засвоєні риси, що не попадають в жилу, з роками зникають, розчиняючись в пам'яті. подібно до росту дерев. поверніться у добре знане місце через декілька років. що видасть у вас чужинця? дерева будуть іншої висоти. ні кут притоптування трави, ні насиченість сонячних зайчиків, ні облущена штукатурка, косметичні ремонти, поміняні лавки та інші дрібниці не зроблять цього. вони нагадуватимуть про те, що вас тут не було. ви зникли, ви покинули це місце. ви не думали про нього, і навіть думаючи будували спогад з уже готових блоків. намагалися відновити щось, що розчинилося назавжди. фантазія навспак. вони нагадуватимуть вам і про дні, які були проведені тут. стара штукатурка буде привиджуватися і налазити на облущену нинішню шар за шаром як морські хвилі. сонячні зайчики співатимуть вам композицій, чиїх партитур ви не бачили, а мелодію впізнати не здатні. поміняні лавки сміятимуться з того, як ви сідаєте там, де вже нічого немає. притоптана трава гратиме із сонцем у схованки, але світлові пастки скручені під дивними кутами завадять вам те помітити. в цьому коливанні трави почне коливатися усе довкола і ось ви вже не знатимете чи йдете ви по світу буття, а чи небуття, чи це сон, чи посмертя, чи може спогад. спека додасть страві пудри. але дерева будуть єдині, хто вас не підведе. вони коливатимуться разом із травою, теж візьмуть участь у цьому гіпнотичному танку. але будуть у ньому каркасом того циркового шатру, сцени ілюзій та дивовиж, на якій відбувається ваша вистава.

дерева ростуть і всихають, сіються нові, хиляться старі. разом із тим світ зменшується і дає радість відчути себе знову маленьким серед травинок. під шурхіт зелених мовчазних канонад.

двірний гриб доповідав на всезагальних спорах про колискову співану котами. надцять котів збиралося щодня по заході сонця, сідало кільцем, а довкола них ще і ще. вони мугикали, одне кільце за обертом, інше проти, інше теж проти, а наступне знову за, і далі подібно. їжаки засинали від того мугикання, крізь них проростали кропиви і під ними прокладали старі теплотраси. а коти продовжували звучати кільце за кільцем, закручуючи їх щоразу інакше. в спорах уточнювалося, що сурмлення було взято за основу котами для видобутків звуку. щільністю мов піна звучала вечірня пісня, голосами сурм, що їх несли на збір коти. тополі пушилися і здіймали пух в повітря, збудоражені дивами мелодій, обертаючи його на хмари. а сурми продовжували грати пустотами і розривами у тиші, славлячи сутінкові смерті тіней. мембранні коливання переривали звучання сурмлень, що розходилися із баченнями котів. одного разу крук, тікаючи від ноші мрій, сховався в тій пісенній виставі. з тих пір коти тягають по пір'ячку за вухом на пам'ять.

в процесі оформлення вітражу-репортажу з узбіччя дорогою додому довелося побити шибки та пляшки з-під пива, щоб вкриваючи гладенькі поверхні купчастих хмар перелічити дотиками смальти наступне:

сплячі тіла на бордюрах серед пастельного літнього на ізльоті світла

стоматологію посеред загорнутої у ртуть, елеватори та іржу промзони

мечеть з балконом-прибудовою понад гаражами що видає себе за будку охоронця

монументальні мурашники, що пахнуть дитинством, облицьовані декоративною плиткою з дев'яностих

таємні брами приховані в незаконно прибудованих ларьочках

одинокі обеліски архітектурним планам міської забудови

огорнуті полум'ям народжені під тім'ям з-під ярма навушників птахи що ковзають по серпантинам сонячного світла

обрії вкриті мурами далеких скляних замків неначе межі чугунної ванни пліснявою

вологі обійми сумнівів висвічені тінями у щілинах між мафами-ятками

отруйно-солодкі спогади застряглі між зубами драконячих щелеп розкиданих містом ніби пастки для велетнів

розсипані листи спектральних послідовностей що попадали ребрами нескінченних клітинчатих новобудов

розкидані в покошеній траві шприци заповнені чорним текстилем та намальованими зірками

малим архітектурним формам присвячується

з днем незалежності україни

позачергове нагадування про те, що рядки в підручниках історії не беруться нізвідки; а найменше що ми здатні дати нашим захисникам -- вічну шану; в першу чергу на глибоко особистому інтимному рівні, яким вистлане наше усамітнення, наша радість та наш біль; в другу чергу на рівні вчинків та слів, що завжди просякнуті побутовою буденною інтимністю; в третю чергу на широкому колективному рівні, що утворюється нашими спільними зусиллями, визначаючи дійсність суспільну. кожен із янголів нині тут, а кожен із тих, хто тут, буде серед янголів. варто лише не забувати

осінь з солодким присмаком мікропластику, з холодними пасмурними ранками сповненими приглушеного світла що долинає крізь ледь розтиснуті повіки немов у медпалату стаціонару прорвавшись на поривах вітру крізь щільно закриті тюлі, з довгими опіушними похміллями які тягнуть тебе за м'язи одразу на глибину кількох метрів під землю, з таненням світлового дня схожим на переказані шепотом розповіді про помирання під час обіднього сну, з синтетичними волокнами її одягу що лоскотним доторком залишилися у тебе на язиці, з фантомними знайомими що давно й недавно покинули відомі простори й світи та лиш чомусь продовжують повертатися у снах

вітаю всіх цією осінню

підготовка гурівських підрозділів спеціального темпорального призначення займає багато часу та має специфіку відмінну від вже відомого нам містичного десанту. в цьому немає нічого дивного, адже всі розуміють, що коли хочеш підкорити стихію -- повинен її пізнати як самого себе; і таке пізнання забирає увесь час. ти заздалегідь повинен створити простір глибини, в яку можна буде залягати під час форс мажорів. кажуть, в давнину моряки возили на кораблях бочки з маслом. у випадку шторму вони викидали їх за борт. масло розливалося і давало кілька митей спокою. кажуть, цього було достатньо, щоб взяти шторм під свій контроль. не існує валюти ціннішої, ніж кілька митей спокою у критичний момент. тим паче в процесі ведення темпоральних бойових дій. гурівці це знають, і працюють як над спокоєм, так і над моментами. вони знають, що час виникає і згасає як полум'я; що в деяких місцях немає ніякого часу в принципі, а є лише простір в певному специфічному сенсі; що буває час не тече, а квітне: пелюсток за пелюстком розпускаючись, починає поступово опадати і в'янути; що деінде провідна здатність щирості дозволяє часу лише крапати; що в деяких ситуаціях час обертається на пір'я, і єдиний спосіб тоді його направити у потрібний бік це розчесати пір'їнки, змастити їх жиром та піймати правильний потік вітру. орієнтування в позачасовій місцевості також має свою специфіку. наприклад, компаси там не працюють -- у них не обертається стрілка. з картами теж є нюанс. вони не влізають на папір, а тому їх доводиться запам'ятовувати по спеціальній методиці: вводиться список різних нескінченностей, а до кожної з них відповідно до її калібру приторочується список унікальних атрибутів. десь це список усіх можливих розривів в рівних поверхнях, десь це дірки, які неможливо заклеїти, десь це кордони хмарних форм, десь кластери притягання й відкидання, десь острівки окремішності, між якими можна натягнути специфічне простирадло. список таких списків скручують в циліндричну трубочку. трубочку заклеюють хрест нахрест. це і є карта. в безчасових областях вона дозволяє підійматися на рівень накриттів для того, щоб обійти аномалії та непрохідні особливості. це пояснює необхідність якісної фізичної підготовки для бійців гуру. адже масова фізична підготовка серед ворога стала вікном можливостей для діяльності темпоральних підрозділів -- тепер крізь індивідуальні токи часу майже усіх супротивників проходить наскрізне уявлення хромового кольору про час псевдоутилітарний. лінійний та однорідний для фанатів класики, дещо підкручений та викривлений для поціновувачів модерну, дикий та неприборканий для знавців древності -- з деякими поправками на інші чинники, які можна впорядковувати довкола цих та ще декількох основних -- і, що найважливіше, завжди однакового кольору, навіть без відтінків. втім, все одно важливо знати всі ті додаткові чинники не гірше, ніж досвідчений водій з самого дитинства знає ями на дорогах, якими буде їздити усе життя. добуттям цієї інформації займається темпоральна розвідка. їхні дороги пролягають в проміжках між бринінням тятиви дихання супротивника. бійцям ж після оволодіння орієнтирами та шляхами й після отримання необхідної інформації залишається налаштувати зв'язок та координацію підрозділів. ця непроста задача навіть для груп, які розкидані по місцевості в межах одного часового режиму, стає надскладною для груп, які працюють на різних темпоральних напрямках. на допомогу приходять дзвінки на вимкнені телефони, налаштування рацій на морські хвилі, зберігання критичної документації в перистих хмарах, а оперативного листування в шаруватих, транспортування сухостоєм та інше, про що говоритимемо згодом.

або один із них

це знак. настав час вести переговори з королями плетених парканів, присмеркового сяйва, тріщин в черепицях, бірюзових світанків та цупких подмухів нічного повітря -- можливо вони впрягуться за нас

вбий в собі фаталіста та поменше пизди про вірогідності

сьогодні вийшло нове відео від команди ютуб каналу горицвіт, яке ми всім рекомендуємо до перегляду. окрім свого гумору воно цінне структурним економічним аналізом явища міграційної кризи, причому як в загальних рисах, так і конкретно української специфіки.

десь на просторах інтернету деякий користувач месенджеру телеграм прокоментував контент команди горицвіту наступною думкою:
Дуже примарно уявляю, як держава, яка буквально просрала всі можливості економічного розвитку за 30 років раптом візьме і вийде на рівень держуправління, схожий на канадський чи австралійський. Вірогідність звичайно не нульова, але дуже близька до нуля

ця думка заслуговує на увагу з єдиної причини: вона ілюструє дуже типовий патерн засвоєної протягом життя побутової тупості, особливо облюбованої українцями. важливо бити, кришити, презирати, гнати, розвінчувати та ігнорувати думки, що втілюють цю тупість. і знати в обличчя відповідний їй шаблон аргументації.

чому ця думка хибна на рівні
- особистого раціо:
тому що особисті впливи важать більше, ніж здається. і якщо конкретно ти нічого не здатен зробити на поприщі державного управління в силу того, що не маєш і не хочеш мати відповідної освіти, навичок чи знайомств, щоб впливати на речі через перші-другі руки, не означає, що такого впливу не мають інші. в такому разі - молодой чєловєк, ето не для вас снято.

чому ця думка хибна на рівні
- аргументації:
тому що подія "держава вийде на рівень достойного держуправління" не є випадковою ні з точки зору теорії ймовірностей, ні статистики, щоб їй приписувати якусь вірогідність взагалі. якщо людина не мала на увазі під словом "держава" якесь формальне абстрактне спрощення, для якого можна порахувати таку ймовірність, та не провела й надала подібних обчислень - в такому випадку це просто риторичний прийом наївного фаталізму. який ставить за мету перекреслити у свідомості читача здобуття соціальних та економічних наук. які ті вигризають, кров'ю й потом здобуваючи дані та поліруючи методологію їхнього опрацювання, щоб з того, роками публікуючи дослідження за дослідженням, робити валідні обчислення схожих на перший обивательський погляд - а насправді неспівмірно простіших - показників.

якщо на те пішло, то такі показники як "рівень державного управління" - що б це не значило - значно краще пояснюються та передбачуються розкладенням через консистентні магічні системи, аніж через теорію ймовірностей. чому так - тема, яка заслуговує окремого допису.

чому ця думка хибна на рівні
- суспільного блага:
тому що це наївний фаталізм, який за роки трамбування в людях конденсується до заразної мислеформи "не жили добре - нема чого й починати". ця думка ставить за мету упереджено негативно узагальнити в сприйнятті читача роки життєплину надскладного симбіозу держави і суспільства та звести їх до напівзабутого-немов-у-сні розмитого враження про динаміку окремих ніби-точних економічних та соціальних показників, які десь колись існували та начебто мали негативну динаміку, та підмінити це враження особистим враженням про ехокамерний резонанс опіній людей з близького оточення довкола окремо взятих, не факт що коректно поставлених, питань про якість життя. некоректна поставленість яких заміщає собою можливість фахової постановки таких питань, а отже і фахового широкого бачення виходів в тому, що інакше здається суцільними глухими кутами. таке узагальнення та підміна цементують уявлення людини про те, що якщо погано було раніше - погано буде і далі. утрамбовуючи засвоєну безпорадність та закриваючи щиру допитливість щодо того, що складає з себе наша реальність та який ступінь впливу нам доступний на її майбутнє, хибними наперед заготовленими відповідями.

1. позначення випадковою величиною чи подією того, що не вкладається в статистичну методологію, щоб надати своїм словам формальної ваги, - (псевдо) статистична критика структурних міркувань як метод.

2. застовування власних упереджень як відповідей на наперед заготовлені хибно сформульовані питання про кількісну чи статистичну природу явищ там, де повинен був би відбуватися кропіткий процес збору і підготовки даних, фаховий аналіз, постановка питань та пошук відповідей з подальшим уточненням даних і далі по колу, - наївний фаталізм як модус.

такі дві риси є типовими і хибними в багатьох побутових міркуваннях. і антидотом до них є скромність, уважність, допитливість та перегляд нового відео від команди горицвіту.