at eternity’s gate
Skiers Underway, 1926 Franz Sedlacek
це мали бути ми на драгобраті, але зміна клімату внесла свої корективи🌡️
❤6
lo non ho mani che mi accarezzino il volto (I Have No Hands to Caress My Face), 1961-1963
Mario Giacomelli
коли Джакомеллі завітав до духовної семінарії у рідному місті, він відчув тиск і стерильність у середовищі молодих хлопців, які присвятили себе служінню та одинацтву (звідси назва серії).
щоб розвіяти атмосферу, він почав потайки приносити їм сигари на вихідних, а натомість попросив їх знову побути дітьми, скинути маски і виражати щирі емоції. чіткий кольоровий контраст підкреслює екстремальність вибору, а довга витримка стирає межі силуетів, мов межі між світом земним і небесним.
коли фото надрукувалися і план Джакомеллі розкрився, семінарія воліла щоб ці світлини прибрали. самому митцю заборонили візити, і серія закінчилася.
Mario Giacomelli
коли Джакомеллі завітав до духовної семінарії у рідному місті, він відчув тиск і стерильність у середовищі молодих хлопців, які присвятили себе служінню та одинацтву (звідси назва серії).
щоб розвіяти атмосферу, він почав потайки приносити їм сигари на вихідних, а натомість попросив їх знову побути дітьми, скинути маски і виражати щирі емоції. чіткий кольоровий контраст підкреслює екстремальність вибору, а довга витримка стирає межі силуетів, мов межі між світом земним і небесним.
коли фото надрукувалися і план Джакомеллі розкрився, семінарія воліла щоб ці світлини прибрали. самому митцю заборонили візити, і серія закінчилася.
❤8
культура dvd та відеокасет має повернутися, як і почуття володіння культурним продуктом
❤13
Forwarded from both worse and better
«Я поверну собі своє життя
обіцяю»
написано маркером на стіні одного
популярного закладу Києва
там і кава і тістечка і модний одяг намисто музика та балкони з неймовірним виглядом
я бачив
як туман обіймає хмарочос
ніжно та тихо.
«Любові не існує»
написано на іншому поверсі цього закладу
а ще не існує моря
не існує повітря
не існує снів
і мене
але кава тут добра
знизу хтось дописав:
«Сонце, хто тебе змусив так думати?»
а я розкажу вам, хто:
болото, по якому важко дійти до бліндажу із позиції
міни, які падають поруч
завʼязана туго на шиї мотузка зими
частини людини
розкидані
розгублені по полю
химерно та неохайно
сон, який змушує кричати
дощ, коли тобі ще кілька днів чекати на зміну
і сонце
яке заховалось в підвал
бо повітряна тривога
дійсно
хто тебе так змусив думати, сонце?
Коротка відпустка
кілька днів разом з дорогою
я бачусь із друзями
ліплю з глини
вперше за два роки випікаю чізкейк
який так собі вдався
разом з подругою спостерігаємо
як кішка зими схопила мишку вулиці
тримає
я можу дихати
дорогу напроти перебігає дівчина
тримаючи за повідок великого худого пса
десь виринають останні поверхи хрущовок
наче плавці батерфляєм
мерехтять гірляндами
ще трохи
і я знову захочу стати частиною
звичайного міста
вигулювати великого пса
смажити яєшню
пити каву в симпатичних книгарнях з високими полицями
це небезпечно
це дуже небезпечно
спокійне життя це хвороба
викинь ці думки
наче використані бахіли
втікай звідси
в свій бліндаж
в своє болото
в свої міни
я поверну собі життя
я поверну собі життя?
Обіцяю.
Максим Кривцов
обіцяю»
написано маркером на стіні одного
популярного закладу Києва
там і кава і тістечка і модний одяг намисто музика та балкони з неймовірним виглядом
я бачив
як туман обіймає хмарочос
ніжно та тихо.
«Любові не існує»
написано на іншому поверсі цього закладу
а ще не існує моря
не існує повітря
не існує снів
і мене
але кава тут добра
знизу хтось дописав:
«Сонце, хто тебе змусив так думати?»
а я розкажу вам, хто:
болото, по якому важко дійти до бліндажу із позиції
міни, які падають поруч
завʼязана туго на шиї мотузка зими
частини людини
розкидані
розгублені по полю
химерно та неохайно
сон, який змушує кричати
дощ, коли тобі ще кілька днів чекати на зміну
і сонце
яке заховалось в підвал
бо повітряна тривога
дійсно
хто тебе так змусив думати, сонце?
Коротка відпустка
кілька днів разом з дорогою
я бачусь із друзями
ліплю з глини
вперше за два роки випікаю чізкейк
який так собі вдався
разом з подругою спостерігаємо
як кішка зими схопила мишку вулиці
тримає
я можу дихати
дорогу напроти перебігає дівчина
тримаючи за повідок великого худого пса
десь виринають останні поверхи хрущовок
наче плавці батерфляєм
мерехтять гірляндами
ще трохи
і я знову захочу стати частиною
звичайного міста
вигулювати великого пса
смажити яєшню
пити каву в симпатичних книгарнях з високими полицями
це небезпечно
це дуже небезпечно
спокійне життя це хвороба
викинь ці думки
наче використані бахіли
втікай звідси
в свій бліндаж
в своє болото
в свої міни
я поверну собі життя
я поверну собі життя?
Обіцяю.
Максим Кривцов
💔4❤3