Житловий будинок залізниці (пр. О. Поля, 8А)
Будинок знаходиться на території колишнього домовласництва Афанасенка (за старою адресацією вул. Польова, 10). У середині 1930-х років старі корпуси знесено і на їхньому місці починається будівництво 100-квартирного житлового будинку для залізниці. Проєкт створено у 1936 р. двома місцевими архітекторами – Анною Щьокіною та Олександром Левшовим. Будівля являє приклад архітектурного напрямку постконструктивізм. У 1937 р. завершено першу чергу будівництва на 62 квартири. Друга черга на 38 квартир так і не була здійснена. Наразі цей об’єкт значиться пам’яткою архітектури місцевого значення. Світлина 1990 р., взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
Будинок знаходиться на території колишнього домовласництва Афанасенка (за старою адресацією вул. Польова, 10). У середині 1930-х років старі корпуси знесено і на їхньому місці починається будівництво 100-квартирного житлового будинку для залізниці. Проєкт створено у 1936 р. двома місцевими архітекторами – Анною Щьокіною та Олександром Левшовим. Будівля являє приклад архітектурного напрямку постконструктивізм. У 1937 р. завершено першу чергу будівництва на 62 квартири. Друга черга на 38 квартир так і не була здійснена. Наразі цей об’єкт значиться пам’яткою архітектури місцевого значення. Світлина 1990 р., взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
Борис Кащенко (1902-1953) – інженер-архітектор. Народився у Катеринославі, відомостей про ранні роки немає. У 1919-1920 роках воював у складі Червоної Армії. У 1923 р. починає працювати у тресті «Жилстрой». У 1925 р. вступає до будівельного технікуму. З 1926 р. працює у відділі капітального будівництва заводу ім. Петровського. У 1926-1929 роках у співавторстві з архітектором Клебановим створює ряд проєктів для поселення ім. Фрунзе. З 1930 р. асистент кафедри архітектури інженерно-будівельного інституту, у 1931-1941 роках очолює цю кафедру. В середині 1930-х років працював у майстерні №2 УПРа. У 1932-1934 роках разом зі Швецько-Вінецьким створював проєкти «Будинку спеціалістів», «Будинку Червоної Армії», «Будинку радгоспів». У 1936 р. з’являється проєкт 122-х квартирного житлового будинку (вул. Новоорловська, 2). У 1941-1945 роках у лавах Червоної Армії. Після завершення війни брав участь у відновленні підприємств Донбасу. Помер у Москві. Світлина з випускного альбому 1935 р., взято у Олександра Волока.
АТС №1 (вул. Січових Стрільців, 10)
Телефонізація міста, що розпочалась наприкінці XIX ст., у 1930-х роках вийшла на новий рівень. Замість комутаторів, які з’єднувались вручну, з’являються автоматичні телефонні станції (АТС). У 1935 р. відкриваються АТС №1 (4000 номерів) і АТС №2 (2000 номерів). Номери телефонів, які починалися з першої цифри «3» належали до АТС №1. Будівлю АТС №1 зведено у 1934 р. за проєктом архітектора Петра Фролова на території колишнього домовласництва Назарова. Споруда була яскравим прикладом стилю конструктивізм. Домінантою кам’яниці був вертикальний елемент фасаду з великим вікном на декілька поверхів і годинником зверху. Після руйнацій 1943 р., відбудовано у 1954 р., збільшилась поверховість, нове оздоблення фасадів зроблено у стилі декоративізм. Світлина 1935 р., взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
Телефонізація міста, що розпочалась наприкінці XIX ст., у 1930-х роках вийшла на новий рівень. Замість комутаторів, які з’єднувались вручну, з’являються автоматичні телефонні станції (АТС). У 1935 р. відкриваються АТС №1 (4000 номерів) і АТС №2 (2000 номерів). Номери телефонів, які починалися з першої цифри «3» належали до АТС №1. Будівлю АТС №1 зведено у 1934 р. за проєктом архітектора Петра Фролова на території колишнього домовласництва Назарова. Споруда була яскравим прикладом стилю конструктивізм. Домінантою кам’яниці був вертикальний елемент фасаду з великим вікном на декілька поверхів і годинником зверху. Після руйнацій 1943 р., відбудовано у 1954 р., збільшилась поверховість, нове оздоблення фасадів зроблено у стилі декоративізм. Світлина 1935 р., взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
Житловий будинок Облвиконкому (вул. В. Жуковського, 2)
Будівля спроєктована у 1935 р. колективом спеціалістів майстерні №1 Управління проєктування і розвитку. Існують відомості, що креслення фасадів виконав архітектор Іван Галкін. Цей елітний житловий будинок для працівників Облвиконкому зведено у 1936 р., він являє собою приклад стилю конструктивізм. Характерними особливостями є висока «заповнюваність» фасадів вікнами різних форм, вертикальні акценти в загальному об’ємі, неординарне оформлення вікнами і псевдовікнами торцевої стіни будівлі з боку пр. Д. Яворницького. Світлина 1936 р., взято з auction.violity.com
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
Будівля спроєктована у 1935 р. колективом спеціалістів майстерні №1 Управління проєктування і розвитку. Існують відомості, що креслення фасадів виконав архітектор Іван Галкін. Цей елітний житловий будинок для працівників Облвиконкому зведено у 1936 р., він являє собою приклад стилю конструктивізм. Характерними особливостями є висока «заповнюваність» фасадів вікнами різних форм, вертикальні акценти в загальному об’ємі, неординарне оформлення вікнами і псевдовікнами торцевої стіни будівлі з боку пр. Д. Яворницького. Світлина 1936 р., взято з auction.violity.com
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
Борис Тенета (справжнє прізвище – Гурій, 1903-1935) – український прозаїк і поет. Народився у с. Покровське на Січеславщині. Батько – православний священник, мати – донька управляючого маєтком. Після смерті батька у 1914 р. переїжджає до Катеринослава. Наприкінці 1910-х років почав писати вірші. Існує згадка про вихід у 1921 р. збірки «Чорний пар», але чи вийшла вона невідомо. У нашому місті входив до складу літературної спілки «Плуг». З 1924 р. постійно друкувався у журналах УСРР. У середині 1920-х років навчався у Катеринославському ІНО. У 1927 р. перевівся на третій курс історичного факультету Київського ІНО. У Києві входив до складу об’єднання МАРС, більше пише прозу. Найвідоміші твори: «Безробітний» (1925), «Листи з Криму» (1927), «Гармонія і свинушник» (1928), «Десята секунда» (1929), «В бою» (1931). Заарештований на початку 1935 р., покінчив життя самогубством у Лук’янівській в’язниці. Світлину взято з uk.wikipedia.org
Ознайомитись з творами можна тут: https://chtyvo.org.ua/authors/Teneta_Borys/
Ознайомитись з творами можна тут: https://chtyvo.org.ua/authors/Teneta_Borys/
Проєкт готелю класу «Інтурист»
У 1938 р. архітектори Яків Делант та Володимир Самодрига спроєктували для міста готель. У тому ж році проєкт, після внесення корегувань від науково-технічної ради Наркомгоспу, було затверджено. У готелі мало би бути 170 номерів: 145 «стандартних», 20 двокімнатних і 5 номерів «люкс». Готель мав би мати центральне опалення, газифікацію, телефони у кожному номері, два пасажирських і один вантажний ліфти, читальний зал, перукарню, буфет, ресторан, ощадну касу, відділення пошти. Будівлю планували звести на розі Пушкінського проспекту і вул. МОПР (пр. О. Поля) на території колишнього домовласництва Стронгіна. Фасади запроєктовано у стилі постконструктивізм. Через проблеми з фінансуванням проєкт не було реалізовано. Сучасна забудова на цій ділянці з’явилася лише у 1950-х роках. Малюнок з публікації 1938 року у журналі «Архітектура Радянської України».
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
У 1938 р. архітектори Яків Делант та Володимир Самодрига спроєктували для міста готель. У тому ж році проєкт, після внесення корегувань від науково-технічної ради Наркомгоспу, було затверджено. У готелі мало би бути 170 номерів: 145 «стандартних», 20 двокімнатних і 5 номерів «люкс». Готель мав би мати центральне опалення, газифікацію, телефони у кожному номері, два пасажирських і один вантажний ліфти, читальний зал, перукарню, буфет, ресторан, ощадну касу, відділення пошти. Будівлю планували звести на розі Пушкінського проспекту і вул. МОПР (пр. О. Поля) на території колишнього домовласництва Стронгіна. Фасади запроєктовано у стилі постконструктивізм. Через проблеми з фінансуванням проєкт не було реалізовано. Сучасна забудова на цій ділянці з’явилася лише у 1950-х роках. Малюнок з публікації 1938 року у журналі «Архітектура Радянської України».
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
Будівля школи №6 (вул. Робоча, 64)
В середині 1920-х років вздовж вул. Робочої виникає поселення залізничників «Володимирове», яке вже у 1940-х роках межує з новоствореним поселенням Автозаводу «Нижнє». Розбудова цього району відбувалась згідно з генпланом 1933 р. У 1936 р. на червоній лінії вул. Робочої зводиться корпус для чоловічої школи №6. На жаль, автор проєкту невідомий. Споруда у плані є Г-подібною, являє собою приклад постконструктивізму. Фасад з боку вул. Робочої прикрашає шестиколонний псевдо-портик, який знаходиться на рівні другого і третього поверхів. На цих колонах немає архітраву, натомість на них стоять консольні елементи, які виконують декоративну функцію. Подібний псевдо-портик, тільки чотирьохколонний, є також в з боку вул. Ньютона. Під час ДСВ будівля була задіяна під шпиталь, з 1946 р. тут знову працює школа. Світлина 1950-х років, взято з artkostyuk.com
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
В середині 1920-х років вздовж вул. Робочої виникає поселення залізничників «Володимирове», яке вже у 1940-х роках межує з новоствореним поселенням Автозаводу «Нижнє». Розбудова цього району відбувалась згідно з генпланом 1933 р. У 1936 р. на червоній лінії вул. Робочої зводиться корпус для чоловічої школи №6. На жаль, автор проєкту невідомий. Споруда у плані є Г-подібною, являє собою приклад постконструктивізму. Фасад з боку вул. Робочої прикрашає шестиколонний псевдо-портик, який знаходиться на рівні другого і третього поверхів. На цих колонах немає архітраву, натомість на них стоять консольні елементи, які виконують декоративну функцію. Подібний псевдо-портик, тільки чотирьохколонний, є також в з боку вул. Ньютона. Під час ДСВ будівля була задіяна під шпиталь, з 1946 р. тут знову працює школа. Світлина 1950-х років, взято з artkostyuk.com
Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html
Валер’ян Поліщук (1897-1937) – український письменник і публіцист. Народився у селянській родині на Волині. Навчався у Луцькій чоловічій гімназії. Через бойові дії ПСВ у 1914 р. переїхав до Катеринослава. За дискусії з викладачем богослов’я його виключили з класичної гімназії. Працював деякий час на Брянському заводі. У 1917 р. жив у Петрограді, де вчився на архітектора і паралельно підробляв вантажником. У 1918 р. взяв участь в антигетьманському повстанні у Києві. У 1919 р. повертається до Катеринослава, де працює у газеті «Республіканець». Захоплювався математикою і архітектурою, що вплинуло на його творчість. Започаткував в українській літературі напрямок конструктивний динамізм. У 1920 р. опинився у Києві, де заснував літературну групу «Гроно». У 1921 р. переїхав до Харкова. У 1925 р. радянська влада випустила його разом з Павлом Тичиною і Олесем Досвітнім до Європи. Заарештований НКВД наприкінці 1934 р. Вбитий 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох. Світлина кінця 1920-х років, взято з litakcent.com
Підсумки екскурсійного лютого
Лютий видався доволі скромним😊 Цього місяця відбулось чотири екскурсії, дві з яких були у форматі онлайн. Вчора було відкрито сезон пішохідних екскурсій – маршрутом «Ранньорадянська архітектура Дніпра», відвідало 17 людей.
На березень заплановано дві пішохідні екскурсії:
14.03 Катеринославське блукання. Двори і підворіття
28.03 Катеринослав театральний
Обидва заплановані маршрути не є новими. «Катеринослав театральний» не повторювався з 2012 року, він буде присвячений Міжнародному дню театру. «Двори і підворіття» - екскурсія, що проводиться вже 6 років поспіль і цікавість до неї не згасає. Цього разу вона відбудеться з деякими оновленнями😊 У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Доброго здоровля і до нових зустрічей у березні😊
Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo
Лютий видався доволі скромним😊 Цього місяця відбулось чотири екскурсії, дві з яких були у форматі онлайн. Вчора було відкрито сезон пішохідних екскурсій – маршрутом «Ранньорадянська архітектура Дніпра», відвідало 17 людей.
На березень заплановано дві пішохідні екскурсії:
14.03 Катеринославське блукання. Двори і підворіття
28.03 Катеринослав театральний
Обидва заплановані маршрути не є новими. «Катеринослав театральний» не повторювався з 2012 року, він буде присвячений Міжнародному дню театру. «Двори і підворіття» - екскурсія, що проводиться вже 6 років поспіль і цікавість до неї не згасає. Цього разу вона відбудеться з деякими оновленнями😊 У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Доброго здоровля і до нових зустрічей у березні😊
Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo
Будинок Топоровського (вул. Троїцька, 8)
На 1860-ті роки домовласництво належить Клейнгеніху. У 1893-1913 роках ділянка у власності Бориса Топоровського. На початку XX ст. зводиться кутовий триповерховий корпус прибуткового будинку. Фасади виконані у цеглі, декоровані ліпними елементами, частина цієї ліпнини збереглась до сьогодні. Кутовий фасад прикрашає необароковий фронтон з маскароном лева. У 1901-1905 роках тут працювала клініка Гербільського. У різний час у будинку мешкали відомі катеринославські лікарі: А. Говсєєв, А. Гербільський, Я. Должанський, Б. Мовергоз, Р. Богорад. У 1909-1917 роках частину приміщень орендувала приватна жіноча гімназія Римми Ващук. У радянські часи будинок використовувався під житло. У 1928 р. в одному з підвальних приміщень знайдено великий схрон зброї, власника не встановили. Світлина з архіву УЖРП (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Приходьте на екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/85890.html
На 1860-ті роки домовласництво належить Клейнгеніху. У 1893-1913 роках ділянка у власності Бориса Топоровського. На початку XX ст. зводиться кутовий триповерховий корпус прибуткового будинку. Фасади виконані у цеглі, декоровані ліпними елементами, частина цієї ліпнини збереглась до сьогодні. Кутовий фасад прикрашає необароковий фронтон з маскароном лева. У 1901-1905 роках тут працювала клініка Гербільського. У різний час у будинку мешкали відомі катеринославські лікарі: А. Говсєєв, А. Гербільський, Я. Должанський, Б. Мовергоз, Р. Богорад. У 1909-1917 роках частину приміщень орендувала приватна жіноча гімназія Римми Ващук. У радянські часи будинок використовувався під житло. У 1928 р. в одному з підвальних приміщень знайдено великий схрон зброї, власника не встановили. Світлина з архіву УЖРП (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Приходьте на екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/85890.html
Софія Єгорова (уроджена Бабенко, 1855-1918) – громадська діячка, бібліотекарка. Народилася у Катеринославі у родині різночинця. Закінчила Маріїнську жіночу гімназію. У 1876-1878 роках викладала у Перші міській жіночій гімназії. Пізніше сім років вчителювала у безкоштовній школі Товариства піклування про жіночу освіту. У 1880-х роках взяла шлюб з нотаріусом, журналістом і видавцем Олександром Єгоровим, у них народилося п’ятеро дітей. У 1884 р. Єгорова стала власницею приватної бібліотеки Голубовського, яка працювала у будинку Штейна (перехрестя Проспекту і вул. Харківської). Також там діяла книгарня, де можна було передплатити журнали і газети. Книгарня стала місцем, де збиралися представники української інтеліґенції міста. Частим гостем у Єгорових був Іван Манжура. Після смерті чоловіка у 1903 р., вона продає бібліотеку і книгарню. У 1900-1908 роках досить успішно очолює міську громадську бібліотеку. Померла у 1918 р., похована на Севастопольському цвинтарі, могила не збереглась. Світлина 1880-х років.
Пам’ятник молодому Тарасу Шевченку на вул. Воскресенській
На початку 1990-х років місцевий скульптор Володимир Небоженко виготовив модель пам’ятника Шевченку. На відміну від вже існуючого пам’ятника на Монастирському острові, у цій роботі Кобзаря зображено молодим, за основу взято автопортрет 1840 року. За задумкою автора, Шевченко мав бути з пензлем і палітрою у руках, але можновладцям не сподобався цей варіант, так пам’ятник отримав сувій у лівій руці – грамоту про звільнення з кріпацтва. Пам’ятник відлито у бронзі і встановлено на гранітному постаменті напроти театру ім. Т.Г. Шевченка до першої річниці Незалежності – 24 серпня 1992 р. Співавтором виступив архітектор Володимир Положій. За цю роботу Небоженко у 2000 р. отримав звання «Народний художник України». Цікаво, що початкову версію було втілено у Прилуках 2007 року. Світлина пам’ятника 2018 року, взято з 9-channel.com
На початку 1990-х років місцевий скульптор Володимир Небоженко виготовив модель пам’ятника Шевченку. На відміну від вже існуючого пам’ятника на Монастирському острові, у цій роботі Кобзаря зображено молодим, за основу взято автопортрет 1840 року. За задумкою автора, Шевченко мав бути з пензлем і палітрою у руках, але можновладцям не сподобався цей варіант, так пам’ятник отримав сувій у лівій руці – грамоту про звільнення з кріпацтва. Пам’ятник відлито у бронзі і встановлено на гранітному постаменті напроти театру ім. Т.Г. Шевченка до першої річниці Незалежності – 24 серпня 1992 р. Співавтором виступив архітектор Володимир Положій. За цю роботу Небоженко у 2000 р. отримав звання «Народний художник України». Цікаво, що початкову версію було втілено у Прилуках 2007 року. Світлина пам’ятника 2018 року, взято з 9-channel.com
Будинок Левенберга (вул. А. Фабра, 5)
Ділянка сформована у 1887-1889 роках при розділенні дворянської садиби Кудашевих. У 1889 р. по червоній лінії зведено двоповерхову кам’яницю. Головний фасад має елементи у неороманському стилі, його прикрашають два аттика з маскаронами левів. Приблизно у той самий час поруч будується півтораповерховий кам’яний особняк, який був розібраний у другій половині 1940-х років. У 1901-1915 роках будинок знаходився у власності Ніколая Левенберга, агентурно-комісійна контора якого працювала тут до 1915 р. У 1904-1908 роках агентство Варшавського страхового товариства орендувало частину приміщень для себе. У 1923-1924 роках тут працював губернський відділ народної освіти. З 1945 р. і до початку 1960-х років більшість площ займали редакції місцевих газет. Світлина Віктора Путія (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Приходьте на екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/85890.html
Ділянка сформована у 1887-1889 роках при розділенні дворянської садиби Кудашевих. У 1889 р. по червоній лінії зведено двоповерхову кам’яницю. Головний фасад має елементи у неороманському стилі, його прикрашають два аттика з маскаронами левів. Приблизно у той самий час поруч будується півтораповерховий кам’яний особняк, який був розібраний у другій половині 1940-х років. У 1901-1915 роках будинок знаходився у власності Ніколая Левенберга, агентурно-комісійна контора якого працювала тут до 1915 р. У 1904-1908 роках агентство Варшавського страхового товариства орендувало частину приміщень для себе. У 1923-1924 роках тут працював губернський відділ народної освіти. З 1945 р. і до початку 1960-х років більшість площ займали редакції місцевих газет. Світлина Віктора Путія (1990 р.), взято у Олександра Волока.
Приходьте на екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/85890.html
Зінаїда Малютіна (уроджена Бахмутова, 1881-1976) – українська оперна співачка, педагог. Народилася у Катеринославі. Закінчила жіночу гімназію у С.-Петербурзі, потім навчалася у Московській консерваторії по класу вокалу і фортепіано. У 1906 р. почала кар’єру оперної співачки у Москві. Заміжжя і народження дочки змусило повернутися до Катеринослава. З 1908 р. викладає вокал у Катеринославському музичному училищі. У 1909-1911 роках проживала у будинку Заморуєва на вул. Козачій. Паралельно з педагогічною діяльністю дає концерти разом з оркестром музичного училища. У 1910-х роках стає найбільшою зіркою місцевої сцени. У 1919 р. обирається деканом вокального факультету новоствореної Катеринославської консерваторії. Учнями Малютіної були Іван Паторжинський та Марія Сокіл-Рудницька. У 1923 р. переїжджає до Харкова, де працює у Музично-драматичному інституті, очолює Вищі музично-драматичні курси. У 1941 р. опинилася в евакуації у Магнітогорську, де і прожила останні 35 років свого життя. Світлина 1910-х років.
Театр Луцького (вул. Магдебурзького права, 1)
Після закриття на початку 1840-х років дерев’яного театру на Ярмарковій площі, місто залишилось без приміщення, де б могли виступати театральні трупи. У 1844 р. купець Абрам Луцький будує власний кам’яний будинок на вул. Гостинній. У процесі будівництва будівля перелаштовується під театр. Перший в історії міста кам’яний театр урочисто відкрито 7 листопада 1847 року виступом трупи Пілоні, показували «Ревізора» Миколи Гоголя. Театр працював до 1885 року. Будівля, де він знаходився, переоблаштована у 1886 р. під квартири. На початку 1910-х років за нового власника – Герша Золотаревського, забудова на ділянці повністю знесена і тут зведено прибутковий будинок за проєктом С.В. Віленського (ймовірно), який стоїть тут і сьогодні. На жаль, зображень театру Луцького не збереглось. На світлині сучасний вигляд місця, де колись був цей театр, взято з google.com
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Після закриття на початку 1840-х років дерев’яного театру на Ярмарковій площі, місто залишилось без приміщення, де б могли виступати театральні трупи. У 1844 р. купець Абрам Луцький будує власний кам’яний будинок на вул. Гостинній. У процесі будівництва будівля перелаштовується під театр. Перший в історії міста кам’яний театр урочисто відкрито 7 листопада 1847 року виступом трупи Пілоні, показували «Ревізора» Миколи Гоголя. Театр працював до 1885 року. Будівля, де він знаходився, переоблаштована у 1886 р. під квартири. На початку 1910-х років за нового власника – Герша Золотаревського, забудова на ділянці повністю знесена і тут зведено прибутковий будинок за проєктом С.В. Віленського (ймовірно), який стоїть тут і сьогодні. На жаль, зображень театру Луцького не збереглось. На світлині сучасний вигляд місця, де колись був цей театр, взято з google.com
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Літній театр у Міському саду
Перший театр у Міському саду (сучасний парк Лазаря Глоби) з’явився у 1886 р. На жаль, невідомо як він виглядав, хоча відомо, що він був дерев’яним і пропрацював не більше 12-13 років. У 1898 р. архітектори Ігнат Горленський та Станіслав-Антон Харманський створили проєкт нового літнього театру. Проєкт виконано у неоруському стилі, дерев'яна споруда нагадувала казкові декорації. Хоча у багатьох публікаціях є інформація про зведення нового театру у 1904 р., але ця дата є сумнівною. Скоріш за все, його збудовано не пізніше 1898-1899 років. Театр знаходився за сучасним Будинком профспілок. У цьому приміщенні виступали М. Кропивницький, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька. Будівля простояла тут до червня 1921 року, коли її знищила пожежа. Світлина 1900 року, взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Перший театр у Міському саду (сучасний парк Лазаря Глоби) з’явився у 1886 р. На жаль, невідомо як він виглядав, хоча відомо, що він був дерев’яним і пропрацював не більше 12-13 років. У 1898 р. архітектори Ігнат Горленський та Станіслав-Антон Харманський створили проєкт нового літнього театру. Проєкт виконано у неоруському стилі, дерев'яна споруда нагадувала казкові декорації. Хоча у багатьох публікаціях є інформація про зведення нового театру у 1904 р., але ця дата є сумнівною. Скоріш за все, його збудовано не пізніше 1898-1899 років. Театр знаходився за сучасним Будинком профспілок. У цьому приміщенні виступали М. Кропивницький, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька. Будівля простояла тут до червня 1921 року, коли її знищила пожежа. Світлина 1900 року, взято з tfde.dp.ua
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
Марія Сокіл-Рудницька (1902-1999) – українська оперна співачка (сопрано). Народилася у с. Жеребець (нині Запорізька область) у родині педагогів. У 1912 р. після закінчення сільської школи вступає до жіночого комерційного училища С. Степанової у Катеринославі. Потрапляє на прослуховування до Зінаїди Малютиної, вчиться у музичному училищі. У 1920 р. співає у хорі Оперного театру. У середині 1920-х років працює у трупі театру М. Заньковецької. У 1927 р. дебютує на сцені Харківської опери, до 1930 р. стає її солісткою. Восени 1929 р. виходить заміж за композитора Антіна Рудницького. З 1930 р. виступає у Київській опері, але у 1932 р. родина переїжджає до Галичини. У 1930-х роках дає виступи у Берліні, Відні, Празі, Львові, Варшаві. З 1938 р. і до кінця життя проживає у США. У 1946 р. завершує сценічну кар’єру, з 1958 р. викладає у Філадельфійській музичній академії. Найкращі ролі: Маргарита («Фауст»), Тетяна («Євгеній Онєгін»), Дездемона («Отелло»), Марильця («Тарас Бульба»). Світлину взято з uk.wikipedia.org
Новий зимовий театр (пр. Д. Яворницького, 97)
У 1900 р. на території Технічного саду відкрито гімнастичний зал Товариства піклування про дітей. Будівля була двоповерховою з чотирма фасадами. Приміщення використовувалось також для проведення концертів і спектаклів. У 1906-1907 роках споруда перебудовується під зимовий театр за проєктом Федора Булацеля. Фасади оздоблюються у стилі модерн. З 1910-х і до початку 1930-х років – основне театральне приміщення міста. На початку 1920-х років отримує ім’я наркома освіти Луначарського. У 1924-1927 роках тут виступає трупа М. Заньковецької, а у 1927-1931 роках – трупа театру ім. Т. Шевченка. У 1930-х роках стає Оперним театром. У 1940-1941 роках перебудовується за проєктом Олександра Красносельського. Після ДСВ відновлено лише у 1956 р., цей варіант будівлі зберігся до сьогодні. Світлина театру 1910-х років.
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html
У 1900 р. на території Технічного саду відкрито гімнастичний зал Товариства піклування про дітей. Будівля була двоповерховою з чотирма фасадами. Приміщення використовувалось також для проведення концертів і спектаклів. У 1906-1907 роках споруда перебудовується під зимовий театр за проєктом Федора Булацеля. Фасади оздоблюються у стилі модерн. З 1910-х і до початку 1930-х років – основне театральне приміщення міста. На початку 1920-х років отримує ім’я наркома освіти Луначарського. У 1924-1927 роках тут виступає трупа М. Заньковецької, а у 1927-1931 роках – трупа театру ім. Т. Шевченка. У 1930-х роках стає Оперним театром. У 1940-1941 роках перебудовується за проєктом Олександра Красносельського. Після ДСВ відновлено лише у 1956 р., цей варіант будівлі зберігся до сьогодні. Світлина театру 1910-х років.
Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html