чи пам'ятаєте щоб ви у снах та мареннях тривалий час перебували за комп'ютером, за смартфоном, телевізором, за будь-яким екраном, що транслює видимості?
не наявність екрана у сні, а саме тривале в часі активне перебування осередку вашої уваги на екрані
не наявність екрана у сні, а саме тривале в часі активне перебування осередку вашої уваги на екрані
Anonymous Poll
13%
так, постійно
4%
так, рідко
15%
здається, що так, але згадати не вдається
23%
здається, що ні, але згадати не вдається
45%
ні, ніколи
доBOW MERZчора
PROBASS ∆ HARDI feat Courgun&Aggreggat
музична павза для поціновувачів
на теорію ймовірності, як і на теорію міри взагалі кажучи, можна дивитися як на спроби орудувати нашим невіданням про причинність в зрізі конкретного моменту сприйняття.
базовий простір з теорії міри є нічим іншим як нашим вищим ієрархічним алфавітом: він містить всі можливі й неможливі варіанти, які ми здатні уявити та скомбінувати із того, що здатні уявити, щодо результування конкретного моменту сприйняття. сигма алгебри перетворюються на набори імен, де кожне з імен стосується окремого із пучків причин, що призводять до конкретного результату -- до точки з базового простору. міра тоді є просто розподілом уваги спостерігача по розпакованому на концептуальні категорії минулому -- на імена цих пучків.
звісно, якщо помацати такий погляд детальніше, можна отримати враження, що ні одна сигма алгебра не здатна покрити повної співзалежності чинників, які мали місце в минулому. але все одно це ситуативно непогана модель для описання подій та процесів, які можна спростити до наявності в них своєрідних симетрій. така своєрідна симетричність, а по суті наша здатність до концептуалізації сприйнятого, саме й дозволяє втямки ввести простір, з нього зібрати ту чи іншу сигма алгебру, і зрештою пробувати задати на ній міру.
таким чином, спираючись на теорію міри в практичних задачах, ми впокорюємося нашому невіданню про тотальну причинність, і працюємо лише із тою, яка обумовлено виникає із наших концепцій.
цікаво при такому погляді аналізувати теореми про те, що міру не можна задати довільним чином, і які заздалегідь встановлюють певні факти про неї. деякі з цих фактів можна пробувати розінтерпретовувати в зворотній бік, і дивитися на те, що як це перекладається на мову уваги.
про те, яке світло такий погляд проливає на статистику, теорію інформації, термодинаміку, теорію випадкових процесів та сучасну кількісну науку, варто говорити окремо.
якщо існує несуперечлива позаконцептуальність, як із нею працювати на практичному рівні?
базовий простір з теорії міри є нічим іншим як нашим вищим ієрархічним алфавітом: він містить всі можливі й неможливі варіанти, які ми здатні уявити та скомбінувати із того, що здатні уявити, щодо результування конкретного моменту сприйняття. сигма алгебри перетворюються на набори імен, де кожне з імен стосується окремого із пучків причин, що призводять до конкретного результату -- до точки з базового простору. міра тоді є просто розподілом уваги спостерігача по розпакованому на концептуальні категорії минулому -- на імена цих пучків.
звісно, якщо помацати такий погляд детальніше, можна отримати враження, що ні одна сигма алгебра не здатна покрити повної співзалежності чинників, які мали місце в минулому. але все одно це ситуативно непогана модель для описання подій та процесів, які можна спростити до наявності в них своєрідних симетрій. така своєрідна симетричність, а по суті наша здатність до концептуалізації сприйнятого, саме й дозволяє втямки ввести простір, з нього зібрати ту чи іншу сигма алгебру, і зрештою пробувати задати на ній міру.
таким чином, спираючись на теорію міри в практичних задачах, ми впокорюємося нашому невіданню про тотальну причинність, і працюємо лише із тою, яка обумовлено виникає із наших концепцій.
цікаво при такому погляді аналізувати теореми про те, що міру не можна задати довільним чином, і які заздалегідь встановлюють певні факти про неї. деякі з цих фактів можна пробувати розінтерпретовувати в зворотній бік, і дивитися на те, що як це перекладається на мову уваги.
про те, яке світло такий погляд проливає на статистику, теорію інформації, термодинаміку, теорію випадкових процесів та сучасну кількісну науку, варто говорити окремо.
якщо існує несуперечлива позаконцептуальність, як із нею працювати на практичному рівні?
канал довженко центра з купою українських анімацій
https://www.youtube.com/channel/UCkuTggETs84-JTFuTTZe-Zw
https://www.youtube.com/channel/UCkuTggETs84-JTFuTTZe-Zw
в продовження всесвітньо відомого серіялу
неперевне вариво вітражів, що на них розпалася кожна мить сприйняття, змушувало друга зануритися в речі, які раніше не здавалася матерією нагальною та насущною. постали питання про те, як відрізняти реальність від інтерпретацій, як переходити між взаємозамінними інтерпретаціями, які інтерпретації вважати хибними, як визначити чи є якась реальність окремо від інтепретацій, чи можливо до неї докопатися, якою вона може бути. ці питання окреслили побут на довгі місяці в найпрактичнішому сенсі. в той час доводилося спостерігати як пласти форм, слів та ментальних досвідів втрачають стабільні точки дотику, напрацьовані протягом років дитинства, юнацтва та інших, і починають рухатися відносно один одного, створюючи щоразу нові конфігурації скелець дивного складного телескопу щомиттєвого пізнання. смакам нічого не вартувало ставати картинками, звуками, запахами, дотиками, чинниками ума; запахам нічого не вартувало ставати картинками, звуками, смаками, дотиками, чинниками ума; дотикам нічого не вартувало ставати картинками, звуками, смаками, запахами, чинниками ума; чинникам ума нічого не вартувало ставати картинками, звуками, смаками, запахами, дотиками; картинкам нічого не вартувало ставати звуками, смаками, запахами, дотиками, чинниками ума; звукам нічого не вартувало ставати картинками, смаками, запахами, дотиками, чинниками ума. умови застосовності звичних логічних моделей порушувалися. реальність почала проявлятися як калейдоскопи формул, що вони не атомізувалися та були непридатні для підтверджень і спростувань в звичних логічних системах. спроби використовувати системи вищого порядку нівечилися скельцями непідтверджених неспростовностей вже за кілька митей після свого розгортання. під час падіння ієрархій логік ява обернулася хмарами над вавилонською вежею. разом із якою посипалися усі формальні способи мислення. кожна із готових моделей розуміння шубовснула внікуди, пустивши всі вскладнення та спрощення розхідними колами по позамежності поля зору. асоціативні зв'язки та пов'язаності слів із сенсорними досвідами почали кластерно випадати блекаутами з карт семантики. переписування пам'яті через кожне нове скельце затирало усе окрім самої наявності спалахів, згасань, інерцій та засмоктувань. кожне відлуння щомиттєвих досвідів запускало окрему траєкторію пізнавального процесу, з різними параметрами та початковими умовами, що розбігалися та охоплювали стільки просторів, скільки були здатні охопити. безпорадність та загубленість у нерозумінні нелінійностей стала хлібом та повітрям, а кожен із просторів набув зламів та викривлень. одночасно з тим не мінялося нічого. це тривало довгі місяці безутішності. поки ненавмисне збурення нездорової емоції, яка помилково залишилася в циклі неперервного зворотнього зв'язку на кілька тижнів, не спричинило резонанс загального ландшафту. друг не уточнював, яка то була емоція та що її викликало. казав, що протягом тих тижнів поступово втрачав здатність вклинювати свої думки в потік, поки не втратив остаточно. що втратив здатність спілкуватися не односкладно. що почав на практиці переживати підстави до підваження впевненості у спроможності смерті приносити полегшення від тонких відлунь таких вистав. і що цей зворотній цикл без усяких видимих передумов раптово луснув. прийшло виснаження. динаміка фрактальності у вітражах сповільнилася. крізь них стало проникати більше світла і холоду.
наркотики мають сильний шкідливий потенціял. друг вже дуже давно не вживає та нікому не рекомендує вживання
неперевне вариво вітражів, що на них розпалася кожна мить сприйняття, змушувало друга зануритися в речі, які раніше не здавалася матерією нагальною та насущною. постали питання про те, як відрізняти реальність від інтерпретацій, як переходити між взаємозамінними інтерпретаціями, які інтерпретації вважати хибними, як визначити чи є якась реальність окремо від інтепретацій, чи можливо до неї докопатися, якою вона може бути. ці питання окреслили побут на довгі місяці в найпрактичнішому сенсі. в той час доводилося спостерігати як пласти форм, слів та ментальних досвідів втрачають стабільні точки дотику, напрацьовані протягом років дитинства, юнацтва та інших, і починають рухатися відносно один одного, створюючи щоразу нові конфігурації скелець дивного складного телескопу щомиттєвого пізнання. смакам нічого не вартувало ставати картинками, звуками, запахами, дотиками, чинниками ума; запахам нічого не вартувало ставати картинками, звуками, смаками, дотиками, чинниками ума; дотикам нічого не вартувало ставати картинками, звуками, смаками, запахами, чинниками ума; чинникам ума нічого не вартувало ставати картинками, звуками, смаками, запахами, дотиками; картинкам нічого не вартувало ставати звуками, смаками, запахами, дотиками, чинниками ума; звукам нічого не вартувало ставати картинками, смаками, запахами, дотиками, чинниками ума. умови застосовності звичних логічних моделей порушувалися. реальність почала проявлятися як калейдоскопи формул, що вони не атомізувалися та були непридатні для підтверджень і спростувань в звичних логічних системах. спроби використовувати системи вищого порядку нівечилися скельцями непідтверджених неспростовностей вже за кілька митей після свого розгортання. під час падіння ієрархій логік ява обернулася хмарами над вавилонською вежею. разом із якою посипалися усі формальні способи мислення. кожна із готових моделей розуміння шубовснула внікуди, пустивши всі вскладнення та спрощення розхідними колами по позамежності поля зору. асоціативні зв'язки та пов'язаності слів із сенсорними досвідами почали кластерно випадати блекаутами з карт семантики. переписування пам'яті через кожне нове скельце затирало усе окрім самої наявності спалахів, згасань, інерцій та засмоктувань. кожне відлуння щомиттєвих досвідів запускало окрему траєкторію пізнавального процесу, з різними параметрами та початковими умовами, що розбігалися та охоплювали стільки просторів, скільки були здатні охопити. безпорадність та загубленість у нерозумінні нелінійностей стала хлібом та повітрям, а кожен із просторів набув зламів та викривлень. одночасно з тим не мінялося нічого. це тривало довгі місяці безутішності. поки ненавмисне збурення нездорової емоції, яка помилково залишилася в циклі неперервного зворотнього зв'язку на кілька тижнів, не спричинило резонанс загального ландшафту. друг не уточнював, яка то була емоція та що її викликало. казав, що протягом тих тижнів поступово втрачав здатність вклинювати свої думки в потік, поки не втратив остаточно. що втратив здатність спілкуватися не односкладно. що почав на практиці переживати підстави до підваження впевненості у спроможності смерті приносити полегшення від тонких відлунь таких вистав. і що цей зворотній цикл без усяких видимих передумов раптово луснув. прийшло виснаження. динаміка фрактальності у вітражах сповільнилася. крізь них стало проникати більше світла і холоду.
наркотики мають сильний шкідливий потенціял. друг вже дуже давно не вживає та нікому не рекомендує вживання