Йосип Танатар (1880-1961) – геолог, викладач. Народився у родині караїмського купця у Мелітополі. Закінчив Мелітопольське реальне училище і вступив на перший набір Катеринославського Вищого гірничого училища. Після завершення навчання залишився працювати на кафедрі. З 1904 р. на літні семестри їздив до Мюнхенського університету, де у 1911 р. отримав диплом доктора натурфілософії. З 1914 по 1958 р. (окрім воєнного часу) обіймав посаду завідувача кафедрою прикладної геології у Дніпропетровському гірничому інституті. Тривалий час вивчав Криворізький басейн. У 1922 р. біля Тернівського рудника відкриває поклади уранової руди (Жовті Води). Розробка цих руд почалася у 1940-х роках, причетність до їхнього відкриття Танатара замовчувалась. У радянські часи продовжував підтримувати тісні контакти з німецькими і шведськими колегами. Володів українською, російською, німецькою, англійською, французькою, татарською мовами. За свою наукову кар’єру видав 105 фахових робіт. Помер у Дніпропетровську, тут і похований.
Будинок Стронгіна (вул. Троїцька, 5)
Ділянка створена у першій половині XIX ст. У 1880-х роках розділена на два домовласництва – Андрєєва і Лельчиш. У 1892 р. обидві ділянки придбав Герш Кутнер. Пізніше воно переходило почергово у власність Зільберова, Вінса, Мінухіних, Кита. У 1912 р. купує інженер Бенціон Стронгін. У 1913 р. завершується будівництво нового корпусу у стилі модерн, автором, імовірно, є С.В. Віленський. Будівля мала 17 квартир і три торгівельних приміщення. У середині 1920-х років став будинком комуни швейників. У 1960-х роках проведено ремонт з заміною балконів. Наприкінці 1980-х років поставлено на капітальний ремонт, який зупинився на початку 1990-х років. Тривалий час будинок стояв закинутим. З 2016 р. на цьому місці почалось зведення ЖК Троїцький, фасади старої будівлі збережені з певними змінами. Світлина 1987 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.
Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/90037.html
Ділянка створена у першій половині XIX ст. У 1880-х роках розділена на два домовласництва – Андрєєва і Лельчиш. У 1892 р. обидві ділянки придбав Герш Кутнер. Пізніше воно переходило почергово у власність Зільберова, Вінса, Мінухіних, Кита. У 1912 р. купує інженер Бенціон Стронгін. У 1913 р. завершується будівництво нового корпусу у стилі модерн, автором, імовірно, є С.В. Віленський. Будівля мала 17 квартир і три торгівельних приміщення. У середині 1920-х років став будинком комуни швейників. У 1960-х роках проведено ремонт з заміною балконів. Наприкінці 1980-х років поставлено на капітальний ремонт, який зупинився на початку 1990-х років. Тривалий час будинок стояв закинутим. З 2016 р. на цьому місці почалось зведення ЖК Троїцький, фасади старої будівлі збережені з певними змінами. Світлина 1987 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.
Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/90037.html
Олександр Мікей (1901-1961) – геохімік, мінералог. Народився у Москві у родині караїмського габбая. У 1918 р. закінчив 1-у Московську гімназію. У 1918 р. родина переїжджає до Катеринослава. Вступає на юридичний факультет Катеринославського університету, після ліквідації спеціальності перейшов на геологічний факультет Катеринославського гірничого інституту. Після завершення освіти у 1926 р., залишається асистентом на кафедрі мінералогії. З 1925 р. брав участь у багатьох експедиціях у Мелітопольській окрузі та у Закавказзі. У 1929 р. захищає кандидатську дисертацію, очолює кафедру мінералогії. У 1931 р. вийшов його підручник для студентів-хіміків «Мінеральна сировина». У 1933 р. стає професором. У 1937 р. заарештований за «антирадянську діяльність», отримав 10 років таборів. У 1947 р. повертається в Україну, поселяється у Синельниковому. У 1954 р. за клопотанням професора Танатара йому дозволено переїхати у Дніпропетровськ, де він і помер у 1961 р. Реабілітований у 1956 р. Світлину взято з uk.wikipedia.org
Будинок Можейка (вул. А. Фабра, 11)
Триповерховий корпус прибуткового будинку по червоній лінії збудовано на початку 1900-х років. Фасади виконані у цегляному стилі з неокласичними елементами. Скоріш за все, на кожному поверсі буда одна квартира. У дворі знаходився одноповерховий кам’яний корпус служб. У 1902-1909 роках власником значиться Ігнат Можейко. На 1902 р. тут мешкав помічник редактора газети «Придніпровський край» Максим Славінський. З 1910 р. будівля у власності Катерини Щекутіної. На 1914 р. тут проживають викладачі жіночого комерційного училища Степанової – Пінасо і Комарецький. У 1970-х роках проводиться капітальний ремонт будинку. У 2000-х роках корпус реконструюється з добудовою мансардного поверху. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.
Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/90037.html
Триповерховий корпус прибуткового будинку по червоній лінії збудовано на початку 1900-х років. Фасади виконані у цегляному стилі з неокласичними елементами. Скоріш за все, на кожному поверсі буда одна квартира. У дворі знаходився одноповерховий кам’яний корпус служб. У 1902-1909 роках власником значиться Ігнат Можейко. На 1902 р. тут мешкав помічник редактора газети «Придніпровський край» Максим Славінський. З 1910 р. будівля у власності Катерини Щекутіної. На 1914 р. тут проживають викладачі жіночого комерційного училища Степанової – Пінасо і Комарецький. У 1970-х роках проводиться капітальний ремонт будинку. У 2000-х роках корпус реконструюється з добудовою мансардного поверху. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.
Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/90037.html
Запрошуємо на екскурсії на каяках Діївськими плавнями🚣
Прогулянки у серпні відбуватимуться по четвергах (5, 12, 19, 26), початок о 18.30⏱
Тривалість екскурсії – 2 години.
Вартість – 300 грн/люд.
❓Запитання пишіть сюди @chipyo
Реєстрація тут👇
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScbd0cXODzKX-dQSFHsr7ug8RfLV-u_CwXlszEAFbYT__-HGw/viewform
Прогулянки у серпні відбуватимуться по четвергах (5, 12, 19, 26), початок о 18.30⏱
Тривалість екскурсії – 2 години.
Вартість – 300 грн/люд.
❓Запитання пишіть сюди @chipyo
Реєстрація тут👇
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScbd0cXODzKX-dQSFHsr7ug8RfLV-u_CwXlszEAFbYT__-HGw/viewform
Ісраель Бар-Єхуда (1895-1965) – ізраїльський політичний і державний діяч, справжнє прізвище – Ідельсон. Народився у Конотопі. Батько працював бухгалтером і був прихильником Любавицького хасидизму, мати займалась домашнім господарством. На початку XX ст. родина переїхала до Катеринослава. У 1909 р. вступив до лав організації «Цейрей Ціон». Закінчив Катеринославський гірничий інститут. Ісраель був репетитором математики у майбутнього сьомого Любавицького ребе Менахема-Мендла Шнеєрсона. У 1917 р. став членом ЦК «Цейрей Ціон». Одружився з уродженкою Катеринослава Бебою Трахтенберг, яка теж була задіяна у сіоністському русі. У 1922 р. подружжя заарештовано радвладою і вислано до Сибіру. У 1924 р. вони змогли виїхати до Берліна. У 1926 р. переїжджають в Ерец-Ісраель. У 1930 р. вступає у кібуц Ягур. У 1949 р. обирається у Кнесет. У 1955-1959 роках обіймає посаду міністра внутрішніх справ, у 1962-1965 роках – міністра транспорту. Його ім’ям названо аеропорт біля Масади в Ізраїлі. Світлину взято з uk.wikipedia.org
Підсумки екскурсійного липня
Липень видався досить спекотним не тільки по погоді, а і по екскурсійній активності. Проведено одинадцять екскурсій, з них п’ять на каяках. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття», його відвідало 49 екскурсантів.
У серпні планується три пішохідних прогулянки:
7.08 Катеринослав пивний
8.08 Катеринославські передмістя. Нова Ігрень
27.08 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2 (нічна)
Також по четвергах (5, 12, 19, 26) проходитимуть екскурсії на каяках Діївськими плавнями.
Нарешті після тривалої паузи заплановано «Катеринослав пивний», поспішайте на неї зареєструватись, бо місць не так багато. Вже стало традицією у серпні гуляти по Ігрені. Цього місяця також запланований повтор другої частини «Дворів і підворіть». У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у серпні😊
Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo
Липень видався досить спекотним не тільки по погоді, а і по екскурсійній активності. Проведено одинадцять екскурсій, з них п’ять на каяках. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття», його відвідало 49 екскурсантів.
У серпні планується три пішохідних прогулянки:
7.08 Катеринослав пивний
8.08 Катеринославські передмістя. Нова Ігрень
27.08 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2 (нічна)
Також по четвергах (5, 12, 19, 26) проходитимуть екскурсії на каяках Діївськими плавнями.
Нарешті після тривалої паузи заплановано «Катеринослав пивний», поспішайте на неї зареєструватись, бо місць не так багато. Вже стало традицією у серпні гуляти по Ігрені. Цього місяця також запланований повтор другої частини «Дворів і підворіть». У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у серпні😊
Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo
З брошури санітарного лікаря Катеринослава А.І. Яворського «Пиво. Пить или не пить?» (1890):
«Кількість споживання пива мешканцями нашого міста з року в рік росте дуже швидко і останнім часом досягнула відносно великої цифри, а саме: кількість звареного пива на наших заводах (на той час трьох) доходить без малого до 300 000 відер на рік; якщо ми припустимо, що майже половина всього розходиться на повіти та в інші губернії, то все ж залишиться близько 450 відер пива як добова кількість, що споживається мешканцями нашого міста, тобто це близько 9000 пляшок (при населенні близько 70 000 людей)».
На світлині пляшечки катеринославського пивного заводу Спадкоємців Ф.Ф. Боте.
Триває реєстрація на екскурсію «Катеринослав пивний» https://chipyo.livejournal.com/90262.html
«Кількість споживання пива мешканцями нашого міста з року в рік росте дуже швидко і останнім часом досягнула відносно великої цифри, а саме: кількість звареного пива на наших заводах (на той час трьох) доходить без малого до 300 000 відер на рік; якщо ми припустимо, що майже половина всього розходиться на повіти та в інші губернії, то все ж залишиться близько 450 відер пива як добова кількість, що споживається мешканцями нашого міста, тобто це близько 9000 пляшок (при населенні близько 70 000 людей)».
На світлині пляшечки катеринославського пивного заводу Спадкоємців Ф.Ф. Боте.
Триває реєстрація на екскурсію «Катеринослав пивний» https://chipyo.livejournal.com/90262.html
Зі звіту по колонії душевнохворих Катеринославського губернського земства (1898):
«Образ життя хворих встановлено так: вони прокидаються зазвичай рано – влітку ледь не зі сходом сонця і починають кожен свої заняття. Хтось береться до роботи з прибирання павільйону, допомагає в цьому служителям, хтось відправляється добути і принести холодної води у павільйон, хтось йде на кухню по гарячу воду для чаю, а хтось зайнятий своїми безглуздими ідеями і гуляючи павільйоном, або частіше вулицею, викрикує погрози або лайку на адресу своїх невидимих друзів, а іноді просто вступає у словесну перепалку з іншими хворими або служителями. Потім починається звичайний порядок дня: о 5-7 годині – чай; о 12.30-13.00 – обід; о 16-17 годині – чай, а о 19.00 – вечеря. Після вранішнього чаю починаються різноманітні заняття за межами павільйонів – то у полі, то в межах колонії, то у майстернях, залежно від пори року, погоди».
Приходьте на екскурсію «Катеринославські передмістя. Нова Ігрень» https://chipyo.livejournal.com/90473.html
«Образ життя хворих встановлено так: вони прокидаються зазвичай рано – влітку ледь не зі сходом сонця і починають кожен свої заняття. Хтось береться до роботи з прибирання павільйону, допомагає в цьому служителям, хтось відправляється добути і принести холодної води у павільйон, хтось йде на кухню по гарячу воду для чаю, а хтось зайнятий своїми безглуздими ідеями і гуляючи павільйоном, або частіше вулицею, викрикує погрози або лайку на адресу своїх невидимих друзів, а іноді просто вступає у словесну перепалку з іншими хворими або служителями. Потім починається звичайний порядок дня: о 5-7 годині – чай; о 12.30-13.00 – обід; о 16-17 годині – чай, а о 19.00 – вечеря. Після вранішнього чаю починаються різноманітні заняття за межами павільйонів – то у полі, то в межах колонії, то у майстернях, залежно від пори року, погоди».
Приходьте на екскурсію «Катеринославські передмістя. Нова Ігрень» https://chipyo.livejournal.com/90473.html
Галина Мазепа-Коваль (1910-1995) – українська художниця. Народилася у С.-Петербурзі в родині майбутнього голови уряду УНР Ісаака Мазепи. У 1915 р. Мазепи переїжджають до Катеринослава, жили на вул. Басейній, 7 (Писаржевського), будинок не зберігся. Тут навчалась малярству у Миколи Погрібняка. У 1921 р. виїжджають до Львова, де Галина продовжує навчання у наддніпрянського художника Юрія Магалевського. У 1923-1945 роках мешкає у Празі. У 1920-х роках навчалась у Празькій академії мистецтв у професора Віллі Новака. На початку 1930-х років захоплюється народною творчістю, оформлює журнали, книжки, створює театральні костюми. У 1939 р. вийшла заміж за Володимира Коваля. У них було четверо синів. Двоє синів загинули у 1945 р. під час бомбардувань Праги союзниками. У 1947 р. їдуть до Венесуели, оселяються у Каракасі. У 1948 р. почала працювати у компанії Bolivar Films, де ілюструвала мультиплікаційні фільми. Померла і похована у Каракасі. Автопортрет художниці написаний у 1950 р., взято зі zbruc.eu
Катеринославське відділення товариства «Треугольник»
Товариство засноване у С.-Петербурзі у 1860 р. німецьким підприємцем Фердинандом Краузкопфом. Спочатку носило назву «Товарищество российско-американской резиновой мануфактуры» (Т.Р.А.Р.М.), а у 1908 р. перейменоване на «Треугольник». Займалось виготовленням калош, шин, іграшок та інших виробів з гуми. У 1913 р. відкривається відділення фірми у Катеринославі, яке у 1913-1918 роках розташовувалось у колишньому будинку Айзенштата (вул. А. Фабра, 9). У 1917 р. у місті працював магазин цього товариства «Американська підошва». Представництво закрите у 1918 р. Реклама фірми з Адрес-календаря Катеринославської губернії за 1917 р.
Товариство засноване у С.-Петербурзі у 1860 р. німецьким підприємцем Фердинандом Краузкопфом. Спочатку носило назву «Товарищество российско-американской резиновой мануфактуры» (Т.Р.А.Р.М.), а у 1908 р. перейменоване на «Треугольник». Займалось виготовленням калош, шин, іграшок та інших виробів з гуми. У 1913 р. відкривається відділення фірми у Катеринославі, яке у 1913-1918 роках розташовувалось у колишньому будинку Айзенштата (вул. А. Фабра, 9). У 1917 р. у місті працював магазин цього товариства «Американська підошва». Представництво закрите у 1918 р. Реклама фірми з Адрес-календаря Катеринославської губернії за 1917 р.
12 серпня 1831 р. у Катеринославі, рівно 190 років тому, народилась Олена Петрівна Блаватська (1831-1891) – засновниця Міжнародного Теософського товариства, мандрівниця, авторка великої кількості праць присвячених філософії, символізму, історії релігій, давнім і сучасним наукам. Народилась у садибі свого діда Андрія Фадєєва на вул. Петербурзькій (вул. Ярослава Мудрого, 11). У цьому будинку зараз знаходиться Музейний центр О.П. Блаватської та її родини. У 1832 р. Олена разом з батьками переїжджає до Романкового (сучасне Кам’янське), пізніше – до Одеси. У 2015 р. у Дніпрі з’явилася вулиця Блаватської, вона повністю пішохідна і проходить через парк Лазаря Глоби. Світлину взято з dnipro.libr.dp.ua
Будинок Соколовського (вул. Барикадна, 4)
Домовласництво виникло в середині XIX ст. На початку 1860-х років по червоній лінії вул. Підгірної зведено двоповерховий кам’яний корпус. У 1880-х роках з’явились будівлі по правій і лівій сторонах ділянки. У 1887-1904 роках власником значиться Мойсей Соколовський. Після смерті останнього, приблизно до 1912 р., знаходиться у власності його сина Абрама Соколовського. На 1915 р. домовласництвом володіє купець Ізраїль Моцкін. У 1903-1911 роках в одному з корпусів жив духовний рабин Катеринослава Беньямін-Вольф Закгейм. У 1908-1913 роках тут працював Катеринославський сирітський суд. У 1919 р. найстаріша споруда постраждала під час боїв за місто і на початку 1920-х років її розібрано. У 1980-2000-х роках будинки неодноразово ремонтувались. Світлина дворових корпусів 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.
Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/91118.html
Домовласництво виникло в середині XIX ст. На початку 1860-х років по червоній лінії вул. Підгірної зведено двоповерховий кам’яний корпус. У 1880-х роках з’явились будівлі по правій і лівій сторонах ділянки. У 1887-1904 роках власником значиться Мойсей Соколовський. Після смерті останнього, приблизно до 1912 р., знаходиться у власності його сина Абрама Соколовського. На 1915 р. домовласництвом володіє купець Ізраїль Моцкін. У 1903-1911 роках в одному з корпусів жив духовний рабин Катеринослава Беньямін-Вольф Закгейм. У 1908-1913 роках тут працював Катеринославський сирітський суд. У 1919 р. найстаріша споруда постраждала під час боїв за місто і на початку 1920-х років її розібрано. У 1980-2000-х роках будинки неодноразово ремонтувались. Світлина дворових корпусів 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.
Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/91118.html
Іван Сокульський (1940-1992) – поет, дисидент, правозахисник. Народився на хуторі Червоноярському. У 1957 р. закінчив Синельниківську СШ №3. У 1962-1964 роках навчався на філологічному факультеті Львівського університету. У 1964 р. перевівся до Дніпропетровського університету. У 1966 р. відрахований з університету і виключений з комсомолу за написання «націоналістичних віршів». Працював пожежником, бібліотекарем, кореспондентом газети, матросом. У 1968 р. разом з журналістом Михайлом Скориком пишуть «Лист творчої молоді Дніпропетровська», в якому вони засуджують русифікацію і переслідування української інтелігенції. Цей лист у 1969 р. потрапив у закордонні ЗМІ. У 1969 р. заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію» до 4,5 років таборів суворого режиму. У 1973 р. звільнений, повертається до Дніпропетровська. Вдруге заарештований і засуджений до позбавлення волі у 1980 р., звільнений у 1988 р. Помер у Дніпропетровську, похований на цвинтарі у Старих Чаплях. Світлину взято з dnipro.libr.dp.ua
Будинок Штейна (вул. Магдебурзького права, 2)
У 1840-х роках ділянку приєднано до домовласництва Артамонова. У 1869 р. новим власником стає Борис Штейн. Близько 1900 р. зводиться новий кам’яний корпус прибуткового будинку, який у 1901 р. переходить у власність Бенціона Штейна. Фасади виконано у цеглі, присутні елементи неороманського стилю. У плані будівля являє розірваний п’ятикутник. Дах має характерне шатро. Наприкінці 1900-х років праву частину першого поверху перебудовано у стилі модерн під магазин. У 1911-1917 роках будинком володів скарбничий Хоральної синагоги, купець Веніамін Камінський. У 1911 р. тут мешкав будівельний підрядник Соломон Гінзбург. У радянські часи старі балкони замінили новими залізобетонними, що порушило композицію фасаду. Світлина кінця 1980-х років з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.
Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/91118.html
У 1840-х роках ділянку приєднано до домовласництва Артамонова. У 1869 р. новим власником стає Борис Штейн. Близько 1900 р. зводиться новий кам’яний корпус прибуткового будинку, який у 1901 р. переходить у власність Бенціона Штейна. Фасади виконано у цеглі, присутні елементи неороманського стилю. У плані будівля являє розірваний п’ятикутник. Дах має характерне шатро. Наприкінці 1900-х років праву частину першого поверху перебудовано у стилі модерн під магазин. У 1911-1917 роках будинком володів скарбничий Хоральної синагоги, купець Веніамін Камінський. У 1911 р. тут мешкав будівельний підрядник Соломон Гінзбург. У радянські часи старі балкони замінили новими залізобетонними, що порушило композицію фасаду. Світлина кінця 1980-х років з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.
Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/91118.html
Яків Капустян (1890-1939) – український політичний діяч, просвітянин. Народився у Чаплях у селянській родині. Навчався на коваля у Новомосковському училищі. Згодом працював у Нижньодніпровських вагоноремонтних майстернях. У 1914 р. вступив до Мануйлівської «Просвіти». Того ж року став членом УСДРП. Влітку 1917 р. обраний до міської думи Катеринослава. Після поразки ПВЗ повертається до Чаплів, де у 1924 р. одружується з акушеркою Євдокією Крупською. У 1926 р. у них народився син Валентин. У 1928 р. родина переїжджає до Дніпропетровська. У 1930-х роках працював слюсарем в Інституті фізичної хімії. На замовлення науковця Олександра Бродського виготовив апарат для важкої води, яка була отримана останнім у 1934 р. У 1938 р. планував збудувати власну хату у Верхньому селищі, але був заарештований у червні НКВД. Розстріляний у квітні 1939 р. На фото Яків Капустян з дружиною і сином (бл. 1932 р.), взято з uk.wikipedia.org
Підсумки екскурсійного серпня
У цьому місяці проведено шість екскурсій, з них дві на каяках. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2», його відвідало 35 екскурсантів.
У вересні планується три пішохідних прогулянки:
19.09 Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька
24.09 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3 (нічна)
26.09 Радянський модернізм
Прогулянка вулицею Троїцькою давно планувалась і тепер буде нагода пройтись нею. Також у вересні запланований повтор третьої частини «Дворів і підворіть». Ще на вас чекає нова архітектурна екскурсія присвячена модерністичному спадку Дніпра. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у вересні😊
Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo
У цьому місяці проведено шість екскурсій, з них дві на каяках. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2», його відвідало 35 екскурсантів.
У вересні планується три пішохідних прогулянки:
19.09 Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька
24.09 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3 (нічна)
26.09 Радянський модернізм
Прогулянка вулицею Троїцькою давно планувалась і тепер буде нагода пройтись нею. Також у вересні запланований повтор третьої частини «Дворів і підворіть». Ще на вас чекає нова архітектурна екскурсія присвячена модерністичному спадку Дніпра. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у вересні😊
Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo
Олександр Бродський (1895-1969) – вчений-хімік, академік АН УРСР. Народився у Катеринославі у родині інженера Іллі Бродського. Отримав освіту у місцевому реальному училищі. У 1913 р. вступив до Катеринославського гірничого інституту. Лев Писаржевський залучив Бродського до роботи на своїй кафедрі. Родина Бродських емігрувала після 1917 р., але Олександр не виїхав закордон. У 1922 р. завершив навчання за спеціальністю «фізична хімія» у Московському університеті. У 1922-1934 роках викладав у Дніпропетровському ІНО. У 1926 р. став професором. У 1927 р. за ініціативи Писаржевського і Бродського створено Інститут фізичної хімії Наркомату освіти УРСР. Цей інститут Бродський очолював у 1939-1959 роках. У 1940-х роках переїжджає до Києва. Займався хімією ізотопів. Вперше у СРСР отримав важку воду (1934), концентрати важкого кисню (1937) і важкого азоту (1949). Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі. Світлину взято з nbuv.gov.ua
Будинок Петровських (вул. Троїцька, 19)
Кому належало домовласництво до початку XX ст. невідомо. На 1911 р. у власності спадкоємців Петровського. На 1913 р. будинками володіє В. Петровський. Два корпуси (півтораповерховий і триповерховий), які збереглись до нашого часу, скоріш за все, зведені у 1890-х роках. Їхні цегляні фасади оздоблені у неороманському стилі. У 1911 р. в одній з будівель проживали довірені Катеринославського відділення Азовсько-Донського банку Гоберман та Лібицький. У 1913 р. тут працювали математичні курси. У 1915-1917 роках тут мешкав викладач природничої історії 2-ї класичної гімназії Яків Логвинов. В радянські часи корпуси, скоріш за все, використовувались під комунальні квартири. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.
Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька» https://chipyo.livejournal.com/91164.html
Кому належало домовласництво до початку XX ст. невідомо. На 1911 р. у власності спадкоємців Петровського. На 1913 р. будинками володіє В. Петровський. Два корпуси (півтораповерховий і триповерховий), які збереглись до нашого часу, скоріш за все, зведені у 1890-х роках. Їхні цегляні фасади оздоблені у неороманському стилі. У 1911 р. в одній з будівель проживали довірені Катеринославського відділення Азовсько-Донського банку Гоберман та Лібицький. У 1913 р. тут працювали математичні курси. У 1915-1917 роках тут мешкав викладач природничої історії 2-ї класичної гімназії Яків Логвинов. В радянські часи корпуси, скоріш за все, використовувались під комунальні квартири. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.
Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Троїцька» https://chipyo.livejournal.com/91164.html
Павло Нірінберг (1936-2008) – український радянський архітектор. Народився у Вінниці в єврейській родині. Навчався у Саратівському будівельному технікумі. Закінчив Ленінградський інженерно-будівельний інститут. Керівником дипломного проєкту Нірінберга був відомий архітектор-супрематист Лазар Хідекель. Три роки пропрацював у Красноярську, звідки у середині 1960-х років переїжджає до Дніпропетровська. У 1967 р. стає головним архітектором «Дніпрогражданпроєкту». Першою великою роботою у співавторстві з колективом архітекторів «Дніпрогражданпроєкту» стало проєктування ж/м «Лоцманський» («Перемога»). Найвідоміші роботи Нірінберга: «Будинок книги» (1976), літній театр у парку Шевченка (1977), новий цирк (1980), міськвиконком (1983). Працював у стилі радянський модернізм. У 1998 р. емігрував до США, оселився у Нью-Йорку, де і помер у 2008 р. Світлину взято з ujew.com.ua