Підсумки екскурсійного квітня

Цей місяць через погіршення епідеміологічної ситуації у місті пройшов у форматі онлайн. Проведено дві екскурсії. Найбільше людей зацікавив маршрут «Синагоги Катеринослава», його відвідало 10 людей.

На травень заплановано чотири прогулянки:
10.05 Невідомий Катеринослав: вул. Базарна
14.05 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2 (нічна)
23.05 Невідомий Катеринослав: Нові плани
30.05 Катеринославські передмістя. Нижньодніпровськ

Екскурсія вулицею Святослава Хороброго (Базарна) є новою, але планувалась вже давно. Ця вулиця є однією з найзанедбаніших центральних вулиць міста, але в той самий час вона сповнена прекрасною архітектурою різних часів. Цього місяця нарешті має відбутись давно обіцяна прогулянка Лівим берегом, а саме історичним Нижньодніпровськом. Вельми цікавим для поціновувачів хащів і підворіть може бути маршрут Новими планами. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у травні😊

Будівля жіночої єврейської гімназії Іоффе (вул. Святослава Хороброго, 11)

Триповерховий корпус у стилі неоренесанс, імовірно, зведено на початку XX ст. Скоріш за все, будівля одразу задумувалась під навчальний заклад, щоправда під який незрозуміло. Жіноча єврейська гімназія Поліни Іоффе розміщувалась у будівлі у 1910-х роках, але коли вона сюди заїхала невідомо. У той час у цій гімназії викладали відомі українські громадські діячі Федір Єфремов та Іван Труба. На початок 1910-х років власником будівлі значиться будівельний підрядник М. Гвоздєв. У 1920-х роках у будівлі працював Вечірній робітничий будівельний технікум, реорганізований у 1930 р. в Інженерно-будівельний інститут (зараз ПДАБА). Після виїзду інституту, корпус став адміністративним, яким він лишається і досі. Світлина 1960-х років, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Базарна» https://chipyo.livejournal.com/86925.html

Житловий будинок комбайнового заводу (вул. Святослава Хороброго, 22)

Будівля зведена за проєктом Олександра Красносельського у 1936 р. на місці знесеної дореволюційної забудови, де у 1910-х роках знаходились постоялий двір і винокурня. Будинок виконаний у стилі постконструктивізм. Замовником виступив комбайновий завод ім. Ворошилова. Споруда трьохсекційна, має п’ять поверхів. Дві секції йдуть по лініях вулиць, а третя сполучає їх. Перші два поверхи кутової секції прикрашають чотири колони іонічного ордеру, а третій і четвертий поверхи усіх трьох секцій – по чотири пілястри коринфського ордеру. На рівні третього поверху кутової секції було чотири статуї робітників (не збереглись). Кожна квартира мала кухню, ванну кімнату, вбиральню. Входи у парадні розташовувались з вулиці і були прикрашені термальними вікнами. Світлина зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Базарна» https://chipyo.livejournal.com/86925.html

8 травня 1891 р. у Лондоні, рівно 130 років тому, пішла у засвіти Олена Петрівна Блаватська – засновниця Міжнародного Теософського товариства, мандрівниця, авторка великої кількості праць присвячених філософії, символізму, історії релігій, давнім і сучасним наукам. Народилася вона саме у нашому місті і перший рік життя прожила у садибі свого діда Андрія Фадєєва на вул. Петербурзькій (вул. Ярослава Мудрого, 11). У цьому будинку зараз знаходиться Музейний центр О.П. Блаватської та її родини. У 2015 р. у Дніпрі з’явилася вулиця Блаватської, вона повністю пішохідна і проходить через парк Лазаря Глоби.

Будинок Бичихина (вул. М. Магомаєва, 1)

Будівлю, фактично особняк, зведено не раніше 1909 р., бо саме у той час формується це домовласництво. Фасад вирішено у силікатній цеглі, присутнє характерне для неороманського стилю оздоблення. Володів будинком юрист, громадський діяч, гласний міської думи, просвітянин Сергій Бичихин. У 1910-х роках вони мешкали тут разом з дружиною Тетяною Сулимою-Бичихиною, яка займалась театральним напрямком у місцевій «Просвіті». Невідомо, коли і за яких обставин родина з’їхала звідси, але це сталося ще до 1917 р. У радянський час особняк і надалі використовувався під житло. На жаль, зараз будівля стоїть покинута. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/87211.html

Будинок Фарберова (вул. Я. Самарського, 4)

Нині існуючий корпус прибуткового будинку зведено на початку XX ст. Перед кам’яницею знаходилась територія з невеличким садом. Головний фасад має поєднання елементів стилю модерн і неокласицизму. У 1910-х роках будівля належала Фарберову, хоча на 1913 р. значиться у колективній власності Фарберова, Лейбова і Дублікера. У 1911-1914 роках тут мешкав бухгалтер Катеринославського товариства взаємного кредиту Е. Ельконін. На 1912 р. тут жив помічник бухгалтера Катеринославського відділення Азовського-Донського банку Григорій Лаут. Зараз у будівлі знаходиться початкова школа НВК №100. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/87211.html

Іван Манжура (1851-1893) – український поет, етнограф, перекладач, мандрівник-сковородинець. Народився у Харкові у родині дрібного чиновника. Після смерті матері, він разом з батьком мандрував селами Харківщини і Катеринославщини. У 1865 р. потрапляє на виховання до тітки, яка віддає його на навчання до Харківської гімназії. У 1870 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту, але у 1872 р. його виключили за «неблагонадійність». З того часу вів мандрівний образ життя. У 1877 р. пішов добровольцем на російсько-турецьку війну, отримав поранення і повернувся на Катеринославщину. З 1884 р. жив у Мануйлівці у маєтку Бикових. У Катеринославі друкувався у газеті «Степ», засновник якої Олександр Єгоров був одним з ліпших друзів Манжури. У 1889 р. вийшла його перша поетична збірка «Степові думи та співи». Другу збірку «Над Дніпром» не пропустила цензура. Помер у Катеринославі, похований на Севастопольському цвинтарі (нині парк). У парку є пам’ятник-кенотаф Івану Манжурі. Зображення взято з dnipro.libr.dp.ua

Будинок Гера (вул. Січових Стрільців, 39)

Скоріш за все, катеринославський купець Вульф Гер придбав будинок у 1911 р. Хто був власником до цього невідомо. Ця двоповерхова будівля зведена на межі 1890-1900-х років. Фасад зроблений з червоної цегли, яскравий приклад позастильової еклектики. Гер у 1906-1909 та 1910-1917 роках обіймав посаду старости Хоральної синагоги. На 1913 р. входив до складу піклувальної ради Єврейської лікарні. У 1910-х роках він один з власників фабрики «Сагінор», яка виготовляла гасові та спиртові лампи. На 1912 р. це підприємство знаходилось тут. У радянські часи доля будинку невідома. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: Нові плани» https://chipyo.livejournal.com/87461.html

Будинок Катеринославського відділення Північно-Західної артілі техніків (вул. О. Кониського, 16)

Ймовірно, будівлю зведено на початку XX ст. Головний фасад виконано у цегляному стилі, він має багато декоративних елементів з фасонної цегли. На 1912 р. будівлю займала контора місцевого відділення Північно-Західної артілі техніків, інженерів, землемірів, лісничих та агрономів. Ця організація мала центр у Мінську і об’єднувала різних спеціалістів, що мешкали і працювали у білоруських і українських губерніях. Вже на 1915 р. цей будинок став просто житловим, хоча жили тут непрості люди, наприклад, працівники Держбанку Сергій Смирнський та Георгій Куликов. У радянські часи перетворений у комунальні квартири. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: Нові плани» https://chipyo.livejournal.com/87461.html

Іван Чорнорот (1884-1938) – громадський і політичний діяч, просвітянин. Народився у Нижньодніпровську в родині робітника. Працював у вагоноремонтних майстернях у Нижньодніпровську. У 1910 р. став членом Мануйлівської «Просвіти». У 1913-1917 роках член УСДРП. У 1917 р. брав активну участь у створенні у Задніпров’ї загонів Вільного козацтва, які у подальших подіях захищали УНР. Мешкав у будинку на вул. Залізничній (Каруни), 37 (не зберігся). У грудні 1917 р. висувався кандидатом від УСДРП до Українських Установчих Зборів. Після поразки Перших визвольних змагань не емігрував. У 1928 р. заарештований за «контрреволюційну діяльність», отримав три роки таборів на Соловках. Вдруге заарештований у квітні 1938 р., розстріляний за рішенням трійки НКВД у липні того ж року. Реабілітований у 1957 р. Світлину взято з uk.wikipedia.org

Головні вагонні майстерні Катерининської залізниці

Відкриті у 1898 р. неподалік від залізничної станції «Нижньодніпровськ». На початку XX ст. існувало чотири цехи: ковальський, механічний, товарозбірний і пасажирський. При майстернях існувала центральна електрична станція, яка давала електроенергію для освітлення приміщень і роботи верстатів. З 1905 р. починається активне розширення підприємства. На 1917 р. нараховувалось бл. 3000 робітників і службовців. Частина робітників вступила у 1917-1918 роках до лав Вільного козацтва, а частина підтримувала більшовиків. Тут у різний час працювали діячі українського руху на Задніпров’ї – Федір Сторубель, Петро Корж, Іван Чорнорот. У 1926 р. майстерні перетворюють на Нижньодніпровський вагоноремонтний завод. Зараз носить назву Дніпровський вагоноремонтний завод. Світлина майстерень початку XX ст.

Приходьте на екскурсію «Катеринославські передмістя. Нижньодніпровськ» https://chipyo.livejournal.com/87666.html

Будівля Амур-Нижньодніпровської районної ради (вул. Каруни, 1)

Збудована у 1928 р. як приміщення для районної ради. Амур-Нижньодніпровський район з’явився у 1925 р. після приєднання до Катеринослава території Задніпров’я (Амур, Бараф, Мануйлівка, Нижньодніпровськ, Султанівка). Проєкт створено не пізніше 1926 р., автор – архітектор Дмитро Скоробогатов, який на той час працював в Окркомунгоспі. Будівля розташована на території колишньої Базарної площі Нижньодніпровська, де у 1935 р. зроблено кільце для розвороту трамваю. Споруда спроєктована у неокласичному стилі, але також має елементи авангардної архітектури (форма вікон, відсутність ордерності і ліпнини). Корпус сильно постраждав у 1941-1943 роках, відновлений з певними змінами наприкінці 1940-х років. З 1960-х років тут розташовується Інститут мінеральних ресурсів. Світлина початку 1930-х років, взято з tfde.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Катеринославські передмістя. Нижньодніпровськ» https://chipyo.livejournal.com/87666.html

Олена Шпота (1899-1943) – українська письменниця і поетеса. Народилася у Мануйлівці. Батько був георгіївським кавалером, що давало право його дітям на безкоштовне отримання гімназичної освіти. Закінчила жіночу гімназію Тіблен у Катеринославі. Належала до молоді, що долучалась до роботи Мануйлівської «Просвіти». У 1910-1920-х роках вчителювала. Літературний дебют відбувся у 1925 р. у катеринославській газеті «Зоря» віршем «Давно й тепер». У середині 1920-х років виходить заміж за письменника Миколу Мінька. У 1926 р. у них народився син Роман (зникне під час ДСВ). У 1937 р. виходить збірка оповідань «Проліски». Восени 1937 р. заарештовують чоловіка (розстріляний у грудні того ж року), а на початку 1938 р. заарештовано і Олену. Виправдана судом навесні 1939 р. У 1941-1943 роках працювала у «Дніпропетровській газеті». Загинула у лютому 1943 р. від уламку снаряду під час бомбардувань міста радянською авіацією. Світлина з Миколою Міньком, 1920-ті роки, взято з museum.dp.ua

Підсумки екскурсійного травня

Травень вийшов досить «гарячим», проведено п’ять пішохідних екскурсій. Найбільше людей зацікавив нічний маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2», його відвідало 79 екскурсантів.

У червні планується три прогулянки:
11.06 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-3 (нічна)
13.06 Невідомий Катеринослав: Успенська площа
28.06 Катеринослав український

Екскурсія Успенською площею давно планувалась і схоже, що настав час її провести. «Двори і підворіття-3» маршрут не новий, але проводився лише декілька разів. На День Конституції традиційно гуляємо по місцях пов’язаних з українськими діячами. Можливо, у червні будуть екскурсії на каяках, причому новий маршрут, але деталі згодом. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у червні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Будинок Белявського (вул. Я. Самарського, 12)

У 1858 р. катеринославський купець Прокопій Белявський купує ділянку Приказу громадської опіки. За декілька років на розі Успенської площі і вул. Приказної з’являється кам’яний прибутковий будинок. Будівля стала однією з найбіліших кам’яниць не тільки на площі, а і у всьому місті. У стильовому відношенні це приклад класицизму. В плані споруда Г-подібна з рівними за довжиною фасадами вздовж площі і вулиці. Використовувалась під квартири. Після смерті Белявського у 1870 р. будинок успадкувала його донька Ганна Волоцька, яка у 1890 р. звела поруч одноповерховий з цоколем будинок. Будівля трохи перебудовувалась, але в цілому зберегла автентичний вигляд. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: Успенська площа» https://chipyo.livejournal.com/88167.html

Будинок Головкова (Успенська площа, 11)

Домовласництво нараховує декілька історичних будівель. Найстаріший зі збережених корпусів стоїть на розі Успенської площі і Крутогірного узвозу, скоріш за все, це особняк власника. Точна дата зведення цього будинку невідома, орієнтовно це 1870-ті роки. Фасади оформлені у цеглі, мають багатий декор. Кут обрамлений подвійним аттиком і двома вікнами з необароковими фронтонами і пілястрами по обох сторонах. У пізніший час збудовано двоповерховий корпус прибуткового будинку вздовж Крутогірного узвозу. У 1900-1910-х роках власником значиться Ніколай Головков. Найвідомішим мешканцем будинку на початку XX ст. був Хаїм Шаргородський – диригент Хоральної синагоги (1894-1909), викладач співу у 1-й Талмуд-Торі (1894-1904). Зараз кутова будівля сильно перебудована, використовується під готель. Світлина 1985 р. з архіву Геннадія Гуляєва, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: Успенська площа» https://chipyo.livejournal.com/88167.html

Андрій Пацаль (1885-1963) – агроном, кооператор, просвітянин, бандурист. Народився у с. Гільці на Полтавщині. Навчався у багатьох освітніх закладах, в тому числі у Лубенській сільськогосподарській школі і Московському народному університеті. У 1908-1913 роках працював помічником губернського агронома Катеринославської земської управи. У 1913 р. став членом Катеринославської «Просвіти». Вищу освіту не завершив через призов до армії у 1915 р. Служив санітаром на Кавказькому фронті. Про життя Пацаля під час революції даних немає. З 1920 р. працює агрономом у кооперативі «Губспоживач». У 1921-1925 роках працював у Новомосковську. У 1928 р. заарештований, 6 років провів у таборах. Наприкінці 1930-х років завідував агробіологічною лабораторією в АНД-районі, викладав ботаніку в одній зі шкіл на Амурі. У 1941-1943 роках мешкав у місті. У 1947 р. заарештований повторно, засланий до Казахстану, звільнений достроково. Останні роки життя провів у Херсоні. Світлина 1909 р. з книги М. Чабана «Діячі Січеславської Просвіти».

24 червня планується екскурсія на катамарані🛥

Ви дізнаєтесь:
- про самарські мости;
- про Усть-Самарський ретраншемент;
- про острови Становий, Шевський і Олексіївський;
- про поселення Стара Самар, Стара Ігрень, Фішерсдорф.

Тривалість екскурсії – 2 години.
Вартість екскурсії – 600 грн/люд.

Стартуємо з Яхт-клубу «Січ» о 18.00.

❓Запитання пишіть сюди @chipyo

Реєстрація тут👇
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSds3oE2UCq0MUxgMDV5swK5DFLIbFxAJNFSIvUlIWUyopaCbw/viewform