Пам’ятник молодому Тарасу Шевченку на вул. Воскресенській
На початку 1990-х років місцевий скульптор Володимир Небоженко виготовив модель пам’ятника Шевченку. На відміну від вже існуючого пам’ятника на Монастирському острові, у цій роботі Кобзаря зображено молодим, за основу взято автопортрет 1840 року. За задумкою автора, Шевченко мав бути з пензлем і палітрою у руках, але можновладцям не сподобався цей варіант, так пам’ятник отримав сувій у лівій руці – грамоту про звільнення з кріпацтва. Пам’ятник відлито у бронзі і встановлено на гранітному постаменті напроти театру ім. Т.Г. Шевченка до першої річниці Незалежності – 24 серпня 1992 р. Співавтором виступив архітектор Володимир Положій. За цю роботу Небоженко у 2000 р. отримав звання «Народний художник України». Цікаво, що початкову версію було втілено у Прилуках 2007 року. Світлина пам’ятника 2018 року, взято з 9-channel.com
На початку 1990-х років місцевий скульптор Володимир Небоженко виготовив модель пам’ятника Шевченку. На відміну від вже існуючого пам’ятника на Монастирському острові, у цій роботі Кобзаря зображено молодим, за основу взято автопортрет 1840 року. За задумкою автора, Шевченко мав бути з пензлем і палітрою у руках, але можновладцям не сподобався цей варіант, так пам’ятник отримав сувій у лівій руці – грамоту про звільнення з кріпацтва. Пам’ятник відлито у бронзі і встановлено на гранітному постаменті напроти театру ім. Т.Г. Шевченка до першої річниці Незалежності – 24 серпня 1992 р. Співавтором виступив архітектор Володимир Положій. За цю роботу Небоженко у 2000 р. отримав звання «Народний художник України». Цікаво, що початкову версію було втілено у Прилуках 2007 року. Світлина пам’ятника 2018 року, взято з 9-channel.com
Будинок Левенберга (вул. А. Фабра, 5)
Ділянка сформована у 1887-1889 роках при розділенні дворянської садиби Кудашевих. У 1889 р. по червоній лінії зведено двоповерхову кам’яницю. Головний фасад має елементи у неороманському стилі, його прикрашають два аттика з маскаронами левів. Приблизно у той самий час поруч будується півтораповерховий кам’яний особняк, який був розібраний у другій половині 1940-х років. У 1901-1915 роках будинок знаходився у власності Ніколая Левенберга, агентурно-комісійна контора якого працювала тут до 1915 р. У 1904-1908 роках агентство Варшавського страхового товариства орендувало частину приміщень для себе. У 1923-1924 роках тут працював губернський відділ народної освіти. З 1945 р. і до початку 1960-х років більшість площ займали редакції місцевих газет. Світлина Віктора Путія (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Приходьте на екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/85890.html
Ділянка сформована у 1887-1889 роках при розділенні дворянської садиби Кудашевих. У 1889 р. по червоній лінії зведено двоповерхову кам’яницю. Головний фасад має елементи у неороманському стилі, його прикрашають два аттика з маскаронами левів. Приблизно у той самий час поруч будується півтораповерховий кам’яний особняк, який був розібраний у другій половині 1940-х років. У 1901-1915 роках будинок знаходився у власності Ніколая Левенберга, агентурно-комісійна контора якого працювала тут до 1915 р. У 1904-1908 роках агентство Варшавського страхового товариства орендувало частину приміщень для себе. У 1923-1924 роках тут працював губернський відділ народної освіти. З 1945 р. і до початку 1960-х років більшість площ займали редакції місцевих газет. Світлина Віктора Путія (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Приходьте на екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/85890.html
Зінаїда Малютіна (уроджена Бахмутова, 1881-1976) – українська оперна співачка, педагог. Народилася у Катеринославі. Закінчила жіночу гімназію у С.-Петербурзі, потім навчалася у Московській консерваторії по класу вокалу і фортепіано. У 1906 р. почала кар’єру оперної співачки у Москві. Заміжжя і народження дочки змусило повернутися до Катеринослава. З 1908 р. викладає вокал у Катеринославському музичному училищі. У 1909-1911 роках проживала у будинку Заморуєва на вул. Козачій. Паралельно з педагогічною діяльністю дає концерти разом з оркестром музичного училища. У 1910-х роках стає найбільшою зіркою місцевої сцени. У 1919 р. обирається деканом вокального факультету новоствореної Катеринославської консерваторії. Учнями Малютіної були Іван Паторжинський та Марія Сокіл-Рудницька. У 1923 р. переїжджає до Харкова, де працює у Музично-драматичному інституті, очолює Вищі музично-драматичні курси. У 1941 р. опинилася в евакуації у Магнітогорську, де і прожила останні 35 років свого життя. Світлина 1910-х років.
Театр Луцького (вул. Магдебурзького права, 1)
Після закриття на початку 1840-х років дерев’яного театру на Ярмарковій площі, місто залишилось без приміщення, де б могли виступати театральні трупи. У 1844 р. купець Абрам Луцький будує власний кам’яний будинок на вул. Гостинній. У процесі будівництва будівля перелаштовується під театр. Перший в історії міста кам’яний театр урочисто відкрито 7 листопада 1847 року виступом трупи Пілоні, показували «Ревізора» Миколи Гоголя. Театр працював до 1885 року. Будівля, де він знаходився, переоблаштована у 1886 р. під квартири. На початку 1910-х років за нового власника – Герша Золотаревського, забудова на ділянці повністю знесена і тут зведено прибутковий будинок за проєктом С.В. Віленського (ймовірно), який стоїть тут і сьогодні. На жаль, зображень театру Луцького не збереглось. На світлині сучасний вигляд місця, де колись був цей театр, взято з google.com
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Після закриття на початку 1840-х років дерев’яного театру на Ярмарковій площі, місто залишилось без приміщення, де б могли виступати театральні трупи. У 1844 р. купець Абрам Луцький будує власний кам’яний будинок на вул. Гостинній. У процесі будівництва будівля перелаштовується під театр. Перший в історії міста кам’яний театр урочисто відкрито 7 листопада 1847 року виступом трупи Пілоні, показували «Ревізора» Миколи Гоголя. Театр працював до 1885 року. Будівля, де він знаходився, переоблаштована у 1886 р. під квартири. На початку 1910-х років за нового власника – Герша Золотаревського, забудова на ділянці повністю знесена і тут зведено прибутковий будинок за проєктом С.В. Віленського (ймовірно), який стоїть тут і сьогодні. На жаль, зображень театру Луцького не збереглось. На світлині сучасний вигляд місця, де колись був цей театр, взято з google.com
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Літній театр у Міському саду
Перший театр у Міському саду (сучасний парк Лазаря Глоби) з’явився у 1886 р. На жаль, невідомо як він виглядав, хоча відомо, що він був дерев’яним і пропрацював не більше 12-13 років. У 1898 р. архітектори Ігнат Горленський та Станіслав-Антон Харманський створили проєкт нового літнього театру. Проєкт виконано у неоруському стилі, дерев'яна споруда нагадувала казкові декорації. Хоча у багатьох публікаціях є інформація про зведення нового театру у 1904 р., але ця дата є сумнівною. Скоріш за все, його збудовано не пізніше 1898-1899 років. Театр знаходився за сучасним Будинком профспілок. У цьому приміщенні виступали М. Кропивницький, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька. Будівля простояла тут до червня 1921 року, коли її знищила пожежа. Світлина 1900 року, взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Перший театр у Міському саду (сучасний парк Лазаря Глоби) з’явився у 1886 р. На жаль, невідомо як він виглядав, хоча відомо, що він був дерев’яним і пропрацював не більше 12-13 років. У 1898 р. архітектори Ігнат Горленський та Станіслав-Антон Харманський створили проєкт нового літнього театру. Проєкт виконано у неоруському стилі, дерев'яна споруда нагадувала казкові декорації. Хоча у багатьох публікаціях є інформація про зведення нового театру у 1904 р., але ця дата є сумнівною. Скоріш за все, його збудовано не пізніше 1898-1899 років. Театр знаходився за сучасним Будинком профспілок. У цьому приміщенні виступали М. Кропивницький, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька. Будівля простояла тут до червня 1921 року, коли її знищила пожежа. Світлина 1900 року, взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Марія Сокіл-Рудницька (1902-1999) – українська оперна співачка (сопрано). Народилася у с. Жеребець (нині Запорізька область) у родині педагогів. У 1912 р. після закінчення сільської школи вступає до жіночого комерційного училища С. Степанової у Катеринославі. Потрапляє на прослуховування до Зінаїди Малютиної, вчиться у музичному училищі. У 1920 р. співає у хорі Оперного театру. У середині 1920-х років працює у трупі театру М. Заньковецької. У 1927 р. дебютує на сцені Харківської опери, до 1930 р. стає її солісткою. Восени 1929 р. виходить заміж за композитора Антіна Рудницького. З 1930 р. виступає у Київській опері, але у 1932 р. родина переїжджає до Галичини. У 1930-х роках дає виступи у Берліні, Відні, Празі, Львові, Варшаві. З 1938 р. і до кінця життя проживає у США. У 1946 р. завершує сценічну кар’єру, з 1958 р. викладає у Філадельфійській музичній академії. Найкращі ролі: Маргарита («Фауст»), Тетяна («Євгеній Онєгін»), Дездемона («Отелло»), Марильця («Тарас Бульба»). Світлину взято з uk.wikipedia.org
Новий зимовий театр (пр. Д. Яворницького, 97)
У 1900 р. на території Технічного саду відкрито гімнастичний зал Товариства піклування про дітей. Будівля була двоповерховою з чотирма фасадами. Приміщення використовувалось також для проведення концертів і спектаклів. У 1906-1907 роках споруда перебудовується під зимовий театр за проєктом Федора Булацеля. Фасади оздоблюються у стилі модерн. З 1910-х і до початку 1930-х років – основне театральне приміщення міста. На початку 1920-х років отримує ім’я наркома освіти Луначарського. У 1924-1927 роках тут виступає трупа М. Заньковецької, а у 1927-1931 роках – трупа театру ім. Т. Шевченка. У 1930-х роках стає Оперним театром. У 1940-1941 роках перебудовується за проєктом Олександра Красносельського. Після ДСВ відновлено лише у 1956 р., цей варіант будівлі зберігся до сьогодні. Світлина театру 1910-х років.
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
У 1900 р. на території Технічного саду відкрито гімнастичний зал Товариства піклування про дітей. Будівля була двоповерховою з чотирма фасадами. Приміщення використовувалось також для проведення концертів і спектаклів. У 1906-1907 роках споруда перебудовується під зимовий театр за проєктом Федора Булацеля. Фасади оздоблюються у стилі модерн. З 1910-х і до початку 1930-х років – основне театральне приміщення міста. На початку 1920-х років отримує ім’я наркома освіти Луначарського. У 1924-1927 роках тут виступає трупа М. Заньковецької, а у 1927-1931 роках – трупа театру ім. Т. Шевченка. У 1930-х роках стає Оперним театром. У 1940-1941 роках перебудовується за проєктом Олександра Красносельського. Після ДСВ відновлено лише у 1956 р., цей варіант будівлі зберігся до сьогодні. Світлина театру 1910-х років.
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Театр «Солей»
Відкрився у 1914 р. у новозбудованому дворовому корпусі будинку Якова-Наума Заславського. Театральне приміщення мало два вестибюлі з виходом на Проспект і на вул. Садову, зал оформлений у стилі модерн. До кінця 1916 р. використовувався як кінотеатр. На 1924 р. має назву «Спартак» і працює лише як театр, хоча і без власної трупи. В середині - наприкінці 1920-х років тут неодноразово виступав з гастролями Харківський єврейський театр. У 1928 р. працював Театр юного глядача. У 1934 р. на базі «Спартака» відкривається «Мюзик-Хол», роботу якого відкриває виступ московського циганського театру «Ромен». У 1935 р. створено власну трупу «Мюзик-Холу». З 1936 р. це вже театр філармонії та естради. Наприкінці літа 1941 р. корпус згорів під час боїв за місто. Ділянка розчищена від завалів у 1947 р., на місці театру нічого не будували. Світлина 1944 р., у центрі видно руїни театрального корпусу, взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Відкрився у 1914 р. у новозбудованому дворовому корпусі будинку Якова-Наума Заславського. Театральне приміщення мало два вестибюлі з виходом на Проспект і на вул. Садову, зал оформлений у стилі модерн. До кінця 1916 р. використовувався як кінотеатр. На 1924 р. має назву «Спартак» і працює лише як театр, хоча і без власної трупи. В середині - наприкінці 1920-х років тут неодноразово виступав з гастролями Харківський єврейський театр. У 1928 р. працював Театр юного глядача. У 1934 р. на базі «Спартака» відкривається «Мюзик-Хол», роботу якого відкриває виступ московського циганського театру «Ромен». У 1935 р. створено власну трупу «Мюзик-Холу». З 1936 р. це вже театр філармонії та естради. Наприкінці літа 1941 р. корпус згорів під час боїв за місто. Ділянка розчищена від завалів у 1947 р., на місці театру нічого не будували. Світлина 1944 р., у центрі видно руїни театрального корпусу, взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Іван Паторжинський (1896-1960) – український оперний співак (бас). Народився у с. Петро-Свистунове (нині Запорізька область). Закінчив Бахмутське духовне училище, а потім Катеринославську духовну семінарію (1917). Незважаючи на освіту сан не прийняв, оскільки хотів виступати у театрі. У 1917 р. одружується з Марфою Снагою. У 1918-1922 роках навчається у Катеринославській консерваторії на вокальному відділенні, вчиться у Зінаїди Малютиної. У середині 1920-х років організовує у місті хорову капелу, виступає у вокальному квартеті, викладає спів у школах. У 1925-1935 роках соліст Харківського оперного театру. З 1935 по 1951 рік виступав у Київському оперному театрі. У 1936 р. отримав від Сталіна фото з особистим підписом, а у 1942 р. сталінську премію, але це не завадило Паторжинському вступитися за композитора Костянтина Данькевича і домогтися звільнення його з-під арешту. У 1944-1960 роках професор Київської консерваторії. Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі. Світлину взято з vechirniy.kyiv.ua
Синагога «Бейт Авраам»
Синагога створена у 1907 р. в пам’ять про купця Абрама Кравцова, що помер у 1899 р. Ініціаторкою відкриття молитовного будинку виступила вдова Кравцова – Сара Кравцова. Синагога знаходилась у будинку Кравцової на Проспекті, в одному з дворових корпусів. У 1912-1913 роках на території її домовласництва зведено будівлю готелю «Асторія». Синагога мала стандартне правління, у якому були задіяні друзі покійного Кравцова, тут дотримувались обряду хаскали. Закрита під час революційних подій, це сталось не пізніше 1919 року. Листівка початку 1910-х років з видом на будинок Кравцової.
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html
Синагога створена у 1907 р. в пам’ять про купця Абрама Кравцова, що помер у 1899 р. Ініціаторкою відкриття молитовного будинку виступила вдова Кравцова – Сара Кравцова. Синагога знаходилась у будинку Кравцової на Проспекті, в одному з дворових корпусів. У 1912-1913 роках на території її домовласництва зведено будівлю готелю «Асторія». Синагога мала стандартне правління, у якому були задіяні друзі покійного Кравцова, тут дотримувались обряду хаскали. Закрита під час революційних подій, це сталось не пізніше 1919 року. Листівка початку 1910-х років з видом на будинок Кравцової.
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html
Підсумки екскурсійного березня
Цього місяця проведено дві пішохідні екскурсії. Найбільше людей зацікавив маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття», його відвідало 38 екскурсантів. Ця екскурсія проводиться вже 6 років поспіль і майже постійно збирає багато відвідувачів.
На квітень заплановано дві екскурсії:
11.04 Синагоги Катеринослава (онлайн)
25.04 Катеринослав – Харків
Через погіршення епідеміологічної ситуації як мінімум одна екскурсія у квітні буде у форматі онлайн – це «Синагоги Катеринослава». Ця екскурсія приводилась лише один раз, восени 2019 року. Маршрут «Катеринослав – Харків» не є новим, він присвячений культурним зв’язкам Дніпра і Харкова у XIX – на початку XX ст. Якщо дозволить карантинна ситуація, то ця екскурсія відбудеться у форматі офлайн. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у квітні😊
Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo
Цього місяця проведено дві пішохідні екскурсії. Найбільше людей зацікавив маршрут «Катеринославське блукання. Двори і підворіття», його відвідало 38 екскурсантів. Ця екскурсія проводиться вже 6 років поспіль і майже постійно збирає багато відвідувачів.
На квітень заплановано дві екскурсії:
11.04 Синагоги Катеринослава (онлайн)
25.04 Катеринослав – Харків
Через погіршення епідеміологічної ситуації як мінімум одна екскурсія у квітні буде у форматі онлайн – це «Синагоги Катеринослава». Ця екскурсія приводилась лише один раз, восени 2019 року. Маршрут «Катеринослав – Харків» не є новим, він присвячений культурним зв’язкам Дніпра і Харкова у XIX – на початку XX ст. Якщо дозволить карантинна ситуація, то ця екскурсія відбудеться у форматі офлайн. У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Бережіть себе і своїх близьких, доброго здоровля і до нових зустрічей у квітні😊
Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo
Синагога Хевра Кадіша
Хевра Кадіша – єврейське поховальне товариство, діяло у місті з 1850-х років при Старому єврейському цвинтарі. Перша письмова згадка про молитовний будинок Хевра Кадіша датується 1897 роком. Синагога розташовувалась в одному з корпусів на території домовласництва Вільнянського, яке з 1900-х років отримало подвійну адресацію: вул. Греківська (Південна), 2 і вул. Заводська (Виконкомівська), 5. На сьогоднішній день з усіх будівель зберігся лише один корпус 1900-х років (вул. Південна, 2). У 1900 р. домовласництво переходить у власність родини Брук. Обряд синагоги не встановлено. На початку 1900-х років молитовний будинок закривається через фінансові проблеми. Світлина збереженого будинку, зроблена Віктором Путієм у 1990 р., взято у Олександра Волока.
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html
Хевра Кадіша – єврейське поховальне товариство, діяло у місті з 1850-х років при Старому єврейському цвинтарі. Перша письмова згадка про молитовний будинок Хевра Кадіша датується 1897 роком. Синагога розташовувалась в одному з корпусів на території домовласництва Вільнянського, яке з 1900-х років отримало подвійну адресацію: вул. Греківська (Південна), 2 і вул. Заводська (Виконкомівська), 5. На сьогоднішній день з усіх будівель зберігся лише один корпус 1900-х років (вул. Південна, 2). У 1900 р. домовласництво переходить у власність родини Брук. Обряд синагоги не встановлено. На початку 1900-х років молитовний будинок закривається через фінансові проблеми. Світлина збереженого будинку, зроблена Віктором Путієм у 1990 р., взято у Олександра Волока.
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html
Міхаель Майданський (1825-1912) – єврейський громадський діяч, сіоніст, купець. Народився у Заславлі (сучасний Ізяслав Хмельницької області). Про роки життя до переїзду у Катеринослав нічого невідомо. До нашого міста потрапив у 1875 р. У 1884-1885 роках обіймав посаду старости Хоральної синагоги. З 1887 і по 1905 роки з перервами обирався гласним до міської думи. У різні роки був членом правління Талмуд-Тори і Єврейської лікарні. Наприкінці 1880-х років вступив у ряди сіоністського руху «Ховевей Ціон». Сприяв відкриттю синагоги «Ойгель Моше», яка стала головним палестинофільським осередком у місті. У цьому молитовному будинку Майданський досить часто читав проповіді. У 1896-1899 роках очолював катеринославський осередок «Ховевей Ціон». У 1896-1901 роках обіймав посаду вченого Хоральної синагоги. Його син – Йона Майданський став відомим катеринославським будівельним підрядником. Помер у Катеринославі, могила не збереглась. Світлина початку XX ст., взято з tfde.dp.ua
Синагога «Млехет Нхошет»
Утворена у 1902 р. як корпоративна синагога ремісників-мідників і ковалів, що вийшли зі складу синагоги «Зікней Цедек». Початково знаходилась у будинку Нахімовської на вул. Базарній (Святослава Хороброго), але на даний момент не встановлено де саме розташовувався цей будинок. З 1909 р. розміщується у будинку Марії Назаренко на вул. Олександрівській (Січових Стрільців). Невідомо в якому з корпусів цього прибуткового будинку діяла синагога. Обряд не встановлено. Закрита у 1929 р. Світлина корпусу по червоній лінії (вул. Січових Стрільців, 26), зроблена Віктором Путієм у 1990 р., взято у Олександра Волока.
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html
Утворена у 1902 р. як корпоративна синагога ремісників-мідників і ковалів, що вийшли зі складу синагоги «Зікней Цедек». Початково знаходилась у будинку Нахімовської на вул. Базарній (Святослава Хороброго), але на даний момент не встановлено де саме розташовувався цей будинок. З 1909 р. розміщується у будинку Марії Назаренко на вул. Олександрівській (Січових Стрільців). Невідомо в якому з корпусів цього прибуткового будинку діяла синагога. Обряд не встановлено. Закрита у 1929 р. Світлина корпусу по червоній лінії (вул. Січових Стрільців, 26), зроблена Віктором Путієм у 1990 р., взято у Олександра Волока.
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html
Синагога «Гар-Газагав»
Відкрита влітку 1899 р. у будинку Царицина по вул. Волоській (Гоголя). Точне місце розташування будинку Царицина невідоме. Скоріш за все, будинок знаходився в кінці вулиці, на краю Жандармської балки. Ця синагога стала другою у нагірній частині міста після синагоги у будинку Гольдберга. Громада об’єднувала дрібних торговців і ремісників, що проживали у цьому районі. У 1901 р. молитовний будинок переїхав до будинку Левензона по вул. Дачній (Гусенка). Ізраїль Левензон на той час обіймав посаду вченого цієї синагоги. Будинок націоналізований у 1920 р., остаточно синагога закрита у 1927 р. Будівля наприкінці 1920-х років переоблаштована під житло. На світлині сучасний вигляд будинку (вул. Гусенка, 46), взято з myshtetl.org
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html
Відкрита влітку 1899 р. у будинку Царицина по вул. Волоській (Гоголя). Точне місце розташування будинку Царицина невідоме. Скоріш за все, будинок знаходився в кінці вулиці, на краю Жандармської балки. Ця синагога стала другою у нагірній частині міста після синагоги у будинку Гольдберга. Громада об’єднувала дрібних торговців і ремісників, що проживали у цьому районі. У 1901 р. молитовний будинок переїхав до будинку Левензона по вул. Дачній (Гусенка). Ізраїль Левензон на той час обіймав посаду вченого цієї синагоги. Будинок націоналізований у 1920 р., остаточно синагога закрита у 1927 р. Будівля наприкінці 1920-х років переоблаштована під житло. На світлині сучасний вигляд будинку (вул. Гусенка, 46), взято з myshtetl.org
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Синагоги Катеринослава» https://chipyo.livejournal.com/86330.html
Микола Баллін (1829-1904) – український громадський діяч, кооператор, видавець. Народився у С.-Петербурзі, хоча існують джерела, які говорять, що у Катеринославі. У 1849 р. закінчив С.-Петербурзьке Імператорське училище правознавства. Спочатку був на службі у сенаті, пізніше переїхав до Симбірська, де працював стряпчим. У 1857 р. потрапляє до Катеринослава. У 1858 р. Баллін, Єлагін і Стопановський засновують у місті Товариство самовдосконалення, яке трохи згодом стає Піквікським клубом. Діяльність товариства була пов’язана з моральним самовдосконаленням учасників, а також їхньою літературною практикою. У 1859 р. за участі Балліна відкривається громадська бібліотека. У 1860 р. поселяється у Харкові, де поширює ідеї кооперації, засновує Клуб чесних і благородних людей. Після виходу у відставку відкриває мережу книжкових магазинів. У 1866 р. один з засновників Харківського споживчого товариства. З 1869 р. при цьому товаристві працювало видавництво. Помер і похований у Харкові. Світлину взято з esu.com.ua
Катеринославське агентство Харківського земельного банку (ХЗБ)
ХЗБ відкритий у 1871 р. за ініціативи харківського підприємця Олексія Алчевського. Банк став першим акціонерним земельним банком у Російській імперії. У район дії банку одразу потрапили Харківська, Воронезька, Катеринославська, Курська і Полтавська губернії. У подальшому кількість територій, де він діяв постійно зростала. Вже у 1871 р. у Катеринославі працював агент ХЗБ, у задачі якого входило приймати документи і оглядати власність, яка закладалась. Дані про агентів ХЗБ є тільки на початок XX ст.: Анатолій Кулабухов (1901-1904), Іван Юрченко (1904-1918). У 1905-1910 роках у власності банку опинилось багато нерухомості, тому з’явилась посада управляючого цим майном, її обіймав Наум Гальперін. Агентство весь час розміщувалось у орендованих приміщеннях: у будинку Бабушкіна на Проспекті (1902), у будинку Залевського (1904-1918). Світлина будинку Залевського (вул. А. Фабра, 10) зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.
ХЗБ відкритий у 1871 р. за ініціативи харківського підприємця Олексія Алчевського. Банк став першим акціонерним земельним банком у Російській імперії. У район дії банку одразу потрапили Харківська, Воронезька, Катеринославська, Курська і Полтавська губернії. У подальшому кількість територій, де він діяв постійно зростала. Вже у 1871 р. у Катеринославі працював агент ХЗБ, у задачі якого входило приймати документи і оглядати власність, яка закладалась. Дані про агентів ХЗБ є тільки на початок XX ст.: Анатолій Кулабухов (1901-1904), Іван Юрченко (1904-1918). У 1905-1910 роках у власності банку опинилось багато нерухомості, тому з’явилась посада управляючого цим майном, її обіймав Наум Гальперін. Агентство весь час розміщувалось у орендованих приміщеннях: у будинку Бабушкіна на Проспекті (1902), у будинку Залевського (1904-1918). Світлина будинку Залевського (вул. А. Фабра, 10) зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Будинок Тавровського (вул. Харківська, 11)
Скоріш за все, зведений у 1890-х роках. Що розташовувалось на ділянці раніше невідомо. Головний фасад витримано у неороманському стилі. Аттики були втрачені, але два з трьох відновлено у 2000-х роках. На 1901 р. будинок у власності купця Тавровського. На початку XX ст. тут розміщуються склади комісійно-агентурної контори «Брати Тавровські». Ця контора займалась торгівлею, а також представляла у Катеринославі різні страхові агентства. На 1912 р. у будинку працює Музична школа вільних художників Хонович-Бик. У 1910-х роках тут мешкає городовий лікар Ілля Мойсейович. Як будівля використовувалась у радянський час невідомо. Світлина зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Катеринослав – Харків» https://chipyo.livejournal.com/86574.html
Скоріш за все, зведений у 1890-х роках. Що розташовувалось на ділянці раніше невідомо. Головний фасад витримано у неороманському стилі. Аттики були втрачені, але два з трьох відновлено у 2000-х роках. На 1901 р. будинок у власності купця Тавровського. На початку XX ст. тут розміщуються склади комісійно-агентурної контори «Брати Тавровські». Ця контора займалась торгівлею, а також представляла у Катеринославі різні страхові агентства. На 1912 р. у будинку працює Музична школа вільних художників Хонович-Бик. У 1910-х роках тут мешкає городовий лікар Ілля Мойсейович. Як будівля використовувалась у радянський час невідомо. Світлина зроблена Віктором Путієм (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Реєструйтеся на онлайн-екскурсію «Катеринослав – Харків» https://chipyo.livejournal.com/86574.html
Віктор Естрович (1881-1941) – інженер-архітектор. Народився у місті Расейняй (сучасна Литовська Республіка) у єврейській родині. Закінчив реальне училище у Ростові-на-Дону. У 1907 р. завершує навчання у С.-Петербурзькому інституті цивільних інженерів. Працює архітектором у Олександрівську (нині Запоріжжя). У 1910 р. зробив проєкт корпусу для Катеринославського відділення С.-Петербурзького комерційного банку. Будівлю зведено і відкрито у 1912 р., вона збережена до сьогодні (вул. Воскресенська, 13). У 1912 р. Естровича запрошують до Харкова. На початку кар’єри працював у стилі неоренесанс, а згодом перейшов до модерну і конструктивізму. У Харкові спроєктував знакові для міста будівлі: особняк Гольдберга, будинок Мошкевича, корпус Другої міської лікарні, будинок «Червоний банківець», будівлю рентгенакадемії. Входив до складу Харківського літературно-художнього гуртка. У 1923 р. виступив одним з співавторів Палацу Профілактики у Катеринославі (вул. Щербаня, 1). Розстріляний нацистами у Дробицькому Яру у 1941 р.