Hope is paradoxical. It is neither passive waiting nor
is it unrealistic forcing of circumstances that cannot
occur.

Наше життя жахливе не своєю примарністю, воно жахливе, бо необоротне й непорушне. Я створений із субстанції часу. Час — ріка, що несе мене, але ця ріка — я сам; тигр, що шматує мене, але цей тигр — я сам; вогонь, що спалює мене; але цей вогонь — я сам. Світ, на жаль, залишається реальністю, а я — Борхесом