braindead memes time

хто чогось хоче -- проходьте повз

усіх інших вітаю балетом променів заходу сонця з-поза щойно випраної фіранки у тітчиній квартирі, що район, в якому вона є, пам'ятає час, коли на привокзальній площі корови щоранку флегматично щипали травичку.

хореографією опікувався національний колектив ніжности кульбабових сім'янок за режисури втомленого погляду, що його окреслює тьмяне світло флуоресцентної лампи.

а паням та пановам, що мають славетні корені фінансистів, і прагнуть кожне золото затягти до рота -- певно, щоб випробувати його на смак, -- раджу звернути увагу на слова забаганка моя. якщо ваша фінансова пам'ять знає на смак щось в'язкіше за хурму, але це не рядок пісні зі згаданими словами, то сміливо готуйте відповідні документи. ваш погляд ловитимуть в прочиненому наскрізь віконці, скрізь яке подує найперший весняний вітерець. з восьмої до дванадцятої щовівторка та четверга.

https://youtu.be/jH4gSNGoIaQ

десь в тенетах кузні українського словникового відродження.

базовано на реальних подіях, проте збіги випадкові

meme про собаку та гачі. Yoichi Imayoshi, Masahiko Taniguchi, 1992

обирати бути українцем нині й для мене означає бути потоком кадрів, струмком митей, який дивним балансом зливає в собі заплави, течії та рукави прагнення до власного психологічного благополуччя з прагненням до свідомощів щодо усіх небезпек, вад та перспектив української ідентичности, прагнення до майстерного знищення ворогів із прагненням спиратися на загальнолюдські етичні засади, прагнення спокійно існувати у світові звичайним людським життям із прагненням бороти темряву невідання в своїх очах та очах довколишніх, прагнення бути розслабленою й задоволенню людиною із прагненням знати про причини, перебіг та наслідки усіх релевантних процесів, прагнення знати й відчувати минуле із прагненням мати бачення майбутнього, прагнення підтримувати із прагненням заохочувати, прагнення починати із прагненням закінчувати, прагнення пам'ятати. особливо пам'ятати. про те, що тебе наснажує та береже, так і про те, що прагне тебе знищити.

бінауральне світобачення в розрізі. 2021, піксель, колір.

акціонерам від мистецтва пропонується поутворювати пари із цими словами, потренувати різноманітний слововжиток.



[запрошується не закладати ніякого безосновного негативу до фінів, угрів (хвате качати закарпаття та підігрувати росіянам, шановні сусіди, якщо ви це читаєте) та мокшів]

лінґвістичні дослідження показали, що ковід це продукт змови фанатів грецької абетки

засуджуємо антилюдяність "комуністичних" режимів сучасности

disclaimer bottom text

перестороговій в'язлости присвячується

друзі

якщо у вас накопичилися спостереження за зірками, поцілунки коханих, теплі слова, корисний досвід, дружні погляди, листя гербаріїв зібраних в дитинстві, гілочки що ними ви гралися в чарівників, потріскана шахова дошка дідуся, шерсть улюблених котів, бризки морського повітря всередині полірованих мушель, пом'яті карти прилеглих дворів, помахи хвоста вірних собак, сніжинки що летять в очі, досить їх зберігати.
переводьте у реальність, діліться ними, несіть їх до людей.
настав час.

готуйтеся до найкращого. цей світ сповниться любов'ю. про це повідомили синхронно.
мені -- теплим подихом зимнього сонця.
моїй коханій -- прохолодним доторком місячного сяйва.

вдаватися в деталі не стану. просто прийшов час. повідомили звідки треба. не готуйтеся до цього, все одно не будете готові. ви заслуговуєте на ваше щастя, але заради нього доведеться попрацювати.

from 19.01.2015

https://soundcloud.com/nina-andrukhovych/hbilhslpi4jf

мав я викладача із добрими очима. він мав похилий вік. викладав важливу дисципліну так, наче вона нічого не важить. говорив дивні речі, і студенти сприймали його за дивака. він не був агресивним, не був вимогливим, і динаміка його взаємодії з нами студентами більше скидалася на таку сонячного зайчика, аніж людини.

він був людиною, яка подорослішала ще за радянського союзу. і дуже органічно вписувався в модерністський корпус кпі. іноді здавалося, що він зійшов із якоїсь соціалістичної фрески і поспішає розказати нам свої історії поки його не помітили, не схопили та не затягли назад траєкторії світла прокреслені пилюкою в повітрі.

він розбавляв шматки навчального матеріалу фантастичними байками, конспірологічними теоріями та абсолютно побутовими речами, про які кожен чув від батьків та дідо-бабусів.

і завжди посміхався.

історії його молодості, від яких при подальшому згадуванні стинуло в жилах, сприймалися наче порух хмаринки. уся конспірологія звучала як добрий жарт. на його парах можна було дрімати і почуватися комфортно, попри надмірну інтенсивність матеріалу, яка шокувала бідних третьокурсників, що намагалися услідкувати. він був одним із перших викладачів, який скоріше розмовляв математикою, аніж її викладав.

він клепав пачками статті про якісь тоді малозрозумілі для нас речі. вся його науково-професійна діяльність з далекої оптики переляканого студентства скидалася на точку в просторі натягнутому на профанацію, езотерику, фінансові махінації, модерні технології, матову безвихідь, безмежний оптимізм та класичну математику.

судячи з того, що у мене десь в закапелкові пам'яти валяється цілий архетип диваків, на яких радянський союз залишив невивідний відбиток, та яких накрило рядном езотерики, махінацій, конспірології та байкарства на тлі викладання технічних дисциплін, такі люди існують в більш ніж нехтуваних кількостях. принаймні в моєму досвіді. але цей чоловік вирізнявся із такого архетипу кількома речима. фаховістю, заземленою присутністю, глибиною смутку в очах та щирістю посмішки.


кожен раз як він робив відступ від матеріалу, було складно зрозуміти де кінчається правда і починаєтся вигадка. історії про комсомол та збори полуниці перепліталися з історіями про залаштунки боротьби з міжнародним тероризмом, а математичні тонкощі оптимізації авіаконструювання непомітно перетікали в якісь іменні ніким непідтверджені гіперконцептуалістичні теорії про циклічність людського розвитку та психічного.

так одного разу посилаючись на якісь чергові марґіналії незрозуміло якої науки він пояснював, що через 7-8 років після 2014 нас очікує чергова катастрофа. і посміхався. а крізь очі струменів біль.