Житловий будинок заводу «Красний Профінтерн» (пр. Д. Яворницького, 100)

У 1948 р. частина колишнього домовласництва Тевса, яке було повністю зруйноване у 1941-1943 роках, виділена під будівництво житла для заводу «Красний Профінтерн». У тому ж році архітектор Баранський зробив проєкт чотириповерхового корпусу. У 1949-1950 роках проєкт повністю перероблює архітектор Щербаков. У 1951 р. завершено зведення будівель, які займають цілий квартал у межах сучасних вулиць Княгині Ольги і Василя Чапленка. Родзинкою споруди зі сторони вул. Княгині Ольги стала кутова восьмиповерхова частина з ампірним оздобленням. З боку вул. В. Чапленка фасад прикрашає двоповерховий балкон з коринфськими колонами і пілястрами. У 1950-1960-х роках тут мешкав автор проєкту Дмитро Щербаков. На жаль, зараз фасад будівель у занедбаному стані, він руйнується на очах. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянська неокласика» https://chipyo.livejournal.com/92395.html

Вадим Горбоносов (1911-2002) – український радянський архітектор. Народився у Катеринославі в родині залізничника. Навчався у Дніпропетровському залізничному технікумі. У 1940 р. завершив навчання у Київському художньому інституті, отримав спеціальність художника-архітектора. У 1941 р. мобілізований до лав Червоної армії. У тому ж році потрапив у полон, працював до літа 1943 р. у проєктному бюро у Дніпропетровську. У 1944-1945 роках знову в армії, мав бойові нагороди. У 1946-1955 роках обіймав посаду головного архітектора Дніпропетровського Архпланпроєкту. У 1947 р. входив до колективу архітекторів, які відновлювали проспект Карла Маркса (пр. Д. Яворницького). У 1949 р. за його проєктом добудовано житловий будинок Автозаводу з ротондою у дворі (вул. Старокозацька, 68). У 1956 р. у поселенні Верхньому зводиться хірургічний корпус лікарні №6 (вул. Титова, 29). У 1955-1999 роках викладав у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Помер у Дніпропетровську. Світлину взято у Олександра Волока.

Ресторан «Маяк»

Ще у 1930-х роках на цьому місці парку Шевченка було збудовано дерев’яну будівлю ресторану «Аврора», яка не пережила ДСВ. Після війни, у 1950-х роках тут зводять нову споруду - ресторан «Волна». Саме на місці останнього у 1979 р. постає кам’яниця нового ресторану «Маяк». Проєкт будівлі виконала архітекторка Ельвіна Давидова. Споруда шестиповерхова, у плані восьмигранна, виглядає досить масивною, об’єми виконані у стилі радянського модернізму. При оздобленні фасаду використовувалось дерево і кам’яна плитка декількох видів. Тут були бар і чотири зали для різних подій, літній майданчик. Кожен зал мав індивідуальне художнє оформлення і свою назву. У 1980-х роках ресторан вважався одним з найкращих закладів міста. На жаль, зараз будівля не використовується і стоїть у занедбаному стані. Світлина кінця 1970-х років зроблена Михайлом Чураковим, взято з artkostyuk.com

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/92506.html

Будівля Укргипромезу (вул. Січеславська Набережна, 17)

У 1944 р. у Дніпропетровську відкривається філіал Гипромезу (Государственный институт по проектированию металлургических заводов), який мав займатись відновленням зруйнованих під час війни заводів. У 1958 р. філіал отримав статус інституту з назвою Укргипромез. Окрім проєктування металургійних підприємств, в інституті також проєктували громадські будівлі. У 1965 р. на Набережній, яка тоді активно забудовується, з’являється новий корпус для інституту. Спроєктував його Сергій Брусов. Будівля стала першою громадською «висоткою» (9 поверхів) і одним з перших модерністичних об’єктів у місті. Головний фасад має майже суцільне заповнення склом. У плані будівля Т-подібна. Наприкінці 1960-х років добудовані додаткові об’єми по краях основного корпусу. Споруда і зараз використовується цим інститутом. Світлина 1967 р. з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/92506.html

Іван Заїченко (1915-1988) - український радянський архітектор. Народився у Кременчуці. У 1936 р. закінчив Харківський енерго-механічний технікум, спеціальність – технік-електрик. У 1941 р. отримав фах архітектора у Харківському інституті комунального будівництва. У 1941-1945 роках служив начальником артилерійського постачання артдивізіону у Червоній армії. У 1946-1952 роках очолював архітектурно-планувальний і архітектурно-будівельний відділи Дніпропетровського Облпроєкту. У 1949 р. був керівником групи фахівців, яка виконала конкурсний проєкт відновлення проспекту Карла Маркса. Співавтор генпланів Нікополя, Синельникового, Новомосковська, Марганця, Верхньодніпровська. У 1950-1953 роках очолював колектив, який розробив проєкт забудови Привокзальної площі. У 1952-1955 роках обіймав посаду головного архітектора Дніпропетровська. Працював у «сталінському ампірі». У 1956-1984 роках викладав на кафедрі «Будівлі» у ДІІТі, у 1971-1981 роках очолював цю кафедру. Помер у Дніпропетровську. Світлину взято з tfde.dp.ua

Кінолекторій у парку Шевченка

У 1977 р. у парку Шевченка на місці старого літнього кінотеатру зводиться нова споруда кінолекторію, яку ми зараз знаємо як літній театр. Автором проєкту був колектив архітекторів з «Дніпрогражданпроєкту» на чолі з Павлом Нірінбергом. Будівля є яскравим прикладом радянського модернізму. Дах виконано з металевих конструкцій у вигляді з’єднаних перевернутих пірамід, причому дах «включає» в себе дерева, які проростають крізь нього. Амфітеатр має 1500 місць. Об’єм самого театру зроблено з залізобетону і цегли, різні приміщення мають різну поверховість. Головний вхід має характерний модерністичний залізобетонний стилобат, у бічній частині якого розміщено декоративну композицію. Задня частина театру цегляна і має досить складний об’єм. Влітку 2021 р. літній театр отримав статус архітектурної пам’ятки. Світлина 2021 р., взято з facebook.com/DepartmentCulturalHeritage

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/92506.html

23 листопада 1941 р., рівно 80 років тому, пішов з життя архітектор Олексій Бекетов (1862-1941). Дивіться міні-екскурсію присвячену його проєктам реалізованим у Катеринославі-Дніпрі

https://www.youtube.com/watch?v=Cn1-JShH3oc

Будинок Максимовича (вул. Гоголя, 15)

Прибутковий будинок зведено на початку 1910-х років, автор проєкту невідомий. Замовником і власником будівлі був дворянин Олександр Максимович. Головний фасад кам’яниці виконано у стилі ар-деко. Композиція будинку центральносиметрична, по центру над дахом розташований модерновий аттик. Під бічними аттиками є два портрети у профіль в римському стилі, хто на них зображений невідомо. На рівні другого і третього поверхів є вісім колон некласичного ордеру. Над парадним входом був маскарон, але він не зберігся до нашого часу. У 1912 р. тут мешкав Володимир Гуськов – екстраординарний професор Катеринославського гірничого інституту. У 1914 у будинку проживав інженер Губернської земської управи Володимир Баженов. Споруда серйозно постраждала у 1943 р. і була відремонтована зі збереженням автентичного вигляду наприкінці 1940-х років. У 2000-х роках фасад отримав сучасне забарвлення. Будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення. Світлина 2012 р., взято з oldcity.dp.ua

Підсумки екскурсійного листопада

У цьому місяці проведено п’ять екскурсій. Найбільше людей зацікавив онлайн-маршрут «Радянська неокласика», його відвідало 12 екскурсантів.

У грудні планується дві екскурсії:
25.12 і 26.12 Різдвяний Катеринослав

Хоча планів на грудень небагато, проте екскурсія «Різдвяний Катеринослав» буде в офлайні. Цей маршрут відбувається кожного року наприкінці грудня починаючи з 2017 року. Також залишається можливість замовлення індивідуальних екскурсій. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до зустрічі у грудні😊

Якщо у вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Йона Майданський (1861-після 1941) – інженер шляхів сполучень, будівельний підрядник. Народився на Поділлі у єврейський родині, батько був купцем. У 1875 р. сім’я переїхала у Катеринослав. Навчався у Катеринославському реальному училищі. У 1886 р. завершує навчання у С.-Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучень. Наприкінці 1880-х років завідує залізничним і будівельним відділеннями Дніпровського металургійного заводу у Кам’янському, а на початку 1890-х років займає аналогічні посади на Брянському заводі у Катеринославі. У 1890-х роках є співвласником проєктно-технічної контори «Й.М. Майданський і В.Ю. Пенкаль». На початку 1900-х років працює як будівельний підрядник, разом з Ігнатьєвим володіє цегляним заводом у Аптекарській балці. Приблизно з 1910 р. цей завод у його одноосібній власності. У 1906-1909 роках керує будівництвом нового міського водогону. Після 1917 р. не емігрував. У 1930-х роках працював інженером у проєктному інституті «Дніпромісто». Дата смерті невідома. Світлину взято з tfde.dp.ua

Будинок Бабушкіна (вул. Челюскіна, 8)

Будівля знаходиться на території колишньої садиби купця Костянтина Бабушкіна, який займався розведенням коней, овець, птахів. Після його смерті у 1897 р., домовласництво було розділене і продане по частинах. Одна ділянка по вул. Каретній залишилась за його молодшим сином Андрієм 2-м (старший син теж був Андрієм), який продовжив справу батька з розведення худоби. На межі 1890-х і 1900-х років тут за проєктом Дмитра Скоробогатова зводиться одноповерховий корпус для розміщення представництва заводів Бабушкіна. Фасад виконаний у стилі неоренесанс, наявна багата ліпнина, вхід обрамлюють дві пілястри іонічного ордеру. У 1910-х роках (до 1917 р.) у будинку проводило свої зібрання Товариство заохочення кінозаводства. З другої половини 1920-х років будівля використовувалась під житло. На початку 1930-х років надбудована другим поверхом. У 1946 р. проведено реконструкцію споруди, переоблаштована під розміщення установ. Світлина 1990 р. з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.