«Будинок книги» (вул. В. Вернадського, 1)

Будівля отримала таку назву через книжковий магазин, що розташовувався на першому поверсі. Авторство проєкту належить архітектору Павлу Нірінбергу. Будівництво почалося у 1972 р. і було повністю завершено до святкування 200-річчя міста у травні 1976 р. Фактично став першим об’єктом з «корони хмарочосів», яку хотіли звести у центральній частині міста у 1970-х роках. Перед будівництвом на ділянці знесено декілька історичних будівель XIX ст. «Будинок книги» має 19 поверхів, розрахований на 126 квартир. Об‘єми прямолінійні, що притаманно модернізму. Характерною архітектурною особливістю є наявність масивного стилобату з нежитловими приміщеннями. Перед будинком існував громадський простір з зеленими зонами. З 2004 р. після забудови цього простору, рішення стилобату вже «не зчитується» і назагал будинок виглядає не дуже привабливо. Листівка 1970-х років, взято з dnipro.libr.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/91777.html

Будинок Вайнберга (вул. Троїцька, 20)

Домовласництво мало декілька корпусів, до нашого часу збереглась кутова одноповерхова будівля і двоповерхова кам’яниця. Коли вони зведені точно невідомо, але не пізніше кінця 1880-х – початку 1890-х років. У 1903-1912 роках знаходилось у власності купця Ізраїля Вайнберга, який мешкав в одному з корпусів. Вайнберг у 1892-1914 роках обіймав посаду старости синагоги «Тиферет Ісраель». У 1904 р. тут проживав викладач 1-ї Талмуд-Тори Ізраїль Чухман. У 1912-1924 роках тут працювала бібліотека товариства єврейських вчителів. На жаль, наразі кутовий корпус «зашитий» пластиком і пофарбований, що повністю зіпсувало вигляд фасадів. Двоповерховий будинок у більш-менш нормальному стані. Світлина 1989 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька» https://chipyo.livejournal.com/91164.html

Євген Яшунський (1929-2002) - український радянський архітектор. Народився у Харкові. У 1951 р. закінчив архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту. За розподілом потрапив до Щучинська. У 1952-1964 роках працював у Свердловську. Проєктував поселення, житлові і громадські будівлі. У 1964 р. переїхав до Херсона на запрошення місцевого Гіпрограду. У 1968-1990 роках працював головним архітектором проєктів і керував архітектурно-планувальною майстернею при «Дніпрогражданпроєкті». У нашому місті Яшунський, в основному, займався містобудівельними проєктами. Він став співавтором масивів: Перемога, Червоний Камінь, Комунар, Парус, Сокіл, Тополя, Фрунзенський. У 1970-х роках разом з Л. Халявським вони реконструювали парк ім. Т. Шевченка і парк ім. Л. Глоби. Є автором концепції Великого Дніпровського Ансамблю (не реалізована), яка передбачала реконструкцію центру міста і включала в себе будівництво «Брами» та «Корони хмарочосів». У 1990-х роках викладав у ПДАБА. Світлину взято з gorod.dp.ua

Річковий вокзал (пл. Десантників, 1)

У 1983 р. серед архітекторів «Дніпрогражданпроєкту» було проведено конкурс на проєкт річкового вокзалу у Дніпропетровську. На конкурс подавалися роботи відомих зодчих: Нірінберга, Весніна, Амосова, Чмони, Підорвана та ін. Перемогу отримав проєкт Володимира Весніна зробленій у співавторстві з Хничовим, Свіржовою та Сапруновою. Особливість проєкту полягала у тому, що вокзал мав розміститись перпендикулярно до річки, причали знаходились під самою спорудою. Зведення річкового вокзалу завершено у 1988 р. Конструкція будівлі являє собою мостові балки і прольоти, які закриті бетонними елементами і вікнами. Вокзал є яскравою і оригінальною пам’яткою радянського модернізму. Планувалось, що у зимовий період у приміщенні вокзалу мав розміщуватись клуб. У 2020 р. з’явилась новина про реконструкцію будівлі, тут планують зробити офісно-діловий центр. Світлина кінця 1980-х років, взято з dnpr.com.ua

Приходьте на екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/91777.html

Олег Петров (1914-1994) - український радянський архітектор. Народився у Харкові. У 1924 р. родина Петрових переїхала до Катеринослава. У 1937 р. завершив навчання у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Його вчителями були Г. Швецький-Вінецький та Б. Кащенко. У 1941-1945 роках воював у складі Червоної армії, мав багато військових нагород. У 1946 р. повернувся до міста, у тому ж році працював над відновленням Мерефо-Херсонського мосту. З 1953 р. викладав у своїй alma mater, у 1970 р. заснував архітектурний факультет. У 1950-х роках спроєктував площу Леніна (Героїв Майдану) та площу перед Південмашем на вул. Робочій. У цей час за його проєктами у місті зводиться ряд будівель у «сталінському ампірі», найвідоміша – будинок заводу ім. К. Лібкнехта (пр. Д. Яворницького, 55). У 1970-х роках проєктує модерністичні об’єкти: нові корпуси, спорткомплекс і гуртожитки Будівельного інституту (1970-1980), літній театр у парку ім. Чкалова (1979). Помер у Дніпропетровську. Світлину взято з uk.wikipedia.org

Підсумки екскурсійного вересня

У цьому місяці проведено п’ять екскурсій. Найбільше людей зацікавив маршрут «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька», його відвідало 30 екскурсантів.

У жовтні планується три прогулянки:
1.10 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3 (нічна)
24.10 Катеринослав Тіссена
31.10 Катеринославське блукання. Міські дачі

Почнеться місяць з перенесеної третьої частини «Дворів і підворіть», це буде остання цього року нічна екскурсія. «Катеринослав Тіссена» - новий маршрут присвячений архітектурному спадку Дітріха Тіссена, проводився лише онлайн, але тепер відбудеться у форматі офлайн. Довгоочікувана нова екскурсія відбудеться наприкінці жовтня і присвячена вона буде району «Міські дачі» (сучасна Розвилка, Підстанція, територія студмістечок ДНУ і ДІІТа). У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у жовтні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Володимир Зуєв (1918-1986) - український радянський архітектор. Народився у Катеринославі. У 1940 р. закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. У 1946 р. почав працювати у «Дніпропроєкті», займався реконструкцією старих будівель. Завдяки роботі Зуєва будинок Хрінникова (готель «Україна») у 1954 р. отримав сучасний вигляд. У 1956 р. за його проєктом зведено семиповерховий будинок напроти залізничного вокзалу. У середині 1950-х років разом з іншими архітекторами проєктував Набережну Дніпра, на якій пізніше з’явились два його об’єкти: готелі «Дніпропетровськ» (1969) і «Парус» (не добудований). У 1960-1974 роках обіймав посаду керівника архітектурно-конструкторського відділу «Дніпрогражданпроєкту». У 1975-1977 роках реалізована реконструкція Історичного музею з будівництвом діорами «Битва за Дніпро». У 1979 р. за його проєктом Будинок профспілок отримав модерністичний вигляд. У 1980 р. став заслуженим архітектором УРСР. Помер у Дніпропетровську. Світлину взято з dnipro.libr.dp.ua

Будинок Вебера (пр. Д. Яворницького, 28)

У 1891 р. домовласництво Ольги Іваницької на Катерининському проспекті розділено на дві ділянки, одну з яких у 1892 р. придбав лікар Роберт Вебер. На 1892 р. було два будинки, службові приміщення і сад. На 1911 р. тут розміщувались: півтораповерховий корпус по червоній лінії (після ДСВ надбудовано одним поверхом), два двоповерхових дворових корпуси (зберігся лише один). Автором дворових корпусів у стилі модерн, можливо, був Георгій Туровець. У 1911-1914 роках в одному з будинків мешкав архітектор Дітріх Тіссен з родиною. У 1911-1922 роках тут проживав архітектор Петро Голубовський. На 1915 р. за цією адресою значиться технічна контора «Л. Блох і Ко». У 1917 р. тут діяла приватна лікарня Р. Вебера. Будівлі націоналізовані у 1918 р. У 1930-х роках тут працювала лікарня «Українського Червоного Хреста», а з 1954 р. – студентська поліклініка. Зараз ці кам’яниці знаходяться у занедбаному стані. Світлина 1990 р. зроблена П. Вандюком, взято у Олександра Волока.

Запрошуємо на пішохідну екскурсію «Катеринослав Тіссена», що присвячена творчому доробку архітектора Дітріха Тіссена (1870-1937).

Коли? 24 жовтня о 13.00
Де? Збір на розі вул. М. Грушевського і Троїцької площі

Вартість: 70 грн/люд.

Кількість місць обмежена. Для запису пишіть @chipyo

Наступна офлайн-екскурсія буде після виходу нашого міста з «червоної» зони карантину, але і зима вже близько, а значить гуляти стане холодно.

Будинок Соболєва на Старокозацькій. Світлина 1989 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Дмитро Щербаков (1912-2006) – український радянський архітектор. Народився у Катеринославі у родині залізничника. Навчався у Харківському художньому інституті (1934-1937) та у Київському художньому інституті (1937-1940). З 1940 р. почав працювати в Управлінні проєктування і розвитку Дніпропетровська, а з 1946 р. – у «Облпроєкті» (пізніше «Дніпрогражданпроєкт»). Проєктував у «сталінському ампірі», модернізмі. У 1951 р. за його проєктом зводиться величний будинок заводу «Червоний Профінтерн» (пр. Д. Яворницького, 100). Щербаков очолював колектив архітекторів при забудові Привокзальної площі, яка стала прикладом цілісного ансамблю у радянській неокласиці. У 1953 р. збудовано будинок з магазином «Ізумруд» (пр. Д. Яворницького, 67) на місці зруйновних корпусів готелю «Франція». Наприкінці 1950-х років керував будівництвом Вузівського ж/м (верхня частина пр. Гагаріна). Спроєктував старий автовокзал (не зберігся), будівлю Обладміністрації і декілька пам’ятників. Помер у Дніпропетровську. Світлину взято з gorod.dp.ua

Житловий будинок з магазином «Ізумруд» (пр. Д. Яворницького, 67)

Будинок зведено на території колишніх домовласництв Карпас, Бабушкіна, Стрекозова. Стара забудова ділянки зруйнована у 1943 р. У другій половині 1940-х років рештки будівель зносяться (найвідомішим об’єктом тут був корпус готелю «Франція») і у 1949 р. територія виділяється під забудову металургійному заводу ім. Комінтерна. У 1949 р. архітектор Дмитро Щербаков виконує проєкт житлового будинку у «сталінському ампірі». Будівництво завершено наприкінці 1951 р. Споруда є досить великою і займає півквартала, автор зміг дуже вдало її вписати у навколишнє оточення. Характерною рисою головного фасаду є три вертикальних ряди балконів, які оздоблені портиками іонічного ордеру. По центру над дахом знаходиться необароковий аттик обрамлений з двох боків 1,5-метровими «шишками». Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянська неокласика» https://chipyo.livejournal.com/92395.html

Житловий будинок з магазинами (пр. Д. Яворницького, 123)

На початку 1950-х років, після зведення нової будівлі залізничного вокзалу, почався процес оформлення Привокзальної площі. Семиповерховий будинок напроти вокзалу спроєктував Володимир Зуєв. Стиль виконання фасаду близький до неоренесансу. Сім поверхів розділені на три яруси – 2 поверхи, 3 поверхи і 2 поверхи. Перший ярус рустований під камінь. По центру на рівні двох перших поверхів знаходяться двері і термальне вікно, а над ними – вікно з необароковим оздобленням (третій поверх). По центру на рівні останніх поверхів розташовано портик з восьми трьохчетвертних коринфських колон, який обрамлює три балкони на сьомому поверсі. Над портиком вивищується неоренесансний фронтон з рослинними мотивами і датою «1956» (саме у цьому році завершено будівництво). У 2017-2018 роках будівлю пофарбовано. Світлина 2020 р., взято з uk.wikipedia.org

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянська неокласика» https://chipyo.livejournal.com/92395.html

Підсумки екскурсійного жовтня

У цьому місяці проведено чотири екскурсії, могло би бути більше, але ми увійшли до «червоної» зони карантину. «Міські дачі» було перенесено на наступний рік. Найбільше людей зацікавив маршрут «Катеринослав Тіссена», його відвідало 19 екскурсантів.

У листопаді планується чотири онлайн-екскурсії:
1.11 Міні-екскурсія «Іван Манжура і Катеринослав» (безкоштовна)
7.11 Радянська неокласика
21.11 Радянський модернізм
23.11 Міні-екскурсія по роботах Бекетова (безкоштовна)

З відомих причин у листопаді будуть лише онлайн-екскурсії. Дві міні-екскурсії присвячені круглим датам з дня народження Івана Манжури і Олексія Бекетова. «Радянська неокласика» - новий маршрут про архітектуру 1935-1955 років. «Радянський модернізм» нещодавно проводився офлайн, а тепер буде і онлайн. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у листопаді😊

Якщо у вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Сьогодні виповнюється 170 років з дня народження Івана Манжури. Дивіться тематичне відео https://www.youtube.com/watch?v=fC8RyIOWthE

Будинок технічного навчання Міністерства чорної металургії УРСР (пр. Д. Яворницького, 71)

У другій половині 1940-х років на території колишніх домовласництв Бабушкіна і Станіславських формується нова ділянка. У 1948 р. архітектор Вадим Горбоносов спроєктував корпус для Будинку технічного навчання. У 1949 р. за переробленим проєктом авторства архітектора Аркадія Баранського починається будівництво навчального корпусу і житлового будинку. Роботи завершено у 1951 р. У 1950-х роках будівля використовується не тільки для навчання, але і для розміщення контор. Близько 1954 р. з фронтону знято скульптуру металурга з книжкою (її встановлено у дворі житлового корпусу, де вона стоїть і тепер). Найяскравішими архітектурними елементами є ризаліт з трикутним фронтоном та двоповерховий балкон з двома коринфськими колонами на куті будівлі. Світлина з архіву Олени Вандюк, рік зйомки невідомий, взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянська неокласика» https://chipyo.livejournal.com/92395.html

Житловий будинок заводу «Красний Профінтерн» (пр. Д. Яворницького, 100)

У 1948 р. частина колишнього домовласництва Тевса, яке було повністю зруйноване у 1941-1943 роках, виділена під будівництво житла для заводу «Красний Профінтерн». У тому ж році архітектор Баранський зробив проєкт чотириповерхового корпусу. У 1949-1950 роках проєкт повністю перероблює архітектор Щербаков. У 1951 р. завершено зведення будівель, які займають цілий квартал у межах сучасних вулиць Княгині Ольги і Василя Чапленка. Родзинкою споруди зі сторони вул. Княгині Ольги стала кутова восьмиповерхова частина з ампірним оздобленням. З боку вул. В. Чапленка фасад прикрашає двоповерховий балкон з коринфськими колонами і пілястрами. У 1950-1960-х роках тут мешкав автор проєкту Дмитро Щербаков. На жаль, зараз фасад будівель у занедбаному стані, він руйнується на очах. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянська неокласика» https://chipyo.livejournal.com/92395.html

Вадим Горбоносов (1911-2002) – український радянський архітектор. Народився у Катеринославі в родині залізничника. Навчався у Дніпропетровському залізничному технікумі. У 1940 р. завершив навчання у Київському художньому інституті, отримав спеціальність художника-архітектора. У 1941 р. мобілізований до лав Червоної армії. У тому ж році потрапив у полон, працював до літа 1943 р. у проєктному бюро у Дніпропетровську. У 1944-1945 роках знову в армії, мав бойові нагороди. У 1946-1955 роках обіймав посаду головного архітектора Дніпропетровського Архпланпроєкту. У 1947 р. входив до колективу архітекторів, які відновлювали проспект Карла Маркса (пр. Д. Яворницького). У 1949 р. за його проєктом добудовано житловий будинок Автозаводу з ротондою у дворі (вул. Старокозацька, 68). У 1956 р. у поселенні Верхньому зводиться хірургічний корпус лікарні №6 (вул. Титова, 29). У 1955-1999 роках викладав у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Помер у Дніпропетровську. Світлину взято у Олександра Волока.

Ресторан «Маяк»

Ще у 1930-х роках на цьому місці парку Шевченка було збудовано дерев’яну будівлю ресторану «Аврора», яка не пережила ДСВ. Після війни, у 1950-х роках тут зводять нову споруду - ресторан «Волна». Саме на місці останнього у 1979 р. постає кам’яниця нового ресторану «Маяк». Проєкт будівлі виконала архітекторка Ельвіна Давидова. Споруда шестиповерхова, у плані восьмигранна, виглядає досить масивною, об’єми виконані у стилі радянського модернізму. При оздобленні фасаду використовувалось дерево і кам’яна плитка декількох видів. Тут були бар і чотири зали для різних подій, літній майданчик. Кожен зал мав індивідуальне художнє оформлення і свою назву. У 1980-х роках ресторан вважався одним з найкращих закладів міста. На жаль, зараз будівля не використовується і стоїть у занедбаному стані. Світлина кінця 1970-х років зроблена Михайлом Чураковим, взято з artkostyuk.com

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/92506.html