— Пане Хікару… — Луї вривається до кабінету в паніці, а потім його німий крик до втрати свідомості.

Хікару неохоче розриває поцілунок із Наокі, сидячи в нього на колінах. Ельф одразу відчуває ніяковість і ховає обличчя в шиї хлопця, але Наокі його не відпускає - лише міцніше стискає руками за талію, притискаючи до себе.

— Мій бос… Місце роботи… Цілується зі своїм охоронцем… Королево Розліно, дайте мені сил звільнитися! Я хочу звільнитися просто зараз! — Луї закриває обличчя руками й щось панічно бурмоче собі під ніс.

Хікару на мить завмирає, почувши панічне бурмотіння Луї. На його обличчі з'являється вираз щирого роздратування, а пальці, що до цього ліниво перебирали волосся ельфа, на секунду завмирають. Він повертає голову в бік голосу секретаря, ніби одним лише поворотом може змусити його замовкнути. Проте вже за мить роздратування змінюється лінивою, майже грайливою усмішкою. Хікару знову перебирає пальцями волосся ельфа, наче в дверному проході перед ним його секретар не влаштував повноцінну істерику.

— Якщо ти зараз замовкнеш і зачиниш двері з того боку, я підвищу тобі зарплату.

Луї миттєво завмирає. Кілька секунд він мовчки дивиться на них, а потім його обличчя осяює найщасливіша усмішка.

— Пане Хікару, пане Наокі, любові та щастя вам! Не відволікаю!

Луї швидко вклоняється, уже подумки рахуючи золоті монети, зачиняє двері й щасливий іде.

— Тому я тобі й казав не робити цього в гільдії, — Наокі злегка відсторонюється й невдоволено зиркає на Хікару.

Хлопець лише усміхається й нахиляється до самого вуха ельфа.

— Кроленя, якщо я захочу, ти й тут мене візьмеш.

По спині ельфа пробігають мурашки, а обличчя миттєво червоніє. Він уже збирається щось заперечити, але не встигає й слова сказати - Хікару знову цілує його.
Наокі спочатку роздратовано хмуриться, але потім, ніяковіючи, заплющує очі й усе-таки відповідає на поцілунок.

Дедлайн участі: 29.09 (23:59)