Будинок Катеринославського відділення Північно-Західної артілі техніків (вул. О. Кониського, 16)

Ймовірно, будівлю зведено на початку XX ст. Головний фасад виконано у цегляному стилі, він має багато декоративних елементів з фасонної цегли. На 1912 р. будівлю займала контора місцевого відділення Північно-Західної артілі техніків, інженерів, землемірів, лісничих та агрономів. Ця організація мала центр у Мінську і об’єднувала різних спеціалістів, що мешкали і працювали у білоруських і українських губерніях. Вже на 1915 р. цей будинок став просто житловим, хоча жили тут непрості люди, наприклад, працівники Держбанку Сергій Смирнський та Георгій Куликов. У радянські часи перетворений у комунальні квартири. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: Нові плани» https://chipyo.livejournal.com/87461.html

Іван Чорнорот (1884-1938) – громадський і політичний діяч, просвітянин. Народився у Нижньодніпровську в родині робітника. Працював у вагоноремонтних майстернях у Нижньодніпровську. У 1910 р. став членом Мануйлівської «Просвіти». У 1913-1917 роках член УСДРП. У 1917 р. брав активну участь у створенні у Задніпров’ї загонів Вільного козацтва, які у подальших подіях захищали УНР. Мешкав у будинку на вул. Залізничній (Каруни), 37 (не зберігся). У грудні 1917 р. висувався кандидатом від УСДРП до Українських Установчих Зборів. Після поразки Перших визвольних змагань не емігрував. У 1928 р. заарештований за «контрреволюційну діяльність», отримав три роки таборів на Соловках. Вдруге заарештований у квітні 1938 р., розстріляний за рішенням трійки НКВД у липні того ж року. Реабілітований у 1957 р. Світлину взято з uk.wikipedia.org

Головні вагонні майстерні Катерининської залізниці

Відкриті у 1898 р. неподалік від залізничної станції «Нижньодніпровськ». На початку XX ст. існувало чотири цехи: ковальський, механічний, товарозбірний і пасажирський. При майстернях існувала центральна електрична станція, яка давала електроенергію для освітлення приміщень і роботи верстатів. З 1905 р. починається активне розширення підприємства. На 1917 р. нараховувалось бл. 3000 робітників і службовців. Частина робітників вступила у 1917-1918 роках до лав Вільного козацтва, а частина підтримувала більшовиків. Тут у різний час працювали діячі українського руху на Задніпров’ї – Федір Сторубель, Петро Корж, Іван Чорнорот. У 1926 р. майстерні перетворюють на Нижньодніпровський вагоноремонтний завод. Зараз носить назву Дніпровський вагоноремонтний завод. Світлина майстерень початку XX ст.

Приходьте на екскурсію «Катеринославські передмістя. Нижньодніпровськ» https://chipyo.livejournal.com/87666.html

Будівля Амур-Нижньодніпровської районної ради (вул. Каруни, 1)

Збудована у 1928 р. як приміщення для районної ради. Амур-Нижньодніпровський район з’явився у 1925 р. після приєднання до Катеринослава території Задніпров’я (Амур, Бараф, Мануйлівка, Нижньодніпровськ, Султанівка). Проєкт створено не пізніше 1926 р., автор – архітектор Дмитро Скоробогатов, який на той час працював в Окркомунгоспі. Будівля розташована на території колишньої Базарної площі Нижньодніпровська, де у 1935 р. зроблено кільце для розвороту трамваю. Споруда спроєктована у неокласичному стилі, але також має елементи авангардної архітектури (форма вікон, відсутність ордерності і ліпнини). Корпус сильно постраждав у 1941-1943 роках, відновлений з певними змінами наприкінці 1940-х років. З 1960-х років тут розташовується Інститут мінеральних ресурсів. Світлина початку 1930-х років, взято з tfde.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Катеринославські передмістя. Нижньодніпровськ» https://chipyo.livejournal.com/87666.html

Олена Шпота (1899-1943) – українська письменниця і поетеса. Народилася у Мануйлівці. Батько був георгіївським кавалером, що давало право його дітям на безкоштовне отримання гімназичної освіти. Закінчила жіночу гімназію Тіблен у Катеринославі. Належала до молоді, що долучалась до роботи Мануйлівської «Просвіти». У 1910-1920-х роках вчителювала. Літературний дебют відбувся у 1925 р. у катеринославській газеті «Зоря» віршем «Давно й тепер». У середині 1920-х років виходить заміж за письменника Миколу Мінька. У 1926 р. у них народився син Роман (зникне під час ДСВ). У 1937 р. виходить збірка оповідань «Проліски». Восени 1937 р. заарештовують чоловіка (розстріляний у грудні того ж року), а на початку 1938 р. заарештовано і Олену. Виправдана судом навесні 1939 р. У 1941-1943 роках працювала у «Дніпропетровській газеті». Загинула у лютому 1943 р. від уламку снаряду під час бомбардувань міста радянською авіацією. Світлина з Миколою Міньком, 1920-ті роки, взято з museum.dp.ua

Підсумки екскурсійного травня

Травень вийшов досить «гарячим», проведено п’ять пішохідних екскурсій. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2», його відвідало 79 екскурсантів.

У червні планується три прогулянки:
11.06 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3 (нічна)
13.06 Невідомий Катеринослав: Успенська площа
28.06 Катеринослав український

Екскурсія Успенською площею давно планувалась і схоже, що настав час її провести. «Двори і підворіття-3» маршрут не новий, але проводився лише декілька разів. На День Конституції традиційно гуляємо по місцях пов’язаних з українськими діячами. Можливо, у червні будуть екскурсії на каяках, причому новий маршрут, але деталі згодом. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у червні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Будинок Белявського (вул. Я. Самарського, 12)

У 1858 р. катеринославський купець Прокопій Белявський купує ділянку Приказу громадської опіки. За декілька років на розі Успенської площі і вул. Приказної з’являється кам’яний прибутковий будинок. Будівля стала однією з найбіліших кам’яниць не тільки на площі, а і у всьому місті. У стильовому відношенні це приклад класицизму. В плані споруда Г-подібна з рівними за довжиною фасадами вздовж площі і вулиці. Використовувалась під квартири. Після смерті Белявського у 1870 р. будинок успадкувала його донька Ганна Волоцька, яка у 1890 р. звела поруч одноповерховий з цоколем будинок. Будівля трохи перебудовувалась, але в цілому зберегла автентичний вигляд. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: Успенська площа» https://chipyo.livejournal.com/88167.html

Будинок Головкова (Успенська площа, 11)

Домовласництво нараховує декілька історичних будівель. Найстаріший зі збережених корпусів стоїть на розі Успенської площі і Крутогірного узвозу, скоріш за все, це особняк власника. Точна дата зведення цього будинку невідома, орієнтовно це 1870-ті роки. Фасади оформлені у цеглі, мають багатий декор. Кут обрамлений подвійним аттиком і двома вікнами з необароковими фронтонами і пілястрами по обох сторонах. У пізніший час збудовано двоповерховий корпус прибуткового будинку вздовж Крутогірного узвозу. У 1900-1910-х роках власником значиться Ніколай Головков. Найвідомішим мешканцем будинку на початку XX ст. був Хаїм Шаргородський – диригент Хоральної синагоги (1894-1909), викладач співу у 1-й Талмуд-Торі (1894-1904). Зараз кутова будівля сильно перебудована, використовується під готель. Світлина 1985 р. з архіву Геннадія Гуляєва, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: Успенська площа» https://chipyo.livejournal.com/88167.html

Андрій Пацаль (1885-1963) – агроном, кооператор, просвітянин, бандурист. Народився у с. Гільці на Полтавщині. Навчався у багатьох освітніх закладах, в тому числі у Лубенській сільськогосподарській школі і Московському народному університеті. У 1908-1913 роках працював помічником губернського агронома Катеринославської земської управи. У 1913 р. став членом Катеринославської «Просвіти». Вищу освіту не завершив через призов до армії у 1915 р. Служив санітаром на Кавказькому фронті. Про життя Пацаля під час революції даних немає. З 1920 р. працює агрономом у кооперативі «Губспоживач». У 1921-1925 роках працював у Новомосковську. У 1928 р. заарештований, 6 років провів у таборах. Наприкінці 1930-х років завідував агробіологічною лабораторією в АНД-районі, викладав ботаніку в одній зі шкіл на Амурі. У 1941-1943 роках мешкав у місті. У 1947 р. заарештований повторно, засланий до Казахстану, звільнений достроково. Останні роки життя провів у Херсоні. Світлина 1909 р. з книги М. Чабана «Діячі Січеславської Просвіти».

24 червня планується екскурсія на катамарані🛥

Ви дізнаєтесь:
- про самарські мости;
- про Усть-Самарський ретраншемент;
- про острови Становий, Шевський і Олексіївський;
- про поселення Стара Самар, Стара Ігрень, Фішерсдорф.

Тривалість екскурсії – 2 години.
Вартість екскурсії – 600 грн/люд.

Стартуємо з Яхт-клубу «Січ» о 18.00.

❓Запитання пишіть сюди @chipyo

Реєстрація тут👇
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSds3oE2UCq0MUxgMDV5swK5DFLIbFxAJNFSIvUlIWUyopaCbw/viewform

Будинок Котових (вул. Володимира Мономаха, 7)

Ділянка належала родині Котових з кінця XVIII ст. Котови були мешканцями Половиці, які не поїхали звідси при розбудові Катеринослава. Якщо вірити спогадам літератора і громадського діяча Кузьми Котова, то до 1891 р. тут стояв одноповерховий будинок зведений його дідом Кирилом наприкінці XVIII ст. У 1892 р. Котов завершує будівництво нового триповерхового корпусу. Фасади цегляні, оформлені у неороманському стилі. Третій поверх займала родина Котових, а перші два поверхи здавалися в оренду під навчальні заклади. На 1912 р. тут працювало одне з міських єврейських училищ. Після революції Котов не емігрував, жив у своєму будинку, але у 1922 р. його потіснили до однієї невеличкої квартири, в якій він і помер у 1938 р. Внутрішнє планування будівлі не збережено, але фасад зберігся. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Катеринослав український» https://chipyo.livejournal.com/88345.html

Микола Погрібняк (1885-1965) – український художник, ілюстратор, педагог, просвітянин. Народився на Черкащині у селянській родині. Навчався у Миргородській промислово-художній школі, де його вчителями були Опанас Сластіон та Фотій Красицький. У 1908 р. потрапляє до Катеринослава, де влаштовується вчителем у міське чотирикласне училище. Все подальше життя викладав у різних навчальних закладах міста. У 1913 р. стає членом Катеринославської «Просвіти». У 1910-х роках ілюструє велику кількість українських книжок виданих у місті, серед авторів – Д. Яворницький, І. Труба, А. Кащенко, О. Косач-Кривинюк. У 1920-1930-х роках ілюстрував різні журнали: «Споживач», «Сільськогосподарський журнал», «Чарівні квіти», «Будь напоготові», «Штурм». Погрібняк стояв у витоків Дніпровського художнього музею, де зараз зберігаються найвідоміші його картини. У 1941-1943 роках працював у бібліотеці Художньо-історичного музею. Помер у Дніпропетровську, похований на Запорізькому цвинтарі. Світлина 1930 р., взято з dnipro.libr.dp.ua

1 липня відкриваємо сезон екскурсій на каяках Діївськими плавнями🚣

Прогулянки у липні відбуватимуться по четвергах, початок о 18.30⏱

Тривалість екскурсії – 2 години.
Вартість – 300 грн/люд.

❓Запитання пишіть сюди @chipyo

Реєстрація тут👇
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfSAA-_d2bbJH16-TA0w94pYcfuWyQN3QgiW8JDhHAfyzpADA/viewform

Павло Тушкан (1867-1942) – агроном, педагог, просвітянин. Народився у селянській родині на Воронежчині. Закінчив Воронезьке реальне училище. Вищу освіту здобув у 1895 р. у Петровській сільськогосподарській академії (Москва). У 1899-1918 роках керував Верхньодніпровською сільськогосподарською школою (з 1911 р. – училище) в Ерастівці. У 1917 р. став членом Центральної Ради, активно працює у відновленій Катеринославській «Просвіті». У 1918-1922 роках мешкав у Судаку на власній дачі. У цей період захоплюється індійською філософією і навіть робить переклад «Бхаґавад-Ґіти» (з російської). У 1923-1928 роках працює у Харкові у Наркомземі УСРР. У 1928-1935 роках очолює кафедру загального землеробства у Полтавському сільськогосподарському інституті. Останні роки життя живе у Харкові, там і помирає за нацистської окупації. У 1901 р. одружився з Юлією Бровко. У шлюбі народилось троє дітей – Єлизавета, Георгій, Оксана. Онуками Тушкана є письменники Олег і Юрій Покальчуки. Світлина 1901 р., взято з uk.wikipedia.org

Поселення Новий Кодак

У 1645 р. Новий Кодак виникає на правому березі біля перевозу через Дніпро. Найдавніша згадка перевозу датується 1596 р. На обох берегах виникають два поселення, майбутні Новий Кодак і Старожитня Кам’янка. Спочатку на місці Нового Кодака було низинне, не укріплене поселення з виходом до перевозу. На 1650 р. Новий Кодак значиться містечком з парафіяльною церквою, яке мало оборонні вали, але наразі дослідники не можуть детально їх реконструювати. У 1709 р. каральна експедиція московського полковника Яковлєва спалила Новий Кодак, населення доправлено до Новобогородицька. У 1720-х роках Новий Кодак відбудовуються. На середину XVIII ст. має статус паланочного міста. Детальний опис Нового Кодака цього періоду дає Микита Корж. У плані земляна фортеця являла неправильний чотирикутник, площа близько 10 га. Основним елементом фортифікації був земляний вал, перед валом виритий глибокий рів. Малюнок-реконструкція Нового Кодака другої половини XVIII ст. зроблена Олександром Харланом.

Підсумки екскурсійного червня

Червень пройшов досить спокійно, проведено три екскурсії. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3», його відвідало 35 екскурсантів.

У липні планується три пішохідних екскурсії:
4.07 Катеринославські передмістя. Нові Кайдаки
11.07 Невідомий Катеринослав: вул. Козача
17.07 Кайдацький міст

Також по четвергах (1, 8, 22, 29) проходитимуть екскурсії на каяках Діївськими плавнями.

У липні, який обіцяє бути дуже спекотним, планується багато цікавого. Запускаємо по четвергах маршрут на каяках Діївськими плавнями. Дві нові екскурсії будуть розкривати тему Нового Кодака. Повторимо класичну екскурсію вул. Старокозацькою. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у липні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Павло Білецький (1880-1944) – селянин, перший голова Діївської «Просвіти». Народився у с. Діївка. За родинними переказами батько Павла Андрій переїхав до Діївки з Польщі і тут одружився на вихрещеній єврейці Єлизаветі Бродській. Про освіту Павла відомостей немає. Брав участь у подіях революції 1905 р. У квартирі матері збиралися революціонери. У 1911 р. стає членом Катеринославської «Просвіти». У 1913-1914 роках очолював Діївську «Просвіту». У той же час керував селянським духовим оркестром. У 1917 р. проходив службу у 228-му піхотному запасному полку. У 1920-1930-х роках мешкав у Харкові. Є згадки про його приналежність до укапістів (опозиційна більшовикам Українська комуністична партія). В середині 1930-х років завідував магазином музичних інструментів у Харкові. У 1936 р. заарештований і висланий на північ СРСР. У 1941 р. повертається до Діївки, де і помирає, похований у рідному селі. Світлину взято з uk.wikipedia.org

Будинок Ріхтера (вул. Старокозацька, 48)

Ділянка у сучасних межах сформована у другій половині 1900-х років, після того як Густав-Адольф Ріхтер придбав сусіднє домовласництво. Тут розташовано два основних корпуси: одноповерховий особняк з бельведером (по вул. А. Фабра) та двоповерховий прибутковий будинок (по вул. Старокозацькій). Особняк зведений на початку 1890-х років за проєктом міського архітектора Фердинанда Гагена. На початку 2000-х років відновлено бельведер. Автор і дата спорудження двоповерхового будинку невідомі. Початково був півтораповерховим, другий поверх добудовано у 1930-х роках. Саме у цій будівлі у 1920-х роках розміщувався губком/окружком комсомолу, що і дало радянську назву цієї вулиці – Комсомольська. Обидва корпуси збереглись до наших днів. Світлина домовласництва другої половини 1990-х років, взято з tfde.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Козача» https://chipyo.livejournal.com/89352.html

Будинок Денінзона (вул. Старокозацька, 29)

У 1897 р. ділянка придбана Ісааком Немировським у лікаря Ніколая Ерліха. На 1898 р. домовласництво нараховувало три кам’яниці. У 1899 р. зведено чотирьохповерховий корпус прибуткового будинку по червоній лінії вулиці. Фасад має багатий декор у стилі необароко. У 1901 р. будинки придбав новомосковський міщанин Август Маєр. У 1903 р. продається за борги, новими власниками стає родина купців Жирових. На 1904 р. тут працювало приватне єврейське чоловіче училище Векслер. З 1909 р. домовласництво орендував, а у 1911 р. купив підприємець Абрам Денінзон, який розмістив тут головну контору власного машинобудівного заводу. З 1901 по 1917 роки корпуси горіли п’ять разів, що постійно приносило збитки власникам. У радянський час будівлі прилаштовуються під комунальні квартири. Світлина кінця 1980-х років з архіву УЖРП, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Козача» https://chipyo.livejournal.com/89352.html