«рятують тих, чию культуру знають»

забужко

"Росіяни люблять називати все російське слов'янським, щоб пізніше називати все слов'янське російським", — зауважив 1844 р. великий чеський письменник Карел Гавлічек.

Ідентичність народу, ідентичність цивілізації відбито та сконцентровано в тому, що створив розум, в тому, що відоме як "культура".

Якщо цій ідентичності загрожує відмирання, культурне життя стає відповідно інтенсивнішим, аж поки сама культура не стає живою вартістю, навколо якої збираються люди.

Мілан Кундера «Трагедія Центральної Європи»

«міжпоколіннєва травма не лікується одним вольовим рішенням, вона не лікується закликами до лагідної українізації, вона не лікується навіть економічним примусом;

міжпоколіннєва травма не лікується, міжпоколіннєва травма — це те, що має проробитися людиною індивідуально;

рано чи пізно приходить усвідомлення, що ти народилася в російськомовній родині тому, що колись із твоїми прадідами чи дідами зробили щось погане;

і я маю зараз шанс і нагоду це виправити: пройти через ретроспективу цього болю і сорому; це виклик і випробування»

«я вважаю, що найкращою інтерпретацією «Камʼяного господаря» була вся передвиборча кампанія Юлії Тимошенко»

не сплю
хочу свідчити
кожен світанок

культура є "наголос на дію", а всяке оформлення / осмислення є з засади "переоформленням" / "переосмисленням" (оскільки людина завжди працює над тим, що їй передано традицією), тож нищення традиційної культури (коли "не стає чого" переоформляти) прямо загрожує соціуму втратою смислотворчої ініціативи і перетворенням на пасивний предмет чужої волі

(див.: Василь Лісовий. Спогади. Київ : Смолоскип. 2014, 27–28)

"Наша Європа", прим. 26