🇺🇦Напередодні Дня Незалежності та Дня Державного Прапору України в приміщенні нашого Центру допомоги відбувся урочистий захід, присвячений найважливішим датам в новітній історії України.

Україна відзначає 34-ту річницю Дня Незалежності у своїй історії та четверту – за період повномасштабної війни з росією. Сотні тисяч українців захищають свою державу та її суверенітет на фронті, щоб ми знову могли святкувати цю дату, працювати для успішної розбудови державності, для відновлення країни.

Пам’ять про загиблих героїв нагадує про високу ціну здобутої державної звитяги.
Нехай навіть у темні години ворожої жорстокої навали в серці кожного яскраво горить шевченківський вогонь любові до рідної України — країни гір і степів, швидких річок і золотих полів, зелених лісів і глибоких морів, відважних і гордих, гідних і люблячих людей.З днем народження, Незалежна державо!

Та цього дня ми не лише пригадали ретроспективу подій, що стали передумовою народження вільної та незалежної України. Ми також говорили про тих, хто виборює свободу зараз - ціною власного життя та здоровʼя. І про цивільних жертв та вʼязнів цієї безжальної війни.

Вперше в Центрі «Енергодар- це Україна» був встановлений ще один прапор. Це прапор Надії.
Пра́пор Наді́ї — неофіційний символ, започаткований в Україні у 2025 році з метою вшанування пам'яті про українських полонених,  та зниклих безвісти під час російсько-української війни, що триває з 2014 року. Складається із двох рівновеликих горизонтальних смуг білого й чорного кольорів.

Біла смуга — втілює надію на звільнення, свободу та повернення.
Чорна смуга — символізує страждання, смерть і біль, пережиті у полоні.

Прапор встановлюється під державним прапором України, залишаючись на флагштоці доти, доки не буде звільнений останній полонений.

Ідея прапора належить Сергію Волинському, командиру 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ, учаснику оборони Маріуполя та колишньому військовополоненому.
23 серпня 2024 року він подав петицію до Президента України з проханням підтримати ініціативу зі створення нового символу — Прапора Надії. Петиція набрала 25 тисяч підписів менш ніж за чотири дні.

Важливо завжди памʼятати. Станом на 2025 рік в Єдиному реєстрі зниклих безвісти перебуває понад 63 тисячі осіб, зокрема військові й цивільні. Загальна кількість зареєстрованих випадків перевищує 70 тисяч, проте близько 15 тисяч справ уже закрито — через підтвердження загибелі або повернення людей. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, орієнтовно 10 тисяч осіб перебувають у полоні, що підтверджено офіційно (через Міжнародний комітет Червоного Хреста) або неофіційно (через свідчення ).

Сьогодні близько 30 цивільних енергодарців окупанти продовжують утримувати у полоні. Декого росіяни засудили до багаторічного ув'язнення, понад тисяча наших земляків пройшли через допити, тортури і полон. У червні цього року у російському полоні помер 74-річний цивільний енергодарець Олександр Марков, якого окупанти тримали в неволі більше року.

Тож Україна і кожен з нас завжди повинні пам’ятати, через яку біль, жорстокість та випробовування проходять наші полонені земляки. І нагадувати про це усьому світові, робити все, щоб прискорити звільнення цивільних полонених та їх повернення додому!

🕯️На превеликий жаль, 29 серпня, в День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, на меморіалі в Центрі «Енергодар- це Україна»зʼявились нові імена.

Наші земляки, наші друзі, рідні, сини, батьки, брати, побратими, колеги…Хлопці різного віку та різних професій у минулому мирному житті. Та в цьому страшному сьогоденні вони загинули за свою країну.

На Меморіалі «Імена, забути які ніхто не має права» -
53 фотографії. 53 трагічні втрати Героїв, які вже ніколи не повернуться додому. Страшна цифра. Невблаганна, болюча реальність.

Не про всіх наших полеглих захисників ми іноді пишемо публічно - в соціальних мережах , бо на то є вагомі причини (зокрема й заборона рідних через безпекову ситуацію для них самих).
Не про всіх ми отримуємо інформацію одразу, бо, поки триває повномасштабна війна, це технічно неможливо.

Але ми шануємо імʼя кожного військового, віддавшого життя за рідний Енергодар та за Україну. Схиляємо перед ними голови. Співчуваємо рідним та близьким.

Прийде час, коли ми зберемося всі разом і віддамо пошану кожному нашому земляку в рідному Енергодарі.
А зараз просимо родини загиблих енергодарців ( як військових так і цивільних) надсилати нам таку інформацію на електронну пошту pressa1@en.gov.ua.
Щоб ми не втратили жодного імені, жодної історії боротьби, звитяги та героїзму.

Наголошуємо на важливому моменті. В інформації обов’язково має містимся телефон для зворотнього звʼязку, і приймається така інформація виключно від членів сімʼї загиблого.