Міхаель Майданський (1825-1912) – єврейський громадський діяч, сіоніст, купець. Народився у Заславлі (сучасний Ізяслав Хмельницької області). Про роки життя до переїзду у Катеринослав нічого невідомо. До нашого міста потрапив у 1875 р. У 1884-1885 роках обіймав посаду старости Хоральної синагоги. З 1887 і по 1905 роки з перервами обирався гласним до міської думи. У різні роки був членом правління Талмуд-Тори і Єврейської лікарні. Наприкінці 1880-х років вступив у ряди сіоністського руху «Ховевей Ціон». Сприяв відкриттю синагоги «Ойгель Моше», яка стала головним палестинофільським осередком у місті. У цьому молитовному будинку Майданський досить часто читав проповіді. У 1896-1899 роках очолював катеринославський осередок «Ховевей Ціон». У 1896-1901 роках обіймав посаду вченого Хоральної синагоги. Його син – Йона Майданський став відомим катеринославським будівельним підрядником. Помер у Катеринославі, могила не збереглась. Світлина початку XX ст., взято з tfde.dp.ua

Синагога «Млехет Нхошет»

Утворена у 1902 р. як корпоративна синагога ремісників-мідників і ковалів, що вийшли зі складу синагоги «Зікней Цедек». Початково знаходилась у будинку Нахімовської на вул. Базарній (Святослава Хороброго), але на даний момент не встановлено де саме розташовувався цей будинок. З 1909 р. розміщується у будинку Марії Назаренко на вул. Олександрівській (Січових Стрільців). Невідомо в якому з корпусів цього прибуткового будинку діяла синагога. Обряд не встановлено. Закрита у 1929 р. Світлина корпусу по червоній лінії (вул. Січових Стрільців, 26), зроблена Віктором Путієм у 1990 р., взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html

Синагога «Гар-Газагав»

Відкрита влітку 1899 р. у будинку Царицина по вул. Волоській (Гоголя). Точне місце розташування будинку Царицина невідоме. Скоріш за все, будинок знаходився в кінці вулиці, на краю Жандармської балки. Ця синагога стала другою у нагірній частині міста після синагоги у будинку Гольдберга. Громада об’єднувала дрібних торговців і ремісників, що проживали у цьому районі. У 1901 р. молитовний будинок переїхав до будинку Левензона по вул. Дачній (Гусенка). Ізраїль Левензон на той час обіймав посаду вченого цієї синагоги. Будинок націоналізований у 1920 р., остаточно синагога закрита у 1927 р. Будівля наприкінці 1920-х років переоблаштована під житло. На світлині сучасний вигляд будинку (вул. Гусенка, 46), взято з myshtetl.org

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html

Микола Баллін (1829-1904) – український громадський діяч, кооператор, видавець. Народився у С.-Петербурзі, хоча існують джерела, які говорять, що у Катеринославі. У 1849 р. закінчив С.-Петербурзьке Імператорське училище правознавства. Спочатку був на службі у сенаті, пізніше переїхав до Симбірська, де працював стряпчим. У 1857 р. потрапляє до Катеринослава. У 1858 р. Баллін, Єлагін і Стопановський засновують у місті Товариство самовдосконалення, яке трохи згодом стає Піквікським клубом. Діяльність товариства була пов’язана з моральним самовдосконаленням учасників, а також їхньою літературною практикою. У 1859 р. за участі Балліна відкривається громадська бібліотека. У 1860 р. поселяється у Харкові, де поширює ідеї кооперації, засновує Клуб чесних і благородних людей. Після виходу у відставку відкриває мережу книжкових магазинів. У 1866 р. один з засновників Харківського споживчого товариства. З 1869 р. при цьому товаристві працювало видавництво. Помер і похований у Харкові. Світлину взято з esu.com.ua

Катеринославське агентство Харківського земельного банку (ХЗБ)

ХЗБ відкритий у 1871 р. за ініціативи харківського підприємця Олексія Алчевського. Банк став першим акціонерним земельним банком у Російській імперії. У район дії банку одразу потрапили Харківська, Воронезька, Катеринославська, Курська і Полтавська губернії. У подальшому кількість територій, де він діяв постійно зростала. Вже у 1871 р. у Катеринославі працював агент ХЗБ, у задачі якого входило приймати документи і оглядати власність, яка закладалась. Дані про агентів ХЗБ є тільки на початок XX ст.: Анатолій Кулабухов (1901-1904), Іван Юрченко (1904-1918). У 1905-1910 роках у власності банку опинилось багато нерухомості, тому з’явилась посада управляючого цим майном, її обіймав Наум Гальперін. Агентство весь час розміщувалось у орендованих приміщеннях: у будинку Бабушкіна на Проспекті (1902), у будинку Залевського (1904-1918). Світлина будинку Залевського (вул. А. Фабра, 10) зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.

Будинок Тавровського (вул. Харківська, 11)

Скоріш за все, зведений у 1890-х роках. Що розташовувалось на ділянці раніше невідомо. Головний фасад витримано у неороманському стилі. Аттики були втрачені, але два з трьох відновлено у 2000-х роках. На 1901 р. будинок у власності купця Тавровського. На початку XX ст. тут розміщуються склади комісійно-агентурної контори «Брати Тавровські». Ця контора займалась торгівлею, а також представляла у Катеринославі різні страхові агентства. На 1912 р. у будинку працює Музична школа вільних художників Хонович-Бик. У 1910-х роках тут мешкає городовий лікар Ілля Мойсейович. Як будівля використовувалась у радянський час невідомо. Світлина зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Катеринослав – Харків» https://chipyo.livejournal.com/86574.html

Віктор Естрович (1881-1941) – інженер-архітектор. Народився у місті Расейняй (сучасна Литовська Республіка) у єврейській родині. Закінчив реальне училище у Ростові-на-Дону. У 1907 р. завершує навчання у С.-Петербурзькому інституті цивільних інженерів. Працює архітектором у Олександрівську (нині Запоріжжя). У 1910 р. зробив проєкт корпусу для Катеринославського відділення С.-Петербурзького комерційного банку. Будівлю зведено і відкрито у 1912 р., вона збережена до сьогодні (вул. Воскресенська, 13). У 1912 р. Естровича запрошують до Харкова. На початку кар’єри працював у стилі неоренесанс, а згодом перейшов до модерну і конструктивізму. У Харкові спроєктував знакові для міста будівлі: особняк Гольдберга, будинок Мошкевича, корпус Другої міської лікарні, будинок «Червоний банківець», будівлю рентгенакадемії. Входив до складу Харківського літературно-художнього гуртка. У 1923 р. виступив одним з співавторів Палацу Профілактики у Катеринославі (вул. Щербаня, 1). Розстріляний нацистами у Дробицькому Яру у 1941 р.

Будівля Художнього музею (вул. Шевченка, 21)

У 1914 р. за ініціативи Михайла Алексєєнка на вул. Поліцейський (Шевченка) зводиться будівля Катеринославського землемірного училища, яке мало переїхати сюди з орендованого приміщення. Головний фасад корпусу виконано у раціональному модерні, автор проєкту невідомий. У 1920-1930-х роках у будівлі знаходились землемірний технікум, декілька квартир, гуртожиток Інституту сільського господарства, управління обласного відділу фінансів. У 1936 р. гуртожиток було відселено, зроблено ремонт. У 1937 р. тут почав працювати Художній музей. У 1941 р. будинок постраждав від бомбардувань. Післявоєнне відновлення завершене у 1947 р. На початку 1960-х років замість землемірного технікуму сюди заїжджає художнє училище. У 1974 р. сталася серйозна пожежа. Ремонт завершено лише у 1978 р. Світлина з більш-менш первозданним виглядом будівлі, орієнтовно друга половина 1930-х років.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Катеринослав – Харків» https://chipyo.livejournal.com/86574.html

Будинок Лавриченка (вул. В. Жуковського, 7)

Збудований на початку XX ст. Що розташовувалось на ділянці раніше невідомо. З 1902 по 1913 роки власником значиться К. Лавриченко. Будівля спочатку була двоповерховою, у післявоєнний час добудовано ще два поверхи і вмонтовано шість балконів на головному фасаді. У цьому будинку у різний час мешкало багато відомих людей. У 1902 р. тут жив екстраординарний професор Катеринославського вищого гірничого училища Олександр Терпигорєв. Станом на 1908 р. одну з квартир орендував директор Катеринославського міського водогону у 1909-1918 роках, Василь Леві. У 1911 р. тут проживав гірничий інженер Георгій Євреїнов. На початку 1920-х років в одній з квартир мешкав лікар-невролог і громадський діяч Владислав Дзержинський. Світлина зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.

Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Катеринослав – Харків» https://chipyo.livejournal.com/86574.html

Мар’ян-Здислав Харманський (1859-1924) – інженер-архітектор. Народився у Катеринославі в родині архітектора польського походження Едуарда-Юліана Харманського. Спочатку навчався у Катеринославському реальному училищі, завершував початкову освіту у Кременчуцькому реальному училищі. У 1879-1885 роках вчився у Будівельному училищі (С.-Петербург). Наприкінці 1880-х років працював у Новочеркаську. У 1890 р. переїхав до Харкова. У 1896-1917 роках обіймав посаду губернського земського інженера та завідував технічним відділом Харківської міської управи. Найвідоміші роботи у Харкові: лікарня і одиночні камери при Харківській тюрмі, корпуси приватної лікарні Фабриканта, ремісниче училище, будівля товариства «Треугольник», іподром, комплекс селекційної станції. Працював у стилях неоренесанс, необароко і модерн. У 1897 р. за проєктом Харманського зводиться неоготичний Миколаївський костел у Кам’янському. У 1919 р. разом з родиною виїхав до Польщі. Скоріш за все, помер у Варшаві. Світлину взято з facebook.com/kh.ljudi

Будівля Комерційного училища Катеринославського товариства взаємодопомоги прикажчиків (вул. Святослава Хороброго, 35)

Навчальний заклад відкрито у 1904 р. Спочатку називався Торгівельною школою. Працював у орендованих приміщеннях у будинку Рагінських (пр. Д. Яворницького, 102). У 1909 р. Товариство взаємодопомоги прикажчиків зводить на вул. Базарній поруч зі слободою Старий Кут кам’яницю для школи. Будівля є прекрасним зразком цегляного стилю. У тому ж 1909 р. заклад в’їжджає у нові приміщення, отримує назву комерційного училища (другого). Училище діяло у підпорядкуванні Міністерства торгівлі і промисловості. На 1913 р. директором був Віктор Якунін. У 1920-х роках тут працювала школа ФЗО борошномелів, а пізніше – взірцева школа №38. У середині 1990-х років будівля згоріла. Відновлена на початку 2000-х років, з того часу використовується під комерцію. Світлина 1910-х років.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Базарна» https://chipyo.livejournal.com/86925.html

Будинок Глинистого (вул. Святослава Хороброго, 10)

Дата зведення будівлі невідома, але не пізніше 1890-х років. Будинок одноповерховий, садибного типу. Перший власник невідомий, на 1913 р. значиться у володінні В. Глинистого. У 1911 р. тут розташовувалось Катеринославське товариство єврейських вчителів засноване ще у 1888 р. за ініціативи казенного рабина Зельмана Шохора. На 1913 р. у будинку жив лікар Сергій Голубовський, який на той час працював у 2-му Комерційному училищі. У 2000-х роках фасад будівлі заштукатурений і зафарбований, змінено дах, прибудовано неоковирні сходи для магазину. Світлина зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Базарна» https://chipyo.livejournal.com/86925.html

Підсумки екскурсійного квітня

Цей місяць через погіршення епідеміологічної ситуації у місті пройшов у форматі онлайн. Проведено дві екскурсії. Найбільше людей зацікавив маршрут «Синагоги Катеринослава», його відвідало 10 людей.

На травень заплановано чотири прогулянки:
10.05 Невідомий Катеринослав: вул. Базарна
14.05 Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2 (нічна)
23.05 Невідомий Катеринослав: Нові плани
30.05 Катеринославські передмістя. Нижньодніпровськ

Екскурсія вулицею Святослава Хороброго (Базарна) є новою, але планувалась вже давно. Ця вулиця є однією з найзанедбаніших центральних вулиць міста, але в той самий час вона сповнена прекрасною архітектурою різних часів. Цього місяця нарешті має відбутись давно обіцяна прогулянка Лівим берегом, а саме історичним Нижньодніпровськом. Вельми цікавим для поціновувачів хащів і підворіть може бути маршрут Новими планами. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у травні😊

Будівля жіночої єврейської гімназії Іоффе (вул. Святослава Хороброго, 11)

Триповерховий корпус у стилі неоренесанс, імовірно, зведено на початку XX ст. Скоріш за все, будівля одразу задумувалась під навчальний заклад, щоправда під який незрозуміло. Жіноча єврейська гімназія Поліни Іоффе розміщувалась у будівлі у 1910-х роках, але коли вона сюди заїхала невідомо. У той час у цій гімназії викладали відомі українські громадські діячі Федір Єфремов та Іван Труба. На початок 1910-х років власником будівлі значиться будівельний підрядник М. Гвоздєв. У 1920-х роках у будівлі працював Вечірній робітничий будівельний технікум, реорганізований у 1930 р. в Інженерно-будівельний інститут (зараз ПДАБА). Після виїзду інституту, корпус став адміністративним, яким він лишається і досі. Світлина 1960-х років, взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Базарна» https://chipyo.livejournal.com/86925.html

Житловий будинок комбайнового заводу (вул. Святослава Хороброго, 22)

Будівля зведена за проєктом Олександра Красносельського у 1936 р. на місці знесеної дореволюційної забудови, де у 1910-х роках знаходились постоялий двір і винокурня. Будинок виконаний у стилі постконструктивізм. Замовником виступив комбайновий завод ім. Ворошилова. Споруда трьохсекційна, має п’ять поверхів. Дві секції йдуть по лініях вулиць, а третя сполучає їх. Перші два поверхи кутової секції прикрашають чотири колони іонічного ордеру, а третій і четвертий поверхи усіх трьох секцій – по чотири пілястри коринфського ордеру. На рівні третього поверху кутової секції було чотири статуї робітників (не збереглись). Кожна квартира мала кухню, ванну кімнату, вбиральню. Входи у парадні розташовувались з вулиці і були прикрашені термальними вікнами. Світлина зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Невідомий Катеринослав: вул. Базарна» https://chipyo.livejournal.com/86925.html

8 травня 1891 р. у Лондоні, рівно 130 років тому, пішла у засвіти Олена Петрівна Блаватська – засновниця Міжнародного Теософського товариства, мандрівниця, авторка великої кількості праць присвячених філософії, символізму, історії релігій, давнім і сучасним наукам. Народилася вона саме у нашому місті і перший рік життя прожила у садибі свого діда Андрія Фадєєва на вул. Петербурзькій (вул. Ярослава Мудрого, 11). У цьому будинку зараз знаходиться Музейний центр О.П. Блаватської та її родини. У 2015 р. у Дніпрі з’явилася вулиця Блаватської, вона повністю пішохідна і проходить через парк Лазаря Глоби.

Будинок Бичихина (вул. М. Магомаєва, 1)

Будівлю, фактично особняк, зведено не раніше 1909 р., бо саме у той час формується це домовласництво. Фасад вирішено у силікатній цеглі, присутнє характерне для неороманського стилю оздоблення. Володів будинком юрист, громадський діяч, гласний міської думи, просвітянин Сергій Бичихин. У 1910-х роках вони мешкали тут разом з дружиною Тетяною Сулимою-Бичихиною, яка займалась театральним напрямком у місцевій «Просвіті». Невідомо, коли і за яких обставин родина з’їхала звідси, але це сталося ще до 1917 р. У радянський час особняк і надалі використовувався під житло. На жаль, зараз будівля стоїть покинута. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/87211.html

Будинок Фарберова (вул. Я. Самарського, 4)

Нині існуючий корпус прибуткового будинку зведено на початку XX ст. Перед кам’яницею знаходилась територія з невеличким садом. Головний фасад має поєднання елементів стилю модерн і неокласицизму. У 1910-х роках будівля належала Фарберову, хоча на 1913 р. значиться у колективній власності Фарберова, Лейбова і Дублікера. У 1911-1914 роках тут мешкав бухгалтер Катеринославського товариства взаємного кредиту Е. Ельконін. На 1912 р. тут жив помічник бухгалтера Катеринославського відділення Азовського-Донського банку Григорій Лаут. Зараз у будівлі знаходиться початкова школа НВК №100. Світлина 1990 р. зроблена Віктором Путієм, взято у Олександра Волока.

Приходьте на нічну екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття-2» https://chipyo.livejournal.com/87211.html

Іван Манжура (1851-1893) – український поет, етнограф, перекладач, мандрівник-сковородинець. Народився у Харкові у родині дрібного чиновника. Після смерті матері, він разом з батьком мандрував селами Харківщини і Катеринославщини. У 1865 р. потрапляє на виховання до тітки, яка віддає його на навчання до Харківської гімназії. У 1870 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту, але у 1872 р. його виключили за «неблагонадійність». З того часу вів мандрівний образ життя. У 1877 р. пішов добровольцем на російсько-турецьку війну, отримав поранення і повернувся на Катеринославщину. З 1884 р. жив у Мануйлівці у маєтку Бикових. У Катеринославі друкувався у газеті «Степ», засновник якої Олександр Єгоров був одним з ліпших друзів Манжури. У 1889 р. вийшла його перша поетична збірка «Степові думи та співи». Другу збірку «Над Дніпром» не пропустила цензура. Помер у Катеринославі, похований на Севастопольському цвинтарі (нині парк). У парку є пам’ятник-кенотаф Івану Манжурі. Зображення взято з dnipro.libr.dp.ua