V

Ти ляж та й засни собі, тату,
А я біля тебе кластиму хату.
Стіни
Пороблю із сухої чатини
На покрівлю соснових гілок,
А волотка трави – то над нею димок.
А як прийде яка горбата
Або інший лихий чоловік, –
Бо тут сьогодні багато
Проходжає калік, –
То я тебе закидаю
Сонячними шапочками маю
І скажу, затуливши собою хатинку:
– Тут мого тата немає,
Десь він інде тепер на спочинку,
Бо він приїхав дуже трудний,
То ви марно сюди не ходіте
І голосом не ячіте,
Все одно чаклунки горбаті
Не мають сили при моїй хаті.

20.VI.1931

(В. Свідзинський)