Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових

Старший навідник Андрій Дружицький поліг 25 грудня 2023 року внаслідок осколкового поранення, якого зазнав під час бойового завдання поблизу села Берестове Донецької області. Захисникові було 40 років.

Андрій народився 11 листопада 1983 року в місті Шептицький на Львівщині. Закінчив місцевий професійний гірничо-будівельний ліцей, де опанував професію електрозварника. Працював підземним гірником дільниці підготовчих робіт на шахті «Великомостівська», згодом на шахті «Межирічанська» ДП «Львіввугілля». Захоплювався компʼютерами.

В листопаді 2022-го Андрія мобілізували до лав ЗСУ. Боронив країну у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Служив старшим навідником гранатометного розрахунку протитанкового взводу противогневої підтримки. 

У лютому 2023 року воїн потрапив у полон. За місяць Андрій повернувся додому та знову став до лав ЗСУ. 4 травня 2023-го захисник зазнав тяжкого поранення, але після лікування знову повернувся на фронт.

«Дисциплінований, ініціативний, з почуттям високої відповідальності за доручену справу. Поставлені перед ним завдання завжди виконував з високою відповідальністю, точністю та своєчасно, при цьому завжди проявляв розумну ініціативу, організованість та наполегливість. Завжди витриманий, наполегливий, здатний до розумного ризику. У роботі організований вмів виділити головний напрямок при вирішенні поставлених завдань. Здатний досягти поставлених цілей, якісного виконання поставлених завдань та наведення статусного порядку на своїй ділянці роботи», – написав командир Андрія. 

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою «Почесний громадянин міста Червоноград» (нині Шептицький) та нагрудним знаком «Ветеран війни».

«Андрій був дуже працьовитим, лежати чи сидіти його дуже втомлювало. Він завжди був у русі, обожнював подорожувати, відвідував театри, музеї, кінотеатри, любив книги. Андрійко був чесним, дуже щедрим, людиною слова, завжди усміхненим, завжди всім задоволеним і за все завжди вдячним. Все завжди в нього було добре і чудово. Він був спокійним і мудрим. Все вирішував із посмішкою на обличчі. Андрійко для мене зробив цей світ казкою, а мене в цьому світі – принцесою. Носив мене на руках від першої нашої зустрічі і до смерті. Це таке щастя було – бути з ним. 


Андрійко для  всіх нас  був білосніжним, чистим янголом у цьому світі, а нині – янголом у небі, нашим захисником, нашим помічником. Був дуже інтелігентною людиною, не пив, не курив, не говорив поганих слів. Про всіх дбав, дуже багато допомагав своїй великій рідні, сім'ї і чужим людям. Ніколи не відмовляв в допомозі, і фінансово, і працею своїх рук. Лагодив радіоапаратуру, яку ніхто не міг полагодити, а він міг. Андрійко був зразковим,  відповідальним, це відзначали всі його командири і побратими. Також він був зразковим і у житті, і на роботі. Він був людиною зразкової гідності та честі!», – сказала дружина Віра.

Поховали захисника на Шептицькому міському кладовищі.

У Андрія залишились батьки, дружина, брат та сестра.