Шмарьягу Левін (1867-1935) – сіоністський діяч, публіцист, поет. Народився у м. Свіслоч Мінської губернії. Отримав релігійну освіту, закінчив реальне училище у Мінську. В юності приєднався до руху «Ховевей Ціон». Навчався у Гейдельберзькому та Берлінському університетах. У Берліні закінчив «Вищу школу іудаїки», став рабином. У 1894 р. у Кенігсберзькому університеті отримав звання доктора філософії. У 1896-1898 роках обіймав посаду казенного рабина у Гродно. У 1898 р. Менахем Усишкін запрошує Левіна до Катеринослава, де його обирають казенним рабином. За час перебування на посаді (1898-1904) багато займався благодійністю, відкривав сіоністські гуртки, викладав у Комерційному училищі. У 1906 р. обраний до Державної думи від партії кадетів. У 1908 р. виїхав до Берліна, де займався громадською діяльністю. Під час ПСВ жив у США. У 1918 р. повернувся до Німеччини. У 1924 р. поселився в Ерец-Ісраель, відійшов від політичної діяльності. Помер у Хайфі, похований у Тель-Авіві. Світлину взято з wikipedia.org

Будинок Управління залізниці (вул. В. Винниченка, 5)

Будівля знаходиться на території колишнього приватного саду Леонова, що виник тут наприкінці 1880-х років. Проєкт триповерхового житлового будинку на 12 квартир створив у 1935 р. архітектор Леонід Ройтер. Будівля призначалася під помешкання співробітників Управління Катерининської залізниці. Зведенням споруди займалась Будівельна ділянка №3 Будівельного тресту залізниці, у якій і працював Ройтер. Будівництво повністю завершено у 1936 р. Будинок спроєктовано у стилі постконструктивізм, його загальний об’єм симетричний відносно центру. Фасад має вертикальні елементи оздоблення, які імітують пілястри. Також його прикрашають два класичних прямих аттика. Форма вікон наближена до квадратної, що було притаманно конструктивізму. Від вулиці відділений невеликим парканом і смугою зелених насаджень. Світлина 1930-х років, взято з tfde.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html

Житловий будинок залізниці (пр. О. Поля, 8А)

Будинок знаходиться на території колишнього домовласництва Афанасенка (за старою адресацією вул. Польова, 10). У середині 1930-х років старі корпуси знесено і на їхньому місці починається будівництво 100-квартирного житлового будинку для залізниці. Проєкт створено у 1936 р. двома місцевими архітекторами – Анною Щьокіною та Олександром Левшовим. Будівля являє приклад архітектурного напрямку постконструктивізм. У 1937 р. завершено першу чергу будівництва на 62 квартири. Друга черга на 38 квартир так і не була здійснена. Наразі цей об’єкт значиться пам’яткою архітектури місцевого значення. Світлина 1990 р., взято з tfde.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html

Борис Кащенко (1902-1953) – інженер-архітектор. Народився у Катеринославі, відомостей про ранні роки немає. У 1919-1920 роках воював у складі Червоної Армії. У 1923 р. починає працювати у тресті «Жилстрой». У 1925 р. вступає до будівельного технікуму. З 1926 р. працює у відділі капітального будівництва заводу ім. Петровського. У 1926-1929 роках у співавторстві з архітектором Клебановим створює ряд проєктів для поселення ім. Фрунзе. З 1930 р. асистент кафедри архітектури інженерно-будівельного інституту, у 1931-1941 роках очолює цю кафедру. В середині 1930-х років працював у майстерні №2 УПРа. У 1932-1934 роках разом зі Швецько-Вінецьким створював проєкти «Будинку спеціалістів», «Будинку Червоної Армії», «Будинку радгоспів». У 1936 р. з’являється проєкт 122-х квартирного житлового будинку (вул. Новоорловська, 2). У 1941-1945 роках у лавах Червоної Армії. Після завершення війни брав участь у відновленні підприємств Донбасу. Помер у Москві. Світлина з випускного альбому 1935 р., взято у Олександра Волока.

АТС №1 (вул. Січових Стрільців, 10)

Телефонізація міста, що розпочалась наприкінці XIX ст., у 1930-х роках вийшла на новий рівень. Замість комутаторів, які з’єднувались вручну, з’являються автоматичні телефонні станції (АТС). У 1935 р. відкриваються АТС №1 (4000 номерів) і АТС №2 (2000 номерів). Номери телефонів, які починалися з першої цифри «3» належали до АТС №1. Будівлю АТС №1 зведено у 1934 р. за проєктом архітектора Петра Фролова на території колишнього домовласництва Назарова. Споруда була яскравим прикладом стилю конструктивізм. Домінантою кам’яниці був вертикальний елемент фасаду з великим вікном на декілька поверхів і годинником зверху. Після руйнацій 1943 р., відбудовано у 1954 р., збільшилась поверховість, нове оздоблення фасадів зроблено у стилі декоративізм. Світлина 1935 р., взято з tfde.dp.ua

Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html

Житловий будинок Облвиконкому (вул. В. Жуковського, 2)

Будівля спроєктована у 1935 р. колективом спеціалістів майстерні №1 Управління проєктування і розвитку. Існують відомості, що креслення фасадів виконав архітектор Іван Галкін. Цей елітний житловий будинок для працівників Облвиконкому зведено у 1936 р., він являє собою приклад стилю конструктивізм. Характерними особливостями є висока «заповнюваність» фасадів вікнами різних форм, вертикальні акценти в загальному об’ємі, неординарне оформлення вікнами і псевдовікнами торцевої стіни будівлі з боку пр. Д. Яворницького. Світлина 1936 р., взято з auction.violity.com

Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html

Борис Тенета (справжнє прізвище – Гурій, 1903-1935) – український прозаїк і поет. Народився у с. Покровське на Січеславщині. Батько – православний священник, мати – донька управляючого маєтком. Після смерті батька у 1914 р. переїжджає до Катеринослава. Наприкінці 1910-х років почав писати вірші. Існує згадка про вихід у 1921 р. збірки «Чорний пар», але чи вийшла вона невідомо. У нашому місті входив до складу літературної спілки «Плуг». З 1924 р. постійно друкувався у журналах УСРР. У середині 1920-х років навчався у Катеринославському ІНО. У 1927 р. перевівся на третій курс історичного факультету Київського ІНО. У Києві входив до складу об’єднання МАРС, більше пише прозу. Найвідоміші твори: «Безробітний» (1925), «Листи з Криму» (1927), «Гармонія і свинушник» (1928), «Десята секунда» (1929), «В бою» (1931). Заарештований на початку 1935 р., покінчив життя самогубством у Лук’янівській в’язниці. Світлину взято з uk.wikipedia.org

Ознайомитись з творами можна тут: https://chtyvo.org.ua/authors/Teneta_Borys/

Проєкт готелю класу «Інтурист»

У 1938 р. архітектори Яків Делант та Володимир Самодрига спроєктували для міста готель. У тому ж році проєкт, після внесення корегувань від науково-технічної ради Наркомгоспу, було затверджено. У готелі мало би бути 170 номерів: 145 «стандартних», 20 двокімнатних і 5 номерів «люкс». Готель мав би мати центральне опалення, газифікацію, телефони у кожному номері, два пасажирських і один вантажний ліфти, читальний зал, перукарню, буфет, ресторан, ощадну касу, відділення пошти. Будівлю планували звести на розі Пушкінського проспекту і вул. МОПР (пр. О. Поля) на території колишнього домовласництва Стронгіна. Фасади запроєктовано у стилі постконструктивізм. Через проблеми з фінансуванням проєкт не було реалізовано. Сучасна забудова на цій ділянці з’явилася лише у 1950-х роках. Малюнок з публікації 1938 року у журналі «Архітектура Радянської України».

Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html

Будівля школи №6 (вул. Робоча, 64)

В середині 1920-х років вздовж вул. Робочої виникає поселення залізничників «Володимирове», яке вже у 1940-х роках межує з новоствореним поселенням Автозаводу «Нижнє». Розбудова цього району відбувалась згідно з генпланом 1933 р. У 1936 р. на червоній лінії вул. Робочої зводиться корпус для чоловічої школи №6. На жаль, автор проєкту невідомий. Споруда у плані є Г-подібною, являє собою приклад постконструктивізму. Фасад з боку вул. Робочої прикрашає шестиколонний псевдо-портик, який знаходиться на рівні другого і третього поверхів. На цих колонах немає архітраву, натомість на них стоять консольні елементи, які виконують декоративну функцію. Подібний псевдо-портик, тільки чотирьохколонний, є також в з боку вул. Ньютона. Під час ДСВ будівля була задіяна під шпиталь, з 1946 р. тут знову працює школа. Світлина 1950-х років, взято з artkostyuk.com

Приходьте на екскурсію «Ранньорадянська архітектура Дніпра» https://chipyo.livejournal.com/85696.html

Валер’ян Поліщук (1897-1937) – український письменник і публіцист. Народився у селянській родині на Волині. Навчався у Луцькій чоловічій гімназії. Через бойові дії ПСВ у 1914 р. переїхав до Катеринослава. За дискусії з викладачем богослов’я його виключили з класичної гімназії. Працював деякий час на Брянському заводі. У 1917 р. жив у Петрограді, де вчився на архітектора і паралельно підробляв вантажником. У 1918 р. взяв участь в антигетьманському повстанні у Києві. У 1919 р. повертається до Катеринослава, де працює у газеті «Республіканець». Захоплювався математикою і архітектурою, що вплинуло на його творчість. Започаткував в українській літературі напрямок конструктивний динамізм. У 1920 р. опинився у Києві, де заснував літературну групу «Гроно». У 1921 р. переїхав до Харкова. У 1925 р. радянська влада випустила його разом з Павлом Тичиною і Олесем Досвітнім до Європи. Заарештований НКВД наприкінці 1934 р. Вбитий 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох. Світлина кінця 1920-х років, взято з litakcent.com

Підсумки екскурсійного лютого

Лютий видався доволі скромним😊 Цього місяця відбулось чотири екскурсії, дві з яких були у форматі онлайн. Вчора було відкрито сезон пішохідних екскурсій – маршрутом «Ранньорадянська архітектура Дніпра», відвідало 17 людей.

На березень заплановано дві пішохідні екскурсії:
14.03 Катеринославське блукання. Двори і підворіття
28.03 Катеринослав театральний

Обидва заплановані маршрути не є новими. «Катеринослав театральний» не повторювався з 2012 року, він буде присвячений Міжнародному дню театру. «Двори і підворіття» - екскурсія, що проводиться вже 6 років поспіль і цікавість до неї не згасає. Цього разу вона відбудеться з деякими оновленнями😊 У розкладі можливі зміни, слідкуйте за анонсами. Доброго здоровля і до нових зустрічей у березні😊

Якщо у Вас є питання стосовно екскурсій, пишіть @chipyo

Будинок Топоровського (вул. Троїцька, 8)

На 1860-ті роки домовласництво належить Клейнгеніху. У 1893-1913 роках ділянка у власності Бориса Топоровського. На початку XX ст. зводиться кутовий триповерховий корпус прибуткового будинку. Фасади виконані у цеглі, декоровані ліпними елементами, частина цієї ліпнини збереглась до сьогодні. Кутовий фасад прикрашає необароковий фронтон з маскароном лева. У 1901-1905 роках тут працювала клініка Гербільського. У різний час у будинку мешкали відомі катеринославські лікарі: А. Говсєєв, А. Гербільський, Я. Должанський, Б. Мовергоз, Р. Богорад. У 1909-1917 роках частину приміщень орендувала приватна жіноча гімназія Римми Ващук. У радянські часи будинок використовувався під житло. У 1928 р. в одному з підвальних приміщень знайдено великий схрон зброї, власника не встановили. Світлина з архіву УЖРП (1990 р.), взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/85890.html

Софія Єгорова (уроджена Бабенко, 1855-1918) – громадська діячка, бібліотекарка. Народилася у Катеринославі у родині різночинця. Закінчила Маріїнську жіночу гімназію. У 1876-1878 роках викладала у Перші міській жіночій гімназії. Пізніше сім років вчителювала у безкоштовній школі Товариства піклування про жіночу освіту. У 1880-х роках взяла шлюб з нотаріусом, журналістом і видавцем Олександром Єгоровим, у них народилося п’ятеро дітей. У 1884 р. Єгорова стала власницею приватної бібліотеки Голубовського, яка працювала у будинку Штейна (перехрестя Проспекту і вул. Харківської). Також там діяла книгарня, де можна було передплатити журнали і газети. Книгарня стала місцем, де збиралися представники української інтеліґенції міста. Частим гостем у Єгорових був Іван Манжура. Після смерті чоловіка у 1903 р., вона продає бібліотеку і книгарню. У 1900-1908 роках досить успішно очолює міську громадську бібліотеку. Померла у 1918 р., похована на Севастопольському цвинтарі, могила не збереглась. Світлина 1880-х років.

Пам’ятник молодому Тарасу Шевченку на вул. Воскресенській

На початку 1990-х років місцевий скульптор Володимир Небоженко виготовив модель пам’ятника Шевченку. На відміну від вже існуючого пам’ятника на Монастирському острові, у цій роботі Кобзаря зображено молодим, за основу взято автопортрет 1840 року. За задумкою автора, Шевченко мав бути з пензлем і палітрою у руках, але можновладцям не сподобався цей варіант, так пам’ятник отримав сувій у лівій руці – грамоту про звільнення з кріпацтва. Пам’ятник відлито у бронзі і встановлено на гранітному постаменті напроти театру ім. Т.Г. Шевченка до першої річниці Незалежності – 24 серпня 1992 р. Співавтором виступив архітектор Володимир Положій. За цю роботу Небоженко у 2000 р. отримав звання «Народний художник України». Цікаво, що початкову версію було втілено у Прилуках 2007 року. Світлина пам’ятника 2018 року, взято з 9-channel.com

Будинок Левенберга (вул. А. Фабра, 5)

Ділянка сформована у 1887-1889 роках при розділенні дворянської садиби Кудашевих. У 1889 р. по червоній лінії зведено двоповерхову кам’яницю. Головний фасад має елементи у неороманському стилі, його прикрашають два аттика з маскаронами левів. Приблизно у той самий час поруч будується півтораповерховий кам’яний особняк, який був розібраний у другій половині 1940-х років. У 1901-1915 роках будинок знаходився у власності Ніколая Левенберга, агентурно-комісійна контора якого працювала тут до 1915 р. У 1904-1908 роках агентство Варшавського страхового товариства орендувало частину приміщень для себе. У 1923-1924 роках тут працював губернський відділ народної освіти. З 1945 р. і до початку 1960-х років більшість площ займали редакції місцевих газет. Світлина Віктора Путія (1990 р.), взято у Олександра Волока.

Приходьте на екскурсію «Катеринославське блукання. Двори і підворіття» https://chipyo.livejournal.com/85890.html

Зінаїда Малютіна (уроджена Бахмутова, 1881-1976) – українська оперна співачка, педагог. Народилася у Катеринославі. Закінчила жіночу гімназію у С.-Петербурзі, потім навчалася у Московській консерваторії по класу вокалу і фортепіано. У 1906 р. почала кар’єру оперної співачки у Москві. Заміжжя і народження дочки змусило повернутися до Катеринослава. З 1908 р. викладає вокал у Катеринославському музичному училищі. У 1909-1911 роках проживала у будинку Заморуєва на вул. Козачій. Паралельно з педагогічною діяльністю дає концерти разом з оркестром музичного училища. У 1910-х роках стає найбільшою зіркою місцевої сцени. У 1919 р. обирається деканом вокального факультету новоствореної Катеринославської консерваторії. Учнями Малютіної були Іван Паторжинський та Марія Сокіл-Рудницька. У 1923 р. переїжджає до Харкова, де працює у Музично-драматичному інституті, очолює Вищі музично-драматичні курси. У 1941 р. опинилася в евакуації у Магнітогорську, де і прожила останні 35 років свого життя. Світлина 1910-х років.

Театр Луцького (вул. Магдебурзького права, 1)

Після закриття на початку 1840-х років дерев’яного театру на Ярмарковій площі, місто залишилось без приміщення, де б могли виступати театральні трупи. У 1844 р. купець Абрам Луцький будує власний кам’яний будинок на вул. Гостинній. У процесі будівництва будівля перелаштовується під театр. Перший в історії міста кам’яний театр урочисто відкрито 7 листопада 1847 року виступом трупи Пілоні, показували «Ревізора» Миколи Гоголя. Театр працював до 1885 року. Будівля, де він знаходився, переоблаштована у 1886 р. під квартири. На початку 1910-х років за нового власника – Герша Золотаревського, забудова на ділянці повністю знесена і тут зведено прибутковий будинок за проєктом С.В. Віленського (ймовірно), який стоїть тут і сьогодні. На жаль, зображень театру Луцького не збереглось. На світлині сучасний вигляд місця, де колись був цей театр, взято з google.com

Приходьте на екскурсію «Катеринослав театральний» https://chipyo.livejournal.com/86075.html