«паруєте» — ладнаєте з кимось (Закарпаття), «як срака з віхтем» (Полтавщина)

«бо коли навесні кидаю насіння в землю — виростає даром квітка»

Голобородько

«Моя хаточка — повна чашечка,
Моя жіночка — мов та пташечка»

«срака горіла дим не йшов»

Не ховай від мене
Твого обличчя
у день, коли мені тісно,
нахили до мене вухо Твоє.

Того дня, коли я кличу,
дай мені відповідь негайно.

Бо дні мої щезли, мов дим,
і кості мої обгоріли,
наче купа золи.

Немов витоптана трава,
висохло серце моє,
так що я забуваю їсти свій хліб.

Від голосу мого зітхання
прилипли кості мої до тіла.

Я уподібнився до сича в пустелі,
став немов пугач на руїнах.

Не сплю, став наче птах,
що самотньо сидить на даху.

Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене,
промовляють ім’я моє,
як прокляття.

Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
через гнів Твій і лють,
бо Ти підняв мене й кинув додолу.

Дні мої — немов нахилена тінь,
я сохну, наче трава.

Псалми 101:3-12

— where are you from?
— i’m from time to time…