Продовжуємо зі співавтором роботу над мюзиклом. Ну, тобто сьогодні працював (малював) переважно він — костюми. Я просто сидів собі й обговорював ідеї, мені ще потрібен час, щоби повноцінно вкладатися в щось творче. Але подивіться, як класно! І зовсім трохи фентезійно, звісно, бо в нас якраз фентезі.
#мемуаразми
#мюзикл

Оце тепер точно всі вірні нуменорці разом з їх старшим, який, можливо, не такий простий, як здається 😉
Це, безумовно, не повноцінний арт, а просто ілюстрація костюмів

Ви не повірите. Тут раптом сталося продовження (?).
Я сам не знаю, як воно вийшло, добре воно чи ні й чи воно насправді щось пояснює. Так чи так, тримайте наступні #ключі
https://telegra.ph/25-Ojz%D1%96s-01-15
#проза

Чергові #сни. Сниться, що ставлю в берлінській компанії якісь імпровізаційні спектаклі, а в процесі ще й пісні до мюзиклу придумую. На цей раз нічого з них винести зі снів не вдалося: бо в якийсь момент мені треба було вставати, тож я прокинувся раніше, ніж запам'ятав. Але в одній з пісень були пил та іржа.

Гуглю такий інструкцію до ліків.

Таблетки.юа:

Підтвердьте, що ви людина!
Підтвердьте: це так чи ні?
Генетика ваша — єдина?
Мутація ваша — єдина?
Чи очі у вас одні?

Скоро людей не буде
Зовсім на цій Землі.
Але поки є люди,
Ну, хоч якісь-то люди:
Добрі, веселі й злі, —

Я маю знать, чи людина
Ви, чи все-таки ні.
Створіть мені пару шедеврів
І напишіть сонату,
Ціль жизні назвіть мені!

(Здається, хтось уже робив це до мене))

Є в Берліні на маршруті кругової електрички така відносно припортова зупинка, Wedding. І так сталося, що вона зараз закрита, про що диктори час від часу повідомляють німецькою й англійською.
Німецькою все нормально: шановні, мовляв, пасажири, зверніть увагу, на зупинці Веддінг висадка і посадка наразі не відбувається.
Але англійською в них усе приблизно як у нас у київському метро: покоротше. От і виходить:
- Dear passengers, wedding is cancelled!
Кожного разу хтось чує це вперше й сміється як не в себе.
#груші

Сталася сновидна археологія. Я ви знаєте, #сни часто приводять мене в #Міжземелля. І оце сьогодні приснився мені звичай тамтешньої української громади (так, українці й на тім світі, як і слід було б очікувати, формують громади й висаджують квіти й виноград, а ви як думали).

Пісня, значить, щоб усяких антипків відігнати, коли велика біда завершується, і хтось наприкінці її помирає. Співають, відвозячи чи відтягуючи того мерця подалі від міста проживання саньми, при тому так, щоби ніхто не знав усієї туди дороги (по черзі зав'язують собі очі), і біда не могла дійти слідами того знаття назад у поселення.

А тепер, власне, пісня. Співати можна на мотив "Чорноморця" чи чогось дуже схожого. Тільки от назву самого обряду я забув.

Іванечко

За вікном хурделиця, все б їй злитися!
Їде наш Іванечко, та й женитися. (2 р.)

Жінку взяв за горами, собі на біду —
Боса за гринджолами за ним не дійду! (2 р.)

Снігу аж по серденько скрізь натрушено:
Вклали Йвану новеньку шапку смушеву; (2 р.)

Вклали йому шабельку, свитку кожану —
Пішки його сани я геть не здожену! (2 р.)

Ще й три копи золота везе через гай:
До нас та невістонька не їде нехай! (2 р.)

Завезли Іванечка за високий тин;
Заказали батечко сумувать за ним. (2 р.)

#вірші_стиха