Завтра у мене буде важлива співбесіда, де майже напевно питатимуть про слабкі та сильні сторони, плани на майбутнє, цікаві проєкти. Я до цього моменту зберуся з думками і все правильно розкажу, але це буде неправдою.
Вже другий день на мене давить порожнеча. Точніше, вона мене витісняє, бо це ніщо має вагу, яка заважає вільно дихати. Усе навколо видається якимось несправжнім та бутафорним.

"Оце й усе? Хтось справді вірить, що це справжній світ?!"
Якби життя було книжкою, її ніхто б не купував, точно вам кажу.

Я доволі вдало перемагаю такі кризи, але кожного разу переживати це і знати, що не востаннє — остогидло.

я тут тільки що зрозуміла, що "кілометр" - це кіло метрів.
і вам продуктивної суботи

Коли картка моногамна, а ти ні 👀

Мала отримати відповідь по результатам співбесіди сьогодні, але ніт. Підозрюю, через те, що відповідь теж "ніт".
Я без надії сподівалася, тому хоч і засмучена, але не сильно. Та й раптом виявиться, що засмучувалася я сьогодні через непунктуальність, а не професійну непридатність?

доброго ранку, смачного сніданку

Є місце, де раніше були чудові люди, яких я вважала сім’єю. Ми давно пішли різними шляхами, і от місце є, а людей немає. Якоїсь ностальгії теж (на жаль!) немає, тільки крінж від того, що там зараз є.
Журбинка.

спочатку я хотіла пожартувати про себе, а потім згадала у кого ще сидяча робота

На одній співбесіді надіслали два руснявих психологічних тести.
На іншій попросили п'ять улюблених мемів.
божепамажи

На вулиці сніг, красиво... а у мене, як виявилося, ні зручного одягу, ні взуття зимового. Лише шубка "я у мами сутенер" та оверсайзова (бо чоловіча) сноубордна куртка.

Шалено хочеться поїхати кудись, де нормально. Щоб у повітрі Christmas spirit, і хоча б трохи не думати про виживання.
Не у цьому всесвіті, мабуть.

В анамнезі моїх стосунків з роботою періодично з’являється думка, що я б із задоволенням зайнялася чимось реальнішим за тексти. Дуже подобається executive робота, де потрібно щось вирішувати, шукати, відправляти. Виконувати. Звідти й плани про маленькі та не дуже бізнеси, переважно пов’язані з виробництвом або HoReCa. Щось типу невеличкого готельчику в їбенях з красивим видом та власною пасікою, курником, вівцями чи хоча б садом.

(шутка юмора в тому, що в мультфільмі «Покахонтас» є пісня Colors of the wind, ну і там багато чого на силах природи зав’язано. а картинка з моменту, де ГГ прощається зі своїм колонізаторським коханнячком)

На співбесідах я навчилася розповідати про те, яка я класна: і те вмію, і це мені подобається, і впевнена така, і з усім, що треба, справу мала..
Але коли стикаюся з колегами по цеху у якомусь Лінкдіні чи наживо, то перманентно шукаю відповідь на питання "хто я?" та чи не краще було б збирати у Польщі трускавку і нікого не смішити своїми компетенціями та талантом.

Продовження історії про співбесіду з психологічними тестами.
Так от. Я їх не проходила, бо вважаю, що така вимога то трошки 🚩
Але знаєте що? Я пройшла на їх другий етап!
Здається, психологічний тест був в тому, щоб не проходити хуйові психологічні тести 😂

Думаю, варто переписати резюме, додавши найнесподіваніші досвіди, такі як відкриття кав’ярні, колекторство, пошук на стоках крику півня чи бухгалтерський облік. Яка різностороння та багатогранна, га? А все тому що без вищої освіти.