Житловий будинок з магазинами (пр. Д. Яворницького, 123)

На початку 1950-х років, після зведення нової будівлі залізничного вокзалу, почався процес оформлення Привокзальної площі. Семиповерховий будинок напроти вокзалу спроєктував Володимир Зуєв. Стиль виконання фасаду близький до неоренесансу. Сім поверхів розділені на три яруси – 2 поверхи, 3 поверхи і 2 поверхи. Перший ярус рустований під камінь. По центру на рівні двох перших поверхів знаходяться двері і термальне вікно, а над ними – вікно з необароковим оздобленням (третій поверх). По центру на рівні останніх поверхів розташовано портик з восьми трьохчетвертних коринфських колон, який обрамлює три балкони на сьомому поверсі. Над портиком вивищується неоренесансний фронтон з рослинними мотивами і датою «1956» (саме у цьому році завершено будівництво). У 2017-2018 роках будівлю пофарбовано. Світлина 2020 р., взято з uk.wikipedia.org

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянська неокласика» https://chipyo.livejournal.com/92395.html

Підсумки екскурсійного жовтня

У цьому місяці проведено чотири екскурсії, могло би бути більше, але ми увійшли до «червоної» зони карантину. «Міські дачі» було перенесено на наступний рік. Найбільше людей зацікавив маршрут «Катеринослав Тіссена», його відвідало 19 екскурсантів.

У листопаді планується чотири онлайн-екскурсії:
1.11 Міні-екскурсія «Іван Манжура і Катеринослав» (безкоштовна)
7.11 Радянська неокласика
21.11 Радянський модернізм
23.11 Міні-екскурсія по роботах Бекетова (безкоштовна)

З відомих причин у листопаді будуть лише онлайн-екскурсії. Дві міні-екскурсії присвячені круглим датам з дня народження Івана Манжури і Олексія Бекетова. «Радянська неокласика» - новий маршрут про архітектуру 1935-1955 років. «Радянський модернізм» нещодавно проводився офлайн, а тепер буде і онлайн. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у листопаді😊

Якщо у вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Сьогодні виповнюється 170 років з дня народження Івана Манжури. Дивіться тематичне відео https://www.youtube.com/watch?v=fC8RyIOWthE

Будинок технічного навчання Міністерства чорної металургії УРСР (пр. Д. Яворницького, 71)

У другій половині 1940-х років на території колишніх домовласництв Бабушкіна і Станіславських формується нова ділянка. У 1948 р. архітектор Вадим Горбоносов спроєктував корпус для Будинку технічного навчання. У 1949 р. за переробленим проєктом авторства архітектора Аркадія Баранського починається будівництво навчального корпусу і житлового будинку. Роботи завершено у 1951 р. У 1950-х роках будівля використовується не тільки для навчання, але і для розміщення контор. Близько 1954 р. з фронтону знято скульптуру металурга з книжкою (її встановлено у дворі житлового корпусу, де вона стоїть і тепер). Найяскравішими архітектурними елементами є ризаліт з трикутним фронтоном та двоповерховий балкон з двома коринфськими колонами на куті будівлі. Світлина з архіву Олени Вандюк, рік зйомки невідомий, взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянська неокласика» https://chipyo.livejournal.com/92395.html

Житловий будинок заводу «Красний Профінтерн» (пр. Д. Яворницького, 100)

У 1948 р. частина колишнього домовласництва Тевса, яке було повністю зруйноване у 1941-1943 роках, виділена під будівництво житла для заводу «Красний Профінтерн». У тому ж році архітектор Баранський зробив проєкт чотириповерхового корпусу. У 1949-1950 роках проєкт повністю перероблює архітектор Щербаков. У 1951 р. завершено зведення будівель, які займають цілий квартал у межах сучасних вулиць Княгині Ольги і Василя Чапленка. Родзинкою споруди зі сторони вул. Княгині Ольги стала кутова восьмиповерхова частина з ампірним оздобленням. З боку вул. В. Чапленка фасад прикрашає двоповерховий балкон з коринфськими колонами і пілястрами. У 1950-1960-х роках тут мешкав автор проєкту Дмитро Щербаков. На жаль, зараз фасад будівель у занедбаному стані, він руйнується на очах. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянська неокласика» https://chipyo.livejournal.com/92395.html

Вадим Горбоносов (1911-2002) – український радянський архітектор. Народився у Катеринославі в родині залізничника. Навчався у Дніпропетровському залізничному технікумі. У 1940 р. завершив навчання у Київському художньому інституті, отримав спеціальність художника-архітектора. У 1941 р. мобілізований до лав Червоної армії. У тому ж році потрапив у полон, працював до літа 1943 р. у проєктному бюро у Дніпропетровську. У 1944-1945 роках знову в армії, мав бойові нагороди. У 1946-1955 роках обіймав посаду головного архітектора Дніпропетровського Архпланпроєкту. У 1947 р. входив до колективу архітекторів, які відновлювали проспект Карла Маркса (пр. Д. Яворницького). У 1949 р. за його проєктом добудовано житловий будинок Автозаводу з ротондою у дворі (вул. Старокозацька, 68). У 1956 р. у поселенні Верхньому зводиться хірургічний корпус лікарні №6 (вул. Титова, 29). У 1955-1999 роках викладав у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Помер у Дніпропетровську. Світлину взято у Олександра Волока.

Ресторан «Маяк»

Ще у 1930-х роках на цьому місці парку Шевченка було збудовано дерев’яну будівлю ресторану «Аврора», яка не пережила ДСВ. Після війни, у 1950-х роках тут зводять нову споруду - ресторан «Волна». Саме на місці останнього у 1979 р. постає кам’яниця нового ресторану «Маяк». Проєкт будівлі виконала архітекторка Ельвіна Давидова. Споруда шестиповерхова, у плані восьмигранна, виглядає досить масивною, об’єми виконані у стилі радянського модернізму. При оздобленні фасаду використовувалось дерево і кам’яна плитка декількох видів. Тут були бар і чотири зали для різних подій, літній майданчик. Кожен зал мав індивідуальне художнє оформлення і свою назву. У 1980-х роках ресторан вважався одним з найкращих закладів міста. На жаль, зараз будівля не використовується і стоїть у занедбаному стані. Світлина кінця 1970-х років зроблена Михайлом Чураковим, взято з artkostyuk.com

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/92506.html

Будівля Укргипромезу (вул. Січеславська Набережна, 17)

У 1944 р. у Дніпропетровську відкривається філіал Гипромезу (Государственный институт по проектированию металлургических заводов), який мав займатись відновленням зруйнованих під час війни заводів. У 1958 р. філіал отримав статус інституту з назвою Укргипромез. Окрім проєктування металургійних підприємств, в інституті також проєктували громадські будівлі. У 1965 р. на Набережній, яка тоді активно забудовується, з’являється новий корпус для інституту. Спроєктував його Сергій Брусов. Будівля стала першою громадською «висоткою» (9 поверхів) і одним з перших модерністичних об’єктів у місті. Головний фасад має майже суцільне заповнення склом. У плані будівля Т-подібна. Наприкінці 1960-х років добудовані додаткові об’єми по краях основного корпусу. Споруда і зараз використовується цим інститутом. Світлина 1967 р. з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/92506.html

Іван Заїченко (1915-1988) - український радянський архітектор. Народився у Кременчуці. У 1936 р. закінчив Харківський енерго-механічний технікум, спеціальність – технік-електрик. У 1941 р. отримав фах архітектора у Харківському інституті комунального будівництва. У 1941-1945 роках служив начальником артилерійського постачання артдивізіону у Червоній армії. У 1946-1952 роках очолював архітектурно-планувальний і архітектурно-будівельний відділи Дніпропетровського Облпроєкту. У 1949 р. був керівником групи фахівців, яка виконала конкурсний проєкт відновлення проспекту Карла Маркса. Співавтор генпланів Нікополя, Синельникового, Новомосковська, Марганця, Верхньодніпровська. У 1950-1953 роках очолював колектив, який розробив проєкт забудови Привокзальної площі. У 1952-1955 роках обіймав посаду головного архітектора Дніпропетровська. Працював у «сталінському ампірі». У 1956-1984 роках викладав на кафедрі «Будівлі» у ДІІТі, у 1971-1981 роках очолював цю кафедру. Помер у Дніпропетровську. Світлину взято з tfde.dp.ua

Кінолекторій у парку Шевченка

У 1977 р. у парку Шевченка на місці старого літнього кінотеатру зводиться нова споруда кінолекторію, яку ми зараз знаємо як літній театр. Автором проєкту був колектив архітекторів з «Дніпрогражданпроєкту» на чолі з Павлом Нірінбергом. Будівля є яскравим прикладом радянського модернізму. Дах виконано з металевих конструкцій у вигляді з’єднаних перевернутих пірамід, причому дах «включає» в себе дерева, які проростають крізь нього. Амфітеатр має 1500 місць. Об’єм самого театру зроблено з залізобетону і цегли, різні приміщення мають різну поверховість. Головний вхід має характерний модерністичний залізобетонний стилобат, у бічній частині якого розміщено декоративну композицію. Задня частина театру цегляна і має досить складний об’єм. Влітку 2021 р. літній театр отримав статус архітектурної пам’ятки. Світлина 2021 р., взято з facebook.com/DepartmentCulturalHeritage

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/92506.html

23 листопада 1941 р., рівно 80 років тому, пішов з життя архітектор Олексій Бекетов (1862-1941). Дивіться міні-екскурсію присвячену його проєктам реалізованим у Катеринославі-Дніпрі

https://www.youtube.com/watch?v=Cn1-JShH3oc

Будинок Максимовича (вул. Гоголя, 15)

Прибутковий будинок зведено на початку 1910-х років, автор проєкту невідомий. Замовником і власником будівлі був дворянин Олександр Максимович. Головний фасад кам’яниці виконано у стилі ар-деко. Композиція будинку центральносиметрична, по центру над дахом розташований модерновий аттик. Під бічними аттиками є два портрети у профіль в римському стилі, хто на них зображений невідомо. На рівні другого і третього поверхів є вісім колон некласичного ордеру. Над парадним входом був маскарон, але він не зберігся до нашого часу. У 1912 р. тут мешкав Володимир Гуськов – екстраординарний професор Катеринославського гірничого інституту. У 1914 у будинку проживав інженер Губернської земської управи Володимир Баженов. Споруда серйозно постраждала у 1943 р. і була відремонтована зі збереженням автентичного вигляду наприкінці 1940-х років. У 2000-х роках фасад отримав сучасне забарвлення. Будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення. Світлина 2012 р., взято з oldcity.dp.ua

Підсумки екскурсійного листопада

У цьому місяці проведено п’ять екскурсій. Найбільше людей зацікавив онлайн-маршрут «Радянська неокласика», його відвідало 12 екскурсантів.

У грудні планується дві екскурсії:
25.12 і 26.12 Різдвяний Катеринослав

Хоча планів на грудень небагато, проте екскурсія «Різдвяний Катеринослав» буде в офлайні. Цей маршрут відбувається кожного року наприкінці грудня починаючи з 2017 року. Також залишається можливість замовлення індивідуальних екскурсій. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до зустрічі у грудні😊

Якщо у вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Йона Майданський (1861-після 1941) – інженер шляхів сполучень, будівельний підрядник. Народився на Поділлі у єврейський родині, батько був купцем. У 1875 р. сім’я переїхала у Катеринослав. Навчався у Катеринославському реальному училищі. У 1886 р. завершує навчання у С.-Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучень. Наприкінці 1880-х років завідує залізничним і будівельним відділеннями Дніпровського металургійного заводу у Кам’янському, а на початку 1890-х років займає аналогічні посади на Брянському заводі у Катеринославі. У 1890-х роках є співвласником проєктно-технічної контори «Й.М. Майданський і В.Ю. Пенкаль». На початку 1900-х років працює як будівельний підрядник, разом з Ігнатьєвим володіє цегляним заводом у Аптекарській балці. Приблизно з 1910 р. цей завод у його одноосібній власності. У 1906-1909 роках керує будівництвом нового міського водогону. Після 1917 р. не емігрував. У 1930-х роках працював інженером у проєктному інституті «Дніпромісто». Дата смерті невідома. Світлину взято з tfde.dp.ua

Будинок Бабушкіна (вул. Челюскіна, 8)

Будівля знаходиться на території колишньої садиби купця Костянтина Бабушкіна, який займався розведенням коней, овець, птахів. Після його смерті у 1897 р., домовласництво було розділене і продане по частинах. Одна ділянка по вул. Каретній залишилась за його молодшим сином Андрієм 2-м (старший син теж був Андрієм), який продовжив справу батька з розведення худоби. На межі 1890-х і 1900-х років тут за проєктом Дмитра Скоробогатова зводиться одноповерховий корпус для розміщення представництва заводів Бабушкіна. Фасад виконаний у стилі неоренесанс, наявна багата ліпнина, вхід обрамлюють дві пілястри іонічного ордеру. У 1910-х роках (до 1917 р.) у будинку проводило свої зібрання Товариство заохочення кінозаводства. З другої половини 1920-х років будівля використовувалась під житло. На початку 1930-х років надбудована другим поверхом. У 1946 р. проведено реконструкцію споруди, переоблаштована під розміщення установ. Світлина 1990 р. з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.