не знаю, чи воно мені поможе і від чого саме, але виглядає весело

я закохалася 😭

Oh shit, here we fall again 😅
Гравітація до мене жорстока, тож тепер можу відігравати темних ельфів, але тільки дупою.

(не на вокзалі, і на тому дямкую)

ДМ: створює сюжет, NPC, пригоди
гравці: пуляють один в одного фаерболами через те, що не поділили коня

Цікаво, куди це телефон катався на паромі без мене 🤔

Як ваш понеділок? 🙂

до цього віджету пасує гіфка в коментарях 👇🏻

Доставка авокадо від LOKO 🥑

Мене вкусив (literally) парфманьяк, і я згадала, що теж трохи тойво.

До недавнього часу була впевнена, що мої специфічні смаки може задовольнити хіба що дуже нішева українська ніша типу Datura, Herbarium чи Чар-зілля, аж раптом виявилося, що й Tom Ford цілком може звабити Noir Anthracite (та й іншим, де є чорний перець та/чи уд).

І тут Остапа понесло 😅

Поки в моїх фаворитах залишається BeauFort London. За посиланням можна перейти на сайт, побачити this fabulous madness та закохатися почитати про кожен аромат.

Знайомство почалося з Coeur De Noir (приватна бібліотека письменника-окультиста). А тепер у мене є Rake & Ruin (спалена майстерня джину) та Tonnerre (затоплений піратський корабель). Так, у дужках я написала асоціації цих парфумів. Так, вони дійсно пахнуть чорнилами, димом, сіллю, порохом та алкоголем.

Несподіваною знахідкою став Iodine від Dr, Scrubber з відчутним таким йодом. Моя власна асоціація: прийом калій йодиду десь у горах поки споглядаєш атомний гриб.
Які часи, такі й асоціації.

Побачила.
Це потужно, важливо і дуже вчасно.
Про такі фільми видається чимось неправильним казати "сподобався", бо він не про задоволення і точно не робить приємно історією. Але з кінотеатру виходиш із відчуттям якогось наповнення /wholesome/
Після перегляду «Будинок "Слово"» хочеться гуглити, читати і наново відкривати для себе українських класиків, особливо тих, хто не потрапляв у шкільні програми. Не здивуюся, якщо хтось найближчим часом видасть збірку поезій Раїси Троянкер, бо ця жінка з батогом... 🫦
І ви йдіть подивіться.

Майже місяць не можу написати хоч щось про есе Зонтаґ «Спостереження за болем інших». На мою думку, він актуальний і важливий для розуміння зображення війни, його значення та сприйняття. Тому з одного боку хочеться розлогого аналізу, а з іншого... ось вам думка, яка мені закарбувалася найбільше:

Ті, хто постійно дивуються існуванню жорстокості і раз у раз відчуває розчарування чи навіть недовіру, побачивши докази того, скільки болю люди здатні заподіяти навколишнім, ще не сягнули моральної чи психологічної зрілості.

У моєму персональному сприйнятті нашої війни поки було три ключові події, які ставали відправними точками для переосмислення життя, всесвіту і всього іншого (насправді я про всілякі гуманізми та пацифізми).

Перша: Буча. Я була у Польщі, і я плакала на кухні посеред ночі. Не стільки від фото та звітів, скільки від усвідомлення, що усі ті мобільні крематорії та пакети були для мене. Моїх знайомих та близьких. Це було страшно.

Друга: загибель Хедіна, близької мені людини. Моя перша настільки близька смерть. Сьогодні рівно рік, як його вбили росіяни. Досі важко від цього усвідомлення.

Третя: Каховка, Асканія. Був робочий день, я все ніяк не могла зібратися з думками і осягнути масштаби. Десь тоді остаточно перестала вірити у силу міжнародних миротворчих інституцій і стала вкрай скептичною щодо європоцентризму і (не)трохи зверхньою до вестернів.

Станом на сьогодні я продовжую вивчати війни та геноциди, їх історію та вплив на сучасність. Це дає мені краще розуміння про те, що відбувається за вікном, і навіть деяке відчуття заспокоєння. Бо трагедії стали історією. Можливо колись і ця війна стане лише історією, а не буденністю. Можливо навіть її напишемо ми, а не наші вороги чи співчутливі союзники.
Можливо, але не точно.

Є просте маленьке завдання по пошуку в інтернеті: ~2 години/500 грн, дедлайн до неділі. Це мені дуже допоможе!
Пишіть кому цікаво. Шукаю 3-4 людини на це.

я тут посеред ночі дізналася, що в Класифікаторі професій ДК 003:2010 є

Були запитання зразку «що взяти у Vivat?», тож ось вам швидка суб'єктивна компіляція фантастично-мальописного із наголосом на новинки.

У наявності:
✏️Мальописи «Суперботан і олівець долі» й «Суперботан проти доктора Зад-із-Ластику» - кумедне, ґіківське, відривне й дешеве. Най і дитяче, раджу придивитись.
🕟«Море Спокою» - м'яка хронофантастика. Коротке, ковтається за вечір-два. Ніяк не напишу відгук, але там буде міцна четвірочка.
🐍«Лазарус» - якщо ви ще не чули про книгу Тараторіної, надолужуйте, нещодавно повернулась в наявність.
👻«Чарівні істоти українського міту» від Корній знадобляться НРІшникам. Ось вони: духи-шкідники, духи природи, домашні духи.

Ось тут є ще скількись української фантастики й фентезі від Грабовської, Довгопол, Матолінець, Піскозуб. На дещо зі знижкою.

Передзамовлення. Дати друку можуть плавати, ви й самі розумієте, та разом з тим:
🔱«Аквамен. Андромеда» - комікс Black Label із цікавим малюнком, Чорним Мантою та самим Артуром. Закладинка у подарунок до передзаму.
🧵«Мотанка» (і ще одна із ілюстрованим зрізом) - досить міцна збірка короткої фантастичної прози від сучасних українських письменниць.
🌟«Змієві вали» - антологія української фантастики від 19 ст до сьогодення, упорядник - Володимир Арєнєв.
🦑«Напрочуд кмітливі створіння» - не зовсім фантастика, як це можна сказати про книгу, в якій одним із оповідачів є восьминіг, та я книгу чекаю.

🎲 Придумала гру, в яку ніхто не захоче грати:

1. Для гри потрібна якась кількість людей / команди, та ведучий.

2. Ведучий програє один звуків протягом 3 секунд. Наприклад:
- грім
- гуркіт сміттєвоза
- автомобільна сигналізація
- повітряна тривога
- вихід ППО
- політ шахеда
- прильот
- і т.д.

3. Гравці мають на швидкість відгадати що то йобнуло.

4. Нарахування балів:
- правильна найшвидша відповідь — 3 бали;
- правильна відповідь після неправильної найшвидшої — 2 бали;
- неправильна найшвидша відповідь — -2 бали;
- неправильна відповідь після найшвидшої — -3 бали.

5. Всього 10 раундів, потім підрахунок балів.

📝 Чернеткова назва: "Що то йобнуло?"
Більш цивільна чернеткова назва: "Чуєш?", "Що це було?"

💥 Розширена версія для військових (щоб піймати флешбеки та ПТСР) — "Мілітарі Шазам", де до цивільних звуків додаються різні типи пострілів, вильотів та вибухів.

💡 Альтернативне використання:
навчальні цілі, соціальна реклама

ніякої стабільності в цьому буремному світі

Чому вестерни підтримують Палестину, і чому це бісить українців?

Дисклеймер: не претендую на експертну думку, цей допис є більше рефлексією отриманих знань з книжок та лекцій про війну, історію, етику.

❓Що по Палестині і чому за неї комусь болить? Там же терористи, хіба ні?

Кхм. "Палестина vs Ізраїль" це складно. Але ось що варто пам’ятати просто для загального розвитку:
- Палестина ≠ ХАМАС
- Ізраїль ≠ євреї
- араби ≠ мусульмани

Але опустимо історію, нас цікавлять витоки співчуття.

1. Мотивація: "ми маємо показати, які ми класні і робимо цей світ кращим"
Так вже повелося, що вгодовані вестерни здебільшого за мир в усьому світі, особливо якщо не треба до цього якось сильно докладатися. Наприклад, написати (або просто репостнути) щось у соцмережі чудово спрацьовує щоб щось зробити нічого не роблячи.

2. Мотивація: "нам шкода, ми дуже занепокоєні"
Багато країн нині говорять про колоніалізм та б’ють кулаком у груди, що це все так жахливо, проводять дослідження, читають лекції та пишуть книжки. Але не те щоб поспішають робити щось дієве на користь колишніх колоній, які залишилися "третім світом".
Палестина в цьому випадку саме такий "третій світ", а Ізраїль — проєвропейський колонізатор. Списи проти танків, Давид та Голіаф, слабкий проти сильного.

Бо що ми знаємо про "третій світ"? Там постійно щось не слава богу: війни, голодні діти, пустеля, життя в шалашах. А коли відбуваються перманентні негаразди, втрачається надія на зміни. Така собі навчена безпорадність глядача "сумно, але ми нічого не можемо вдіяти, але будемо тримати за вас кулачки але забудемо ще до обіду".

Обидва пункти я відношу до тягаря білої людини.

3. Демотивація: втома від української війни
У перший рік Україна постійно була в новинах. Зараз спектр реакцій варіюється "в Україні все ще війна" до "В Україні що, все ще війна?".
Активні військові дії в Палестині відносно свіжі, фотографії та відео зі зруйнованого Рафаху ще не приїлися і підкріплюються двома попередніми мотиваціями.

❓А що по українцям?

Українцям сумно, що вестерни в соцмережах підтримують не них. Що поки Харків під обстрілом, десь пишуть "Eyes on Rafah".

Ще з початку повномасштабного вторгнення був запущений нарратив, мовляв, "Україна — форпост Європи". Це звучить красиво й гордо, але найголовніше — спонукає інші країни впрягатися в допомогу, бо "ми тут ХХХ щоб ви там УУУ" (і воно працює!).
Оця приналежність до умовних білих людей в поєднанні з власними жертовністю та болем призводять до заперечення валідності страждання інших, які десь там за морем, і взагалі терористи.

Якщо вдягнути біле пальто, то можна сказати, що це не емпатично. Але білопальтовість — повна хуйня, особливо якщо не сам спиш другу ніч через потенційні прильоти, а твої колеги — через цілком явні прильоти за вікном, оббитим фанерою, бо скло вже вибило ударною хвилею.

В данному випадку мої намагання раціональної рефлексії про все це є неабияким привілеєм.

ледь не просльозилася 🥲
що ти робиш Grammarly, перестань, ще цілий робочий день

дякую, я подумаю