«Чи нереалізований талант справді, як твердив Монтень, рівнозначний бездарності?»
Павло Гоц каже: якшо пити за здоровля тверезої людини, то сам так само трошка тверезієш!
Колись не з неба сипало на землю, а навпаки: з землі — на небо. Сипало маленькими дробінкáми чорнозему, шоби мож було засіяти небо. І коли вже доста сирої землі нападало, боги зачали квітами всьо засівати. І теперка їхній цвіт щозими згори злітає. І то є благодать! А на небі в землі — вмерлі люди. Памʼятна вічність!