Валлійський підприємець Джон Юз (Г'юз) зі своєю родиною в заснованому ним місті Юзівка (сьогодні Донецьк).

Колоризована світлина 1889 року.

Чекліст Грушевського | Танкістам на ремонт машин

🕊️Великодній рушник з м. Борщів (Східна Галичина, тоді у складі Польщі), вишитий 1936 року.

З колекції Борщівського обласного краєзнавчого музею.

Великдень - свято сім'ї, пам'яті й торжества.

П'ятий рік я не вдома. П'ятий рік не йду з кошиком до рідної церкви. І таких - тисячі, десятки тисяч.

Не зі своєї волі ми втратили можливість бути вдома.
Але своєю волею повертаємо право на це - право жити, право стояти, право газдувати у власній хаті.

Великдень воістину українське свято: не як обряд, а як сутність, витаврувана у самій долі народу.
Ми - народ, що знову сходить на свою Голгофу.

Справді, землею був наш нарід і в землю обернувся. З етнографічної маси протягом довгих віків утворив із себе націю, підвівся на високий щабель культури й потім звідти швидкою ходою спустився до найнижчих щаблів, до низин людськості, знову став етнографічною масою, а нині заново розпочався творчий процес, і ще раз з етнографічної маси у боях та стражданнях виробляється Nація Українська.

Правдивий фенікс, що відроджується з попелу руїни! Але який же довгий та важкий шлях стелиться перед українцями. І мимоволі сумніви постають, чи воскресне ще раз наш нарід? Чи може воскреснути те, що на смерть призначено, що вже вмерло? Чи витвориться з народу нація? І у відповідь на ці сумніви несеться торжествена переможна пісня життя:
Христос Воскрес! Христос Воскрес!