Наступна субота" вже завтра, пишіть кому треба видати точні координати.

🥮 З їжі планується:
- пряний гарбузовий пиріг;
- намазувальна жижа з фети та буряку з підсмаженим багетом;
- какао / чай /щось ще з напоїв;
- трохи фруктів та овочів в асортименті;
- може щось ще, на що буде натхнення вранці.

Нагадую, що це лігво має двох псяк, які будуть активно вас зустрічати, показувати іграшки, влаштовувати помірний тигидик, іноді заглядати в рота, а ще шерсть.

Капці в обмеженій кількості, тому якщо вам хочеться бути в чомусь вашого розміру, то краще взяти це з собою.

Прибувати можна на 12:00, але якщо запізнюєтеся та про це повідомите, ми зачекаємо.

Ще є настолка "Діма", і я б спробувала розібратися з нею 🤔 А може й ні.

я оце з вихідних якось тривожилася через відсутність повітряних тривог.
тепер тривожуся через роботу ППО за вікном, спасіба, палєгчало

🎬 Огляд на "Джокер: Folie à deux", такий самий несподіваний, як і сам фільм в багатьох сенсах.

Планета Кіно нащось його показувала в 4DX, розрахованого на видовища та екшн, хоча жанр фільму можна описати як psychological thriller jukebox musical (взято з вікіпедії).

Це абсолютно не те, чого можна очікувати від стрічки, що ніби відноситься до всесвіту DC. Чистий постмодерн. Якщо ви хочете чогось коміксового, то тут ви цього не отримаєте: ні сюжетно, ні стилістично, ні атмосферно. В "Аватарі" більше від "Покахонтас" ніж в "Джокері" від коміксів.

Як на мене, це кіно здебільшого про (роз)чарування кумирами та брак людяності.

Далі те, що може бути спойлером 🔻

Весь фільм: це почергові сцени судового засідання, буднів у в'язниці та фантазій Артура Флека, де він танцює та співає з Харлін Квінзель (або про неї). Іноді ми чітко бачимо фантазію завдяки декораціям, іноді реальність та вигадка не очевидні.

Знаючи історію його "стосунків" з попереднього фільму, цілком можна подумати, що Харлі його уявне кохання. Але врешті решт виявиться, що сам Джокер - предмет уяви Харлі та інших фанатів.

Назву "folie à deux" можна інтерпретувати по-різному. Трейлери та постери нам підказують, що це ж про Джокера та Харлі Квін, але у нас тут постмодерн і нє всьо так однозначно.

"Folie à deux" - реально існуючий термін для shared psychosis or shared delusional disorder (SDD), коли прояви розладу однієї людини транслюються та відтворюються іншою. У фільмі неодноразово показують, як головний герой стає натхненням для інших. Наприклад, в'язні під час обіду починають співати попри заборони. Їх карають, і такий результат був очевидним. Тож що це, як не вияв такого собі "божевілля" - нераціональної поведінки?

Також можна вважати, що folie à deux - "божевілля на двох" - про Артура Флека та Джокера. Напочатку фільму є коротенька анімація про таку собі Тінь, яка кривдить людей прикидаючись Клоуном. Під час захисту у суді просували саме цю ідею: що Артур має психічний розлад, і всі злочини були скоєні його альтер его Джокером.

Або ж Артур + загадковий хлопчина, що врешті решт виявиться справжнім The Joker (останні хвилини фільму взагалі дуже revealing).

🤔 Чи йти на фільм? Не знаю. Це не те, що можна рекомендувати до перегляду. "Джокер: Folie à deux" - це важко, тригерно, несподівано і трагічно.

Фільм може стати цікавим досвідом для тих, хто знайомий з "першоджерелом" та відкритий до інтерпретацій. Але перегляд як екранізації, кіноадаптації чи навіть "знятого за мотивами" викличе хіба що яскраве горіння та пирскання отрутою. Не треба так. Бережіть нерви і сходіть краще на "Дикого Робота".

Дочитали до кінця? Вау. Несподівано. Дякую за увагу.

Ще донедавна я сильно тригерилася на сирену та вибухи. Але і моїй тривожності є край, і він ось тут, коли повз будинок щось пролітає, а думка лише "ой, та заїбали"

настолки тепер можна купити в кредит
і наче й непогано, але ніби щось каже про економічну ситуацію

Печивко зі смаком дитинства ™ Memory unlocked.

Все не могла зрозуміти, звідки цей знайомий смак. А це суміш для протеїнових коктейлей. Я їх пила на сніданок коли ходила до школи. Ще й ніколи нормально не наїдалася, і вже після другого уроку мене часто крутило від голоду, а кишенькових грошей якось не дуже водилося на буфет і столовку + стигматизація і сором за споживання їжі на публіці через вагу (бгг, навіть коли вона була в нормі). А, ще відсутність вільних місць у їдальні, бо всі сидять групками до яких ти не належиш, а їсти деінде заборонялося.

Чого я пила ті протеїнові коктейлі? А яка була тому розумна альтернатива? Продуктів особливо не було тому що матір худла, а основні прийоми їжі у неї були під час роботи. Чому ніхто не подумав, що дитині може теж треба щось їсти і варто лишити щось крім пекінської капусти в холодильнику? Oh well.

Це так, до слова #звідкицішрами харчових розладів і чому я так болісно реагую на свою вагу.

нещодавно казала, що помаранчевий - абсолютно не мій колір, бо він якийсь безпричинно веселий
штош
може й дійсно не мій, але я взяла поносити

25 мг Атараксу вже не діють, а 50 мг вирубає мене на два дні.
По-хорошому треба було б до невропатолога за консультацією, бо ж може треба на нові колеса переходити, але це виглядає до біса складно коли хочеться лише спати під ковдрою 🙈

А картинка ілюструє компенсаторні механізми (тільки я ще й на каві сиджу)

Я буває прокрастиную в скролінгу різних сайтів, в тому числі Steam. Так докопуюся до ігор, які викликають змішанні почуття, але врешті решт і думку "я б пограла".

📌Мій список таких фаворитів різного ступеня трешовості в рандомному порядку:

An Airport for Aliens Currently Run by Dogs
Depression Quest
Pony Island
Lobotomy Corporation | Monster Management Simulation
Speed Dating for Ghosts
a pet shop after dark
Snaccoon
Home Safety Hotline
Don't Make Love
Space Warlord Organ Trading Simulator

І симулятори окремою категорією:

Snail Simulator
New York Rat Simulator
Placid Plastic Duck Simulator

Трохи похуй на вибори в США, бо я в ахуї з того, що мій батько одружився 😐

(контекст: складна сімейна історія)

Окей, ще більше контексту:

Я не в ахуї з самого факту, що батько одружується. Врешті решт, з матір'ю вони розлучилися ще під час ковіду, і це обом пішло на користь.

Але це людина, якій я "завдячую" своїй пойобаній менталці і наявності купки страхів та проблем. Завдяки психотерапевтам я знаю, що мені не обов'язково його любити. Та щастя я йому не бажаю.