Розмова насправді про важливе. Про роботу над помилками, про взаємоповагу до досвіду солдат і офіцерів всіх рангів. Чому необхідно допускати командирів бригад до планування в гш та викликати по напрямкам на ставку. Про відповідальність, яку кожен повинен брати на себе, а той хто закидає- повинен чітко визначати адресат. Про «его» яке всі повинні засунути собі подалі, якщо ми хочемо перемогти. Про головну проблему країни - провал внутрішньої комунікації,та про морально-психологічний стан цивільних та солдат. Про ризик який ми маємо на себе взяти, якщо хочемо перемоги- наступ (або глибокий масштабний рейд) на теріторію росії.

Також менш важливе: Мін.фін, військові облігації , Ілон Маск, Навальний, чому треба видалити тікток, і що таке інформаційний фастфуд.

https://youtu.be/0dBSD799KBM?si=BlmYLrX441wjurr-

Лишу тут це для історії. Якщо згодні що війну треба переносити на теріторію рф,-закиньте на збір для морських дронів Служби Божої.

https://send.monobank.ua/jar/7K3pYkweXt?fbclid=PAAaZFthKETAyf9fDTQQBHH693BJ5ErarYq2JfVnt6pbHR8IylO7BGv9WkOPc_aem_AWvbPQWn7b-4WAiTfEILgv2mK4FShr62Oezf47gZD766MMeWuCvOyWinc97PeDtD2eU

Це варто зрозуміти кожному

Розмова двомісячної давнини.
Колись зроблю нарізку «експертів», які розповідають кожен раз про те що « та вони не зможуть, та в них не вийде». І кожен раз з надією, що ви вже нарешті зрозумієте хто і що вам ллє в вуха.

Критика полягає не лише в одній оцінці. Не можна засуджувати одну тактику, якщо не можеш вказати на іншу — кращу.
Карл Клаузевіц «Про війну »

Там ще збір важливий для нашої бригади в підписі під відео.

https://youtu.be/WrHcpjh3C2s?si=K_xpYZw_Ff69kGzC

Ālea iacta est.
Я достатньо сентиментальна людина, в якійсь мірі емпатична. Розуміючи, що в Україні йде війна, маючи відповідальність перед країною, суспільством, побратимами, я намагаюсь вирішувати ті чи інші проблеми так, щоб це не нашкодило комусь.
І, як я вже казав, я дійсно вірю в свідому форму дипломатії, коли ти можеш аргументовано пояснити тим чи іншим людям в чому вони не праві та до чого це може призвести.
Натомість, ці люди можуть тобі дати відповіді. Навіть, якщо вони роблять ці речі свідомо та являються поганцями, дипломатія може вирішити проблему "меншим злом", бартером, домовленістю - в цьому і є суть дипломатії, на мою думку.
Тому кожну вагому проблему, яка іноді недоцільна аби розповсюджувати її публічно, я завжди намагаюсь доносити до людей, які можуть на неї вплинути.

Але буває і таке, що більшості насрати. Як, наприклад, насрати на провалену внутрішню комунікацію.
Іноді здається, що за спілкуванням з американцями та іншими західними партнерами дехто зовсім забуває про власний народ та війська.
Цю форму комунікації я називаю "мороз".
І мабуть, якби мене цікавило особисте благо, я б мовчав, бо прямо на мене це на даний момент майже не впливає.
Але це впливає на перемогу України у війні (а точніше на ЇЇ віддалення).
Тому відверто заявляю - я старався (не тільки я, це факт, але кажу за себе), казав в кабінетах, передавав інформацію всім, кому була змога.
Більш того, даючи свідчення, по тим справам, по яким я не можу казати, я прямо заявляв про, на мою думку, «військові злочини».
Але, мабуть, більшості похер.

Я це все до чого - написав листа в ДБР з закликом про відкриття розслідування на одного військового генерала, який ,на моє переконання, вбив більше українських військових, ніж будь-який російський генерал. Мені похрін чи почнуть розслідування проти мене і мені похер чи посадять мене в тюрму.
Мені не похер, що судять комбатів та комбрігів за втрату спостережного посту, але не судять генерала за втрату областей та десятків міст та втрату тисяч солдат.
Ті умови, при яких зараз воюють бригади, я скажу так - це нереальний героїзм, в першу чергу солдат, командирів взводів, рот, батальйонів та бригад.
І героїзм їх покладається в тому, що вони стримують ворога не завдяки, а всупереч.

Іноді мені здається, що світ посилає нам покидьків, щоб нас згуртувати.
І всі військові зараз розуміють, про яку людину я кажу, бо 99 відсотків військових його ненавидять за те, що він робить.
Ця людина починає розслідування проти командирів, які наступають і не втрачають позиції, проте проти себе він службові розслідування не ініціює.

Мене це дістало, Рубікон перейдений.
Вам треба розуміти, що військові часто вдаються до медійної огласки напрямків не від кращого життя.
В нас форма правління, нажаль, така.
На даний момент це, бляха, єдина можливість змінити ситуацію. Це факт. На себе мені трохи похрін.
І єдине ,за що мені буде завжди соромно - це за те, що я не зробив це раніше.
Доля допомагає сміливим, а деяким істотам допомагає те, що більшість мовчать через розуміння наслідків «особистої вендети» проти них самих та їх підрозділів.
Тому відмічу, що це моє особисте рішення і наслідки я повністю приймаю на себе.

Боєць 12 БрСпП Азов «Вуді»

Повне відео :

https://youtu.be/PIJRN2b3xX4?si=hN7P0drZzVBKmZWe