Галина Мазепа-Коваль (1910-1995) – українська художниця. Народилася у С.-Петербурзі в родині майбутнього голови уряду УНР Ісаака Мазепи. У 1915 р. Мазепи переїжджають до Катеринослава, жили на вул. Басейній, 7 (Писаржевського), будинок не зберігся. Тут навчалась малярству у Миколи Погрібняка. У 1921 р. виїжджають до Львова, де Галина продовжує навчання у наддніпрянського художника Юрія Магалевського. У 1923-1945 роках мешкає у Празі. У 1920-х роках навчалась у Празькій академії мистецтв у професора Віллі Новака. На початку 1930-х років захоплюється народною творчістю, оформлює журнали, книжки, створює театральні костюми. У 1939 р. вийшла заміж за Володимира Коваля. У них було четверо синів. Двоє синів загинули у 1945 р. під час бомбардувань Праги союзниками. У 1947 р. їдуть до Венесуели, оселяються у Каракасі. У 1948 р. почала працювати у компанії Bolivar Films, де ілюструвала мультиплікаційні фільми. Померла і похована у Каракасі. Автопортрет художниці написаний у 1950 р., взято зі zbruc.eu

Катеринославське відділення товариства «Треугольник»

Товариство засноване у С.-Петербурзі у 1860 р. німецьким підприємцем Фердинандом Краузкопфом. Спочатку носило назву «Товарищество российско-американской резиновой мануфактуры» (Т.Р.А.Р.М.), а у 1908 р. перейменоване на «Треугольник». Займалось виготовленням калош, шин, іграшок та інших виробів з гуми. У 1913 р. відкривається відділення фірми у Катеринославі, яке у 1913-1918 роках розташовувалось у колишньому будинку Айзенштата (вул. А. Фабра, 9). У 1917 р. у місті працював магазин цього товариства «Американська підошва». Представництво закрите у 1918 р. Реклама фірми з Адрес-календаря Катеринославської губернії за 1917 р.

12 серпня 1831 р. у Катеринославі, рівно 190 років тому, народилась Олена Петрівна Блаватська (1831-1891) – засновниця Міжнародного Теософського товариства, мандрівниця, авторка великої кількості праць присвячених філософії, символізму, історії релігій, давнім і сучасним наукам. Народилась у садибі свого діда Андрія Фадєєва на вул. Петербурзькій (вул. Ярослава Мудрого, 11). У цьому будинку зараз знаходиться Музейний центр О.П. Блаватської та її родини. У 1832 р. Олена разом з батьками переїжджає до Романкового (сучасне Кам’янське), пізніше – до Одеси. У 2015 р. у Дніпрі з’явилася вулиця Блаватської, вона повністю пішохідна і проходить через парк Лазаря Глоби. Світлину взято з dnipro.libr.dp.ua

Будинок Соколовського (вул. Барикадна, 4)

Домовласництво виникло в середині XIX ст. На початку 1860-х років по червоній лінії вул. Підгірної зведено двоповерховий кам’яний корпус. У 1880-х роках з’явились будівлі по правій і лівій сторонах ділянки. У 1887-1904 роках власником значиться Мойсей Соколовський. Після смерті останнього, приблизно до 1912 р., знаходиться у власності його сина Абрама Соколовського. На 1915 р. домовласництвом володіє купець Ізраїль Моцкін. У 1903-1911 роках в одному з корпусів жив духовний рабин Катеринослава Беньямін-Вольф Закгейм. У 1908-1913 роках тут працював Катеринославський сирітський суд. У 1919 р. найстаріша споруда постраждала під час боїв за місто і на початку 1920-х років її розібрано. У 1980-2000-х роках будинки неодноразово ремонтувались. Світлина дворових корпусів 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/91118.html

Іван Сокульський (1940-1992) – поет, дисидент, правозахисник. Народився на хуторі Червоноярському. У 1957 р. закінчив Синельниківську СШ №3. У 1962-1964 роках навчався на філологічному факультеті Львівського університету. У 1964 р. перевівся до Дніпропетровського університету. У 1966 р. відрахований з університету і виключений з комсомолу за написання «націоналістичних віршів». Працював пожежником, бібліотекарем, кореспондентом газети, матросом. У 1968 р. разом з журналістом Михайлом Скориком пишуть «Лист творчої молоді Дніпропетровська», в якому вони засуджують русифікацію і переслідування української інтелігенції. Цей лист у 1969 р. потрапив у закордонні ЗМІ. У 1969 р. заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію» до 4,5 років таборів суворого режиму. У 1973 р. звільнений, повертається до Дніпропетровська. Вдруге заарештований і засуджений до позбавлення волі у 1980 р., звільнений у 1988 р. Помер у Дніпропетровську, похований на цвинтарі у Старих Чаплях. Світлину взято з dnipro.libr.dp.ua

Будинок Штейна (вул. Магдебурзького права, 2)

У 1840-х роках ділянку приєднано до домовласництва Артамонова. У 1869 р. новим власником стає Борис Штейн. Близько 1900 р. зводиться новий кам’яний корпус прибуткового будинку, який у 1901 р. переходить у власність Бенціона Штейна. Фасади виконано у цеглі, присутні елементи неороманського стилю. У плані будівля являє розірваний п’ятикутник. Дах має характерне шатро. Наприкінці 1900-х років праву частину першого поверху перебудовано у стилі модерн під магазин. У 1911-1917 роках будинком володів скарбничий Хоральної синагоги, купець Веніамін Камінський. У 1911 р. тут мешкав будівельний підрядник Соломон Гінзбург. У радянські часи старі балкони замінили новими залізобетонними, що порушило композицію фасаду. Світлина кінця 1980-х років з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.

Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/91118.html

Яків Капустян (1890-1939) – український політичний діяч, просвітянин. Народився у Чаплях у селянській родині. Навчався на коваля у Новомосковському училищі. Згодом працював у Нижньодніпровських вагоноремонтних майстернях. У 1914 р. вступив до Мануйлівської «Просвіти». Того ж року став членом УСДРП. Влітку 1917 р. обраний до міської думи Катеринослава. Після поразки ПВЗ повертається до Чаплів, де у 1924 р. одружується з акушеркою Євдокією Крупською. У 1926 р. у них народився син Валентин. У 1928 р. родина переїжджає до Дніпропетровська. У 1930-х роках працював слюсарем в Інституті фізичної хімії. На замовлення науковця Олександра Бродського виготовив апарат для важкої води, яка була отримана останнім у 1934 р. У 1938 р. планував збудувати власну хату у Верхньому селищі, але був заарештований у червні НКВД. Розстріляний у квітні 1939 р. На фото Яків Капустян з дружиною і сином (бл. 1932 р.), взято з uk.wikipedia.org

Підсумки екскурсійного серпня

У цьому місяці проведено шість екскурсій, з них дві на каяках. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2», його відвідало 35 екскурсантів.

У вересні планується три пішохідних прогулянки:
19.09 Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька
24.09 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3 (нічна)
26.09 Радянський модернізм

Прогулянка вулицею Троїцькою давно планувалась і тепер буде нагода пройтись нею. Також у вересні запланований повтор третьої частини «Дворів і підворіть». Ще на вас чекає нова архітектурна екскурсія присвячена модерністичному спадку Дніпра. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у вересні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Олександр Бродський (1895-1969) – вчений-хімік, академік АН УРСР. Народився у Катеринославі у родині інженера Іллі Бродського. Отримав освіту у місцевому реальному училищі. У 1913 р. вступив до Катеринославського гірничого інституту. Лев Писаржевський залучив Бродського до роботи на своїй кафедрі. Родина Бродських емігрувала після 1917 р., але Олександр не виїхав закордон. У 1922 р. завершив навчання за спеціальністю «фізична хімія» у Московському університеті. У 1922-1934 роках викладав у Дніпропетровському ІНО. У 1926 р. став професором. У 1927 р. за ініціативи Писаржевського і Бродського створено Інститут фізичної хімії Наркомату освіти УРСР. Цей інститут Бродський очолював у 1939-1959 роках. У 1940-х роках переїжджає до Києва. Займався хімією ізотопів. Вперше у СРСР отримав важку воду (1934), концентрати важкого кисню (1937) і важкого азоту (1949). Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі. Світлину взято з nbuv.gov.ua

Будинок Петровських (вул. Троїцька, 19)

Кому належало домовласництво до початку XX ст. невідомо. На 1911 р. у власності спадкоємців Петровського. На 1913 р. будинками володіє В. Петровський. Два корпуси (півтораповерховий і триповерховий), які збереглись до нашого часу, скоріш за все, зведені у 1890-х роках. Їхні цегляні фасади оздоблені у неороманському стилі. У 1911 р. в одній з будівель проживали довірені Катеринославського відділення Азовсько-Донського банку Гоберман та Лібицький. У 1913 р. тут працювали математичні курси. У 1915-1917 роках тут мешкав викладач природничої історії 2-ї класичної гімназії Яків Логвинов. В радянські часи корпуси, скоріш за все, використовувались під комунальні квартири. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька» https://chipyo.livejournal.com/91164.html

Павло Нірінберг (1936-2008) – український радянський архітектор. Народився у Вінниці в єврейській родині. Навчався у Саратівському будівельному технікумі. Закінчив Ленінградський інженерно-будівельний інститут. Керівником дипломного проєкту Нірінберга був відомий архітектор-супрематист Лазар Хідекель. Три роки пропрацював у Красноярську, звідки у середині 1960-х років переїжджає до Дніпропетровська. У 1967 р. стає головним архітектором «Дніпрогражданпроєкту». Першою великою роботою у співавторстві з колективом архітекторів «Дніпрогражданпроєкту» стало проєктування ж/м «Лоцманський» («Перемога»). Найвідоміші роботи Нірінберга: «Будинок книги» (1976), літній театр у парку Шевченка (1977), новий цирк (1980), міськвиконком (1983). Працював у стилі радянський модернізм. У 1998 р. емігрував до США, оселився у Нью-Йорку, де і помер у 2008 р. Світлину взято з ujew.com.ua

«Будинок книги» (вул. В. Вернадського, 1)

Будівля отримала таку назву через книжковий магазин, що розташовувався на першому поверсі. Авторство проєкту належить архітектору Павлу Нірінбергу. Будівництво почалося у 1972 р. і було повністю завершено до святкування 200-річчя міста у травні 1976 р. Фактично став першим об’єктом з «корони хмарочосів», яку хотіли звести у центральній частині міста у 1970-х роках. Перед будівництвом на ділянці знесено декілька історичних будівель XIX ст. «Будинок книги» має 19 поверхів, розрахований на 126 квартир. Об‘єми прямолінійні, що притаманно модернізму. Характерною архітектурною особливістю є наявність масивного стилобату з нежитловими приміщеннями. Перед будинком існував громадський простір з зеленими зонами. З 2004 р. після забудови цього простору, рішення стилобату вже «не зчитується» і назагал будинок виглядає не дуже привабливо. Листівка 1970-х років, взято з dnipro.libr.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/91777.html

Будинок Вайнберга (вул. Троїцька, 20)

Домовласництво мало декілька корпусів, до нашого часу збереглась кутова одноповерхова будівля і двоповерхова кам’яниця. Коли вони зведені точно невідомо, але не пізніше кінця 1880-х – початку 1890-х років. У 1903-1912 роках знаходилось у власності купця Ізраїля Вайнберга, який мешкав в одному з корпусів. Вайнберг у 1892-1914 роках обіймав посаду старости синагоги «Тиферет Ісраель». У 1904 р. тут проживав викладач 1-ї Талмуд-Тори Ізраїль Чухман. У 1912-1924 роках тут працювала бібліотека товариства єврейських вчителів. На жаль, наразі кутовий корпус «зашитий» пластиком і пофарбований, що повністю зіпсувало вигляд фасадів. Двоповерховий будинок у більш-менш нормальному стані. Світлина 1989 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька» https://chipyo.livejournal.com/91164.html

Євген Яшунський (1929-2002) - український радянський архітектор. Народився у Харкові. У 1951 р. закінчив архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту. За розподілом потрапив до Щучинська. У 1952-1964 роках працював у Свердловську. Проєктував поселення, житлові і громадські будівлі. У 1964 р. переїхав до Херсона на запрошення місцевого Гіпрограду. У 1968-1990 роках працював головним архітектором проєктів і керував архітектурно-планувальною майстернею при «Дніпрогражданпроєкті». У нашому місті Яшунський, в основному, займався містобудівельними проєктами. Він став співавтором масивів: Перемога, Червоний Камінь, Комунар, Парус, Сокіл, Тополя, Фрунзенський. У 1970-х роках разом з Л. Халявським вони реконструювали парк ім. Т. Шевченка і парк ім. Л. Глоби. Є автором концепції Великого Дніпровського Ансамблю (не реалізована), яка передбачала реконструкцію центру міста і включала в себе будівництво «Брами» та «Корони хмарочосів». У 1990-х роках викладав у ПДАБА. Світлину взято з gorod.dp.ua

Річковий вокзал (пл. Десантників, 1)

У 1983 р. серед архітекторів «Дніпрогражданпроєкту» було проведено конкурс на проєкт річкового вокзалу у Дніпропетровську. На конкурс подавалися роботи відомих зодчих: Нірінберга, Весніна, Амосова, Чмони, Підорвана та ін. Перемогу отримав проєкт Володимира Весніна зробленій у співавторстві з Хничовим, Свіржовою та Сапруновою. Особливість проєкту полягала у тому, що вокзал мав розміститись перпендикулярно до річки, причали знаходились під самою спорудою. Зведення річкового вокзалу завершено у 1988 р. Конструкція будівлі являє собою мостові балки і прольоти, які закриті бетонними елементами і вікнами. Вокзал є яскравою і оригінальною пам’яткою радянського модернізму. Планувалось, що у зимовий період у приміщенні вокзалу мав розміщуватись клуб. У 2020 р. з’явилась новина про реконструкцію будівлі, тут планують зробити офісно-діловий центр. Світлина кінця 1980-х років, взято з dnpr.com.ua

Приходьте на екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/91777.html

Олег Петров (1914-1994) - український радянський архітектор. Народився у Харкові. У 1924 р. родина Петрових переїхала до Катеринослава. У 1937 р. завершив навчання у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Його вчителями були Г. Швецький-Вінецький та Б. Кащенко. У 1941-1945 роках воював у складі Червоної армії, мав багато військових нагород. У 1946 р. повернувся до міста, у тому ж році працював над відновленням Мерефо-Херсонського мосту. З 1953 р. викладав у своїй alma mater, у 1970 р. заснував архітектурний факультет. У 1950-х роках спроєктував площу Леніна (Героїв Майдану) та площу перед Південмашем на вул. Робочій. У цей час за його проєктами у місті зводиться ряд будівель у «сталінському ампірі», найвідоміша – будинок заводу ім. К. Лібкнехта (пр. Д. Яворницького, 55). У 1970-х роках проєктує модерністичні об’єкти: нові корпуси, спорткомплекс і гуртожитки Будівельного інституту (1970-1980), літній театр у парку ім. Чкалова (1979). Помер у Дніпропетровську. Світлину взято з uk.wikipedia.org

Підсумки екскурсійного вересня

У цьому місяці проведено п’ять екскурсій. Найбільше людей зацікавив маршрут «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька», його відвідало 30 екскурсантів.

У жовтні планується три прогулянки:
1.10 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3 (нічна)
24.10 Катеринослав Тіссена
31.10 Катеринославське блукання. Міські дачі

Почнеться місяць з перенесеної третьої частини «Дворів і підворіть», це буде остання цього року нічна екскурсія. «Катеринослав Тіссена» - новий маршрут присвячений архітектурному спадку Дітріха Тіссена, проводився лише онлайн, але тепер відбудеться у форматі офлайн. Довгоочікувана нова екскурсія відбудеться наприкінці жовтня і присвячена вона буде району «Міські дачі» (сучасна Розвилка, Підстанція, територія студмістечок ДНУ і ДІІТа). У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у жовтні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Володимир Зуєв (1918-1986) - український радянський архітектор. Народився у Катеринославі. У 1940 р. закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. У 1946 р. почав працювати у «Дніпропроєкті», займався реконструкцією старих будівель. Завдяки роботі Зуєва будинок Хрінникова (готель «Україна») у 1954 р. отримав сучасний вигляд. У 1956 р. за його проєктом зведено семиповерховий будинок напроти залізничного вокзалу. У середині 1950-х років разом з іншими архітекторами проєктував Набережну Дніпра, на якій пізніше з’явились два його об’єкти: готелі «Дніпропетровськ» (1969) і «Парус» (не добудований). У 1960-1974 роках обіймав посаду керівника архітектурно-конструкторського відділу «Дніпрогражданпроєкту». У 1975-1977 роках реалізована реконструкція Історичного музею з будівництвом діорами «Битва за Дніпро». У 1979 р. за його проєктом Будинок профспілок отримав модерністичний вигляд. У 1980 р. став заслуженим архітектором УРСР. Помер у Дніпропетровську. Світлину взято з dnipro.libr.dp.ua