.

Хата набула весняних рис і того ж світіння, випередивши абрикос, зимне повітря і сплячі гормони молоді.

Ну як хата… «Багатоповерхівка», «мурашник», «панелька». Це Я то всьо «хатою» називаю, аби моя особиста «гуманітарна аура» мала сили боротися із тим таким шкідливим для моєї національної ментальности «чужим».

Ну як абрикос… Може, то алича. Може, персик. Ну точно шось плодоносне і тепле: аби без відкритих переломів вписувалося в художній логічний ряд.

Ну і… Не таке вже й зимне повітря. Десь настільки, наскільки гормони є сплячими.

Взагалі я про те, що негоже хаті набувати весняних рис аж так швидко.

…і по-дикому надіятися, шо наш садівник, переплутавши ту хату з абрикосом/ аличею/ персиком, зав’яже свою зелену хустку на відносно зимне повітря, і побіжить до молоді за мішком цукру.

Віддайте мурахам мурашине.
А садівник най бджіл чекає!