осінь з солодким присмаком мікропластику, з холодними пасмурними ранками сповненими приглушеного світла що долинає крізь ледь розтиснуті повіки немов у медпалату стаціонару прорвавшись на поривах вітру крізь щільно закриті тюлі, з довгими опіушними похміллями які тягнуть тебе за м'язи одразу на глибину кількох метрів під землю, з таненням світлового дня схожим на переказані шепотом розповіді про помирання під час обіднього сну, з синтетичними волокнами її одягу що лоскотним доторком залишилися у тебе на язиці, з фантомними знайомими що давно й недавно покинули відомі простори й світи та лиш чомусь продовжують повертатися у снах

вітаю всіх цією осінню

підготовка гурівських підрозділів спеціального темпорального призначення займає багато часу та має специфіку відмінну від вже відомого нам містичного десанту. в цьому немає нічого дивного, адже всі розуміють, що коли хочеш підкорити стихію -- повинен її пізнати як самого себе; і таке пізнання забирає увесь час. ти заздалегідь повинен створити простір глибини, в яку можна буде залягати під час форс мажорів. кажуть, в давнину моряки возили на кораблях бочки з маслом. у випадку шторму вони викидали їх за борт. масло розливалося і давало кілька митей спокою. кажуть, цього було достатньо, щоб взяти шторм під свій контроль. не існує валюти ціннішої, ніж кілька митей спокою у критичний момент. тим паче в процесі ведення темпоральних бойових дій. гурівці це знають, і працюють як над спокоєм, так і над моментами. вони знають, що час виникає і згасає як полум'я; що в деяких місцях немає ніякого часу в принципі, а є лише простір в певному специфічному сенсі; що буває час не тече, а квітне: пелюсток за пелюстком розпускаючись, починає поступово опадати і в'янути; що деінде провідна здатність щирості дозволяє часу лише крапати; що в деяких ситуаціях час обертається на пір'я, і єдиний спосіб тоді його направити у потрібний бік це розчесати пір'їнки, змастити їх жиром та піймати правильний потік вітру. орієнтування в позачасовій місцевості також має свою специфіку. наприклад, компаси там не працюють -- у них не обертається стрілка. з картами теж є нюанс. вони не влізають на папір, а тому їх доводиться запам'ятовувати по спеціальній методиці: вводиться список різних нескінченностей, а до кожної з них відповідно до її калібру приторочується список унікальних атрибутів. десь це список усіх можливих розривів в рівних поверхнях, десь це дірки, які неможливо заклеїти, десь це кордони хмарних форм, десь кластери притягання й відкидання, десь острівки окремішності, між якими можна натягнути специфічне простирадло. список таких списків скручують в циліндричну трубочку. трубочку заклеюють хрест нахрест. це і є карта. в безчасових областях вона дозволяє підійматися на рівень накриттів для того, щоб обійти аномалії та непрохідні особливості. це пояснює необхідність якісної фізичної підготовки для бійців гуру. адже масова фізична підготовка серед ворога стала вікном можливостей для діяльності темпоральних підрозділів -- тепер крізь індивідуальні токи часу майже усіх супротивників проходить наскрізне уявлення хромового кольору про час псевдоутилітарний. лінійний та однорідний для фанатів класики, дещо підкручений та викривлений для поціновувачів модерну, дикий та неприборканий для знавців древності -- з деякими поправками на інші чинники, які можна впорядковувати довкола цих та ще декількох основних -- і, що найважливіше, завжди однакового кольору, навіть без відтінків. втім, все одно важливо знати всі ті додаткові чинники не гірше, ніж досвідчений водій з самого дитинства знає ями на дорогах, якими буде їздити усе життя. добуттям цієї інформації займається темпоральна розвідка. їхні дороги пролягають в проміжках між бринінням тятиви дихання супротивника. бійцям ж після оволодіння орієнтирами та шляхами й після отримання необхідної інформації залишається налаштувати зв'язок та координацію підрозділів. ця непроста задача навіть для груп, які розкидані по місцевості в межах одного часового режиму, стає надскладною для груп, які працюють на різних темпоральних напрямках. на допомогу приходять дзвінки на вимкнені телефони, налаштування рацій на морські хвилі, зберігання критичної документації в перистих хмарах, а оперативного листування в шаруватих, транспортування сухостоєм та інше, про що говоритимемо згодом.

або один із них

це знак. настав час вести переговори з королями плетених парканів, присмеркового сяйва, тріщин в черепицях, бірюзових світанків та цупких подмухів нічного повітря -- можливо вони впрягуться за нас

вбий в собі фаталіста та поменше пизди про вірогідності

сьогодні вийшло нове відео від команди ютуб каналу горицвіт, яке ми всім рекомендуємо до перегляду. окрім свого гумору воно цінне структурним економічним аналізом явища міграційної кризи, причому як в загальних рисах, так і конкретно української специфіки.

десь на просторах інтернету деякий користувач месенджеру телеграм прокоментував контент команди горицвіту наступною думкою:
Дуже примарно уявляю, як держава, яка буквально просрала всі можливості економічного розвитку за 30 років раптом візьме і вийде на рівень держуправління, схожий на канадський чи австралійський. Вірогідність звичайно не нульова, але дуже близька до нуля

ця думка заслуговує на увагу з єдиної причини: вона ілюструє дуже типовий патерн засвоєної протягом життя побутової тупості, особливо облюбованої українцями. важливо бити, кришити, презирати, гнати, розвінчувати та ігнорувати думки, що втілюють цю тупість. і знати в обличчя відповідний їй шаблон аргументації.

чому ця думка хибна на рівні
- особистого раціо:
тому що особисті впливи важать більше, ніж здається. і якщо конкретно ти нічого не здатен зробити на поприщі державного управління в силу того, що не маєш і не хочеш мати відповідної освіти, навичок чи знайомств, щоб впливати на речі через перші-другі руки, не означає, що такого впливу не мають інші. в такому разі - молодой чєловєк, ето не для вас снято.

чому ця думка хибна на рівні
- аргументації:
тому що подія "держава вийде на рівень достойного держуправління" не є випадковою ні з точки зору теорії ймовірностей, ні статистики, щоб їй приписувати якусь вірогідність взагалі. якщо людина не мала на увазі під словом "держава" якесь формальне абстрактне спрощення, для якого можна порахувати таку ймовірність, та не провела й надала подібних обчислень - в такому випадку це просто риторичний прийом наївного фаталізму. який ставить за мету перекреслити у свідомості читача здобуття соціальних та економічних наук. які ті вигризають, кров'ю й потом здобуваючи дані та поліруючи методологію їхнього опрацювання, щоб з того, роками публікуючи дослідження за дослідженням, робити валідні обчислення схожих на перший обивательський погляд - а насправді неспівмірно простіших - показників.

якщо на те пішло, то такі показники як "рівень державного управління" - що б це не значило - значно краще пояснюються та передбачуються розкладенням через консистентні магічні системи, аніж через теорію ймовірностей. чому так - тема, яка заслуговує окремого допису.

чому ця думка хибна на рівні
- суспільного блага:
тому що це наївний фаталізм, який за роки трамбування в людях конденсується до заразної мислеформи "не жили добре - нема чого й починати". ця думка ставить за мету упереджено негативно узагальнити в сприйнятті читача роки життєплину надскладного симбіозу держави і суспільства та звести їх до напівзабутого-немов-у-сні розмитого враження про динаміку окремих ніби-точних економічних та соціальних показників, які десь колись існували та начебто мали негативну динаміку, та підмінити це враження особистим враженням про ехокамерний резонанс опіній людей з близького оточення довкола окремо взятих, не факт що коректно поставлених, питань про якість життя. некоректна поставленість яких заміщає собою можливість фахової постановки таких питань, а отже і фахового широкого бачення виходів в тому, що інакше здається суцільними глухими кутами. таке узагальнення та підміна цементують уявлення людини про те, що якщо погано було раніше - погано буде і далі. утрамбовуючи засвоєну безпорадність та закриваючи щиру допитливість щодо того, що складає з себе наша реальність та який ступінь впливу нам доступний на її майбутнє, хибними наперед заготовленими відповідями.

1. позначення випадковою величиною чи подією того, що не вкладається в статистичну методологію, щоб надати своїм словам формальної ваги, - (псевдо) статистична критика структурних міркувань як метод.

2. застовування власних упереджень як відповідей на наперед заготовлені хибно сформульовані питання про кількісну чи статистичну природу явищ там, де повинен був би відбуватися кропіткий процес збору і підготовки даних, фаховий аналіз, постановка питань та пошук відповідей з подальшим уточненням даних і далі по колу, - наївний фаталізм як модус.

такі дві риси є типовими і хибними в багатьох побутових міркуваннях. і антидотом до них є скромність, уважність, допитливість та перегляд нового відео від команди горицвіту.

божевілля сильніше за симптоми хвороби, які нагадують нечіткі силуети за спітнілим склом, в яке ти дивишся з автомобіля, проїжджаючи малознайомі місця, які не факт що відмічені на картах. протікання силуетів схоже на рух кори земної кулі, з заворотами підземних річок, бульбашками порожнин, повільним закипанням й перемішуванням. як велика кабаняча щелепа, яка застигла напівроззявленою поки очі не можуть сфокусуватися на розломі в силуетах, що мандрують повз. розломи в силуетах часто вигулькують з периферійного нізвідки, щоб піти назад в безлюдне нікуди, залишаючи втомленого м'ясника в нероздільному об'єднанні з тою тупістю, яка не дозволяє йому навести фокус на причинах власної смиренності щодо мишачої цивілізації під прилавком, і почати дурити покупців свідомо. втім іноді розломи утворюються просто посеред кроку і заповнюють собою небо, і стають новим мотивом, схемою та місцем археологічних розвідок, ескізом точки на карті, гравюрою на бічній поверхні вушної раковини жабоподібних істот, що уникаючи помешкань переміщаються потоками підземних рік не зважаючи на параметри густини середовища, оскільки виникають у світі там, де ще немає вагів та цифер, а є лише відтінки і кольори поєднані у обертони вагань, якими бринить кожна втрачена мить поза межами пилюки слів, які в угоду володарям таємності витісняють істинні значення текстів прямо в розтягнуті від п'ят до печінок пащеки тих істот, що плавають підземними ріками й затіюють переплетіння концертних розкладів та залишають химерні малюнки на сетлистах, які потім ввижаються тобі, коли ти втичиш у спітнілий ілюмінатор цієї вічної двополовинчатої капсули, що заповнена потрохами імпортного бур'яна з химерною назвою, будучи прив'язаним новоутвореною пуповиною до джерела божевілля тих ігор, в які так любиш грати вірячи в позасловесну природу тих хвороб, які іноді хибно класифікуються як хронічні.

ахуй.

в цей чарівний ранок пост спостереження за небом доповідає:

6:47 небо неймовірного темно-бузкового кольору на межі з чорним, кольору зимнього світанку і солодкої невсипної ночі

6:56 зараз - кольору сортів темного винограду на темно-сірій скатертині

7:00 зараз - свіжої чорнильної плями на папері після того як на неї крапнули водою

7:16 зараз - кольору внутрішностей розчавленої чорниці проти тільки вимитої білої тарілки

7:31 зараз - як бульбашка що утворилася на поверхні сливового варення розмішаного з йогуртом

8:27 тепер небо набуло кольору брудно-білого як густа пара з теплотраси

на цьому пост завершується

варто починати з першої