Але може, Америка - виняток? Тоді варто подивитися на європейську історію.

Вебер стверджував: протестантизм створив капіталізм. Але дослідження німецьких міст показало цікаву річ. Міста, які стали протестантськими у XVI столітті, вже тоді були багатшими за католицькі. Не протестантизм зробив їх заможними - вони обрали протестантизм, бо вже були заможними.

Але чому заможні міста міняли релігію? Католицька церква контролювала торгівлю, стягувала податки, обмежувала лихварство. Багатим торговцям це заважало. Протестантизм звільняв їх від цих обмежень. Нова релігія давала ідеологічне виправдання для економічних змін.

Водночас італійські банкіри з Флоренції чи Генуї не потребували релігійної революції - вони вже контролювали європейські фінанси. Венеційські купці панували в торгівлі зі Сходом. Папа римський не заважав їм заробляти.

Навіть там, де протестантські регіони пізніше дійсно розвивалися швидше, можливо, справа була не в трудовій етиці. Протестанти наголошували на читанні Біблії, що могло зробити їх грамотнішими. А в доіндустріальну епоху вміння читати і рахувати давало значні переваги в торгівлі та ремеслах.

Виходить, що причина і наслідок у Вебера переплутані. Не протестантизм робив регіони багатими. Регіони з певними економічними інтересами обирали протестантизм як зручну ідеологію.

А що з православними країнами? Тут спрацювали зовсім інші фактори. Після падіння Константинополя торгові шляхи перейшли до італійців та голландців, Балкани опинилися під османським пануванням, а Російська імперія застрягла у кріпацтві та бюрократії. Економічна відсталість накопичувалася століттями.

А потім прийшов комунізм. Півстоліття без приватної власності, без ринку, без підприємництва. Найкращий приклад - Східна Німеччина. Вона була протестантською століттями, але кілька десятиліть комунізму знищили всю "протестантську етику". Досі Східна Німеччина відстає від Західної за доходами.

Якщо комунізм може зруйнувати протестантську етику за кілька десятиліть, то що казати про православні країни? Більшість із них пережила набагато довший період таких експериментів.

Що з цього випливає? Вебер помилився у причинно-наслідкових зв'язках. Він побачив, що протестантські країни багатші, і вирішив: справа в релігії. Насправді все навпаки. Економічно розвинені регіони обирали протестантизм, бо він давав їм більше свободи від централізованих структур.

Сучасність дає ще більше прикладів такої плутанини. Наприклад, Німеччина - найбагатшою землею там є Баварія, яка століттями була католицькою. А протестантські землі Півночі не завжди багатші за католицький Південь. У Швейцарії теж немає особливої різниці між католицькими та протестантськими кантонами за рівнем життя.

Або подивіться на сучасну Ірландію. Ця католицька країна за останні десятиліття перетворилася з одної з найбідніших в Європі на одну з найбагатших. ВВП на душу населення вищий за німецький чи британський. Дублін став європейським технологічним хабом. Де тут веберівська логіка?

Те, що Вебер називав "протестантською етикою", насправді відображає культурні особливості германських народів - німців, скандинавів, англосаксів. Вони завжди тяжіли до самоврядування, не любили централізованої влади, цінували індивідуальну відповідальність. Коли прийшла Реформація, ці традиції знайшли своє вираження в новій релігійній формі. Германські народи створили протестантизм під себе, а не навпаки.

Романські народи - італійці, французи, іспанці - залишилися переважно католицькими. Германські - німці, скандинави, англійці - стали протестантськими. Кожна група обрала релігію, що відповідала їхній культурі.

Звідси випливає важливий висновок. "Протестантська етика" працює тільки там, де вона виросла органічно - у германських народів. Якби італійці чи українці масово перейшли в лютеранство, вони не стали б раптом багатшими. Культура первинна, релігійна форма - вторинна.

2/3