Підсумки екскурсійного липня

Липень видався досить спекотним не тільки по погоді, а і по екскурсійній активності. Проведено одинадцять екскурсій, з них п’ять на каяках. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття», його відвідало 49 екскурсантів.

У серпні планується три пішохідних прогулянки:
7.08 Катеринослав пивний
8.08 Катеринославські передмістя. Нова Ігрень
27.08 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2 (нічна)

Також по четвергах (5, 12, 19, 26) проходитимуть екскурсії на каяках Діївськими плавнями.

Нарешті після тривалої паузи заплановано «Катеринослав пивний», поспішайте на неї зареєструватись, бо місць не так багато. Вже стало традицією у серпні гуляти по Ігрені. Цього місяця також запланований повтор другої частини «Дворів і підворіть». У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у серпні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

З брошури санітарного лікаря Катеринослава А.І. Яворського «Пиво. Пить или не пить?» (1890):

«Кількість споживання пива мешканцями нашого міста з року в рік росте дуже швидко і останнім часом досягнула відносно великої цифри, а саме: кількість звареного пива на наших заводах (на той час трьох) доходить без малого до 300 000 відер на рік; якщо ми припустимо, що майже половина всього розходиться на повіти та в інші губернії, то все ж залишиться близько 450 відер пива як добова кількість, що споживається мешканцями нашого міста, тобто це близько 9000 пляшок (при населенні близько 70 000 людей)».

На світлині пляшечки катеринославського пивного заводу Спадкоємців Ф.Ф. Боте.

Триває реєстрація на екскурсію «Катеринослав пивний» https://chipyo.livejournal.com/90262.html

Зі звіту по колонії душевнохворих Катеринославського губернського земства (1898):

«Образ життя хворих встановлено так: вони прокидаються зазвичай рано – влітку ледь не зі сходом сонця і починають кожен свої заняття. Хтось береться до роботи з прибирання павільйону, допомагає в цьому служителям, хтось відправляється добути і принести холодної води у павільйон, хтось йде на кухню по гарячу воду для чаю, а хтось зайнятий своїми безглуздими ідеями і гуляючи павільйоном, або частіше вулицею, викрикує погрози або лайку на адресу своїх невидимих друзів, а іноді просто вступає у словесну перепалку з іншими хворими або служителями. Потім починається звичайний порядок дня: о 5-7 годині – чай; о 12.30-13.00 – обід; о 16-17 годині – чай, а о 19.00 – вечеря. Після вранішнього чаю починаються різноманітні заняття за межами павільйонів – то у полі, то в межах колонії, то у майстернях, залежно від пори року, погоди».

Приходьте на екскурсію «Катеринославські передмістя. Нова Ігрень» https://chipyo.livejournal.com/90473.html

Галина Мазепа-Коваль (1910-1995) – українська художниця. Народилася у С.-Петербурзі в родині майбутнього голови уряду УНР Ісаака Мазепи. У 1915 р. Мазепи переїжджають до Катеринослава, жили на вул. Басейній, 7 (Писаржевського), будинок не зберігся. Тут навчалась малярству у Миколи Погрібняка. У 1921 р. виїжджають до Львова, де Галина продовжує навчання у наддніпрянського художника Юрія Магалевського. У 1923-1945 роках мешкає у Празі. У 1920-х роках навчалась у Празькій академії мистецтв у професора Віллі Новака. На початку 1930-х років захоплюється народною творчістю, оформлює журнали, книжки, створює театральні костюми. У 1939 р. вийшла заміж за Володимира Коваля. У них було четверо синів. Двоє синів загинули у 1945 р. під час бомбардувань Праги союзниками. У 1947 р. їдуть до Венесуели, оселяються у Каракасі. У 1948 р. почала працювати у компанії Bolivar Films, де ілюструвала мультиплікаційні фільми. Померла і похована у Каракасі. Автопортрет художниці написаний у 1950 р., взято зі zbruc.eu

Катеринославське відділення товариства «Треугольник»

Товариство засноване у С.-Петербурзі у 1860 р. німецьким підприємцем Фердинандом Краузкопфом. Спочатку носило назву «Товарищество российско-американской резиновой мануфактуры» (Т.Р.А.Р.М.), а у 1908 р. перейменоване на «Треугольник». Займалось виготовленням калош, шин, іграшок та інших виробів з гуми. У 1913 р. відкривається відділення фірми у Катеринославі, яке у 1913-1918 роках розташовувалось у колишньому будинку Айзенштата (вул. А. Фабра, 9). У 1917 р. у місті працював магазин цього товариства «Американська підошва». Представництво закрите у 1918 р. Реклама фірми з Адрес-календаря Катеринославської губернії за 1917 р.

12 серпня 1831 р. у Катеринославі, рівно 190 років тому, народилась Олена Петрівна Блаватська (1831-1891) – засновниця Міжнародного Теософського товариства, мандрівниця, авторка великої кількості праць присвячених філософії, символізму, історії релігій, давнім і сучасним наукам. Народилась у садибі свого діда Андрія Фадєєва на вул. Петербурзькій (вул. Ярослава Мудрого, 11). У цьому будинку зараз знаходиться Музейний центр О.П. Блаватської та її родини. У 1832 р. Олена разом з батьками переїжджає до Романкового (сучасне Кам’янське), пізніше – до Одеси. У 2015 р. у Дніпрі з’явилася вулиця Блаватської, вона повністю пішохідна і проходить через парк Лазаря Глоби. Світлину взято з dnipro.libr.dp.ua

Будинок Соколовського (вул. Барикадна, 4)

Домовласництво виникло в середині XIX ст. На початку 1860-х років по червоній лінії вул. Підгірної зведено двоповерховий кам’яний корпус. У 1880-х роках з’явились будівлі по правій і лівій сторонах ділянки. У 1887-1904 роках власником значиться Мойсей Соколовський. Після смерті останнього, приблизно до 1912 р., знаходиться у власності його сина Абрама Соколовського. На 1915 р. домовласництвом володіє купець Ізраїль Моцкін. У 1903-1911 роках в одному з корпусів жив духовний рабин Катеринослава Беньямін-Вольф Закгейм. У 1908-1913 роках тут працював Катеринославський сирітський суд. У 1919 р. найстаріша споруда постраждала під час боїв за місто і на початку 1920-х років її розібрано. У 1980-2000-х роках будинки неодноразово ремонтувались. Світлина дворових корпусів 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/91118.html

Іван Сокульський (1940-1992) – поет, дисидент, правозахисник. Народився на хуторі Червоноярському. У 1957 р. закінчив Синельниківську СШ №3. У 1962-1964 роках навчався на філологічному факультеті Львівського університету. У 1964 р. перевівся до Дніпропетровського університету. У 1966 р. відрахований з університету і виключений з комсомолу за написання «націоналістичних віршів». Працював пожежником, бібліотекарем, кореспондентом газети, матросом. У 1968 р. разом з журналістом Михайлом Скориком пишуть «Лист творчої молоді Дніпропетровська», в якому вони засуджують русифікацію і переслідування української інтелігенції. Цей лист у 1969 р. потрапив у закордонні ЗМІ. У 1969 р. заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію» до 4,5 років таборів суворого режиму. У 1973 р. звільнений, повертається до Дніпропетровська. Вдруге заарештований і засуджений до позбавлення волі у 1980 р., звільнений у 1988 р. Помер у Дніпропетровську, похований на цвинтарі у Старих Чаплях. Світлину взято з dnipro.libr.dp.ua

Будинок Штейна (вул. Магдебурзького права, 2)

У 1840-х роках ділянку приєднано до домовласництва Артамонова. У 1869 р. новим власником стає Борис Штейн. Близько 1900 р. зводиться новий кам’яний корпус прибуткового будинку, який у 1901 р. переходить у власність Бенціона Штейна. Фасади виконано у цеглі, присутні елементи неороманського стилю. У плані будівля являє розірваний п’ятикутник. Дах має характерне шатро. Наприкінці 1900-х років праву частину першого поверху перебудовано у стилі модерн під магазин. У 1911-1917 роках будинком володів скарбничий Хоральної синагоги, купець Веніамін Камінський. У 1911 р. тут мешкав будівельний підрядник Соломон Гінзбург. У радянські часи старі балкони замінили новими залізобетонними, що порушило композицію фасаду. Світлина кінця 1980-х років з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.

Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/91118.html

Яків Капустян (1890-1939) – український політичний діяч, просвітянин. Народився у Чаплях у селянській родині. Навчався на коваля у Новомосковському училищі. Згодом працював у Нижньодніпровських вагоноремонтних майстернях. У 1914 р. вступив до Мануйлівської «Просвіти». Того ж року став членом УСДРП. Влітку 1917 р. обраний до міської думи Катеринослава. Після поразки ПВЗ повертається до Чаплів, де у 1924 р. одружується з акушеркою Євдокією Крупською. У 1926 р. у них народився син Валентин. У 1928 р. родина переїжджає до Дніпропетровська. У 1930-х роках працював слюсарем в Інституті фізичної хімії. На замовлення науковця Олександра Бродського виготовив апарат для важкої води, яка була отримана останнім у 1934 р. У 1938 р. планував збудувати власну хату у Верхньому селищі, але був заарештований у червні НКВД. Розстріляний у квітні 1939 р. На фото Яків Капустян з дружиною і сином (бл. 1932 р.), взято з uk.wikipedia.org

Підсумки екскурсійного серпня

У цьому місяці проведено шість екскурсій, з них дві на каяках. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2», його відвідало 35 екскурсантів.

У вересні планується три пішохідних прогулянки:
19.09 Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька
24.09 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3 (нічна)
26.09 Радянський модернізм

Прогулянка вулицею Троїцькою давно планувалась і тепер буде нагода пройтись нею. Також у вересні запланований повтор третьої частини «Дворів і підворіть». Ще на вас чекає нова архітектурна екскурсія присвячена модерністичному спадку Дніпра. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у вересні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Олександр Бродський (1895-1969) – вчений-хімік, академік АН УРСР. Народився у Катеринославі у родині інженера Іллі Бродського. Отримав освіту у місцевому реальному училищі. У 1913 р. вступив до Катеринославського гірничого інституту. Лев Писаржевський залучив Бродського до роботи на своїй кафедрі. Родина Бродських емігрувала після 1917 р., але Олександр не виїхав закордон. У 1922 р. завершив навчання за спеціальністю «фізична хімія» у Московському університеті. У 1922-1934 роках викладав у Дніпропетровському ІНО. У 1926 р. став професором. У 1927 р. за ініціативи Писаржевського і Бродського створено Інститут фізичної хімії Наркомату освіти УРСР. Цей інститут Бродський очолював у 1939-1959 роках. У 1940-х роках переїжджає до Києва. Займався хімією ізотопів. Вперше у СРСР отримав важку воду (1934), концентрати важкого кисню (1937) і важкого азоту (1949). Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі. Світлину взято з nbuv.gov.ua

Будинок Петровських (вул. Троїцька, 19)

Кому належало домовласництво до початку XX ст. невідомо. На 1911 р. у власності спадкоємців Петровського. На 1913 р. будинками володіє В. Петровський. Два корпуси (півтораповерховий і триповерховий), які збереглись до нашого часу, скоріш за все, зведені у 1890-х роках. Їхні цегляні фасади оздоблені у неороманському стилі. У 1911 р. в одній з будівель проживали довірені Катеринославського відділення Азовсько-Донського банку Гоберман та Лібицький. У 1913 р. тут працювали математичні курси. У 1915-1917 роках тут мешкав викладач природничої історії 2-ї класичної гімназії Яків Логвинов. В радянські часи корпуси, скоріш за все, використовувались під комунальні квартири. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька» https://chipyo.livejournal.com/91164.html

Павло Нірінберг (1936-2008) – український радянський архітектор. Народився у Вінниці в єврейській родині. Навчався у Саратівському будівельному технікумі. Закінчив Ленінградський інженерно-будівельний інститут. Керівником дипломного проєкту Нірінберга був відомий архітектор-супрематист Лазар Хідекель. Три роки пропрацював у Красноярську, звідки у середині 1960-х років переїжджає до Дніпропетровська. У 1967 р. стає головним архітектором «Дніпрогражданпроєкту». Першою великою роботою у співавторстві з колективом архітекторів «Дніпрогражданпроєкту» стало проєктування ж/м «Лоцманський» («Перемога»). Найвідоміші роботи Нірінберга: «Будинок книги» (1976), літній театр у парку Шевченка (1977), новий цирк (1980), міськвиконком (1983). Працював у стилі радянський модернізм. У 1998 р. емігрував до США, оселився у Нью-Йорку, де і помер у 2008 р. Світлину взято з ujew.com.ua

«Будинок книги» (вул. В. Вернадського, 1)

Будівля отримала таку назву через книжковий магазин, що розташовувався на першому поверсі. Авторство проєкту належить архітектору Павлу Нірінбергу. Будівництво почалося у 1972 р. і було повністю завершено до святкування 200-річчя міста у травні 1976 р. Фактично став першим об’єктом з «корони хмарочосів», яку хотіли звести у центральній частині міста у 1970-х роках. Перед будівництвом на ділянці знесено декілька історичних будівель XIX ст. «Будинок книги» має 19 поверхів, розрахований на 126 квартир. Об‘єми прямолінійні, що притаманно модернізму. Характерною архітектурною особливістю є наявність масивного стилобату з нежитловими приміщеннями. Перед будинком існував громадський простір з зеленими зонами. З 2004 р. після забудови цього простору, рішення стилобату вже «не зчитується» і назагал будинок виглядає не дуже привабливо. Листівка 1970-х років, взято з dnipro.libr.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/91777.html

Будинок Вайнберга (вул. Троїцька, 20)

Домовласництво мало декілька корпусів, до нашого часу збереглась кутова одноповерхова будівля і двоповерхова кам’яниця. Коли вони зведені точно невідомо, але не пізніше кінця 1880-х – початку 1890-х років. У 1903-1912 роках знаходилось у власності купця Ізраїля Вайнберга, який мешкав в одному з корпусів. Вайнберг у 1892-1914 роках обіймав посаду старости синагоги «Тиферет Ісраель». У 1904 р. тут проживав викладач 1-ї Талмуд-Тори Ізраїль Чухман. У 1912-1924 роках тут працювала бібліотека товариства єврейських вчителів. На жаль, наразі кутовий корпус «зашитий» пластиком і пофарбований, що повністю зіпсувало вигляд фасадів. Двоповерховий будинок у більш-менш нормальному стані. Світлина 1989 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька» https://chipyo.livejournal.com/91164.html

Євген Яшунський (1929-2002) - український радянський архітектор. Народився у Харкові. У 1951 р. закінчив архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту. За розподілом потрапив до Щучинська. У 1952-1964 роках працював у Свердловську. Проєктував поселення, житлові і громадські будівлі. У 1964 р. переїхав до Херсона на запрошення місцевого Гіпрограду. У 1968-1990 роках працював головним архітектором проєктів і керував архітектурно-планувальною майстернею при «Дніпрогражданпроєкті». У нашому місті Яшунський, в основному, займався містобудівельними проєктами. Він став співавтором масивів: Перемога, Червоний Камінь, Комунар, Парус, Сокіл, Тополя, Фрунзенський. У 1970-х роках разом з Л. Халявським вони реконструювали парк ім. Т. Шевченка і парк ім. Л. Глоби. Є автором концепції Великого Дніпровського Ансамблю (не реалізована), яка передбачала реконструкцію центру міста і включала в себе будівництво «Брами» та «Корони хмарочосів». У 1990-х роках викладав у ПДАБА. Світлину взято з gorod.dp.ua

Річковий вокзал (пл. Десантників, 1)

У 1983 р. серед архітекторів «Дніпрогражданпроєкту» було проведено конкурс на проєкт річкового вокзалу у Дніпропетровську. На конкурс подавалися роботи відомих зодчих: Нірінберга, Весніна, Амосова, Чмони, Підорвана та ін. Перемогу отримав проєкт Володимира Весніна зробленій у співавторстві з Хничовим, Свіржовою та Сапруновою. Особливість проєкту полягала у тому, що вокзал мав розміститись перпендикулярно до річки, причали знаходились під самою спорудою. Зведення річкового вокзалу завершено у 1988 р. Конструкція будівлі являє собою мостові балки і прольоти, які закриті бетонними елементами і вікнами. Вокзал є яскравою і оригінальною пам’яткою радянського модернізму. Планувалось, що у зимовий період у приміщенні вокзалу мав розміщуватись клуб. У 2020 р. з’явилась новина про реконструкцію будівлі, тут планують зробити офісно-діловий центр. Світлина кінця 1980-х років, взято з dnpr.com.ua

Приходьте на екскурсію «Радянський модернізм» https://chipyo.livejournal.com/91777.html